Іменем України
02 квітня 2019 року
Київ
справа №826/23361/15
адміністративне провадження №К/9901/45776/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді - Гімона М.М. (суддя-доповідач),
суддів: Мороз Л.Л., Бучик А.Ю.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 квітня 2016 року (суддя Добрянська Я.І.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року (головуючий суддя Саприкіна І.В., судді: Карпушова О.В., Кучма А.Ю.) у справі №826/23361/15 за позовом ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь» Волкова Олександра Юрійовича, про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,-
У жовтні 2015 року ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до суду з позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі по тексту - відповідач-1, Фонд), Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь» Волкова Олександра Юрійовича (далі по тексту - відповідач-2, Уповноважена особа), в якому просив, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача-2 щодо не включення позивача до переліку вкладників ПАТ «Банк «Київська Русь», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб;
- зобов'язати відповідача-2 включити позивача до переліку вкладників ПАТ «Банк «Київська Русь», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб;
- зобов'язати відповідача-2 подати до відповідача-1 додаткову інформацію про позивача як вкладника, якому необхідно здійснити виплату відшкодування за вкладом в ПАТ «Банк «Київська Русь» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб;
- визнати протиправною бездіяльність відповідача-1 щодо не включення позивача до Загального Реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб;
- зобов'язати відповідача-1 включити позивача до Загального Реєстру вкладників ПАТ «Банк «Київська Русь», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 квітня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Вирішуючи спір між сторонами, суди попередніх інстанцій встановили, що 19 березня 2015 року ОСОБА_1 (Клієнт) уклав з ПАТ «Банк «Київська Русь» (Банк) Договір банківського рахунку 25858-44-16 в національній валюті.
Згідно пункту 1.1 цього Договору Банк в порядку, встановленому чинним законодавством України та нормативними актами НБУ, відкриває Клієнту поточний рахунок НОМЕР_1 в національній валюті України та здійснює його розрахунково-касове обслуговування, а Клієнт зобов'язується оплатити послуги Банка в розмірі, встановленому Тарифами на операції та послуги Банку, що діють на дату надання послуги або проведення операції.
Відповідно до виписки по особовому рахунку ОСОБА_1 за 19 березня 2015 року на рахунку позивача НОМЕР_1 обліковуються грошові кошти у розмірі 78500 грн., перераховані ПСВПП «Діброва» як повернення фінансової допомоги згідно договору від 03 січня 2008 року №03-01/08. Операцію здійснено в поза операційний час, а саме о 21:39 год., всупереч регламенту обробки розрахункових документів в ПАТ «Банк «Київська Русь».
На підставі постанови Правління Національного банку України від 19 березня 2015 року №190 «Про віднесення ПАТ «Банк «Київська Русь» до категорії неплатоспроможних», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 19 березня 2015 року №61 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "Банк "Київська Русь", згідно з яким з 20 березня 2015 року запроваджено тимчасову адміністрацію та строком на три місяці з 20 березня 2015 року по 19 червня 2015 року включно та призначено уповноважену особу Фонду на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «Банк «Київська Русь» Волкова О.Ю.
З метою забезпечення збереження активів неплатоспроможного банку ПАТ «Банк «Київська Русь», запобігання втрати майна та збитків банку і Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, керуючись частиною четвертою статті 34 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" виконавча дирекція Фонду прийняла рішення № 116 від 15 червня 2015 року про продовження строків здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «Банк «Київська Русь» до 19 липня 2015 року включно та продовження повноважень уповноваженої особи Фонду на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «Банк «Київська Русь» Волкова О.Ю. до 19 липня 2015 року включно.
Відповідно до постанови Правління НБУ від 16 липня 2015 року №460 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Банк «Київська Русь» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 17 липня 2015 року № 138 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «Банк «Київська Русь» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку», згідно з яким було розпочато процедуру ліквідації ПАТ «Банк «Київська Русь» та призначено уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ «Банк «Київська Русь» Волкова О.Ю. строком на 1 рік з 17 липня 2015 року по 16 липня 2016 року включно.
Листом від 07 серпня 2015 року №21-036-26446/15 Фондом гарантування вкладів фізичних осіб повідомлено позивача про порядок отримання гарантованої суми відшкодування вкладниками ПАТ «Банк «Київська Русь».
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що укладений позивачем із банком правочин підпадає під ознаки нікчемності, встановлені частиною 3 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», так як за вказаним договором банк взяв на себе зобов'язання, виконати які він очевидно не був спроможний.
Залишаючи без змін постанову суду першої інстанції, апеляційний суд вказував на те, що як договір банківського вкладу, так і перерахування коштів на вкладний рахунок відбулось у день віднесення ПАТ «Банк «Київська Русь» до категорії неплатоспроможних, а саме 19 березня 2015 року. При цьому операцію по перерахуванню коштів здійснено у поза операційний час. Суд дійшов висновку, що з огляду на наявність імперативних норм у статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», якою встановлено, що з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку призупиняються всі повноваження органів управління банку, а правочини, вчиненні після призначення Уповноваженої особи, є нікчемними.
Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 квітня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року та прийняти нове рішення про задоволення позову.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що у відповідності до приписів чинного законодавства рішення про призначення Уповноваженої особи у банку має бути належним чином доведено до відома головного офісу банку та кожного відокремленого підрозділу, втім, відповідачами не надано жодних доказів доведення такого рішення саме 19 березня 2015 року до Переяслав-Хмельницького відділення ПАТ «Київська Русь». Скаржник вважає, що якщо б посадові особи банку знали про призначення у ПАТ «Банк «Київська Русь» Уповноваженої особи, то позивачу б відмовили в укладенні договору банківського вкладу. Наголошено на тому, що договір банківського рахунку був укладений, а рішення виконавчої дирекції Фонду про призначення Уповноваженої особи в банку було прийнято в один і той самий день, в той час. Як диспозиція частини 3 статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» визначає нікчемними лише ті правочини, які укладені після призначення Уповноваженої особи, а не у день її призначення. При цьому ні зазначений договір, ні рішення не містять конкретного часу їх прийняття. Більш того, перерахування коштів з рахунку ПСВПП «Діброва» на рахунок позивача є операцією з переказу коштів, а не правочином.
Інші учасники справи правом подання відзиву на касаційну скаргу не скористались.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлені, зокрема, Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; Закон № 4452-VI).
Пунктом 3 та 4 частини першої статті 2 Закону № 4452-VI визначено, що вклад - кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти;
вкладник - фізична особа (у тому числі фізична особа - підприємець), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.
Частиною першою статті 3 Закону № 4452-VI визначено, що Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.
Відповідно до частини першої статті 26 Закону № 4452-VI Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.
Виконання зобов'язань Фонду перед вкладниками здійснюється Фондом з дотриманням вимог щодо найменших витрат Фонду та збитків для вкладників у спосіб, визначений цим Законом, у тому числі шляхом передачі активів і зобов'язань банку приймаючому банку, продажу банку, створення перехідного банку протягом дії тимчасової адміністрації або виплати відшкодування вкладникам після ухвалення рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідації банку.
Згідно з положеннями статті 27 Закону № 4452-VI Уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.
Уповноважена особа Фонду зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів. Нарахування процентів за вкладами припиняється з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Інформація про вкладника в переліку вкладників має забезпечувати його ідентифікацію відповідно до законодавства.
Протягом шести днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах "Урядовий кур'єр" або "Голос України" та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Отже, відшкодування Фондом коштів відбувається лише вкладникам за наявними у банку вкладами в межах граничної суми відшкодування. При цьому обов'язковими умовами, за яких відповідні кошти вважаються вкладом, а особа - вкладником, є залучення банком таких коштів від особи чи для неї на підставі договору банківського вкладу, банківського рахунку або на підставі іменного депозитного сертифіката.
Суд касаційної інстанції зауважує, що підставою для поширення на особу гарантій, передбачених Законом №4452-VI щодо відшкодування вкладу, є наявність у такої особи залишку коштів на банківському рахунку, що відкритий на її ім'я, тобто наявність вкладу та статусу вкладника у особи. При цьому положення чинного законодавства не пов'язують визначення статусу вкладника банку та виникнення у нього права на отримання гарантованої суми відшкодування вкладу із походженням на відповідному вкладному (депозитному, поточному) рахунку коштів.
Відповідно до частини другої статті 34 Закону № 4452-VI не пізніше наступного робочого дня після початку тимчасової адміністрації Фонд розміщує інформацію про запровадження тимчасової адміністрації в банку на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет і не пізніше ніж через 10 днів публікує її в газетах "Урядовий кур'єр" або "Голос України".
Частинами третьою, п'ятою цієї статті також передбачено, що виконавча дирекція Фонду не пізніше наступного робочого дня після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних призначає з числа працівників Фонду уповноважену особу Фонду. Уповноважена особа Фонду повинна відповідати вимогам, встановленим Фондом. Рішення про призначення уповноваженої особи Фонду доводиться Фондом до головного офісу банку та до кожного відокремленого підрозділу банку негайно.
Під час тимчасової адміністрації Фонд має повне і виняткове право управляти банком відповідно до цього Закону, нормативно-правових актів Фонду та вживати дії, передбачені планом врегулювання.
Відповідно до частини першої статті 36 Закону №4452-VI з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Фонд набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення.
За частиною третьою цієї ж статті правочини, вчинені органами управління та керівниками банку після початку процедури виведення Фондом банку з ринку, є нікчемними.
З огляду на вищенаведене, приписи Закону №4452-VI пов'язують виникнення права у особи на відшкодування суми коштів за вкладом разом з нарахованими на дату віднесення банку до категорії неплатоспроможних відсотками з наявністю у особи статусу вкладника та наявності такого вкладу станом на дату віднесення банку до категорії неплатоспроможних.
При цьому з аналізу вищенаведених правових норм слідує, що процедура початку виведення банку з ринку пов'язується не тільки із призначенням Уповноваженої особи в банку, а з датою початку тимчасової адміністрації в банку, яка визначається виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у відповідному рішенні та не завжди співпадає з датою призначення Уповноваженої особи. Саме з дати, якою запроваджено тимчасову адміністрацію у банку, і припиняються повноваження органів управління і керівництва банку щодо укладення будь-яких правочинів. Вказане спростовує висновки судів попередніх інстанцій щодо того, що договір банківського вкладу, укладений між позивачем та банком 19 березня 2015 року, є нікчемним з підстав, визначених статтею 36 Закону №4452-VI, оскільки тимчасову адміністрацію у банку запроваджено лише з 20 березня 2015 року і саме з цього часу Уповноважена особа приступила до виконання покладених на неї обов'язків
Аналогічна правова позиція викладена і в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі №814/4091/15.
В той же час, відповідно до матеріалів справи, відповідач-2, обґрунтовуючи правомірність невключення позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладом за рахунок Фонду, посилався також і на нікчемність вказаного правочину з підстав, визначених пунктами 2, 7 статті 38 Закону 4452-VI.
Разом з тим, суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, обмежився лише констатацією факту того, що договір банківського рахунку, укладений між позивачем та банком, є нікчемним з підстав, визначених частиною 3 статтею 38 Закону №4452-VI, не зазначивши, з якої конкретно підстави, встановленої вказаної правовою нормою, та в чому це виразилось.
Апеляційний суд, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, взагалі не надав жодної правової оцінки підставам нікчемності правочину, визначених статтею 38 Закону №4452-VI, як і не досліджував обставини укладення такого правочину.
Згідно з частиною першою статті 2 КАС України (у редакції, чинній на час винесення оскаржуваних рішень) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Втім, під час розгляду справи суди не встановили, який саме правочин є нікчемним (відкриття позивачем рахунку у банку, тобто договір банківського рахунку, чи операції з перерахування коштів на цей рахунок з рахунків інших осіб тощо), як і не встановили, які умови договору банківського рахунку чи інших договорів передбачали платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених законодавством чи внутрішніми документами банку.
Не було аргументовано, чому платіжні операції з перерахування коштів з рахунку іншої особи чи осіб на рахунок позивача, є правочинами між банком та позивачем згідно зі статтею 202 ЦК України. Здійснюючи операції з перерахування коштів, банк не вчиняє окремі правочини, а виконує свої зобов'язання з обслуговування клієнтів банку, передбачені ЦК, Законом України «Про банки і банківську діяльність», Інструкцією про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженою постановою Правління НБУ від 12 листопада 2003 року № 492, та договорами з відповідними клієнтами банку.
Також суди не перевірили, чи встановлено спірним договором банківського рахунку обмеження щодо зарахування коштів на банківський рахунок з рахунку інших осіб.
За змістом частин першої та другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Частиною 4 статті 353 КАС України визначено, що справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
Враховуючи викладене, суд касаційної інстанції приходить до висновку, що оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції, оскільки судами не з'ясовано обставини справи, що мають значення для правильного її вирішення.
Під час нового розгляду справи суду слід з'ясувати фактичні обставини щодо наявності чи відсутності у відповідача передбачених законом підстав для невключення позивача до Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Керуючись ст. 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, суд -
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 квітня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі №826/23361/15 - скасувати та направити справу на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною та оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
М.М. Гімон
Л.Л. Мороз
А.Ю. Бучик ,
Судді Верховного Суду