27 березня 2019 рокуЛьвів№857/2422/19
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді: Матковської З.М.,
суддів: Бруновської Н.В., Затолочного В.С.,
при секретарі судового засідання: Луців І.І.
з участю позивача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Управління Держпраці у Тернопільській області на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2018 року у справі №1940/1594/18, головуючий суддя Мірінович У.А., проголошене о 10.07 год. у м. Тернополі, повний текст рішення складений 10.10.2018 р. за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Держпраці у Тернопільській області про визнання протиправною та скасування постанови,-
Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернулася у Тернопільський окружний адміністративний суд з позовною заявою до Управління Держпраці у Тернопільській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами за № ТР942/331/АВ/ТД-ФС від 25.07.2018.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що вона мала лише намір прийняти на роботу працівника для виконання обов'язків продавця продовольчих товарів на постійній основі, для чого домовилась із ОСОБА_2 про зустріч в приміщенні магазину, що розташований за адресою: АДРЕСА_1. Позивач ознайомлювала ОСОБА_2 із обсягом роботи, яку слід виконувати, а також познайомила її з продавцем магазину ОСОБА_3, яка в подальшому продовжувала спілкуватися з ОСОБА_2, а тому остання у зазначеному магазині не виконувала функції продавця. Також зазначила, що жодного доказу (товарного чеку), який би підтверджував факт здійснення ОСОБА_2 обов'язків продавця немає.
Також зазначає, що відповідач протиправно провів зазначене інспекційне відвідування, оскільки таке інспекційне відвідування відбулося без рішення керівника, без направлення та без відсутності звернення органу державної влади, чим порушено вимоги Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою КМУ від 26.04.2017 № 295 (далі - Порядок № 295). Крім цього, постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 01.08.2018 провадження в адміністративній справі щодо ОСОБА_1 за частиною третьою статті 41 КУпАП закрито за відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2018 року позов задоволено. Визнано протиправною та скасовано постанову Управління Держпраці у Тернопільській області про накладення штрафу уповноваженими особами №ТР942/331/АВ/ТД-ФС від 25.07.2018 на фізичну особу - підприємця ОСОБА_1. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Тернопільській області в користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 судові витрати на суму 1117,00 грн. сплаченого судового збору.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідачем подана апеляційна скарга, в якій зазначає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права при розгляді справи та наданні оцінки матеріалам заходу державного контролю, тому просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити. Зокрема апелянт зазначає, що судом першої інстанції у рішенні від 05.10.2018 р. по справі №1940/1594/18 помилково вказано, що інспектором порушено вимоги п.20 Порядку № 295 щодо тривалості перевірки, оскільки інспекційне відвідування розпочалось 09.07.2018 p., з врахуванням вимоги п. 10 Порядку тривало два робочих дні та завершилось 10.07.2018 р. Така ж сама інформація зазначена і у акті інспекційного відвідування від 10.07.2018 p. № ТР942/331/АВ інспекційного відвідування з 09.07.2018 р. 09:00 год. по 10.07.2018 р. 16:00 год.
Також зазначає про те, що ФОП ОСОБА_1 здійснює підприємницьку діяльність за двома адресами. Станом на день початку інспекційного відвідування, 09 липня 2018 року, трудові відносини із громадянкою ОСОБА_4 оформлені не були і повідомлення Тернопільської ОДПІ про прийняття працівника на роботу підприємець ОСОБА_1 не проводила.
Факт виконання роботи ОСОБА_4 (функцій продавця) також підтверджується фото, зробленими під час відвідування магазину 10.07.2018 p., яка стоїть за прилавком алкогольного відділу магазину в робочому одязі та обслуговує клієнта. Крім того, поняття «стажування» законодавством України не передбачено. Існує випробування при прийнятті на роботу працівника (ст. 26 КЗпП України), або укладання договору на організацію професійного навчання безробітних із відповідним центром зайнятості. ОСОБА_4 знаходилась у магазині 09-10.07.18 р. самостійно і здійснювала торгівлю, а отже ніяким чином не стажувалась. Просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.
Позивачем поданий відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що вважає рішення суду законним та обґрунтованим, а тому таким, що скасуванню не підлягає. Зазначає, що апелянт вказує, що відповідно до пункту 10 Порядку 295 передбачено, що тривалість інспекційного відвідування для суб'єктів мікро підприємництва та малого підприємництва не може перевищувати двох робочих днів, а відповідно до пункту 20 вищевказаного Порядку припис про усунення виявлених порушень складається в останній інспекційного відвідування. Однак, перевірка була розпочата 07.07.2018 року, а інспектором Управління Держпраці акт інспекційного відвідування складений не 09.07.2018 року, а 10.07.2018 року, чим порушено вищезазначені вимоги чинного законодавства. Крім цього, відповідно до акту і припису, інспекційне відвідування здійснювалось у магазині за адресою АДРЕСА_1, однак фактично інспекційне відвідування здійснювалось у магазині по АДРЕСА_2, де і проведено фото фіксацію. За даним адресою здійснює діяльність з роздрібної торгівлі і інший суб'єкт підприємницької діяльності, що підтверджується витягом з реєстру платників єдиного податку від 15.06.2015р., що в свою чергу залишено відповідачем поза увагою під час інспекційного відвідування та при прийнятті оскаржуваного рішення. Таким чином інспекційне відвідування здійснювалось за невірною адресою та на фото зафіксована не продавець ОСОБА_2 Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.
В судовому засіданні апеляційного розгляду справи позивач проти апеляційної скарги заперечила, просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.
Відповідач в судове засідання не прибув, хоча належним чином був повідомлений про дату судового засідання, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення 11.03.2019 р. Відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено та з матеріалів справи слідує наступне. 09.07.2018 інспекторами праці ОСОБА_5, ОСОБА_6 на підставі листа ГУ ДФС у Тернопільській області від 29.03.2018 № 2965/10/19- 00-13-0121-4/7123, згідно наказу від 04.07.2018 №453 та відповідно до направлення від 04.07.2018 № 4.1/040/250 проведено інспекційне відвідування ФОП ОСОБА_1, яка здійснює підприємницьку діяльність у магазині, який розташований по АДРЕСА_1 та магазині, який розташований по АДРЕСА_2 за додержанням законодавства про працю. Інспекційне відвідування проводилось у присутності ФОП ОСОБА_1
За результатами інспекційного відвідування відповідач склав акт №ТР942/331/АВ від 10.07.2018, у якому встановлено, що ФОП ОСОБА_1 07.07.2018 допустила громадянку ОСОБА_2 до виконання обов'язків продавця продовольчих товарів у магазині, який розташований по АДРЕСА_1 без укладання трудового договору, а також не подала повідомлення про прийняття працівника на роботу до територіального органу державної фіскальної служби за місцем обліку його, як платника єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, чим порушила вимоги частини третьої статті 24 КЗпП.
На підставі акта інспекційного відвідування відповідач склав протокол від 10.07.2018 про адміністративне правопорушення №ТР942/331/АВ/П/ПТ за ознаками частини третьої статті 41 КЗпП та видав припис від 10.07.2018 про усунення виявлених порушень №ТР942/331/АВ/П.
Крім цього, відповідач виніс постанову №ТР942/331/АВ/ТД-ФС від 25.07.2018 про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами на позивача в розмірі 111690 грн., яка отримана позивачем 25.07.2018.
Суд першої інстанції позов задовольнив з тих підстав, що суд не встановив, а відповідач не довів правомірність оскаржуваного рішення, оскільки не надав належних та допустимих доказів, які би підтверджували те, що під час інспекційного відвідування у магазині, який розташований по АДРЕСА_1 у встановленому порядку та спосіб зафіксовано порушення ФОП ОСОБА_1 частини третьої статті 24 КЗпП.
Апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та таким, що відповідають нормам матеріального права та обставинам справи з огляду на наступне.
Відповідно до частини 1 статті 259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України 11.02.2015 року №96 затверджено Положення про Державну службу України з питань праці, згідно з яким Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику, зокрема з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення.
Згідно з пунктом 7 цього Положення Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи. На утворені територіальні органи Держпраці може покладати виконання завдань за міжрегіональним принципом.
Постановою Кабінету Міністрів України №295 від 26.04.2017 року «Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» затверджено Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (надалі - Порядок №295), який визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об'єкт відвідування).
Відповідно до пункту 2 Порядку №295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів.
Підстави для проведення інспекційних відвідувань передбачені у пункті 5 Порядку №295. Так, згідно з підпунктом 3 пункту 5 Порядку №2955 інспекційні відвідування проводяться за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4 - 7 цього пункту.
Пунктом 8 Порядку №295 передбачено, що про проведення інспекційного відвідування інспектор праці повідомляє об'єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі. Про проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин інспектор праці повідомляє об'єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі, якщо тільки він не вважатиме, що таке повідомлення може завдати шкоди інспекційному відвідуванню.
Відповідно до пунктів 19, 20, 21 Порядку №295 за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення.
Акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та керівником об'єкта відвідування або його уповноваженим представником. Один примірник акта залишається в об'єкта відвідування.
Якщо об'єкт відвідування не погоджується з викладеною в акті інформацією, акт підписується із зауваженнями, які є його невід'ємною частиною. Зауваження можуть бути подані об'єктом відвідування не пізніше трьох робочих днів з дати підписання акта. Письмова вмотивована відповідь на зауваження надається інспектором праці не пізніше ніж через три робочих дні з дати їх надходження.
Відповідно до пунктів 27, 29 Порядку №295 у разі наявності порушень вимог законодавства про працю, зафіксованих актом інспекційного відвідування або актом невиїзного інспектування, після розгляду зауважень об'єкта відвідування (у разі їх надходження) інспектор праці проводить аналіз матеріалів інспекційного відвідування або невиїзного інспектування, за результатами якого вносить припис та/або вживає заходів до притягнення винної у допущенні порушень посадової особи до встановленої законом відповідальності.
Заходи до притягнення об'єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності за використання праці неоформлених працівників, несвоєчасну та не у повному обсязі виплату заробітної плати, недодержання мінімальних гарантій в оплаті праці вживаються одночасно із внесенням припису незалежно від факту усунення виявлених порушень у ході інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.
Згідно з частиною 1 статті 265 КЗпП України посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.
Порушення законодавства про працю, за які до юридичних і фізичних осіб підприємців, що використовують найману працю, застосовуються штрафи, визначені у частині 2 статті 265 КЗпП України.
Відповідно до частини 4 статті 265 КЗпП України штрафи, зазначені у частині 2 цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 року №509 затверджено Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення (надалі - Порядок №509), який визначає механізм накладення на суб'єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України та частинами другою - сьомою статті 53 Закону України «Про зайнятість населення».
Згідно з пунктом 2 Порядку №509 штрафи можуть бути накладені на підставі, зокрема, акта про виявлення під час перевірки суб'єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу.
Відповідно до пунктів 3, 4 Порядку №509 уповноважена посадова особа не пізніше ніж через 10 днів з дати складення акта приймає рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу (далі - справа).
Справа розглядається у п'ятнадцятиденний строк з дня прийняття рішення про її розгляд. Згідно з пунктами 6, 7, 8 Порядку №509 про розгляд справи уповноважені посадові особи письмово повідомляють суб'єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п'ять днів до дати розгляду рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.
Справа розглядається за участю представника суб'єкта господарювання або роботодавця, щодо якого її порушено. Справу може бути розглянуто без участі такого представника у разі, коли його поінформовано відповідно до пункту 6 цього Порядку і від нього не надійшло обґрунтоване клопотання про відкладення її розгляду.
Розгляд справи розпочинається з представлення уповноваженої посадової особи, яка її розглядає. Зазначена особа роз'яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов'язки. Під час розгляду справи заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішується питання щодо задоволення клопотання. За результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі акта, зазначеного в пункті 3 цього Порядку, приймає відповідне рішення.
Судом встановлено та з матеріалів справи слідує, що у ході інспекційного відвідування позивача було встановлено допущення до роботи працівника ОСОБА_2 без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням, та повідомлення Державної фіскальної служби про прийняття працівників на роботу, тобто відповідач вважає, що позивач фактично допустив вказану особу до роботи, не оформивши з нею трудовий договір, чим порушив вимоги статей 21, 24 КЗпП України.
Проте з такими доводами відповідача суд не погоджується з огляду на наступне. Під час проведення інспекційного відвідування інспектором праці ОСОБА_5 відібрано пояснення у громадянок: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 Зокрема, ОСОБА_1 пояснила інспектору праці ОСОБА_5, що вона здійснює підприємницьку діяльність у магазинах, які розташовані за двома адресами: по АДРЕСА_1 та по АДРЕСА_2. Також пояснила, що у магазині, який розташований по АДРЕСА_1 працює продавець ОСОБА_2 на підставі трудового договору.
ОСОБА_2 пояснила інспектору праці ОСОБА_5, що вона стажується у ФОП ОСОБА_1 у магазині продтоварів з 07.07.2018, після чого остання буде укладати з нею трудовий договір.
Крім цього, ОСОБА_2 була допитана судом першої інстанції в ході судового розгляду в якості свідка. Свідок ОСОБА_2 суду пояснила, що вона з 01.08.2018 перебуває у трудових відносинах з позивачем та 09.07.2018 вона також перебувала в магазині, який розташований по АДРЕСА_1 разом із продавцем ОСОБА_3 Зазначила, що 09.07.2018 коли прийшли невідомі люди, як пізніше виявилося, що це працівники Управління Держпраці у Тернопільській області, то вона у зазначеному магазині лише ознайомлювалася з товарами, записувала їхні ціни, щоб пізніше було легше працювати. Водночас, звернула увагу на те, що на фотознімках сфотографована не вона, та фото зроблено у магазині, який розташований по АДРЕСА_2
Допитана свідок ОСОБА_3 суду пояснила, що вона з березня місяця 2018 року перебуває у трудових відносинах з позивачем та 09.07.2018 працювала в магазині, який розташований по АДРЕСА_1 продавцем. Зазначила, що 09.07.2018 з нею також у магазині перебувала ОСОБА_2, яка мала намір працевлаштуватися продавцем зазначеного магазину. Водночас, звернула увагу суду на те, що на час проведення інспекційного відвідування її не було в магазині, оскільки відлучилася з місця роботи на декілька хвилин. При цьому, ОСОБА_2 у зазначеному магазині лише ознайомлювалася з товарами магазину. Також зазначила, що на фотознімках сфотографована продавець, яка працює у магазині, який розташований по АДРЕСА_2.
Як встановлено судом та не заперечується сторонами у справі, в тому числі і показаннями свідків, на дату проведення заходу державного контролю (09.07.18) ФОП ОСОБА_1 укладений трудовий договір з найманим працівником ОСОБА_3 на виконання обов'язків продавця, про що свідчить трудовий договір № 1 від 28.02.2018 р. та не заперечується сторонами у справі, в тому числі і показаннями свідків. Продавець ОСОБА_3, з якою укладено відповідний трудовий договір, працювала у магазині за адресою: АДРЕСА_1.
У магазині по АДРЕСА_2, де проведено фотофіксацію, здійснює діяльність з роздрібної торгівлі і інший суб'єкт підприємницької діяльності, що підтверджується витягом з реєстру платників єдиного податку від 15.06.2015р., що в свою чергу залишено відповідачем поза увагою під час інспекційного відвідування та при прийнятті оскаржуваного рішення.
Інспекційне відвідування проводилось 09.07.2018, на фотознімках зазначена дата 10.07.2018, а у протоколі про адміністративне правопорушення №ТР/942/331/АВ/П/ПТ від 10.07.2018 р. та у оскарженій позивачем Постанові про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 25.07.2018 р. зазначено, що ФОП ОСОБА_1 07.07.2018 р. допустила громадянку ОСОБА_4 до виконання обов'язків продавця продовольчих товарів, хоча тривалість інспекційного відвідування буда з 09.07.2018 р. по 10.07.2018 р.
Крім цього, фотознімки містять інформацію про реалізацію товару не продавцем ОСОБА_2 у магазині, який розташований по АДРЕСА_1, а іншою особою, та в магазині що розташований по АДРЕСА_2.
Також відповідач не надав доказів, які би підтверджували виконання ОСОБА_2 обов'язків продавця, зокрема оформлених нею розрахункових чи інших документів тощо.
З урахуванням наведених вище обставин, апеляційний суд приходить до висновку, що відповідачем не представлено суду належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність встановленого відповідачем порушення ФОП ОСОБА_1, а саме допущення до роботи працівника ОСОБА_2 без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням, та повідомлення Державної фіскальної служби про прийняття працівників на роботу.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України: з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Перевіривши оскаржене позивачем рішення, апеляційний суд вважає, що таке не відповідає критеріям, визначеним ч. 2 ст. 2 КАС України, а представлені відповідачем докази у своїй сукупності дають підстави вважати що рішення відповідача є протиправними, прийняте відповідачем необґрунтовано, без дотриманням вимог законів України.
З урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що спірна постанова про накладення штрафу №ТР942/331/АВ/ТД-ФС від 25.07.2018 року прийнята необґрунтовано, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а тому позов про визнання її протиправною та скасування слід задовольнити.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.
Приведені в апеляційні скарзі доводи, висновку суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів не знаходить.
Керуючись статтями 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу Управління Держпраці у Тернопільській області - залишити без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2018 року у справі №1940/1594/18 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення, у разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя З. М. Матковська
судді Н. В. Бруновська
В. С. Затолочний
Повний текст постанови складено 03.04.2019 р.