28 березня 2019 рокуЛьвів№ 857/370/19
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого-судді: Кухтея Р.В.
суддів: Носа С.П., Шевчук С.М.
з участю секретаря судового засідання: Коваль Т.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2018 року (ухвалене головуючим-суддею Коморним О.І., час проголошення судового рішення 09 год 33 хв у м. Львові, дата складання повного тексту судового рішення 22 листопада 2018 року) за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради про зобов'язання вчинити дії,
У жовтні 2018 року ОСОБА_2 звернувся в суд в інтересах ОСОБА_1 із зазначеним позовом, в якому просив зобов'язати Личаківську районну адміністрацію Львівської міської ради (далі - Адміністрація, відповідач) зняти ОСОБА_1 з місця його реєстрації за адресою : АДРЕСА_1.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 21.11.2018 позов було задоволено повністю.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Адміністрація подала апеляційну скаргу, в якій через неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21.11.2018 та прийняти постанову, якою відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що в порушення вимог п.26 Правил реєстрації місця проживання та Порядку передачі органами реєстрації інформації до Єдиного державного демографічного реєстру, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №207 від 02.03.2016 (далі - Правила №207), яким визначено вичерпний перелік документів, на підставі яких орган реєстрації має право зняти з реєстрації місця проживання фізичну особу, ОСОБА_2 не було подано необхідних документів, зокрема, паспорта громадянина України, виданого на ім'я ОСОБА_1 чи іншого документа, до якого вносяться відомості про місце проживання останнього. Разом з тим, суд першої інстанції встановивши, що відповідач, відмовляючи у задоволенні заяви представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2, діяв правомірно, прийшов до протилежного висновку. Крім того, взявши до уваги наданий представником позивача паспорт громадянина Бразилії, виданий на ім'я ОСОБА_1, суд першої інстанції не встановив чи було ним припинено громадянство України.
У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача ОСОБА_4, яка підтримала апеляційну скаргу, представників позивача ОСОБА_2 та ОСОБА_5, які заперечили проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін, виходячи з наступного.
З матеріалів справи видно, що 19.06.2018 ОСОБА_2, який діяв від імені ОСОБА_1 на підставі довіреності, звернувся в центр надання адміністративних послуг м. Львова (далі - ЦНАП) із заявою про зняття ОСОБА_1 з реєстраційного обліку за місцем його проживання : АДРЕСА_1. До заяви були подані документи через ЦНАП.
30.07.2018 ОСОБА_2 було відмовлено у задоволенні заяви у зв'язку з відсутністю паспорта громадянина України, виданого на ім'я ОСОБА_1
Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем правомірно відмовлено ОСОБА_2 у знятті з реєстрації місця проживання ОСОБА_1 на підставі до п.11 Правил №207 у зв'язку неподанням необхідних документів, зокрема, паспорта громадянина України чи іншого документа, до якого вносяться відомості про місце проживання. Разом з тим, застосувавши до спірних правовідносин Конституцію України та практику Європейського суду з прав людини, дійшов висновку про задоволення позову, оскільки у даному випадку, на думку суду першої інстанції, належним способом захисту, який відповідатиме інтересам позивача та не суперечитиме закону, буде зобов'язання відповідача зняти його з реєстрації місця проживання за адресою : АДРЕСА_1.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права та з дотриманням норм процесуального права, а також при повному, всебічному та об'єктивному з'ясуванні всіх обставин, що мають значенням для справи, виходячи з наступного.
Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч.1 ст.2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Однією із основних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до п.4 ч.3 ст.2 КАС України є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі.
Законом України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» регулюються відносини, пов'язані зі свободою пересування та вільним вибором місця проживання в Україні, що гарантуються Конституцією України і закріплені Загальною декларацією прав людини, Міжнародним пактом про громадянські та політичні права, Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод і протоколами до неї, іншими міжнародними договорами України, а також визначає порядок реалізації свободи пересування та вільного вибору місця проживання і встановлює випадки їх обмеження.
Згідно ст.7 цього Закону, зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі заяви особи або її представника, що подається до органу реєстрації, судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою, свідоцтва про смерть, паспорта або паспортного документа, що надійшов з органу державної реєстрації актів цивільного стану, або документа про смерть, виданого компетентним органом іноземної держави, легалізованого в установленому порядку, інших документів, які свідчать про припинення підстав для перебування на території України іноземців та осіб без громадянства, підстав для проживання або перебування особи у спеціалізованій соціальній установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту, підстав на право користування житловим приміщенням.
Зняття з реєстрації здійснюється в день звернення особи. За заявою особи зняття з реєстрації може бути здійснено одночасно з реєстрацією нового місця проживання з урахуванням вимог, визначених частиною одинадцятою статті 6 цього Закону.
Механізм здійснення реєстрації/зняття з реєстрації місця проживання осіб в Україні, а також форми необхідних для цього документів визначають Правила №207.
Пунктом 26 Правил №207 визначено вичерпний перелік документів, на підставі яких орган реєстрації має право зняти з реєстрації місця проживання фізичної особи, а саме : заяви особи або її представника, поданої за формою згідно з додатком 11 «Правил»; рішення суду, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про зняття з реєстрації місця проживання особи, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою; свідоцтва про смерть; повідомлення територіального органу або підрозділу ДМС із зазначенням відповідних реквізитів паспорта померлої особи або документа про смерть, виданого компетентним органом іноземної держави, легалізованого в установленому Порядку; інших документів, які свідчать про припинення : підстав для перебування на території України іноземців та осіб без громадянства (інформації територіального органу або підрозділу ДМС, на території обслуговування якого зареєстровано місце проживання особи, про закінчення строку дії посвідки на тимчасове проживання або копія рішення про скасування посвідки на тимчасове проживання чи скасування дозволу на імміграцію та посвідки на постійне проживання в Україні); підстав для проживання бездомної особи у спеціалізованій соціальній установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту (письмове повідомлення соціальній установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту); інших документів, які свідчать про припинення підстав на право користування житловим приміщенням (закінчення строку дії договору оренди, найму, піднайму житлового приміщення, строку навчання в навчальному закладі (у разі реєстрації місця проживання в гуртожитку навчального закладу на час навчання), відчуження житла та інших визначених законодавством документів).
Відповідно до п.26 Правил №207, разом із заявою особа подає : документ, до якого вносяться відомості про зняття з реєстрації місця проживання.
Згідно п.27 Правил №207, працівник органу реєстрації : перевіряє належність документа, до якого вносяться відомості про місце проживання, особі, що його подала, його дійсність, правильність заповнення заяви про зняття з реєстрації місця проживання та наявність документів, необхідних для зняття з реєстрації місця проживання, про що зазначений працівник робить відповідний запис у цій заяві; приймає рішення про зняття з реєстрації або про відмову у знятті з реєстрації місця проживання особи; вносить відомості про зняття з реєстрації місця проживання у документ, до якого вносяться відомості про місце проживання; оформляє і видає довідку про зняття з реєстрації місця проживання, форма якої наведена в додатку 16, дітям, які не досягли 16 років, та громадянам, які мають паспорт громадянина України у формі картки, а також вилучає раніше видану довідку про реєстрацію місця проживання для подальшого знищення; повертає особі або її представнику документ, до якого внесені відомості про зняття з реєстрації місця проживання, довідку про зняття з реєстрації місця проживання, а також документи, які подавалися.
Якщо іноземець або особа без громадянства подали для зняття з реєстрації місця проживання недійсний документ, до якого вносяться відомості про місце проживання, іноземця або особу без громадянства направляють до територіального підрозділу ДМС відповідно до території обслуговування для вжиття до них заходів адміністративного впливу, а також для оформлення нового документа або внесення визначених законодавством змін у наявний документ (п.27 Правил №207).
З матеріалів справ видно, що ОСОБА_2, який є законним представником ОСОБА_1 та діяв в його інтересах, 28.07.2018 подав до ЦНАП заяву про зняття останнього з реєстрації місця проживання за адресою : АДРЕСА_1, у зв'язку з вибуттям на навчання до Бразилії, проте паспорта громадянина України чи іншого документа, до якого вносяться відомості про місце проживання відповідачеві не подав.
З урахуванням встановлених фактичних обставин справи та вказаних норм чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що Адміністрацією правомірно відповідно до п.11 Правил №207 відмовлено ОСОБА_2 у знятті ОСОБА_1 з реєстрації місця проживання у зв'язку неподанням необхідних документів, зокрема, паспорта громадянина України чи іншого документа, до якого вносяться відомості про місце проживання.
Разом з тим, вважає за необхідне зазначити, що право на звернення до адміністративного суду з позовом є складовою права на судовий захист, передбаченого ст.55 Конституції України, згідно якої, права і свободи людини і громадянина захищаються судом і кожному гарантується право на оскарження в суді рішень дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України повинні відповідати їй.
Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Відповідно до ст.8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Закріплений у ст.6 КАС України принцип верховенства права полягає у тому, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.
Свобода пересування та вибір місця проживання на території будь-якої держави, в якому людина перебуває на законних підставах, є одним з найважливіших особистих прав, яке прямо або побічно гарантується в ряді документів Ради Європи і підтверджується у рішеннях Європейського Суду з прав людини.
Право на свободу пересування встановлено пунктами 1 і 2 статті 2 Протоколу №4 до Конвенції. Воно націлене на забезпечення будь-якій особі права на свободу пересування в межах території та право залишати цю територію, яка передбачає право поїхати в будь-яку країну на вибір цієї особи. Воно, однак, не робить якого-небудь впливу на можливість допуску особи до країни призначення. Це право громадянина країни чи законно проживаючого на території цієї країни іноземця пересуватися по її території і залишати цю країну. Однак це право не є абсолютним і може бути обмежене при певних умовах.
Конституція України у статті 3 декларує положення про те, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави. Дане положення - одна з фундаментальних основ конституційного ладу України.
Зміст статті 3 Конституції України означає пріоритет прав і свобод людини в діяльності всіх органів держави, їх орієнтацію на ці права і свободи. Бо права людини по-перше, виражають її волю, а по-друге, вони покликані служити обмежувачем всевладдя держави, перешкоджати сваволі державних органів і посадових осіб, необґрунтованого вторгнення держави у сферу особистої свободи людини.
Правове становище (статус) людини і громадянина в повному обсязі характеризується сукупністю прав, свобод і обов'язків, якими він наділяється як суб'єкт правовідносин, що виникають у процесі реалізації норм всіх галузей права. Право на вибір місця проживання становить частину свободи самовизначення особистості.
Право людини на свободу пересування та вільний вибір місця проживання закріплене у низці міжнародно-правових актів, таких як Загальна декларація прав людини, Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод, Міжнародний пакт про громадянські і політичні права, а також це право є закріплене в Основному Законі нашої держави - Конституції України.
Так, ст.13 Загальної декларації прав людини проголошує, що кожна людина має право вільно пересуватися й обирати собі місце проживання у межах кожної держави. Відповідно до ч.1 ст.2 Протоколу №4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, кожен, хто законно перебуває на території будь-якої держави, має право вільно пересуватися і вільно вибирати місце проживання в межах цієї території. Частина перша статті 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права гарантує кожному, хто законно перебуває на території будь-якої держави, належить, у межах цієї території, право на вільне пересування і свободу вибору місця проживання. Згідно ст.33 Основного Закону України, кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування.
Дана свобода є одним з компонентів свободи пересування, яка передбачена в статті 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини та основних свобод від 16.09.1963 (ETS № 46) і включає в себе також право залишати будь-яку країну, включаючи власну, і право громадянина безперешкодно повертатися у власну країну.
Згідно Протоколу №4 до Конвенції кожен, хто на законних підставах перебуває на території будь-якої держави, має право на свободу пересування і свободу вибору місця проживання в межах цієї території (пункт 1 статті 2).
Суд, вирішуючи даний спір, відзначає, що відповідно до ч.1 ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди при розгляді справ застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, висловленій, зокрема, у п.45 рішення по справі «Бочаров проти України», п.53 рішення по справі «Федорченко та Лозенко проти України», п.43 рішення по справі «Кобець проти України», при оцінці доказів і вирішенні спору суду слід керуватися критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Тобто, встановлюючи істину в справі слід базуватися передусім на доказах, які належно, достовірно й достатньо підтверджують ті чи інші обставини таким чином, щоб не залишалося щодо них жодного обґрунтованого сумніву.
Отже, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що в даному випадку належним способом захисту, який відповідатиме інтересам позивача та не суперечитиме закону буде зобов'язання відповідача зняти ОСОБА_1 з реєстрації місця проживання за адресою : АДРЕСА_1.
Згідно ч.1 ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному з'ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, прийнята відповідно до норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому відсутні підстави для скасування оскаржуваного судового рішення.
Керуючись ст.ст.250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2018 року по справі №1340/4559/18 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя Р. В. Кухтей
судді С. П. Нос
С. М. Шевчук
Повне судове рішення складено 03.04.2019.