Іменем України
Київ
02 квітня 2019 року
справа №815/6507/16
адміністративне провадження №К/9901/36389/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),
суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДФС в Одеській області
на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 22 березня 2017 року у складі судді Завальнюка І.В.
та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 27 червня 2017 року у складі суддів Танасогло Т.М., Федусика А.Г., Яковлева О.В.,
у справі №815/6507/16
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агросток»
до Головного управління ДФС в Одеській області
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
29 листопада 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Агросток» (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося до суду з позовом до Головного управління ДФС в Одеській області (далі - податковий орган, відповідач у справі) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення податкового органу від 12 вересня 2016 року № 0007571402, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на 1217153 грн за основним платежем та застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 608577 грн, з мотивів безпідставності його прийняття.
22 березня 2017 року постановою Одеського окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 27 червня 2017 року, задоволений позов Товариства, визнано протиправним та скасоване податкове повідомлення-рішення податкового органу від 12 вересня 2016 року № 0007571402, з мотивів правомірного формування Товариством податкового кредиту по факту придбання с/г продукції, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями договорів поставки, податковими накладними, видатковими накладними, специфікаціями, бухгалтерськими довідками, розрахунками, квитанціями, товарно-транспортними накладними, картками по рахунку 631 за січень 2015 року - березень 2016 року по контрагентах, платіжними дорученнями, довідками сільських рад, довіреностями тощо.
Ухвалюючи судові рішення суди попередніх інстанцій встановили, що господарські операції позивача з його контрагентами спричинили реальні зміни майнового стану платника податків, відповідно податковий кредит сформований платником податків правомірно, внаслідок чого відсутні підстави для прийняття податкового повідомлення - рішення.
17 липня 2017 року податковим органом подано касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України, в якій відповідач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні позовних вимог Товариства відмовити в повному обсязі.
В обґрунтування касаційної скарги відповідач наводить обставини справи шляхом відтворення частини акта перевірки та нормативно - правове обґрунтування вимог касаційної скарги шляхом викладення тексту норм покладених в основу прийняття спірних податкових повідомлень - рішень.
05 вересня 2017 року ухвалою Вищого адміністративного суду України відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою податкового органу, після усунення недоліків наведених в ухвалі цього суду від 20 липня 2017 року, справа із суду першої інстанції не була витребувана.
03 жовтня 2017 року Товариством надане заперечення на касаційну скаргу податкового органу до Вищого адміністративного суду України, у якому позивач просить касаційну скаргу залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції без змін.
12 березня 2018 року матеріали касаційної скарги №К/9901/36389/18 передані до Верховного Суду.
14 березня 2018 року ухвалою Верховного Суду прийнято до свого провадження матеріали касаційної скарги №К/9901/36389/18 та витребувано справу №815/6507/16 з Одеського окружного адміністративного суду.
26 березня 2018 року справа №815/6507/16 надійшла до Верховного Суду.
Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Зазначеним вимогам закону судові рішення відповідають.
Суди попередніх інстанцій установили, що Товариство є юридичною особою, включене до ЄДРПОУ за номером 32086843, перебуває на податковому обліку з 05 серпня 2002 року, є платником податку на додану вартість з 05 лютого 2008 року.
Податковим органом у липні-серпні 2016 року проведено документальну виїзну планову перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2015 року по 31 березня 2016 року, результати якої викладені в акті перевірки від 25 серпня 2016 року №268/15-32-14-02/32086843 (далі - акт перевірки).
12 вересня 2016 року керівником податкового органу прийняте податкове повідомлення-рішення №0007571402, згідно з пунктом 54.3 (підпункт не визначений) статті 54 Податкового кодексу України на підставі акта перевірки, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у сумі 1217153 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 608577 грн. Правовою підставою збільшення суми грошового зобов'язання визначені положення підпунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, штрафні (фінансові) санкції застосовані без визначення правової підстави їх застосування.
Оцінюючи спірні операції суди попередніх інстанцій висновувалися на доведеності поставки контрагентами позивача товару (с/г продукції) в межах укладених та виконаних договорів між ним та його контрагентами, за фактом придбання якого Товариством сформований податковий кредит.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що між Товариством та ПАТ "Радсад" укладено та виконано договір поставки від 21 травня 2015 року № 21/05/15, в межах якого позивачем отримано товар (пшениця, кукурудза, ячмінь, соняшник), на загальну суму 3080228,53 грн (ПДВ 616045,70 грн), що підтверджується видатковими та податковими накладними, платіжними дорученнями на оплату товару.
Між Товариством та СВК "Іскра" укладено та виконано договір поставки від 28 січня 2015 року № 4-15, в межах якого отримана сільськогосподарська продукція на загальну суму 680708,40 грн (ПДВ 136141,66 грн), що підтверджується видатковими накладними, податковими накладними та платіжними дорученнями.
Також між Товариством та ПСП "Південне" укладено та виконано договір поставки від 24 лютого 2015 року № 10/15, відповідно до якого позивачем придбано сільськогосподарську продукцію за видатковими та податковими накладними на загальну суму 985635 грн (ПДВ 197127 грн), оплата за платіжними дорученнями здійснена Товариством повністю.
Між Товариством та ТОВ "Вікторія" укладено та виконано договір поставки від 31 березня 2015 року № 14/15, за умовами якого позивачем придбано та оплачено сільськогосподарську продукцію, що підтверджується видатковими та податковими накладними на загальну суму 129449,86 грн (ПДВ 25899,98 грн) та платіжними дорученнями.
Склад податкового правопорушення за висновком податкового органу полягає у тому, що за взаємовідносинами Товариства із ПАТ "Радсад", СВК "Іскра", ПСП "Південне", ТОВ "Вікторія", позивачем, як платником податку на додану вартість завищено податковий кредит на загальну суму 1173702 грн, який зумовлений нереальністю, на їхню думку, вищеозначених операцій з поставок сільськогосподарської продукції, оскільки постачальники не можуть визнаватися учасниками ринку зерна - суб'єктами виробництва зерна, так як в останніх відсутні об'єкти інфраструктури ринку зерна, які забезпечують умови виробництва зерна (відповідні обсяги земельних ділянок у власності або оренді; матеріально-технічні ресурси), його заготівлі, зберігання та реалізації; неможливість придбання по ланцюгу документального оформленого постачання зерна, первинний продаж якого оформлено зазначеними вище суб'єктами; відсутність у первинних облікових документів підприємства якісних (в окремих випадках) показників зерна, відсутність класності, найменування посадових осіб, відповідальних за здійснення виробничої операції і правильність її оформлення, особові підписи та їх розшифрування, проведеною перевіркою неможливо підтвердити факт вирощування продуктів сільськогосподарського призначення вищенаведеними підприємствами та їх подальший продаж до контрагентів-покупців, а саме Товариству за період з 01 січня 2015 року по І квартал 2016 року на загальну суму 5868489 грн.
Податковий орган доводить, що постачальники сільськогосподарської продукції ПАТ "Радсад", СВК "Іскра", ПСП "Південне", ТОВ "Вікторія" не мали в наявності ділянки для вирощування сільськогосподарської продукції у тому розмірі, в якому потрібні для вирощування сільськогосподарської продукції, яка ними реалізована.
Суди попередніх інстанцій оцінюючи цей довід податкового органу, встановили, що перевіркою не встановлено придбання цими постачальниками за період з 01 січня 2015 року по 31 березня 2016 року сільськогосподарської продукції, яка б була в подальшому реалізована на адресу Товариства.
Судом апеляційної інстанції визнана неналежними також посилання податкового органу на інформацію з сайту Державного комітету статистики України www.ukrstat.gov.ua, де наводяться відомості лише про урожайність основних сільськогосподарських культур, з 1 га площі збирання, проте наводяться загальні відомості про урожайність зернових та зернобобових культур - без вказівки урожайності окремо по культурами та насіння соняшнику.
Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що будь-яка аналітична інформація не відповідає встановленим процесуальним законом критеріям доказів, таким як належність, достатність, допустимість, достовірність. Хибність позиції податкового органу полягає в аналізі реалізації (продажу, постачання) продукції власного виробництва контрагентів позивача, без встановлення фактів придбання сільськогосподарської продукції, яку реалізовано контрагентами позивачу взагалі і Товариству зокрема за період, що перевірявся.
Оцінюючи доводи податкового органу у цій частині спору суди попередніх інстанцій серед іншого зауважили, що ПАТ "Радсад" реалізовувало на користь Товариства в травні та червні 2015 року ячмінь озимий та пшеницю врожаю 2014 року, а не 2015 року.
Аналогічна ситуація по СВК "Іскра", який в період з січня 2015 року по березень 2016 року, реалізував не тільки продукцію, яка вирощена в 2015 році, а й частину продукції, а саме пшениця та ячмінь, які реалізовані до липня 2015 року, це продукція вирощена в 2014 році, соняшник, який реалізований до серпня 2015 року - це продукція також вирощена в 2014 році.
За висновком судів попередніх інстанцій розрахунок податкового органу щодо необхідної кількості землі для вирощування продукції в 2015 році стосовно цього контрагента є неправильними, оскільки зроблений з урахуванням сумарного обсягу продукції, вирощуваної в 2014 році та 2015 pоці, але з використанням даних щодо наявності земель тільки в 2015 році.
Реалізований цим контрагентом Товариству в січні 2015 року та з серпня 2015 року по березень 2016 року соняшник товарний. Соняшник, який реалізований протягом січня 2015 року (18.8 т) - це продукція 2014 року.
Згідно довідки, наданої СВК "Іскра" Глиняською сільською радою № 271 від 28 вересня 2015 року, СВК "Іскра" орендував на території Глинянської сільської ради земельні частки (паї) в кількості 73 ділянки на площу 403,38 га., ця обставина встановлена під час судового розгляду судами попередніх інстанцій не врахована податковим органом під час проведення перевірки та встановлення податкових правопорушень.
За результатами дослідження судами попередніх інстанцій довідки ф. 29-сг "Підсумки збору врожаю сільськогосподарських культур, плодів, ягід та винограду на 01 грудня 2015", яка подана СВК "Іскра" до органів статистики і довідки виконавчого комітету Глинянської сільської ради Добровеличківського району Кіровоградської області №270 від 28 вересня 2015 року підтверджується, що посівна площа під соняшником займає 203,38 га, при цьому одержано врожаю у початково - оприбуткованій вазі: соняшник - 277,1 т, у вазі після доробки - соняшник - 259 т, реалізовано на користь ТОВ "Агросток" 178,56 т соняшника врожаю 2015 року.
Щодо взаємовідносин Товариства з ПСП "Південне" актом перевірки наведено, що згідно бази даних АІС "Податковий блок", ПСП "Південне" є виробником сільськогосподарської продукції. Підприємством подано то територіальних органів ГУ ДФС податкову декларацію з фіксованого сільськогосподарського податку від 15.02.2015 № 9190602152, де вказано наявність земельних ділянок для вирощування сільськогосподарської продукції в 2015 році в кількості 375,7012 га. Згідно ЄРПН за період з 01.01.2015 по 31.03.2016 ПСП "Південне" здійснило продаж пшениці в кількості 3518,18 т (потреба в землі 1256,49 га), кукурудзи - 2424,66 т (потреба в землі - 404,11 га), соняшника - 515 т (потреба в землі 245,24 га).
За основу відомості з офіційного сайту Державного комітету статистики www.ukrstat.gov.ua, де наводяться відомості лише про урожайність основних сільськогосподарських культур, з 1 га площі збирання, проте наводяться загальні відомості про урожайність зернових та зернобобових культур - без вказівки урожайності окремо по культурам та насіння соняшнику, перевіряючи дійшли висновку, що для вирощування вищеозначених обсягів с/г культур ПСП "Південне" знадобилось би 1905,84 га землі, тоді як підприємством надано звітність лише за землю в розмірі 375,7012 га.
Суд апеляційної інстанції встановив, що сільськогосподарську продукцію, яка вказана в акті перевірки як реалізована ПСП "Південне" в період з січня 2015 року по березень 2016 pоку, це не тільки продукція, яка вирощена в 2015 p., а і частина продукції, а саме пшениця та ячмінь, які реалізовані до липня 2015 p., це продукція вирощена в 2014 році, кукурудза, яка реалізована до листопада 2015 р. - це продукція також вирощена в 2014 році. Розрахунок податкового органу щодо необхідної кількості землі для вирощування продукції в 2015 році визнаний судом апеляційної інстанції невірним, зроблений з урахуванням сумарного обсягу продукції, вирощуваної в 2014 р. та 2015 p., але з урахуванням даних щодо наявності земель тільки в 2015 році.
Оцінюючи висновки акта перевірки щодо реалізації ПСП "Південне" Товариству в лютому та березні 2015 року кукурудзи, суд апеляційної інстанції встановив, що вся ця продукція урожаю не 2015 року, а урожаю 2014 року.
Податковим органом також не враховано, що довідкою, наданою відділом Держземагентства у Вільшанському районі від 20.01.2014 № 66 за ПСП "Південне" значаться земельні ділянки в розрізі територій сільських рад: Вільшанська - 1328,54 га, із них паї-1311,51 га; Вікторія - 177,9 га, із них паї 169,52 га; Аврора - 203,23 га, із них паї - 203,23 га; Південне - 970,41 га, із них паї - 953,46 га, землі державної власності - 16,95 га. Довідкою ф.29-сг "Підсумки збору врожаю сільськогосподарських культур, плодів, ягід та винограду на 01.12.2014", яка подана ПСП "Південне" до органів статистики, посівна площа під кукурудзою займає 935,67 га. При цьому одержано врожаю у початково-оприбуткованій вазі: кукурудза - 3534,10 т, у вазі після доробки - кукурудза - 3534,10 т, а реалізовано на користь ТОВ "Агросток" - 292,040 т кукурудзи.
Відтак, висновки податкового органу зумовлені неповнотою встановлення обставин, які є істотними для оцінки спірних правовідносин.
Щодо взаємовідносин з Товариством з ТОВ "Вікторія" в акті перевірки зазначено, що ТОВ "Вікторія" згідно бази даних АІС "Податковий блок" є виробником сільськогосподарської продукції і підприємством не подано до територіальних органів ГУ ДФС податкову декларацію з фіксованого сільськогосподарського податку, в якій зазначено наявність земельних ділянок для вирощування сільськогосподарської продукції, при цьому в періоді з 01.01.2015 по 31.03.2016 ТОВ "Вікторія" здійснено продажу пшениці в кількості 42 т, ячменю - 56,90 т.
Як правильно встановили суди попередніх інстанцій висновок про те, що для вирощування вищеозначених обсягів с/г культур ТОВ «Вікторія» знадобилось би 180, 04 га землі, перевіряючи зробили на підставі відомостей з офіційного сайту Державного комітету статистики www.ukrstat.gov.ua, де наводяться відомості лише про урожайність основних сільськогосподарських культур, з 1 га площі збирання, проте наводяться загальні відомості про урожайність зернових та зернобобових культур - без вказівки урожайності окремо по культурам та насіння соняшнику. Факту придбання ТОВ "Вікторія" с/г продукції у перевіряємому періоді перевіряючими не встановлено, що зумовило висновок податкового органу про неможливість підтвердження факту вирощування продуктів с/г призначення та їх подальший продаж на користь Товариства у періоді з 01.01.2015 по 31.03.2016 на суму 361667,71 грн., у т.ч. 2015 - 232217,85 грн., І кв. 2016 - 129449,86 грн.
Посилаючись на положення підпункту 14.1.235 пункту 14.1 статті 14, пункту 292 .1.1 пункту 292.1 статті 292 Податкового кодексу України, якими для платників єдиного податку - сільськогосподарських товаровиробників передбачена вимога щодо оформлення та реєстрації прав власності/користування земельними ділянками, суд апеляційної інстанції встановив, що ТОВ "Вікторія" не використовувало спрощену систему оподаткування та не було платником єдиного податку, перебувало на податковому обліку на загальних підставах.
Згідно довідки ф.29-сг "Підсумки збору врожаю сільськогосподарських культур, плодів, ягід та винограду на 01 грудня 2015", яка подана ТОВ "Вікторія" до органів статистики, посівна площа під пшеницею займає 69,0 га, під ячменем озимим - 20,0 га, під ячменем ярим - 50,0 га. При цьому в 2015 році одержано врожаю у початково-оприбуткованій вазі: пшениця - 158,7 т, ячмінь ярий - 450,0 т, ячмінь озимий - 180,0 т, у вазі після доробки - пшениця - 142,8 т., ячмінь ярий - 405,0 т, ячмінь озимий - 162,0 т. Матеріалами справи підтверджується, що ТОВ "Вікторія" реалізувало на користь Товариства 96,090 т пшениці.
Посилання податкового органу на неможливість підтвердження факту продажу ТОВ "Вікторія" товару Товариству в І кварталі 2016 року на суму 129449,86 грн. та формування податкового кредиту по факту попередньої оплати, яка здійснена позивачем на рахунок цього контрагента в березні 2016 року на загальну суму 155399,80 грн., в тому числі податок на додану вартість 25899,98 грн., визнані судом апеляційної інстанції неприйнятними з огляду на встановлення фактів відображення Товариством здійснення попередньої оплати (авансу) в бухгалтерському обліку проводкою Дт 631 - Кт 3112 на суму 155399,80 грн., складом та станом відображенням собівартості товарів по Кт рахунків 2811 і 2812, на яких операції з перерахування попередньої оплати, здійснені на користь ТОВ "Вікторія", не відображались.
В основу таких висновків судом апеляційної інстанції здійснено посилання на пункт 9.2 ПСБУ 16, яким передбачено, що "Витрати" не визнаються витратами та не включаються до звіту про фінансові результати: попередня (авансова) оплата запаси, робіт, послуг.
Оскільки, позивач суму попередньої оплати до складу собівартості не включав, висновок податкового органу про віднесення цієї суми до складу собівартості реалізованої продукції та зменшення податкового кредиту Товариства в березні 2016 року на 25899,98 грн. є безпідставним.
Оцінюючи доводи відповідача про відсутність сертифікатів якості сільськогосподарської продукції, як підстави для визнання господарських операцій позивача із контрагентами безтоварними, суд апеляційної інстанції висновувався на тому, що 09 квітня 2014 року прийнято Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо скорочення кількості документів дозвільного характеру" (набрав чинності 26 квітня 2014 року), яким закладено правові механізми, спрямовані на звільнення підприємців від необхідності проходження зайвих та обтяжливих адміністративних процедур.
Вищезазначеним законом скасовано сертифікацію послуг із зберігання зерна та продуктів його переробки та сертифікації якості зерна, необхідності погодження на ввезення на територію України кожної партії засобів захисту рослин, сертифікатів відповідності сільськогосподарської продукції та сировини рослинного походження щодо вмісту в них залишкової кількості пестицидів, агрохімікатів та важких металів, сертифікатів про дотримання регламентів застосування пестицидів та агрохімікатів, проведення аналітичних досліджень засобів захисту рослин дозволяє усунути надмірне державне регулювання, що направлено на забезпечення прозорих умов для функціонування аграрного ринку, стимулювати інвестиції, постановою Кабінету Міністрів України від 28 січня 2015 року № 42 "Деякі питання дерегуляції господарської діяльності" скасовано карантинний сертифікат на зерно та олійні продукти.
Разом з тим, судами попередніх інстанцій встановлено, що с/х продукція, яка поставлялась постачальниками на адресу Товариства не включена до Переліку продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації в Україні, який затверджений Наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 01 лютого 2005 року N 28 зі змінами та доповненнями, тому надання разом з товаром сертифікатів підтвердження якості продукції не є обов'язковим.
Суд визнає, що відсутність сертифікатів якості сільськогосподарської продукції не є підставою для визнання господарських операцій позивача із контрагентами безтоварними, перевірка показників якості товарів відповідно до укладених договорів здійснювалась в пунктах вивантаження, показники якості зазначені на зворотній сторінці ТТН.
Суд зазначає, що за результатами досліджень судами попередніх інстанцій встановлено, що сільськогосподарська продукції, яка вказана в акті перевірки, як реалізована цими підприємствами в період з січня 2015 року по березень 2016 року, це не тільки продукція, яка вирощена в 2015 році, частина реалізованої продукції в 2015 році, це продукція вирощена в 2014 році.
Відтак, розрахунок відповідача щодо необхідної кількості землі для вирощування продукції в 2015 році є невірним, він зроблений з урахуванням сумарного обсягу продукції, вирощуваного в 2014 році та 2015 році, але з використанням даних щодо наявності земель тільки в 2015 році. Дані про середню врожайність в України не є доказом податкового правопорушення в розумінні статті 109 Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно інформації з офіційного сайту Державного комітету статистики www.ukrstat.gov.ua, де наводяться відомості лише про урожайність основних сільськогосподарських культур, з 1 га площі збирання, проте наводяться загальні відомості про урожайність зернових та зернобобових культур - без вказівки урожайності окремо по культурам та насіння соняшнику.
Відтак, висновки податкового органу щодо неможливості постачальників-контрагентів поставити Товариству вказану кількість сільськогосподарської продукції є хибними.
Судами попередніх інстанцій здійснений системний аналіз положень пункту 44.2 статті 44, пункту 198.3 статті 198, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, який зумовив висновок про те, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Судами попередніх інстанції підставне встановлено придбання Товариством с/г продукції, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями договорів поставки, податкових накладних, видаткових накладних, специфікацій, бухгалтерських довідок, розрахунків, квитанцій, товарно-транспортних накладних, карток по рахунку 631 за січень 2015 року - березень 2016 року по контрагентам, платіжних доручень, довідок сільських рад, довіреностей тощо. Зазначені документи складені за результатами проведених операцій та з дотриманням вимог статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", статті 44, статті 201 Податкового кодексу України, містять у собі відомості щодо змісту та обсягу проведених операцій, які узгоджуються між собою.
Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що дослідженнями акта перевірки та долученими до матеріалів справи відповідними первинними документами підтверджений рух придбаного позивачем товару.
Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність у позивача відповідних первинних документів як підстав для бухгалтерського обліку господарських операцій, якими зафіксовані факти їх здійснення, відповідно до частини першої та другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
Здійснення позивачем господарських операцій, їх реальний характер, встановлено судами попередніх інстанцій, що доводить правомірність формування позивачем, податкового кредиту по факту придбання товару (продукції) та спростовує висновки податкового органу про податкові правопорушення покладені в основу прийняття податкового повідомлення-рішення.
Відсутність підстав збільшення грошових зобов'язань з податку на додану вартість спірним податковим повідомленням-рішенням унеможливлює застосування штрафних (фінансових) санкцій.
Відповідач касаційною скаргою просить про переоцінку, додаткову перевірку доказів стосовно здійснення господарських операцій із контрагентом позивача, що знаходиться за межами касаційного перегляду встановленими частиною другою статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України.
Верховний Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційна скарга відповідача залишається без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанції - без змін.
Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
Касаційну скаргу Головного управління ДФС в Одеській області залишити без задоволення.
Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 22 березня 2017 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 27 червня 2017 року у справі №815/6507/16 залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Р.Ф. Ханова
Судді: І.А. Гончарова
І.Я. Олендер