27 березня 2019 рокуЛьвів№ 857/304/19
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Коваля Р.Й.,
суддів Гуляка В.В.,
Ільчишин Н.В.,
з участю секретаря судового засідання Дідик Н.С.,
представника позивача Прокопика І.А.,
представника відповідача Дашо Т.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Львові апеляційну скаргу Львівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2018 року (прийняте у м.Львові суддею Ланкевичем А.З.; складене у повному обсязі 16 жовтня 2018 року) в адміністративній справі №813/3051/18 за позовом Львівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до товариства з обмеженою відповідальністю «Фуджікура Аутомотів Україна Львів» про стягнення боргу,
У липні 2018 року Львівське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до Львівського окружного адміністративного суду із вказаним позовом,у якому просило стягнути з відповідача на свою користь борг в сумі 4 468 602,30 грн (в тому числі: пеня - 155 280,00 грн).
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що товариством не виконано нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю у звітному 2017 році у кількості 35 осіб, а відтак, оскільки робочі місця, призначені для працевлаштування інваліда, не були в повному обсязі зайняті особами з інвалідністю, відповідач повинен сплатити адміністративно-господарські санкції.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2018 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись із зазначеним рішенням, його оскаржило Львівське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів, яке вважає, що рішення суду першої інстанції прийняте за недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; та за неправильного застосування норм матеріального права. Тому просило скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що відповідач не здійснив усіх заходів для недопущення правопорушення, чим порушив норми Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», а відтак товариство не може бути звільнено від сплати адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю.
Представник відповідача подав відзив на апеляційну скаргу, у якому повністю погодився із рішенням суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції надав правильну правову оцінку фактичним обставинам справи та вірно застосував норми законодавства. Вказує, що товариством у ході розгляду справи в суді першої інстанції надано належні, допустимі, достовірні та достатні докази, що підтверджують здійснення ним усіх заходів для працевлаштування осіб з інвалідністю.
У судовому засіданні представник апелянта підтримав вимоги апеляційної скарги з аналогічних підстав; просить апеляційну скаргу задовольнити. Представник відповідача, вважаючи рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як встановлено судом, ТОВ «Фуджікура Аутомотів Україна Львів»(вул. Й.Сліпого, 13, м. Львів, 79017; код ЄДРПОУ: 38964781) зареєстроване як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття у Фонді соціального захисту інвалідів та використовує найману працю фізичних осіб.
01.03.2018 відповідач подав апелянту звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2017 рік (форма № 10-ПІ). Згідно цього звіту, середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу відповідача у 2017 році становила 2488 осіб, з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до законодавства встановлена інвалідність - 65 осіб. Норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2017 році для відповідача становив - 100 осіб.
З урахуванням того, що 35 робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю, залишились не зайнятими, ТОВ «Фуджікура Аутомотів Україна Львів», на переконання апелянта, повинне сплатити адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, виходячи з середньої річної заробітної плати штатного працівника за 2017 рік у товаристві, а саме - 4313322,30 грн (середньорічна заробітна плата 123237,78 грн * 35 осіб) та через затримку сплати адміністративно-господарських санкцій (за період з 16.04.2018 по 14.06.2018 включно - 60 днів) пеню у розмірі 155 280,00 грн.
Вважаючи, що відповідачем не здійснено всіх заходів для працевлаштування осіб з інвалідністю, контролюючий орган звернуся до суду з позовом про стягнення з товариства адміністративно-господарських санкцій та пені.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції мотивував це тим, що відповідач здійснив усі передбачені законодавством заходи, спрямовані на працевлаштування осіб з інвалідністю на своєму підприємстві, що підтверджується відповідними доказами, а тому він не може бути притягнутий до відповідальності, передбаченої статтею 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні»
Такі висновки суду першої інстанції, на переконання колегії суддів апеляційного суду, відповідають нормам матеріального права, фактичним обставинам справи і є правильними з огляду на таке.
Згідно із частиною першою статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік.
Частиною першою статті 20 цього Закону встановлено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю.
Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.
Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону (частини друга, третя статті 20 цього ж Закону).
Відповідно до статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Згідно із частинами першою, третьою статті 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.
Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
За змістом статті 18-1 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», пошук підходящої роботи для особи з інвалідністю здійснює державна служба зайнятості.
Згідно із пунктом 4 частини третьої статті 50 Закону України «Про зайнятість населення» роботодавці зобов'язані, зокрема, своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про: попит на робочу силу (вакансії).
На виконання цієї норми наказом Міністерства соціальної політики України № 316 від 31.05.2013 року затверджено Порядок подання форми звітності № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)». В контексті прийнятого Закону України «Про зайнятість населення» та затвердженого Порядку подання форми звітності № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» на роботодавців покладено обов'язок подавати до відповідного центру зайнятості звітність форми № 3-ПН лише за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через 3 робочі дні з дати відкриття вакансії.
Із вказаного видно, що періодичності подачі звітності за формою № 3-ПН законодавством не встановлено, а передбачено, що така звітність подається не пізніше 3 робочих днів з дати відкриття вакансії, тобто передбачено одноразове інформування про кожну вакансію. Тому, якщо роботодавець одноразово подав звітність форми № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» у строк не пізніше 3 робочих днів з дати відкриття вакансії, він виконав обов'язок своєчасно та в повному обсязі. Це означає, що в такому випадку учасник господарських відносин вжив залежних від нього передбачених законодавством заходів для відповідності середньооблікової чисельності працюючих осіб з інвалідністю установленим нормативам, тобто заходів для недопущення господарського правопорушення.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26.06.2018 (справа № 806/1368/170).
Також, згідно із пунктом 2.1 наказу Міністерства праці та соціальної політики України від 10.02.2007 № 42 «Про затвердження форми звітності №10-ПІ (річна) «Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів» та Інструкції щодо заповнення форми звітності №10-ПІ (річна) «Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів», звіт складається роботодавцями щороку і до 1 березня, наступного після звітного періоду, подається або надсилається рекомендованим листом за місцем їх державної реєстрації відділенню Фонду соціального захисту інвалідів (далі - відділення Фонду).
Аналізуючи зазначені законодавчі норми, колегія суддів констатує, що на підприємство покладається обов'язок самостійного працевлаштування осіб з інвалідністю шляхом створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю та інформування про таку кількість створених робочих місць органи працевлаштування осіб з інвалідністю, в тому числі і центри зайнятості, однак Закон не покладає обов'язок на підприємство здійснювати самостійний пошук працівників - осіб з інвалідністю.
Вказане узгоджується з позицією, викладеною у постановах Верховного Суду від 07.02.2018 у справі №П/811/693/17, від 02.05.2018 у справі №804/8007/16, від 13.06.2018 у справі №819/639/17.
Доказом, який свідчить про створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальних робочих місць, та інформування органів зайнятості про наявність вільних робочих місць для осіб з інвалідністю, є звіт форми № 3-ПН.
Як встановлено, на виконання вимог статті 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» та на підставі наказу ТОВ «Фуджікура Аутомотів Україна Львів» від 27.12.2016 «Про заходи щодо залучення осіб з інвалідністю до роботи на підприємстві», відповідачем у 2017 році вжито наступних заходів щодо працевлаштування осіб з інвалідністю: 1) створено робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, що підтверджується копією наказу від 11.01.2017 про створення робочих місць для осіб з інвалідністю на посаді оператора автоматичних та напівавтоматичних ліній, верстатів та установок; 2) створено належні умови праці на таких робочих місцях для осіб з інвалідністю, що підтверджується копією Положення про робоче місце осіб з інвалідністю і порядок працевлаштування осіб з інвалідністю в ТОВ «Фуджікура Аутомотів Україна Львів», затвердженого наказом від 27.12.2016, а також наказом № 1929-к від 29.08.2016 про прийняття на роботу перекладача-дактилолога (перекладач для осіб з вадами слуху). Крім того, для осіб з інвалідністю, що користуються візками, передбачено можливість працювати сидячи шляхом виконання робіт зі зварювання, а на входах до будівель заводу та адміністративних приміщень облаштовано пандуси; 3) надано Державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, що підтверджується копією звітності форми № 3-ПН, поданої до територіального органу Державної служби зайнятості 17.01.2017, 25.05.2017 та 28.07.2017; 4) подано до Фонду соціального захисту інвалідів звітність про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю, що підтверджується копією Звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2016 рік (форма № 10-ПІ), поданого до Львівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів; 5) здійснено розміщення у ЗМІ, в громадських місцях та в мережі Інтернет інформації (інформаційні плакати, рекламні оголошення (буклети), аудіо- та відеореклама) про запрошення на роботу на підприємство осіб з інвалідністю, що підтверджується зразками рекламних оголошень та буклетів з інформацією про вакансії ТОВ «Фуджікура Аутомотів Україна Львів» та запрошенням на роботу осіб з інвалідністю; 6) організовано звернення із листами до громадських організацій інвалідів із проханням у скеруванні осіб з інвалідністю на підприємство для працевлаштування, що підтверджується копіями листів-звернень про скерування для працевлаштування осіб з інвалідністю, направлених Львівській обласній організації УТОГ, Всеукраїнському об'єднанню хворих на м'язову дистрофію «ERB», Львівській обласній організації інвалідів ВОІ СОІУ, Львівському обласному громадському благодійному об'єднанню інвалідів, Львівській міській громадській організації Товариства «Зелений хрест», Львівському обласному відділенню Українського фонду «Реабілітація інвалідів», Львівському центру соціального захисту та реабілітації інвалідів «Созарін», Західноукраїнській громадській організації осіб з вадами слуху та їх родини «Безмежний діалог»; 7) взято участь у організованих Львівським міським центром зайнятості ярмарках вакансій для осіб з інвалідністю, що підтверджується копією листа Львівського міського центру зайнятості № 06/762 від 28.02.2018, яким повідомлено, що представники ТОВ «Фуджікура Аутомотів Україна Львів» 02.02.2017 та 23.11.2017 приймали участь у ярмарках вакансій для осіб з інвалідністю.
За результатами вжитих заходів середньооблікова кількість штатних працівників, яким встановлена інвалідність, в 2017 році склала 65 осіб (зі 100 наявних).
Поряд з цим, в матеріалах справи відсутні докази безпідставної відмови особам з інвалідністю, які самостійно зверталися до відповідача з метою працевлаштування.
Отже, зазначені обставини свідчать про те, що товариством здійснено всіх заходів для працевлаштування осіб з інвалідністю, зокрема, повідомлено центр зайнятості про наявність вакантних посад для працевлаштування осіб з інвалідністю, проінформовано позивача про вказані дії та надано Звітність про попит на робочу силу, а тому застосування до нього адміністративно-господарських санкцій та стягнення пені є безпідставним.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 14.02.2018 у справі № 820/2124/16),від04.07.2018 у справі №818/521/16 та від 11.09.2018 у справі №812/1135/18, згідно яких обов'язок підприємства зі створення робочих місць для осіб з інвалідністю не супроводжується його обов'язком займатися пошуком таких осіб для працевлаштування, оскільки у діях відповідача відсутній склад правопорушення, на нього не може бути покладена відповідальність за ненаправлення уповноваженими органами необхідної кількості осіб з інвалідністю для працевлаштування чи відсутність у населеному пункті за місцезнаходження відповідача осіб з інвалідністю, які бажають працевлаштуватися.
Покликання апелянта на те, що у 2017 році відповідач не створював робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, а лише, виділив вакансії для працевлаштування осіб з інвалідністю з великої кількості вакансій на посаду - оператор напівавтоматичних ліній верстатів та установок, не заслуговують на увагу враховуючи таке.
Товариство здійснювало пошук осіб з інвалідністю на всі свої наявні вакантні посади, а не лише на посаду оператора автоматичних та напівавтоматичних ліній верстатів та установок, що підтверджуються доказами, зокрема, рекламними буклетами, в яких зазначається: «Fujikura - Твоя нова робота. Будемо також раді бачити у нашій команді людей з обмеженими можливостями» та «Fujikura- Твоя нова робота. Запрошуємо людей з обмеженими можливостями», тобто мова йде про всі вакантні посади товариства, а не про якусь одну конкретну.Також, відповідачем протягом 2017 року було прийнято осіб з інвалідністю й на інші вакантні посади. Так, на посаду фахівця з організації технічного обслуговування 26 вересня2017 року було прийнято ОСОБА_4, а на посаду прибиральника 04 вересня2017 року було прийнято ОСОБА_5.
Враховуючи вищезазначене та наявні у матеріалах справи докази, колегія суддів прийшла до неспростовного переконання, що товариством вчинено всі передбачені чинним законодавством заходи, спрямовані на працевлаштування осіб з інвалідністю, відтак позовні вимоги є безпідставними та задоволенню не підлягають.
За таких обставин колегія суддів приходить до переконання, що місцевий суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, та погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність відмови у задоволенні позовних вимог.
Статтею 316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням викладеного, рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують, тому підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції відсутні.
Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Львівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2018 року в адміністративній справі № 813/3051/18- без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Р. Й. Коваль
судді В. В. Гуляк
Н. В. Ільчишин
Постанова складена у повному обсязі 03 квітня 2019 року.