Справа № 0240/3339/18-а
Головуючий у 1-й інстанції: Воробйова І.А.
Суддя-доповідач: Франовська К.С.
28 березня 2019 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Франовської К.С.
суддів: Шидловського В.Б. Кузьменко Л.В. ,
за участю:
секретаря судового засідання: Колісниченка Ю.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 12 листопада 2018 року (час ухвалення рішення та дата складання повного тексту рішення суду першої інстанції - не зазначено, місце ухвалення рішення - м.Вінниця) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
У жовтні 2018 року ОСОБА_2 звернулась з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0049737-5502-0222 від 03.05.2018 р., яким їй визначено суму податкового зобов'язання за платежем транспортний податок з фізичних осіб в розмірі 25 000 грн.
Позов мотивований тим, що належний позивачу автомобіль (BMW 730 D, 2014 р. в. ) не є об'єктом оподаткування, так як його середньоринкова вартість менша 375 розмірів мінімальної заробітної плати.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 12 листопада 2018 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Вінницькій області № 0049737-5502-0222 від 03.05.2018 р. Стягнуто на користь позивача судовий збір у розмірі 704, 80 грн.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення прийняте з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав, викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити.
Подаючи відзив на апеляційну скаргу, позивач вважає її безпідставною і такою, що не підлягає до задоволення з підстав, зазначених у відзиві, а тому просить відхилити апеляційну скаргу, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги законність та обґрунтованість судового рішення, повноту встановлення обставин справи, застосування норм матеріального і процесуального права, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_2 належить на праві власності транспортний засіб марки BMW 730 D, 2014 р. випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 , датою реєстрації автомобіля є 13.08.2015 р.
03.05.2018 р. Головним управлінням Державної фіскальної служби у Вінницькій області винесено податкове повідомлення-рішення № 0049737-5502-0222, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем транспортний податок з фізичних осіб в розмірі 25 000 грн.
Не погоджуючись з таким рішенням, позивач оскаржила його до ДФС України, за наслідком розгляду якого відмовлено в задоволенні скарги.
Вважаючи, що належний їй транспортний засіб не є об'єктом оподаткування, позивач звернулась з цим позовом до суду.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що податковим органом протиправно прийнято спірне податкове повідомленням-рішенням, оскільки невірно враховано аналогічну модель автомобіля позивача для визначення об'єкта оподаткування у 2018 році, також в матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що середньоринкова вартість належного позивачу на праві власності або аналогічного в розумінні п.6 затвердженої Методики визначення середньоринкової вартості легкових автомобілі автомобіля становить 375 розмірів мінімальної заробітної плати станом на 1 січня 2018 року.
Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про незаконність рішення відповідача з наступних підстав.
Відповідно до підпункту 267.1.1 пункту 267.1 статті 267 Податкового кодексу України платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об'єктами оподаткування.
Підпунктом 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України визначено, що об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року. Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику економічного, соціального розвитку і торгівлі, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, станом на 1 січня податкового (звітного) року виходячи з марки, моделі, року випуску, об'єму циліндрів двигуна, типу пального.
Базою оподаткування у відповідності до пп. 267.3.1 ст. 267 Податкового кодексу України є легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.
Відповідно до пунктів 267.5 та 267.6 статті 267 Податкового кодексу України, базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року. Обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів оподаткування фізичних осіб здійснюється контролюючим органом за місцем реєстрації платника податку. Податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його реєстрації до 1 липня року базового податкового (звітного) періоду (року) (п.п. 267.6.2 п. 267.6 статті 267 Податкового кодексу України). Щодо об'єктів оподаткування, придбаних протягом року, податок сплачується фізичною особою-платником починаючи з місяця, в якому виникло право власності на такий об'єкт. Контролюючий орган надсилає податкове повідомлення-рішення новому власнику після отримання інформації про перехід права власності.
Постановою КМ України № 66 від 18.02.2016 затверджено Методику визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів та внесення змін у додатки 1 і 2 до Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів.
Встановлено механізм визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів (далі - автомобілі) для цілей віднесення таких автомобілів до об'єктів оподаткування транспортним податком.
Пунктами 13, 14 Методики визначення середньо-ринкової вартості легкових автомобілів, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України за №66 від 18.02.2016 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що Мінекономрозвитку відповідно до цієї Методики розраховує середньоринкову вартість автомобіля та щороку до 1 лютого податкового (звітного) року розміщує на своєму офіційному веб-сайті перелік легкових автомобілів, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньо-ринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, який повинен містити такі дані щодо зазначених автомобілів: марка, модель, рік випуску, об'єм циліндрів двигуна, тип пального. Мінекономрозвитку забезпечує роботу офіційного веб-сайту в режимі, який дає змогу отримати інформацію про середньоринкову вартість автомобіля шляхом введення даних про їх марку, модель, рік випуску, об'єм циліндрів двигуна та тип пального.
Пунктом 2 Методики визначено, що середньоринкова вартість автомобіля розраховується за методом аналогії цін ідентичних автомобілів за такою формулою: Сср = Цн х (Г / 100), де Цн - ціна нового транспортного засобу в Україні з урахуванням марки, моделі, об'єму циліндрів двигуна, типу пального; Г - коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів з урахуванням строку експлуатації транспортних засобів у роках згідно з додатком 1 до Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів , затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 квітня 2013 р. № 403.
Згідно з пункту 4 Методики інформація про ціни нового автомобіля з урахуванням марки, моделі, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач подається до 10 січня базового податкового (звітного) періоду (року) державним підприємством Держзовнішінформ до Мінекономрозвитку.
Як зазначалось, об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.
Згідно Закону України «Про Державний бюджет на 2018 рік» мінімальна заробітна плата станом на 01.01.2018 визначена у розмірі 3723 грн.
Таким чином, об'єктом оподаткування у 2018 році є легкові автомобілі, середньоринкова вартість яких станом на 01.01.2018 становить понад 1 396 125 грн. (375х3723).
Позивач, на підтвердження позовних вимог, надала суду роздруківку розрахунку, що здійснений відповідно до вимог Методики, на офіційному веб-сайті Мінекономрозвитку, шляхом введення даних про марку, модель, ріку випуску, типу пального, об'єму циліндрів двигуна, згідно якому середньоринкова вартість ТЗ, що належить позивачу, становить 1 332 997, 52 грн., що є меншою за 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, тобто станом на 1.01. 2018 р., адже за приписами Закону України "Про Державний бюджет України на 2018 рік", мінімальна заробітна плата станом на 01.01.2018 року визначена у розмірі 3723 грн., триста п'ятдесят розмірів якої становить 1 396 125 грн.
Крім того, до суду апеляційної інстанції позивачем подано лист Мінекономрозвитку від 06.02.2019 року, адресований ОСОБА_2 на її запит щодо середньоринкової вартості автомобіля марки BMW 730 D, 2014 р. випуску, станом на 01.01.2018 року, в якому зазначено, що розрахована згідно з Методикою середньоринкова вартість автомобіля вказаної марки та року випуску становила 1 332 997,52 грн.
Відповідач, на підтвердження визначення об'єкта оподаткування, посилається на наявність марки вказаного автомобіля в переліку об'єктів оподаткування на веб-сайті Мінекономрозвитку станом на 01.01.2018 року, однак доказів на підтвердження, до суду не подано.
Оскільки відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду інших доказів щодо віднесення автомобіля, належного ОСОБА_2 до об'єктів оподаткування у 2018 року, суд керується саме цим документом, складеним Мінекономрозвитку України.
Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Зазначене узгоджується з актуальною практикою Європейського Суду з прав людини, яка відповідно до вимог ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовується судами як джерело права. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та «Вуліч проти Швеції» суд визначив, що «…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління».
Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а відтак, не довів правомірності своїх рішень, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, апеляційний суд приходить до переконання в тому, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 12 листопада 2018 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Постанова суду складена в повному обсязі 02 квітня 2019 року.
Головуючий Франовська К.С.
Судді Шидловський В.Б. Кузьменко Л.В.