03 квітня 2019 року
Київ
справа №824/485/18-а
касаційне провадження №К/9901/8844/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: Бившевої Л.І. (суддя-доповідач), Гончарової І.А., Хохуляка В.В., розглянув матеріали касаційної скарги Головного управління ДФС у Чернівецькій області на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 11.09.2018 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 27.02.2019 у справі № 824/485/18-а за позовом ОСОБА_3 до Головного управління ДФС у Чернівецькій області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу,
Чернівецький окружний адміністративний суд рішенням від 11.09.2018, яке залишено без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 27.02.2018 позов задовольнив: визнав протиправною та скасував вимогу про сплату боргу (недоїми) від 12.03.2018 № Ф-17-53, яка видана Головним управлінням ДФС у Чернівецькій області.
Головне управління ДФС у Чернівецькій області подало до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 11.09.2018 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 27.02.2019.
При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження за зазначеною касаційною скаргою суд виходить з такого.
Згідно з частиною першою статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Аналіз наведеного законодавства дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.
Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Відповідно до пункту 6 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
З матеріалів касаційної скарги та оскаржуваного судового рішення вбачається, що предметом позову у справі № 824/485/18-а є вимоги про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїми) від 12.03.2018 № Ф-17-53 у сумі 23829,99 грн.
Суди попередніх інстанцій, задовольняючи позовні вимоги, виходили з того, що позивач, будучи фізичною особою-підприємцем, яка з 04.03.2002 отримує пенсію за вислугою років та з 04.09.2013 досягла віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", обрала спрощену систему оподаткування звільняється від сплати за себе єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на підставі частини четвертої статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".
Випадків, які б виключали можливість застосування положень частини другої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, не вбачається. У касаційній скарзі таких застережень не міститься.
Отже, постанова Сьомого апеляційного адміністративного суду від 27.02.2019, ухвалена за результатами апеляційного перегляду рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 11.09.2018, не підлягає касаційному оскарженню.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного оскарження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Враховуючи зазначене, у відкритті касаційного провадження належить відмовити.
Керуючись статтею 333 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДФС у Чернівецькій області на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 11.09.2018 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 27.02.2019.
Копія ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити скаржнику, а копію касаційної скарги залишити в суді касаційної інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями і оскарженню не підлягає.
Судді Верховного Суду Л.І. Бившева
І.А. Гончарова
В.В. Хохуляк