01 квітня 2019 року
Київ
справа №9901/64/19
адміністративне провадження №П/9901/64/19
Верховний Cуд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді - Ханової Р.Ф.,
суддів Бившевої Л.І., Гончарової І.А., Олендера І.Я., Шипуліної Т.М.,
при секретарі судового засідання Статілко Ю.С.
за участю сторін, їх представників:
від позивача - не з'явився,
від відповідача - Пархацької Т.М. на підставі довіреності від 27 грудня 2018 року № 50114/0/9-18,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження позовну заяву ОСОБА_2 до Вищої ради правосуддя про визнання протиправним та скасування рішення від 17 січня 2019 року №142/0/15-19, зобов'язання вчинити дії,
05 лютого 2019 року до Верховного Суду надійшла позовна заява ОСОБА_2 (далі - позивач у справі) до Вищої ради правосуддя (далі - відповідач у справі), в якій він просить визнати протиправним та скасувати рішення Вищої ради правосуддя від 17 січня 2019 року №142/0/15-19 «Про оголошення конкурсу на зайняття посад державної служби категорії «А» у Державній судовій адміністрації України». Заборонити Вищій раді правосуддя вносити в умови проведення конкурсу на зайняття посади Голови Державної судової адміністрації України спеціальних вимог щодо обов'язкової наявності у кандидата на посаду освіти та 10 річного стажу роботи виключно у галузі права.
Позов обґрунтовує тим, що спірне рішення є незаконним, дискремінаційним, протиправним та таким, що підлягає скасуванню, так як «Спеціальні вимоги» кваліфікаційних вимог до кандидата на посаду Голови Державної судової адміністрації України, викладені в «Умовах проведення конкурсу на зайняття посади Голови Державної судової адміністрації України», які є додатком до рішення відповідача від 17 січня 2019 року №142/0/15-19, щодо обов'язкової наявності в нього саме юридичної освіти та стажу роботи не менше 10 років саме у галузі права, є протиправними через свою дискремінаційність, оскільки унеможливлюють та обмежують доступ до участі у конкурсі інших належних кандидатів, які мають вищу освіту в іншій галузі, наприклад в економічній, яка є не менш важливою для посади Голови Державної судової адміністрації України з огляду на його повноваження, обов'язки та функції Державної судової адміністрації України загалом, як органу, який існує в системі правосуддя для організаційного та фінансового забезпечення діяльності органів судової влади.
Зазначає, що відповідно до статей 151-153 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року № 1402-VIII природою діяльності Державної судової адміністрації України є фінансове та організаційне забезпечення діяльності органів судової влади, яке вимагає від Голови Державної судової адміністрації України компетентності та професіоналізму, розуміння та навиків застосування механізму розподілу коштів та наявності навиків організаційного характеру, як керівника. Тому спеціальні вимоги щодо наявності у кандидата на посаду Голови Державної судової адміністрації України магістерської освіти у галузі саме права та 10 річного юридичного досвіду роботи - є необґрунтованими і такими, що суперечать природі діяльності Державної судової адміністрації України як державного органу.
Правовими підставами своїх вимог визначив частину четверту статті 5, пункт 1 частини другої статті 6, частину третю і четверту статті 19, частину першу статті 21, частину другу статті 23 Закону України «Про державну службу», статті 151, 152, 153 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
06 лютого 2019 року ухвалою Верховного Суду відкрито провадження в адміністративній справі № 9901/64/19, справу призначено до розгляду у судовому засіданні о 9:30 год. 04 березня 2019 року.
06 лютого 2019 року ухвалою Верховного Суду відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову.
21 лютого 2019 року у Верховному Суді зареєстровано відзив на позовну заяву, у якому представник відповідача просить відмовити в задоволенні позову ОСОБА_2 Зазначає, що рішення від 17 січня 2019 року № 142/0/15-19 «Про оголошення конкурсу на зайняття посад державної служби категорії «А» у Державній судовій адміністрації» ухвалене на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Зокрема, Розділ II Типових вимог до осіб, які претендують на зайняття посад державної служби категорії «А», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 22 липня 2016 року № 448 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 03 жовтня 2018 року № 835), передбачає можливість визначити спеціальні кваліфікаційні вимоги до кандидатів щодо освіти та досвіду роботи з огляду на примітку, за якою ці вимоги зазначаються лише у разі коли спеціальним законом, який регулює діяльність відповідного державного органу, визначено інші вимоги до освіти та/або досвіду роботи відмінні від тих, які зазначено у Законі України «Про державну службу», а також у разі необхідності уточнення галузей знань та/або спеціальностей, за якими здобуто вищу освіту, досвіду роботи у конкретній сфері.
Відповідач доводить, що такі спеціальні вимоги обґрунтовані визначеними статтею 152 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» повноваженнями Державної судової адміністрації, який є державним органом у системі правосуддя, та завданнями, які поставлені статтею 153 цього закону перед Головою Державної судової адміністрації стосовно організації належної діяльності органів судової влади.
22 лютого 2019 року відзив на позовну заяву отриманий представником позивача згідно з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0405039210134 (а. с. 93), що підтверджується інформацією на сайті «Укрпошта».
04 березня 2019 року до Верховного Суду надійшло клопотання позивача про відкладення розгляду справи у зв'язку з тим, що позивач 01 березня 2019 року отримав відзив на позовну заяву, який потребує вивчення та надання відповіді в порядку, визначеному статтею 163 Кодексу адміністративного судочинства.
04 березня 2019 року у судовому засідання оголошено перерву до 01 квітня 2019 року о 11:00 год. у зв'язку з неявкою позивача та/або його представника у судове засідання.
Станом на 01 квітня 2019 року відповідь на відзив від позивача та/або його представника не надходила. Інших клопотань не подано, про дату, час та місце судового засідання позивач повідомлений належними чином.
01 квітня 2019 року у судове засіданні позивач або/та представник позивача до суду не з'явились, представник відповідача заявив усне клопотання про залишення адміністративного позову без розгляду на підставі частини п'ятої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України.
Розглянувши подану представником відповідача заяву, Суд дійшов висновку, що вона підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною другою статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Статтею 131 цього Кодексу визначено обов'язок учасників судового процесу повідомити про зміну адреси та причини неприбуття в судове засідання. Так, відповідно до частини другої вказаної статті, учасники справи, які не можуть з поважних причин прибути до суду, зобов'язані завчасно повідомити про це суд.
В розумінні Кодексу адміністративного судочинства України позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду.
Нормами частини п'ятої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду, якщо неявка перешкоджає розгляду справи. Якщо відповідач наполягає на розгляді справи по суті, справа розглядається на підставі наявних у ній доказів. До позивача, який не є суб'єктом владних повноважень, положення цієї частини застосовуються лише у разі повторної неявки.
До суду від позивача не надходило заяв та клопотань про поважність причин щодо неможливості прибуття в судове засідання або про розгляд справи за його відсутності, Суд вжив всі можливі від нього заходи щодо належного повідомлення позивача про час, місце та дату судового засідання.
Відповідно до частини третьої статті 126 Кодексу адміністративного судочинства України повістка повинна бути вручена не пізніше ніж за п'ять днів до судового засідання, крім випадку, коли повістка вручається безпосередньо в суді.
Згідно з частиною десятою статті 126 Кодексу адміністративного судочинства України вручення повістки представнику учасника справи вважається також врученням повістки і цій особі.
Зокрема, в матеріалах справи міститься рекомендоване повідомлення № 0102926345882 про вручення 12 березня 2019 року представнику позивача судової повістки, у якій повідомлено, що судове засідання відбудеться 01 квітня 2019 року, яка надіслана на поштову адресу представника позивача зазначену в адміністративному позові: вул. Героїв Севастополя, 23-а, м. Київ.
Також усі учасники справи повідомлені про дату, час та місце судового засідання засобами електронного зв'язку шляхом надсилання повістки на адреси електронної пошти ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 та його представника ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2
Суд вважає, що неявка позивача та/або його представника перешкоджає розгляду справи, оскільки позбавляє суд можливості встановити всі обставини справи, необхідні для вирішення спору.
Будучи ініціатором судового розгляду справи позивач в першу чергу має активно, не зловживаючи, використовувати власні процесуальні права, тобто здійснювати їх з метою, з якою такі права були надані. При цьому, визначальними процесуальними обов'язками позивача є забезпечення представництва власних інтересів при розгляді адміністративної справи, дотримання процесуальних строків.
Пунктом 4 частини першої статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо позивач не прибув (повторно не прибув, якщо він не є суб'єктом владних повноважень) у підготовче засідання чи у судове засідання без поважних причин або не повідомив про причини неявки, якщо від нього не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності.
З огляду на неприбуття позивача та/або його представника в судове засідання повторно, неповідомлення ними про причини неприбуття до суду повторно, за умови неподання позивачем та/або його представником заяви про розгляд справи за його відсутності, Суд дійшов висновку, що даний адміністративний позов підлягає залишенню без розгляду.
Водночас, під час подання позовної заяви позивач просив судові витрати покласти на відповідача.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, зокрема, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв'язку з повторним неприбуттям).
Враховуючи зазначене, судовий збір не підлягає поверненню.
Керуючись статтями 2, 22, 126, 194, 205, 240, 248, 255, 262, 266, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд,
Залишити без розгляду позовну заяву ОСОБА_2 до Вищої ради правосуддя про визнання протиправним та скасування рішення від 17 січня 2019 року №142/0/15-19, зобов'язання вчинити дії.
Ухвала може бути оскаржена до Великої Палати Верховного Суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її прийняття та набирає законної сили після її перегляду в апеляційному порядку або після закінчення строку на апеляційне оскарження.
Ухвала складена та підписана 02 квітня 2019 року.
Головуючий: Р.Ф.Ханова
Судді: Л.І.Бившева
І.А.Гончарова
І.Я. Олендер
Т.М. Шипуліна