Іменем України
02 квітня 2019 року
Київ
справа №818/3926/15
адміністративне провадження №К/9901/6393/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді - Гімона М.М. (суддя-доповідач),
суддів: Мороз Л.Л., Бучик А.Ю.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 05 липня 2016 року (головуючий суддя Перцова Т.С., судді Жигилій С.П., Дюкарєва С.В.) у справі №818/3926/15 за позовом ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Златобанк», про зобов'язання вчинити дії,-
У грудні 2015 року ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернулась до суду з позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі по тексту - відповідач-1, Фонд), Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Златобанк» (далі по тексту - відповідач-2, Уповноважена особа), в якому просила, з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача-2 щодо невнесення позивача до переліку вкладників АТ "Златобанк" за договором №080172 від 02 лютого 2015 року на суму 10000 доларів США, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб;
- зобов'язати відповідача-2 внести позивача до переліку вкладників АТ "Златобанк" за договором №080172 від 02 лютого 2015 року на суму 10000 доларів США, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 05 квітня 2016 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Златобанк» Славінського В.І. щодо відмови внести ОСОБА_1 до переліку вкладників АТ "Златобанк" за договором №080172 від 02 лютого 2015 року на суму 10000 доларів США, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Зобов'язано Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Златобанк" Славінського В В.І. внести ОСОБА_1 до переліку вкладників АТ "Златобанк" за договором №080175 від 02 лютого 2015 року на суму 10000 доларів США, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 05 липня 2016 року апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Златобанк" задоволено. Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 05 квітня 2016 року по справі № 818/3926/15 скасовано. Прийнято нову постанову, якою в задоволенні позову ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Златобанк", Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії, відмовлено.
Вирішуючи спір між сторонами, суди встановили, що 02 лютого 2015 року між ПАТ «Златобанк» та ОСОБА_1 була укладена Угода про приєднання до Публічної пропозиції про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб №080172, згідно з якою вкладник в порядку статті 634 Цивільного кодексу України приймає Публічну пропозицію про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб та висловлює повну та безумовну згоду з її умовами, а також підтверджує, що ознайомлений та згоден з порядком відкриття та обслуговування вкладного (депозитного) рахунку та умовами розміщення конкретного виду вкладу (т. 1 а.с.7).
Пунктом 2.1 угоди передбачено, що банк відкриває вкладнику вкладний (депозитний) рахунок НОМЕР_1 в іноземній валюті з початковою сумою вкладу 10000 дол. США строком до 02 березня 2015 року, а також рахунок для зарахування процентів НОМЕР_2 (п.2.2-2.7).
На підставі постанови Правління Національного банку України від 13 лютого 2015 року №105 «Про віднесення ПАТ «Златобанк» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 13 лютого 2015 року №30 «Про запровадження тимчасової адміністрації у АТ «Златобанк», відповідно до якого з 14 лютого 2015 року запроваджено тимчасову адміністрацію строком на три місяці до 13 травня 2015 року включно та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «Златобанк» Славінського В.І.
В подальшому, 13 травня 2015 року виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на підставі постанови Правління Національного банку України від 12 травня 2015 року №310 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Златобанк» видано наказ №99 «Про початок процедури ліквідації АТ «Златобанк» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідації банку», згідно з яким розпочато процедуру ліквідації банку та призначено уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ «Златобанк» Славінського В.І. строком на 1 рік з 13 травня 2015 року до 12 травня 2016 року включно (т.1 а.с.23-26).
За результатами розгляду заяви ОСОБА_1 про внесення її до реєстру вкладників банку та відшкодування коштів, зареєстрованої в АТ «Златобанк» за вх.№10431 від 18 грудня 2015 року повідомлено, що на її ім'я у банку відсутній відкритий Договір №080172 від 02 лютого 2015 року на суму 10000 доларів США, а за рахунками, відкритими на її ім'я, гарантована сума відшкодування складає 2597 грн. 29 коп. (т. 1 а.с.79).
Задовольняючи вимоги адміністративного позову, суд першої інстанції, виходив з того, що отримання банком від позивача коштів підтверджено належним чином складеними договором та квитанцією, а тому посилання відповідача-2 на те, що кошти не були зараховані на рахунок ПАТ "Златобанк" є безпідставними. Посилання Уповноваженої особи на факт підроблення підписів на касових документах не був доведений в рамках кримінального провадження. З огляду на вказане, суд дійшов висновку, що позивач є вкладником у розумінні положень Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" і має бути включена до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за рахунок Фонду, та до Загального реєстру вкладників.
Скасовуючи постанову суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позову, апеляційний суд вказав на те, що в автоматизованій системі банківської системи «Златобанк» в АБС Б2 відсутні відомості про касову операцію у відділенні Сумська РД АТ «Златобанк» щодо надходження 02 лютого 2015 року від позивача готівкових коштів у сумі 10 000 доларів США, натомість підтвердженим є факт внесення ОСОБА_1 на рахунок НОМЕР_1 за угодою №080172 від 02 лютого 2015 року коштів у сумі 100 доларів США. Суд апеляційної інстанції вказав на те, що надана квитанція не є самостійним касовим документом, а є тільки частиною заяви на переказ готівки, яка також містить обов'язкові реквізити, в тому числі, підписи платника та працівника банку. При цьому досліджена судом апеляційної інстанції заява на переказ готівки містить відомості про внесення позивачем на рахунок НОМЕР_1 коштів у сумі 100 доларів США, і на вказану суму коштів ОСОБА_1 була включена до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за рахунок Фонду. Відтак, реального надходження до банку коштів у розмірі 10000 доларів не відбулось.
Не погодившись з рішенням суду апеляційної інстанції, ОСОБА_1 подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 05 липня 2016 року та залишити в силі постанову Сумського окружного адміністративного суду від 05 квітня 2016 року.
В обґрунтування вимог касаційної скарги позивач заперечувала наданий відповідачем-2 до суду апеляційної інстанції договір та заяву на переказ готівки у розмірі 100 доларів США, оскільки таких договорів вона не укладала, не підписувала та їй не відомо, коли ці копії стали існувати. Наголошено на тому, що на відповідних копіях стоять підписи не позивача. Також скаржник вказує на те, що заява на переказ готівки, яка зберігається у банку, містить інформацію про суму коштів, проведену банком, в той час, як квитанція засвідчує суму, внесену до каси банку. Вважає, що відповідальність за повноту і правильність заповнення усіх реквізитів касових документів, що стосуються внесення грошових коштів на депозитні рахунки, покладається не на позивача, а на посадових осіб банку. Позивач вказує на те, що саме квитанція, яка видається банком, є належним документом, що підтверджує внесення готівки за договором банківського вкладу, а тому за наявності певних розбіжностей щодо внесеної суми слід керуватися саме квитанцією. Факт підроблення підписів на касових документах має бути доведений в рамках кримінального провадження №12015200440004164, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 18 липня 2015 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частинами 1, 2 статті 190, частиною 1 статті 191 КК України.
У поданих запереченнях на касаційну скаргу відповідач-2 просив залишити її без задоволення.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та заперечень на неї, перевіривши правильність застосування апеляційним судом норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлені, зокрема, Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; Закон № 4452-VI).
Пунктом 3 та 4 частини першої статті 2 Закону № 4452-VI визначено, що вклад - кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти;
вкладник - фізична особа (крім фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.
Частиною першою статті 3 Закону № 4452-VI визначено, що Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.
Відповідно до частини першої статті 26 Закону № 4452-VI Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.
Виконання зобов'язань Фонду перед вкладниками здійснюється Фондом з дотриманням вимог щодо найменших витрат Фонду та збитків для вкладників у спосіб, визначений цим Законом, у тому числі шляхом передачі активів і зобов'язань банку приймаючому банку, продажу банку, створення перехідного банку протягом дії тимчасової адміністрації або виплати відшкодування вкладникам після ухвалення рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідації банку.
Відповідно до частини 1 статті 27 Закону № 4452-VI уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону і нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Суд касаційної інстанції зауважує, що підставою для поширення на особу гарантій, передбачених Законом №4452-VI щодо відшкодування вкладу, є наявність у такої особи залишку коштів на банківському рахунку, що відкритий на її ім'я, тобто наявність вкладу та статусу вкладника у особи. При цьому вкладниками є особи, які уклали або на користь яких укладено або договір банківського вкладу (депозиту), або банківського рахунку, або які є власниками іменного депозитного сертифіката. Слід зазначити, що положення чинного законодавства не пов'язують визначення статусу вкладника банку та виникнення у нього права на отримання гарантованої суми відшкодування вкладу із походженням на відповідному вкладному (депозитному, поточному) рахунку коштів.
Так, у межах даних правовідносин відповідачем-2 не заперечується той факт, що позивач є вкладником ПАТ «Златобанк». Разом з тим, спірною є сума, яка підлягає відшкодуванню за договором банківського вкладу №080172 від 02 лютого 2015 року. який укладено на суму 10000 доларів США.
За позицією позивача, нею була внесена сума у розмірі 10000 доларів США, що підтверджується відповідною квитанцією від 02 лютого 2015 року №31797.
Відповідач вважає, що кошти у зазначеному розмірі позивачем до банку не вносились, оскільки відповідно до виписки по рахунку від 22 січня 2016 року за номером квитанції №31797 було внесено суму у розмірі 100 доларів США. При цьому підпис касира на вказаній квитанції заперечують.
Відповідно до абз. 14, 15 пункту 4 розділу І Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні, затвердженої постановою Правління Національного банку України №174 від 01 червня 2011 року (далі - Постанова №174) (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) касове обслуговування - надання послуг з приймання, видачі та обміну готівки; касовий документ - документ, який оформляється для здійснення касової операції.
Пунктом 5 розділу І Постанови №174 встановлено, що Банк (філія) зобов'язаний здійснювати касове обслуговування клієнтів на підставі договірних відносин через касу банку.
Відповідно до пункту 8 розділу І Постанови №174 Банк під час здійснення касових операцій має, серед іншого, зокрема забезпечувати: своєчасне повне оприбутковування готівки національної та іноземної валюти, що надійшла до каси банку, та її зарахування на зазначені клієнтами рахунки згідно з вимогами нормативно-правових актів; документальне оформлення руху готівки національної та іноземної валюти в касі банку; своєчасне відображення касових операцій у бухгалтерському обліку.
У відповідності до абзацу першого пункту 1.1 глави 1 розділу IV Постанови №174 до касових документів, які оформляються згідно з касовими операціями, визначеними цією Інструкцією, належать: заява на переказ готівки (додаток 8), прибутково-видатковий касовий ордер (додаток 9), заява на видачу готівки (додаток 10), прибутковий касовий ордер (додаток 11), видатковий касовий ордер (додаток 12), грошовий чек (додаток 13), квитанція про прийняття на інкасо банкнот іноземних держав (додаток 22), квитанція про приймання до сплати на інкасо чеків в іноземній валюті, рахунки на сплату платежів, а також сліп, квитанція, чек банкомата, що формуються платіжними пристроями, та документи для відправлення переказу готівки та отримання його в готівковій формі, установлені відповідною платіжною системою.
Згідно з пунктом 2.1 глави 2 розділу IV Постанови №174 банк (філія, відділення) приймає від клієнта готівку для здійснення її переказу через операційну касу і платіжні пристрої.
Приписи пункту 2.3 глави 2 розділу IV Постанови №174 визначають, що банк (філія, відділення) здійснює приймання готівки іноземної валюти від клієнтів за такими прибутковими касовими документами, зокрема за заявою на переказ готівки - від юридичних осіб - резидентів, фізичних осіб - підприємців та представництв-нерезидентів для зарахування на власні поточні рахунки; від уповноваженого представника нерезидента - суб'єкта господарювання для зарахування на розподільчий рахунок в іноземній валюті, відкритий цим банком (філією, відділенням) резиденту - суб'єкту господарювання; від фізичних осіб - на поточні, вкладні (депозитні) рахунки та переказ без відкриття рахунку.
У відповідності до пункту 2.9. 3 глави 2 розділу IV Постанови №174 банк (філія, відділення) зобов'язаний видати клієнту після завершення приймання готівки квитанцію (другий примірник прибуткового касового ордера) або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі. Квитанція або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі, має містити найменування банку (філії, відділення), який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції (у разі здійснення касової операції в післяопераційний час - час виконання операції або напис чи штамп "вечірня" чи "післяопераційний час"), а також підпис працівника банку (філії, відділення), який прийняв готівку, відбиток печатки (штампа) або електронний підпис працівника банку
(філії, відділення), засвідчений електронним підписом САБ.
Отже, одним із документів, який фіксує факт приймання готівки іноземною валютою від клієнта банку, є заява про переказ готівки, форма якої визначена у додатку 8 до Постанови №174. Така заява свідчить про волевиявлення клієнта на внесення певної суми коштів у банк та повинна зберігатися у банку як один із документів первинного обліку.
Таким чином, і заява на переказ готівки, і квитанція, яка видається банком за наслідками її прийняття, є невід'ємними частинами, які у сукупності підтверджують факт проведення відповідної операції. Лише у разі встановлення недостовірності однієї з цих частин на підставі належних та допустимих доказів суд вправі прийняти другу як доказ, який підтверджує чи спростовує факт прийняття готівки банком та її розмір.
Разом з тим, суди не дослідили належність відповідної заяви про переказ готівки №31797 від 02 лютого 2015 року від ОСОБА_1, яка міститься в матеріалах справи (том 1 а.с.123), в тому числі на предмет посилань відповідача-2 на те, що відбиток прямокутного штампу банку на вказаній заяві та квитанції відрізняються один від одного.
Крім того, судами не було надано належної правової оцінки посиланням відповідача-2 на те, що підпис на квитанції №31797 від 02 лютого 2015 року не належить касиру банку ОСОБА_3
Відповідно до частини четвертої статті 9 КАС України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
У відповідності до положень статті 69 КАС України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.
Відповідно до статті 138 КАС України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.
Для встановлення обставин, зазначених у частині першій цієї статті, у судовому засіданні заслуховуються пояснення осіб, які беруть участь у справі, показання свідків, досліджуються письмові та речові докази, у тому числі носії інформації із записаною на них інформацією, висновки експертів.
Частиною третьою статті 143 КАС України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) якщо доданий до справи або наданий суду особою, яка бере участь у справі, для ознайомлення документ викликає сумнів у його достовірності або є фальшивим, особа, яка бере участь у справі, може просити суд виключити його з числа доказів і вирішувати справу на підставі інших доказів або вимагати проведення експертизи.
Колегія суддів вважає, що суди не скористались усіма наданими процесуальними засобами для офіційного з'ясування всіх обставин справи, що визначено частиною 4 статті 9 КАС України ( в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) з метою винесення законного та обґрунтованого рішення.
За змістом частин першої та другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Частиною 4 статті 353 КАС України визначено, що справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
Враховуючи викладене, суд касаційної інстанції приходить до висновку, що оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції, оскільки судами не з'ясовано обставини справи, що мають значення для правильного її вирішення.
Під час нового розгляду справи суду слід надати правову оцінку запереченням відповідача-2 щодо підпису касира банку на квитанції, яка надана на підтвердження факту залучення позивачем коштів у розмірі 10 000 доларів США відповідно до договору банківського вкладу від 02 лютого 2015 року №080172, а також проставленому на заяві та квитанції відбитку штампу банку. Крім того, слід з'ясувати результати кримінального провадження, що здійснювалось за даним фактом та врахувати їх при винесенні рішення.
Керуючись ст. 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, суд -
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 05 квітня 2016 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 05 липня 2016 року - скасувати та направити справу на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною та оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
М.М. Гімон
Л.Л. Мороз
А.Ю. Бучик ,
Судді Верховного Суду