Головуючий суддя у першій інстанції : Ковальчук В.Д.
27 березня 2019 рокуЛьвів№ 857/1067/19
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Бруновської Н.В.
суддів: Затолочного В.С., Матковської З.М.
за участю секретаря судового засідання: Бедрій Х.П.
представника апелянта: Сущ О.П.
представника позивача: Гережун Н.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2018 року у справі № 140/2030/18 за адміністративним позовом Головного управління Державної казначейської служби України у Волинській області до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправним та скасування висновку викладеному в довідці, -
09.10.2018р. позивач Головне управління Державної казначейської служби України у Волинській області звернувся в суд з позовом (з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог) до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправним та скасування висновку який викладений у Довідці від 10.07.2018р. № 970/3 з питань достовірності видачі довідки про заробітну плату для перерахунку пенсії непрацюючому державному службовцю ОСОБА_5 від 11.08.2016р. № 13-08/131-4603.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 23.11.2018р. позов задоволено. Суд визнав протиправним та скасував висновок викладений у довідці від 10.07.2018р. №970/3 з питань достовірності видачі довідки про заробітну плату для перерахунку пенсії непрацюючому державному службовцю ОСОБА_5 №13-08/131-4603 від 11.08.2016р.
Не погоджуючись із даним рішенням, апелянт Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом порушено норми матеріального та процесуального права.
Апелянт просить суд, рішення Волинського окружного адміністративного суду від 23.11.2018р. скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові.
Представник апелянта Сущ О.П. в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу із підстав у ній зазначених.
Представник позивача Гережун Н.Д. в судовому засіданні просив суд, апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.
Заслухавши суддю доповідача, учасників процесу, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав.
Із змісту довідки № 970/3 від 10.07.2018 р. Головного управління пенсійного фонду України у Волинській області про перевірку Головного управління Державної казначейської служби України у Волинській області з питань достовірності видачі довідки про заробітну плату для перерахунку пенсії непрацюючому державному службовцю ОСОБА_5 від 11.08.2016 р. № 13-08/131-4603 видно що перевіркою даних, зазначених у довідці встановлено розбіжності щодо складових заробітної плати на загальну суму - 460,35 грн., чим порушено вимоги пп.2 п.4 Постанови Кабінету Міністрів від 31.05.2000 № 865 «Про деякі питання визначення заробітку для обчислення пенсії». Рекомендовано видати нову довідку. (а.с. 6 )
ст. 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Із змісту ч.1 ст.5 КАС України видно, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси і просить їх захистити шляхом: визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматись від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; встановлення наявності чи відсутності компетенції ( повноважень ) суб'єкта владних повноважень;
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: справах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
З системного аналізу норм права видно, що під час розгляду кожної справи суд повинен встановити чи має місце порушення прав позивача, адже без цього не можливо виконати завдання адміністративного судочинства. Якщо позивач не довів факту порушення особисто своїх прав, то навіть у разі, якщо дії суб'єкта владних повноважень є протиправними, відсутні підстави для задоволення позову. Звернення до суду є способом захисту порушених суб'єктивних прав, а не способом відновлення законності та правопорядку у публічних правовідносинах.
Отже, Завданням адміністративного судочинства є вирішення публічно-правового спору між сторонами. Адміністративні суди розглядають спори що мають в основі публічно-правовий характер, тобто, випливають із владно-розпорядчих функцій або виконавчо-розпорядчої діяльності публічних органів.
В даному випадку довідка № 970/3 від 10.07.2018 р. в якій відображено узагальнений опис виявлених перевіркою порушень законодавства, не є правовим документом, який встановлює відповідальність суб'єкта владних повноважень та відповідно, не є актом індивідуальної дії у розумінні ст.19 КАС України.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що довідка не є рішенням суб'єкта владних повноважень у розумінні ст.19 КАС України, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов'язків для осіб, робота (діяльність) яких перевірялися, тому його висновки не можуть бути предметом спору. Відсутність спірних відносин, у свою чергу, виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту. Висновки які викладені в довідці є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог законодавства, а тому оцінка довідки, може бути надана судом при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такої довідки.
Колегія суддів звертає увагу на ту обставину, що для захисту права суду необхідний факт його порушення, а чи відбудеться це у майбутньому - невідомо. Способи захисту порушеного права не абстрактні тому, якщо законом не передбачено такого способу захисту права «як оскарження висновків які викладені в довідці», то у задоволенні такої позовної вимоги суду слід відмовити.
За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позову оскільки, Головне управління Державної казначейської служби України у Волинській області як суб'єкт владних повноважень обрав передчасний та невірний спосіб захисту. При цьому, звертає увагу на ту обставину, що позивач просить суд захистити право таким способом, який не встановлений законом.
Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
ст. 317 КАС України передбачено, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:
1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;
4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи тому, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції слід скасувати та прийняти нову постанову якою відмовити в позові.
Керуючись ст.ст.243, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області задовольнити.
Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2018 року у справі № 140/2030/18 - скасувати.
В позові Головного управління Державної казначейської служби України у Волинській області до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправним та скасування висновку викладеному в довідці - відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Строк оскарження постанови, в якій оголошено вступну та резолютивну частину судового рішення обчислюється з дня складення постанови у повному обсязі.
Суддя Н.В. Бруновська
Суддя В.С. Затолочний
Суддя З.М. Матковська
Постанова складена в повному обсязі 03.04.2019р.