Іменем України
02 квітня 2019 року
Київ
справа №287/76/16-а
адміністративне провадження №К/9901/45486/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді - Гімона М.М. (суддя-доповідач),
суддів: Стародуба О.П., Мороз Л.Л.,
розглянувши в письмовому провадженні касаційну скаргу Ємільчинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2017 року (головуючий суддя - Шевчук С.М., суддів: Бучик А.Ю., Майора Г.І.) у адміністративній справі № 287/76/16-а за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Олевському районі Житомирської області (далі - Управління ПФУ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
У жовтні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просив визнати бездіяльність відповідача щодо відмови в призначенні пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку на п'ять років відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи» протиправною, зобов'язати відповідача призначити, здійснити нарахування та виплату йому пенсії зі зменшенням пенсійного віку на п'ять років, згідно зі статтею 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи» з 28 жовтня 2016 року.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що у жовтні 2016 року він звернувся до відповідача із заявою про призначення йому пенсії зі зниженням пенсійного віку на підставі статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у зв'язку із досягненням 55 років, однак йому було відмовлено у зв'язку з тим, що його посвідчення потерпілого 4 категорії серії В-1 №313474 від 20 грудня 1993 року видане Олевською районною державною адміністрацією, а не обласною державною адміністрацією.
Постановою Олевського районного суду Житомирської області від 28 грудня 2016 року позов задоволено. Визнано протиправними дії Управління ПФУ щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку на п'ять років відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Зобов'язано Управління ПФУ призначити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, пенсію за віком зі зменшенням пенсійного віку на п'ять років, відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з наступного дня, що настав за днем досягнення пенсійного віку, тобто з 28 жовтня 2016 року. Зобов'язано Управління ПФУ здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку на п'ять років, відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» починаючи з 28 жовтня 2016 року.
Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2017 року постанову суду першої інстанції скасовано та ухвалено нову про часткове задоволення позову. Зобов'язано Управління ПФУ розглянути подану ОСОБА_1 заяву про призначення йому пенсії зі зменшенням пенсійного віку на п'ять років, згідно зі статтею 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та додані до неї документи та прийняти відповідне рішення з урахуванням того, що ОСОБА_1 належить до особи потерпілої від Чорнобильської катастрофи 4 категорії та має право на користування пільгами (в тому рахунку і правом на призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку), встановленими Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». У задоволені іншої частини відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, Управління ПФУ подало касаційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову.
В обґрунтування касаційної скарги посилається на відсутність підстав для призначення позивачу пенсії, відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», оскільки посвідчення серії В-1 №313474 від 20 грудня 1993 року, видане позивачу Олевською районною державною адміністрацією, що суперечить постановам Кабінету Міністрів України «Про порядок видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 25 серпня 1992 року № 501 (яка діяла до 1997 року) та від 20 січня 1997 року № 51, а також статті 65 Закону № 796-XII, якими передбачено, що видача посвідчень, зокрема, іншим потерпілим особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи здійснюється обласними державними адміністраціями, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями за поданням місцевих органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування за місцем проживання.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права і дотримання ним норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судове рішення фактично оскаржується в частині задоволених позовних вимог, а в іншій частині судове рішення відповідачем не оскаржується, то колегія суддів перевіряє його законність та обґрунтованість лише у цій частині.
Вирішуючи спір суди встановили, що ОСОБА_1 має посвідчення громадянина, який постійно проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю В-І № 313474.
У жовтні 2016 року після досягнення 55 років, позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії із зниженням пенсійного віку на 5 років.
Листом від 5 жовтня 2016 року № 3579/03 Управління ПФУ відмовило позивачу в призначенні такої пенсії, у зв'язку з тим, що посвідчення громадянина, який постійно проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю серія В-І № 313474 видано Олевською райдержадміністрацією, а не Житомирською обласною державною адміністрацією, як це передбачено статтею 65 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Вважаючи протиправними дії відповідача щодо відмови у призначенні пенсії із зменшенням пенсійного віку, позивач звернувся з вказаним позовом до суду.
Суд першої інстанції задовольняючи позов виходив з того, що позивач має усі необхідні умови для призначення пенсії на пільгових умовах із зменшенням пенсійного віку на п'ять років, оскільки ним було надано всі необхідні для цього документи.
Скасовуючи постанову суду першої інстанції та ухвалюючи нову постанову про часткове задоволення позовних вимог, апеляційний суд виходив з того, що оскільки позивач є особою потерпілою від Чорнобильської катастрофи 4 категорії та станом на 1 січня 1993 року прожив або відпрацював у зоні посиленого радіологічного контролю більше чотирьох років, він має право на користування пільгами, встановленими Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», зокрема, правом на призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій. У зв'язку з наведеним, апеляційний суд зазначив, що у даному випадку слід зобов'язати Управління ПФУ розглянути подану позивачем заяву про призначення йому пенсії зі зменшенням пенсійного віку, з урахуванням того, що він належить до осіб потерпілих від Чорнобильської катастрофи 4 категорії та має право на користування пільгами, встановленими Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Водночас, суд апеляційної інстанції вказав, що позовні вимоги про визнання бездіяльності пенсійного органу, яка полягає у відмові в призначенні пенсії із зменшенням пенсійного віку протиправною, задоволенню не підлягають, оскільки бездіяльність це - пасивна поведінка особи, а в даному випадку має місце активна поведінка відповідача - відмова у призначенні пенсії. Також, наявними у справі доказами не підтверджуються обставини щодо протиправної бездіяльності відповідача.
Колегія суддів погоджується з таким висновком апеляційного суду з огляду на наступне.
Право на призначення пенсії особам, постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи регулюються Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Пунктом 4 частини першої статті 11 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» встановлено, що до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року проживали або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років.
Відповідно до частини третьої статті 15 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» підставою для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях, є довідка про період проживання, роботи на цих територіях.
Згідно з положенням частини третьої статті 65 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» посвідчення «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи» є документом, що підтверджує статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користування пільгами, встановленими цим Законом.
Статтею 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визначено умови надання пенсій за віком особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення.
Приписами статті 55 цього Закону України передбачено, що особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», потерпілим від Чорнобильської катастрофи: особам, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіоекологічного контролю за умови, що вони станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років, - зменшення віку передбачено - 2 роки та додатково 1 рік за 3 роки проживання, роботи, але не більше 5 років.
Згідно з частиною третьою статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» призначення та виплата пенсій, особам які мають право на її отримання із зменшенням пенсійного віку, провадиться відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування і цього Закону.
Відповідно до пункту 2 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 січня 1997 року № 51 посвідчення є документом, що підтверджує статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користуватися пільгами й компенсаціями, встановленими Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», іншими актами законодавства.
Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України 25 листопада 2005 року № 22-1 та зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за №1566/11846 передбачено, що при призначенні (перерахунку) пенсії за віком надаються, зокрема, документи, які засвідчують особливий статус особи.
Відповідно до підпункту «ґ» пункту 7 зазначеного Порядку документами, що засвідчують особливий статус особи, є: посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (при призначенні пенсії із використанням норм статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи») та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на цих територіях, видана органами місцевого самоврядування.
При цьому, згідно з пунктом 38 Порядку - орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення в трьохмісячний термін з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, а також перевіряти в необхідних випадках обґрунтованість їх видачі.
Відповідно до частини четвертої статті 65 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (в редакції станом на дату видачі посвідчення) видача посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи провадиться Міністерством у справах захисту населення від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС України, Радою Міністрів Республіки Крим, державними адміністраціями областей, Київською і Севастопольською міськими державними адміністраціями за поданням районних державних адміністрацій. Порядок видачі посвідчень встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 501 від 25 серпня 1992 року (чинної на момент видачі посвідчення) та постанови Кабінету Міністрів України від 20 січня 1997 року №51 «Про порядок видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» видача посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи провадиться державними адміністраціями областей.
Законом України від 28 грудня 2014 року № 76-VIII «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» внесено зміни до Закону України «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» статтю 2 (визначення категорії зон радіоактивних забруднених територій) та статтю 23 (компенсації та пільги громадянам, віднесеним до категорії 4) цього Закону виключено.
У зв'язку з виключенням обумовленої території проживання позивача з переліку територій, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, позивач позбавлений можливості отримати посвідчення особи постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до існуючого порядку.
Як встановлено судами, згідно з довідкою Олевської міської ради Житомирської області від 18 жовтня 2016 року № 6415, позивач з 23 липня 1986 року по даний час зареєстрований та проживає в місті Олевськ Житомирської області, яке постановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 1991року № 106 віднесено до зони посиленого радіоекологічного контролю. Факт проживання позивача у вказаному населеному пункті також підтверджується копією паспорта виданого на ім'я позивача.
З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що подані позивачем документи не викликають сумнівів щодо його проживання в зоні посиленого радіологічного контролю.
Оскільки належність позивача до особи потерпілої від Чорнобильської катастрофи 4 категорії ніким не оспорювалась, посвідчення не визнано недійсним та не скасовано у встановленому Законом порядку, позивач має право на користування пільгами, встановленими Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», зокрема, призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій.
Посилання відповідача в касаційній скарзі на положення пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 20 січня 1997 року № 51, відповідно до якого посвідчення без відмітки про перереєстрацію, з тимчасовими вкладками, які станом на 1 жовтня 1998 року не отримали відповідної довідки у Державному галузевому архіві Міністерства оборони, вважаються чинними до 1 травня 1999 року, колегія суддів вважає безпідставним, оскільки вказане положення стосується лише посвідчень категорії 1, 2, 3 серії А., тоді як позивач має посвідчення категорії 4 серії В-І № 056269.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком апеляційного суду, що подані позивачем документи не викликають сумнівів щодо його проживання в зоні посиленого радіологічного контролю, а тому відмова відповідача у призначенні позивачу пенсії за віком відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» є необґрунтованою.
Водночас, апеляційним судом встановлена невідповідність дій пенсійного органу вимогам законодавства щодо порядку розгляду заяви позивач про призначення пенсії.
Так, пунктом 4.3 Порядку №22-1 визначено, що не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту З пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.
Отже, апеляційний суд дійшов вірного висновку, що у разі звернення особи до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії, останній зобов'язаний розглянути подану заяву із документами та прийняти відповідне рішення.
Оскільки відповідачем всупереч наведеній нормі не було прийнято рішення про призначення (перерахунок) пенсії або відмову у призначенні пенсії, то апеляційний суд обґрунтовано поклав на відповідача обов'язок розглянути заяву позивача та прийняти відповідне рішення.
Доводи касаційної скарги не містять заперечень щодо наведених висновків суду апеляційної інстанції, а фактично зводиться до обґрунтування відсутності підстав для призначення пенсії.
Відповідно до частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, у зв'язку з чим підстави для скасування судового рішення в межах її доводів відсутні.
Керуючись статтями 345, 350, 356 КАС України, суд,
Касаційну скаргу Ємільчинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області залишити без задоволення.
Постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2017 року у справі № 287/76/16-а залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною та оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
М.М. Гімон
О.П. Стародуб
Л.Л. Мороз ,
Судді Верховного Суду