Іменем України
Київ
02 квітня 2019 року
справа №808/3422/15
адміністративне провадження №К/9901/27266/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Ханової Р.Ф. (суддя-доповідач),
суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Мелітопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області
на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2015 року у складі судді Батрак І.В.
та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2016 року у складі суддів Юхименка О.В., Кругового О.О., Нагорної Л.М.
у справі № 808/3422/15
за позовом Фермерського господарства «Маслянка»
до Мелітопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області
про визнання протиправними дій,
У червні 2015 року Фермерське господарство «Маслянка» (далі - Господарство, платник податків, позивач у справі) звернулося до Запорізького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Мелітопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - податковий орган, відповідач у справі), в якому просило (з урахуванням уточнення позову) визнати протиправними дії щодо проведення перевірки, скасувати рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, зобов'язати вчинити певні дії.
Запорізький окружний адміністративний суд постановою від 22 жовтня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2016 року, позов задовольнив частково, визнав протиправним та скасував рішення податкового органу № 35 від 23 червня 2015 року «Про анулювання реєстрації як платника податку на додану вартість ФГ «Маслянка» з 19 червня 2015 року; зобов'язав податковий орган внести до Реєстру платників податку на додану вартість зміни щодо скасування анулювання реєстрації платника податку на додану вартість позивача та запис про реєстрацію платника податку на додану вартість; зобов'язав податковий орган внести до Реєстру сільськогосподарських підприємств суб'єктів спеціального режиму оподаткування по ПДВ зміни щодо скасування з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування позивача з 13 жовтня 2014 року та запис про реєстрацію платника суб'єкта спеціального режиму оподаткування.
Приймаючи рішення, суди попередніх інстанцій виходили з того, що висновки податкового органу про те, що відображені позивачем в податкових деклараціях з податку на додану вартість за період з 1 травня 2014 року по 31 грудня 2014 року та з 1 лютого 2015 року по 30 квітня 2015 року обсяги оподатковуваних господарських операцій складають 0,00 грн, в основу яких покладено лише висновки перевірки, зафіксовані в акті, є необґрунтованими.
У лютому 2016 року відповідач подав касаційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просить скасувати рішення суду першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якім відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Відзив на касаційну скаргу від позивача до Верховного Суду не надходив, що не перешкоджає перегляду рішення судів першої та апеляційної інстанцій.
Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Касаційний розгляд справи здійснюється в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.
Верховний Суд, переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Зазначеним вимогам закону рішення судів попередніх інстанцій відповідають.
Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що на підставі постанови про призначення документальної перевірки відділу кримінальних розслідувань СУ ФР ГУ Міндоходів у Запорізькій області від 29 квітня 2015 року, відповідно наказу податкового органу від 13 травня 2015 року № 372 та на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, у період з 15 травня 2015 року по 25 травня 2015 року відповідачем проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку з доходів фізичних осіб за період з 1 січня 2012 року по 31 грудня 2014 року та з питань дотримання податкового законодавства при визначенні податку на додану вартість, який підлягає сплаті до бюджету та правомірності застосування податкових пільг для сільськогосподарських підприємств, які обрали спеціальний режим оподаткування діяльності у сфері сільського господарства за період з 1 січня 2014 року по 31 грудня 2014 року, за результатами якої складений акт від 2 червня 2015 року № 657/08-32-22-02/33571266.
Висновками акта перевірки встановлено порушення, зокрема пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пункту 193.1 статті 193, пункту 194.1 статті 194, пунктів 209.1, 209.6, 209.11 статті 209, пункту 197.21 статті 197, пунктів 201.1, 201.3 статті 201 Податкового кодексу України.
26 червня 2015 року позивачем отримано Рішення податкового органу № 35 від 23 червня 2015 року № 12369/08-32-15-01-14 «Про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ФГ «Маслянка» з 19 червня 2015 року» на підставі підпункту «г» пункту 184.1 статті 184 податкового кодексу України.
Відповідно до частин першої та другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
При вирішенні питання щодо правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права до спірних правовідносин, Суд виходить з наступного.
Підпунктом «г» пункту 184.1 статті 184 Податкового кодексу України (в редакції, що діяла на момент прийняття рішення) реєстрація (платника податку) діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку і відбувається у разі якщо особа, зареєстрована як платник податку, протягом 12 послідовних податкових місяців не подає контролюючому органу декларації з податку на додану вартість та/або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту.
Судами попередніх інстанцій встановлено та не поставлено під сумнів доводами касаційної скарги, що позивач надавав до податкового органу податкові декларації з податку на додану вартість, у тому числі за січень 2014 року на суму податку 150 000,00 грн, за травень 2014 року на суму податку 1 743 179,00 грн, за червень 2014 року на суму податку 291 853 грн, липень 2014 року на суму податку 53 978,00 грн, за вересень 2014 року (основну) на суму податку 1 296 459,00 грн, за вересень 2014 року (уточнюючу) на суму податку 1 098 760,00 грн, за жовтень 2014 року на суму податку 691 375,00 грн, в яких відображена господарська діяльність підприємства та вказані податкові зобов'язання. Зведені дані щодо задекларованих сум податкових зобов'язань наведено перевіряючими у акті перевірки.
Фактично підставою для прийняття рішення про анулювання реєстрації позивача як платника податку на додану вартість слугували обставини та висновки, наведені відповідачем у акті від 2 червня 2015 року №657/08-32-22-02/33571266.
Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що акт перевірки та викладені у ньому факти і висновки не можна розглядати як рішення суб'єкта владних повноважень, що породжує для платника податків певні правові наслідки, регулює ті чи інші відносини і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин. Акт перевірки є виключно носієм доказової інформації про виявлені податковим органом порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків, обов'язковим документом, на підставі якого приймається відповідне рішення, що породжує для платника певні наслідки.
За таких обставин Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції, що висновки податкового органу про те, що відображені позивачем в податкових деклараціях з податку на додану вартість обсяги оподатковуваних господарських операцій складають 0,00 грн, в основу яких покладено лише висновки перевірки, зафіксовані в акті, є необґрунтованими.
Приписами пункту 58.4 статті 58 Податкового кодексу України встановлено, що у разі коли судом за результатами розгляду кримінального провадження про кримінальне правопорушення, предметом якого є податки, збори, винесено обвинувальний вирок, що набрав законної сили, або винесено рішення про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами, відповідний контролюючий орган зобов'язаний визначити податкові зобов'язання платника податків за податками та зборами, несплата податкових зобов'язань за якими встановлена судовим рішенням, та прийняти податкове повідомлення-рішення про нарахування платнику таких податкових зобов'язань і застосування стосовно нього штрафних (фінансових) санкцій у розмірах, визначених цим Кодексом.
Складання та надсилання платнику податків податкового повідомлення-рішення за податковими зобов'язаннями платника податків за податками та зборами, несплата податкових зобов'язань за якими встановлена судовим рішенням, забороняється до набрання законної сили судовим рішенням у кримінальному провадженні або винесення ухвали про закриття такого кримінального провадження за нереабілітуючими підставами.
Положенням пункту 86.9 статті 86 Податкового кодексу України (в редакції, що діяла на момент призначення та проведення перевірки), передбачено, що у разі якщо грошове зобов'язання розраховується контролюючим органом за результатами перевірки, проведеної з обставин, визначених підпунктом 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, щодо кримінального провадження, у якому розслідується кримінальне правопорушення стосовно посадової особи (посадових осіб) платника податків (юридичної особи) або фізичної особи - підприємця, що перевіряється, предметом якого є податки та/або збори, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки приймається таким податковим органом протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання цим податковим органом відповідного судового рішення (обвинувальний вирок, ухвала про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами), що набрало законної сили. Матеріали такої перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються органу, що призначив перевірку.
Аналіз наведених норм приводить до висновку, що у разі проведення перевірки з обставин, визначених підпунктом 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, наслідки такої перевірки застосовуються податковим органом виключно після набрання законної сили рішенням у кримінальній справі.
Перевірка позивача призначена в межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 32014080280000065 від 15 вересня 2014 року, даних щодо судового рішення в межах вказаного кримінального провадження податковим органом не надано.
За таких обставин, Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанції, щодо відсутності у податкового органу підстав, передбачених підпунктом «г» пункту 184.1 статті 184 Податкового кодексу України, для анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, а тому рішення № 35 від 23 червня 2015 року підлягає скасуванню.
Правомірність рішення податкового органу № 2 від 13 жовтня 2014 року «Про виключення позивача з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування» досліджено в іншій адміністративній справі.
Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 26 листопада 2014 року у справі № 808/6942/14, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 2 червня 2015 року, визнано протиправним та скасовано рішення податкового органу №2 від 13 жовтня 2014 року «Про виключення позивача з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування».
Статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, яка діяла на момент прийняття рішення судом першої інстанції) встановлено, що постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.
Обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.
З огляду на те, що під час судового розгляду справи №808/6942/14 встановлено протиправність рішення про виключення позивача з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування та скасовано його, Суд погоджується з доводом суду першої інстанції, що належним способом відновлення порушених прав позивача в даному випадку є зобов'язання податкового органу внести до Реєстру сільськогосподарських підприємств суб'єктів спеціального режиму оподаткування по податку на додану вартість зміни щодо скасування з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування.
Доводи касаційної скарги податкового органу зводяться виключно до повторення доводів апеляційної скарги, яким надано оцінку судом апеляційної інстанції, при цьому порушень норм процесуального права, які б вплинули або змінили цю оцінку, податковим органом не зазначено.
Відповідач касаційною скаргою просить про переоцінку, додаткову перевірку доказів стосовно здійснення господарських операцій із контрагентом позивача, що знаходиться за межами касаційного перегляду встановленими частиною другою статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суд визнає, що суди попередніх інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого, касаційна скарга залишається без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.
Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
Касаційну скаргу Мелітопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області залишити без задоволення.
Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2015 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2016 року у справі № 808/3422/15 залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Р.Ф. Ханова
Судді: І.А. Гончарова
І.Я. Олендер