02 квітня 2019 рокуЛьвів№ 857/2544/18
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Заверухи О.Б.,
суддів Багрія В.М., Ніколіна В.В.,
за участю секретаря судового засідання Болюк Н.В.,
позивача ОСОБА_1,
представника позивача ОСОБА_2,
розглянувши у судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,-
суддя (судді) в суді першої інстанції - Мандзій О.П.,
час ухвалення рішення - 11:16:00,
місце ухвалення рішення - м. Тернопіль,
дата складання повного тексту рішення - 04 вересня 2018 року,
25 квітня 2018 року ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, в якому просив визнати неправомірними дії щодо відмови в проведенні перерахунку пенсії на підставі довідки Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Тернопільській області № М-29/6-2/13 від 21 лютого 2018 року та зобов'язати провести перерахунок і виплату пенсії з 21 лютого 2018 року у розмірі 70% суми грошового забезпечення, з урахуванням суми компенсації за невикористані 23 календарні дні щорічної відпустки за 2017 рік, зазначеної у вказаній довідці.
На обґрунтування позовних вимог зазначає, що йому призначено пенсію відповідачем, відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" від 09 квітня 1992 року № 2262-XII (далі - Закон № 2262-XII). 21 лютого 2018 року звернувся до відповідача зі заявою про здійснення йому перерахунку пенсії з урахуванням довідки управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Тернопільській області від 21 лютого 2018 року № М-29/6-2/13. Проте, листом від 28 лютого 2018 року № 210/М-11 відповідач відмовив в проведенні перерахунку зазначеної пенсії, мотивуючи тим, що компенсація за невикористані дні щорічної відпустки має тимчасовий характер, а тому не може бути складовою грошового забезпечення в розумінні положень ч. 3 ст. 43 Закону № 2262-XII. Вважає таку відмову відповідача протиправною, оскільки відповідно до вимог чинного законодавства компенсація за невикористану відпустку належить до грошового забезпечення та з такої виплати було сплачено страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2018 року адміністративний позов задоволено. Визнано неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо відмови в проведенні ОСОБА_1 перерахунку пенсії на підставі довідки управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Тернопільській області №М-29/6-2/13 від 21 лютого 2018 року. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Тернопільській області №М-29/6-2/13 від 21 лютого 2018 року із включенням до заробітної плати, з якої нараховується пенсія, суми компенсації за невикористані дні щорічної відпустки з 21 лютого 2018 року
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що отримана позивачем сума, яка вказана в довідці Управлінням Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Тернопільської області від 21 лютого 2018 року № М-29/6-2/13 є частиною грошового забезпечення з якого обчислюється пенсія, а тому Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області неправомірно не нарахувало та не виплатило пенсію позивачу з 21 лютого 2018 року з урахуванням зазначеної довідки.
Не погодившись з прийнятим рішенням, Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, прийняте з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема, зазначає, що сума компенсації за невикористану відпустку згідно чинного законодавства не може входити додаткового грошового забезпечення, яке повинно враховуватись при нарахуванні пенсії.
Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу в якому зазначено, що згідно п. 5 розділу XV Інструкції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 23 квітня 2015 року № 475 «Про виплату грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту», при виплаті грошової компенсації за невикористану у році звільнення зі служби цивільного захисту відпустку до розрахунку береться грошове забезпечення особи рядового чи начальницького складу, яке вона отримувала на день звільнення. При цьому, до розрахунку компенсації включено відповідний оклад за посадою, військове(спеціальне) звання та відсоткова надбавка за вислугу років у розмірах, установлених за останньою штатною посадою, тобто всі ті види грошового забезпечення, з яких обчислюється призначення та виплата пенсії.
В судовому засіданні позивач та його представник щодо апеляційної скарги заперечили, просили залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Відповідач явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, що відповідно до ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача та його представника, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід задовольнити повністю з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції, позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Тернопільській області та отримує пенсію відповідно до Закону № 2262-XII.
Згідно з довідкою управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Тернопільській області від 21 лютого 2018 року № М-29/6-2/13 позивач у вересні 2017 року отримав компенсацію за невикористану щорічну основну відпустку при звільненні із служби цивільного захисту в сумі 8176,50 грн(а.с.9). Факт виплати грошової компенсації за невикористані 23 календарних дні щорічної основної відпустки за 2017 рік підтверджується також витягом з наказу (по особовому складу) від 29 вересня 2017 року № 563 "Про кадрові питання"(а.с.8).
21 лютого 2018 року позивач звернувся до відповідача зі заявою про здійснення йому перерахунку пенсії з урахуванням довідки управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Тернопільській області від 21 лютого 2018 року № М-29/6-2/13(а.с.10).
Листом від 28 лютого 2018 року № 210/М-11 відповідач відмовив позивачу щодо перерахунку зазначеної пенсії, мотивуючи тим, що компенсація за невикористану щорічну відпустку при звільненні із служби цивільного захисту має одноразовий характер, а тому не включається до складу грошового забезпечення в розумінні положень ч. 3 ст. 43 Закону № 2262-XII (а.с.11).
Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції прийшов до висновку про обгрунтованість позовних вимог.
Однак, колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
Відповідно до ч. 3 ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено наявними в справі матеріалами, спірні види грошового забезпечення, на підставі яких позивач вимагає здійснити перерахунок пенсії, були виплачені у вересні 2017 року, тобто здійснені після 01 січня 2011 року, що дає підстави приймати до уваги лише ті види грошового забезпечення, з яких було нараховано та сплачено єдиний соціальний внесок відповідно до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Пунктом 7 Постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей» (далі - Постанова № 393) передбачено, що пенсії обчислюються з розміру грошового забезпечення, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з урахуванням таких його видів:
відповідних окладів за посадою, військовим (спеціальним) званням (для осіб рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту щомісячної надбавки за спеціальне звання) та відсоткової надбавки за вислугу років у розмірах, установлених за останньою штатною посадою, займаною перед звільненням;
щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення, крім щомісячних надбавок (доплат), установлених особам, які мають право на пенсію за вислугу років згідно із законодавством і залишені за їх згодою та в інтересах справи на службі) та премії.
Згідно із ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Із аналізу наведених правових норм слідує, що після 01 січня 2011 року пенсія особам, звільненим з військової служби та деяким іншим категоріям осіб обчислюється, виходячи з сум грошового забезпечення, до якого на підставі ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» включаються посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення, одноразові додаткові види грошового забезпечення, з яких сплачувався єдиний соціальний внесок.
Предметом оскарження в даній справі є неправомірність відмови органів Пенсійного фонду України щодо віднесення компенсації за невикористану відпустку до складу грошового забезпечення, на підставі якого здійснюється перерахунок раніше призначеної пенсії.
Відповідно до ч. 3 ст. 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» перерахунок пенсій особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України, які мають право на пенсійне забезпечення або одержують пенсію на умовах цього Закону, здійснюється з урахуванням видів грошового забезпечення, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством для поліцейських. Причому, як зазначається в рішенні Конституційного Суду України від 13 травня 2015 року № 4-рп/2015 перелік щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, введення яких є підставою для перерахунку пенсій військовослужбовців та деяких інших категорій осіб, визначається виключно законами України. В свою чергу граматичний аналіз положень першого речення ч. 3 ст. 63 Закону «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» дає підстави стверджувати, що слова «надбавок, доплат, підвищень» є вставленою конструкцією словосполучення «нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення», яка вказує на те, що такими видами є лише надбавки, доплати, підвищення.
Аналізуючи положення Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» колегія суддів зазначає, що грошове забезпечення є однією із соціальних гарантій, що надаються військовослужбовцям. При цьому до інших гарантій законом віднесено: продовольче, речове та інше забезпечення військовослужбовців, пільги та компенсації військовослужбовцям та членам їх сімей, одноразова грошова допомога тощо. Відтак, компенсації за невикористану відпустку не належать до надбавок, доплат або підвищення, тобто не є додатковими видами грошового забезпечення в розумінні ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а відносяться до інших соціальних гарантій, що надаються військовослужбовцям та членам їх сімей.
Постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу» визначені основні постійні види грошового забезпечення, з яких обраховується пенсія.
Додатком №27 до вказаної постанови визначено вичерпний перелік щомісячних додаткових видів грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, серед якого компенсація за невикористану відпустку відсутня.
Окрім того, згідно Інструкції «Про виплату грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту», яка затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 23.04.2015 №475, зареєстрована у Міністерстві юстиції України 15.05.2015 за №544/26989, передбачено, що особам рядового і начальницького складу, звільненим із служби цивільного захисту за віком, станом здоров'я та у зв'язку із скороченням штатів, які щорічну основну відпустку за поточний рік тривалістю, передбаченою частиною другою статті 129 Кодексу цивільного захисту, не використали, виплачується грошова компенсація за невикористані дні щорічної основної відпустки.
Особам рядового і начальницького складу, звільненим зі служби цивільного захисту (крім звільнених за віком, станом здоров'я та у зв'язку із скороченням штатів), які щорічну основну відпустку за поточний рік не використали, виплачується грошова компенсація за невикористані дні щорічної основної відпустки, яка надається пропорційно часу, прослуженому в році звільнення, за кожний повний місяць служби.
При виплаті грошової компенсації за невикористану у році звільнення зі служби цивільного захисту відпустку до розрахунку береться грошове забезпечення особи рядового чи начальницького складу, яке вона отримувала на день звільнення.
У разі звільнення особи рядового чи начальницького складу зі служби цивільного захисту до закінчення календарного року, за який вона уже використала щорічну основну відпустку (крім звільнених за віком, станом здоров'я та у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів), проводиться відрахування із грошового забезпечення за дні відпустки, що були використані в рахунок тієї частини календарного року, яка залишилася після звільнення особи рядового чи начальницького складу.
Розрахунок суми грошового забезпечення, яка підлягає відрахуванню з грошового забезпечення, здійснюється виходячи з грошового забезпечення, яке отримала особа рядового чи начальницького складу за дні щорічної основної відпустки, пропорційно дням, що були використані в рахунок тієї частини календарного року, яка залишилася після її звільнення.
Таким чином, грошова компенсація за невикористану відпустку при звільненні не входить до системи оплати праці, з якої обраховується пенсія, а має інше правове призначення, оскільки така компенсація не входить ні до грошового забезпечення, ні до щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, передбачених Законом, є одноразовою виплатою, яка, хоча і включається до фонду заробітної плати (додаткового), проте є виплатою за невідпрацьований час, тобто має іншу правову природу - відноситься до разових платежів, а також не пов'язана з виконанням службових обов'язків і має компенсаційний характер, пов'язаний, як правило, із фактом звільнення працівника.
Аналогічна правова позиція наведена в постанові Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі №233/2892/16-а, яка згідно вимог ч. 5 ст. 242 КАС України, повинна враховуватися судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
Що стосується правової позиції Верховного Суду України, яка викладена в постанові від 10 березня 2015 року в справі № 21-70а15 та на яку посилається суд першої інстанції, щодо необхідності віднесення сум матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, індексації заробітної плати, одноразової грошової допомоги при звільненні, з яких справлялися страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до одноразових додаткових видів грошового забезпечення, то з цього приводу колегія суддів зазначає, що у вказаній правовій позиції не враховане рішення Конституційного Суду України від 13 травня 2015 року № 4-рп/2015, оскільки останнє прийняте після винесення постанови Верховного Суду України. До того ж в постанові Верховного Суду України від 10 березня 2015 року в справі № 21-70а15 вказано, що відповідні суми враховуються при обчисленні (перерахунку) пенсії, якщо з них були сплачені страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування (єдиний соціальний внесок).
Крім того, колегія суддів зазначає, що державні гарантії права на відпустки, визначення умов, тривалості і порядку надання їх працівникам для відновлення працездатності, зміцнення здоров'я, а також для виховання дітей, задоволення власних життєво важливих потреб та інтересів, всебічного розвитку особи встановлені Законом України «Про відпустки» від 15 листопада 1996 року №504/96-ВР(далі - Закон №504/96-ВР).
Стаття 24 Закону №504/96-ВР гарантує, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи. За бажанням працівника частина щорічної відпустки замінюється грошовою компенсацією. При цьому тривалість наданої працівникові щорічної та додаткових відпусток не повинна бути менше ніж 24 календарних дні.
Отже, грошова компенсація за невикористані дні відпустки є одноразовою виплатою, яка, хоча і включається до фонду заробітної плати (додаткового), проте є виплатою за невідпрацьований час (п.2.2.12 Інструкції зі статистики заробітної плати), тобто має іншу правову природу - відноситься до разових платежів; не пов'язана з виконанням позивачем своїх службових обов'язків і має компенсаційний характер, пов'язаний, як правило, із фактом звільнення працівника.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що згідно ч. 3 ст. 43 Закону № 2262-ХІІ для визначення розміру пенсії окрім щомісячних премій та відповідних окладів за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентної надбавки за вислугу років до щомісячних додаткових видів грошового забезпечення враховуються лише щомісячні надбавки, доплати, підвищення, а не щомісячні винагороди, а також допомоги, компенсації, індексації тощо - одноразові види грошового забезпечення.
З огляду на викладене, колегія суддів апеляційного суду вважає, що в задоволенні позовних вимог про визнання неправомірними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо відмови в проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Тернопільській області № М-29/6-2/13 від 21 лютого 2018 року та зобов'язання провести перерахунок і виплату пенсії ОСОБА_1 з 21 лютого 2018 року у розмірі 70% суми грошового забезпечення, з урахуванням суми компенсації за невикористані 23 календарні дні щорічної відпустки за 2017 рік, зазначеної у вказаній довідці, слід відмовити.
Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).
Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи та допущено порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, що відповідно до частини 1 статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення.
Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 310, п. 2 ч. 1 ст. 315, ст. 317, ч. 1 ст. 321, ст. 322, ст. 325 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області задовольнити повністю.
Рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2018 року у справі № 819/749/18 - скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити повністю.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддя О. Б. Заверуха
судді В. М. Багрій
В. В. Ніколін
Повне судове рішення складено 03 квітня 2019 року.