Справа № 0670/2457/11
Головуючий у 1-й інстанції: Капинос Оксана Валентинівна
Суддя-доповідач: Моніч Б.С.
03 квітня 2019 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Моніча Б.С.
суддів: Капустинського М.М. Охрімчук І.Г. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2018 року про відмову у задоволенні заяви Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області про роз'яснення судового рішення у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Відділу Держземагенства у Романівському районі Житомирської області про визнання бездіяльності протиправною, стягнення 50000.00 грн. моральної шкоди,
І. СТОРІЯ СПРАВИ, КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ
1. Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області звернулося до суду із заявою, в якій просило роз'яснити рішення суду від 29.06.2011 по справі 0670/2457/11 за позовом ОСОБА_2 до Відділу Держземагенства у Романівському районі Житомирської області про визнання бездіяльності протиправною, стягнення 50000.00 грн. моральної шкоди.
2. В обґрунтування поданої заяви зазначено, що відповідно до положень п.9 розділу VII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Державний земельний кадастр" видача державних актів на право власності на земельні ділянки здійснювалося територіальними органами Держкомзему України при проведенні державної реєстрації земельної ділянки лише до 01 січня 2013 року. Починаючи з 01 січня 2013 року Порядок, на підставі яких здійснювалася державна реєстрація земельних ділянок, державна реєстрація та видана державних актів на право власності на земельні ділянки, втратили чинність відповідно до положень ч. 3 постанови КМУ від 17.10.2012 № 1051 "Про затвердження Порядку ведення Державного земельного кадастру". Тобто, на даний час Головне управління Держгеокадастру в Житомирській області не може виконати рішення суду, тому просить його роз'яснити.
ІІ. ЗМІСТ РІШЕНННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ
3. Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2018 року відмовлено Головному управлінню Держгеокадастру у Житомирській області у задоволенні заяви про роз'яснення постанови Житомирського окружного суду від 29 червня 2011 року у справі №0670/2457/11.
ІІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
4. Постановою суду від 29 червня 2011 року у справі №0670/2457/11 позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково.
5. Визнано протиправною бездіяльність Відділу Держкомзему у Романівському районі Житомирської області щодо безоплатного не виготовлення та не видачі ОСОБА_2 державного акта на право власності на земельну ділянку, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1.
6. Зобов'язано Відділ Держкомзему у Романівському районі Житомирської області безоплатно виготовити та видати ОСОБА_2 державний акт на право власності на земельну ділянку, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1.
7. В решті позовних вимог відмовити за безпідставністю.
8. Судове рішення набрало законної сили 08.08.2011.
9. Ухвалою від 11.07.2018 замінено сторону виконавчого провадження на виконання даного рішення суду на Головне управління Держгеокадастру в Житомирській області.
IV. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ
10. Відмовляючи в задоволенні заяви про роз'яснення, суд першої інстанції дійшов висновку, що заявник не наводить обґрунтування незрозумілості постанови Житомирського окружного адміністративного суду від 29 червня 2011 року у справі №0670/2457/11, а тому заява про роз'яснення судового рішення задоволенню не підлягає, оскільки судове рішення є чітким і зрозумілим і не потребує додаткового роз'яснення.
V. ДОВОДИ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ
11. Не погоджуючись з ухваленим у справі судовим рішенням, посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин справи та порушення норм матеріального, процесуального права, Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області подало апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду скасувати та прийняти нове рішення про задоволення заяви у повному обсязі.
12. В обґрунтування апеляційної скарги Головне управління Держгеокадастру у Житомирський області зазначило про неможливість виконання рішення суду з підстав змін в законодавстві.
13. Правом подати до суду відзив на апеляційну скаргу позивач не скористався.
VI. ОЦІНКА АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ
14. Апеляційний суд, перевіривши доводи апеляційної скарги, виходячи з меж апеляційного перегляду, визначених ст. 308 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з наступного.
15. Вимогами ч.1 ст.2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
16. Відповідно до вимог ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
17. Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.
18. Відповідно до вимог ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
19. Згідно із ст. 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
20. Відповідно до ч.2 ст.14 КАС України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
21. Положеннями ст. 370 КАС України встановлено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
22. Колегія суддів зазначає, що Конституційний Суд України, розглядаючи справу N 1-7/2013 у Рішенні від 26.06.2013 року, звернув увагу, що вже неодноразово зазначав про те, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 року N 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 року N 11-рп/2012).
23. Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Суду як джерело права.
24. Європейський суд з прав людини в пункті 40 рішення у справі "Горнсбі проти Греції" зазначив, що право на суд було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави допускала невиконання остаточного та обов'язкового судового рішення на шкоду одній зі сторін.
25. Якщо адміністративний (виконавчий) орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені статтею 6 гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс (рішення у справі "Піалопулос та інші проти Греції", пункт 68).
26. Конституційний Суд України бере до уваги практику Європейського суду з прав людини, який, зокрема, в рішенні у справі "Шмалько проти України" від 20.07.2004 року вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43).
27. Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.
28. Отже, обов'язок виконати судове рішення виникає з моменту набрання ним законної сили.
29. Судове рішення у даній справі набрало законної сили 08.08.2011 року, тобто з дня набрання законної сили рішення минуло понад сім років, однак по сьогоднішній день не виконано.
30. Відповідно до частини 1, 2 статті 254 КАС України, за заявою учасника справи, державного виконавця суд роз'яснює ухвалене ним судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення, шляхом постановлення ухвали. Подання заяви про роз'яснення судового рішення допускається, якщо воно ще не виконано або не закінчився строк, протягом якого судове рішення може бути подане до примусового виконання.
31. При цьому суд, роз'яснюючи рішення, не вправі вносити будь-які зміни в існуюче рішення. Тобто, процесуальна процедура роз'яснення судового акта виключає можливість будь-яким чином змінювати зміст цього судового рішення, навіть у разі подальшого виявлення судом правових помилок, допущених під час його ухвалення.
32. Як роз'яснив Пленум Вищого адміністративного суду України у постанові №7 від 20.05.2013 "Про судове рішення в адміністративній справі", в ухвалі про роз'яснення судового рішення суд викладає більш повно та зрозуміло ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не змінюючи при цьому суть рішення і не торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду (пункт 19).
33. В ухвалі Верховного Суду України від 13.07.2016 р. (справа № 21-452іп16) зазначено, що рішення суду може бути роз'яснено у разі, якщо без такого роз'яснення його важко виконати, оскільки існує значна ймовірність неправильного його виконання внаслідок неясності резолютивної частини рішення. Тобто, роз'яснення рішення суду - це засіб виправлення недоліків судового акта, який полягає в усуненні неясності судового акта і викладенні рішення суду у більш ясній і зрозумілій формі.
34. Тобто, роз'яснення судового рішення є за своєю суттю одним із способів усунення його недоліків, але без виправлення і постановлення додаткового рішення цим же судом.
35. В свою чергу, підставою для роз'яснення судового рішення як засобу усунення недоліків ухваленого судового акта є його неясність, невизначеність. Фактично роз'ясненням рішення є зміна форми його викладення таким чином, щоб ті частини судового акта, які викликають труднощі для розуміння, були висвітлені ясніше та зрозуміліше.
36. Конкретного і вичерпного переліку критеріїв для визначення рішення незрозумілим правова норма не містить, а із змісту закону вбачається, що їх має навести особа, яка звертається із заявою про роз'яснення судового рішення.
37. В заяві про роз'яснення рішення зазначається, що саме у резолютивній частині рішення є незрозумілим: в чому полягає незрозумілість рішення, які припускаються варіанти тлумачення рішення, як це впливає на його виконання.
38. Як вбачається зі змісту заяви про роз'яснення судового рішення, заявник розуміє зміст рішення, але покликаючись на зміну правового регулювання спірних правовідносин, вказує про неможливість його виконання.
39. Колегія суддів зазначає, що чинним законодавством передбачено механізм надання роз'яснення змісту судового рішення, а не роз'яснення порядку виконання судового рішення.
40. Чинне процесуальне законодавство не передбачає обов'язку при роз'ясненні рішення визначити порядок виконання рішення суду.
41. Наведені заявником у заяві мотиви не обґрунтовують необхідність надання роз'яснення судового рішення.
42. Дослідивши зміст резолютивної частини судового рішення на предмет відповідності вище викладеній нормі, суд вважає, що вона є зрозумілою, оскільки не містить положень, стосовно яких можуть виникнути суперечності щодо її розуміння та виконання.
43. Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що зміна правового регулювання спірних правовідносин не може свідчити про неясність та незрозумілість судового рішення, яке набрало законної сили ще до відповідних змін в законодавстві.
44. З огляду на те, що резолютивна частина судового рішення є повною, форма викладення у ній ясна і труднощів для розуміння не викликає, апеляційний суд вважає вірним висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення заяви про роз'яснення судового рішення.
45. Проаналізувавши доводи апелянта, колегія судів не вбачає достатніх та належних доказів на підтвердження наявності обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
46. Доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
VII. ВИСНОВКИ СУДУ
47. Відповідно до вимог ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
48. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції відповідає вимогам ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги позивача колегією суддів не встановлено.
49. Згідно з ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
50. Оскільки судом першої інстанції судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права та підстав для його скасування не вбачається, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду без змін.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області залишити без задоволення, а ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2018 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Постанова суду складена в повному обсязі 03 квітня 2019 року.
Головуючий Моніч Б.С.
Судді Капустинський М.М. Охрімчук І.Г.