Справа № 826/6610/18 Суддя (судді) першої інстанції: Смолій І.В.
03 квітня 2019 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого: Бєлової Л.В.
суддів: Аліменко В.О.,
Кучми А.Ю.
розглянувши у порядку письмового провадження у місті Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Нікея-ЛТД» на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 січня 2019 року (справу розглянуто у порядку спрощеного провадження) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Нікея-ЛТД» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м.Києві про визнання протиправним та скасування рішення, -
У квітні 2018 року позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Нікея-ЛТД», звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом, у якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 05.10.2017 вих. № 13208/10-26-55-08-05, зобов'язати Державну податкову інспекцію у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві прийняти одержану податкову декларацію з податку на додану вартість за звітний (податковий) період календарний місяць вересень 2017 року з додатками та доповненнями до неї товариства з обмеженою відповідальністю "Нікея-ЛТД" з введенням до інформаційних баз даних ДФС України відомостей з цих поданих документів від 04.10.2017.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 січня 2019 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з таким рішенням суду, позивачем подано апеляційну скаргу, у якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю. Апелянт мотивує свої вимоги тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.
26 березня 2019 року до Шостого апеляційного адміністративного суду надійшов відзив Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м.Києві, у якому відповідач повністю підтримує рішення суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 311 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, товариство з обмеженою відповідальністю "Нікея-ЛТД" 06.06.2005 зареєстровано Печерською районною у місті Києві державною адміністрацією, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію, з 08.06.2005 перебуває на обліку Державної податкової інспекції як платник податку та з 13.06.2005 є зареєстрованим платником податку на додану вартість, що підтверджується відповідним свідоцтвом, з присвоєнням індивідуального податкового номера.
За результатами господарської діяльності з імпорту електротехнічної продукції, починаючи з грудня 2013 року до січня 2015 року позивач придбав на території України, а також імпортував (ввіз на територію України) активів на суму 27967840,00 гривень, сплативши при цьому ПДВ на суму 5593568,00 гривень.
В силу того, що позивач і сам купує за іноземну валюту товар за кордоном, і купує за гривні імпортовані товари на митній території України з метою перепродажу, з незалежних від нього обставин, з 2014 року у позивача збільшуються залишки нереалізованих товарів на складах, в результаті чого утворилося від'ємне значення сум ПДВ (20% від вартості товарів на складах).
01.02.2016 набрав чинності наказ Міністерства фінансів України від 28.01.2016 №21-5, яким затверджено нову форму податкової декларації з ПДВ, яка не передбачає можливості включення до декларації з ПДВ від'ємного значення сум ПДВ за результатами діяльності у звітні періоди. Таким чином, позивач позбавлений можливості декларування від'ємного значення сум ПДВ у електронній формі податкової декларації.
04.10.2017 позивач в особі директора товариства подав у паперовій формі до територіального органу ДФС України, у якому перебуває на податковому обліку як платник податку, а саме до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, податкову декларацію з податку на додану вартість за вересень 2017 року разом з додатками № 2, 3, 4, 5 та викладенням доповнення до податкової декларації з податку на додану вартість відповідно до абзацу другого п.46.4 ст.46 Податкового кодексу України у формі листа №138.
Державною податковою інспекцією у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві листом від 05.10.2017 за №13208/10/26-55-08-05 повідомлено ТОВ "Нікея-ЛТД" про те, що свідоцтво платника ПДВ ТОВ "Нікея-ЛТД" за ІПЕ 335468526557 анульовано 25.05.2016.
Однак, листом Державної фіскальної служби України від 14.05.2015 № 17098/7/99-99-11-03-01-17 надано роз'яснення щодо порядку та термінів подання податкової звітності від платників податків, яким анульовано свідоцтво платника податку на додану вартість.
З огляду на п.49.11 ст.49 Податкового кодексу України, подана вказаним товариством податкова декларація з податку на додану вартість за вересень 2017 року разом з додатками та копії записів у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних за вересень 2017 року ТОВ "Нікея-ЛТД" не прийняті як податкові звіти.
Вважаючи рішення відповідача протиправним, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.
Суд першої інстанції у задоволенні адміністративного позову відмовив та зазначив, що декларація з податку на додану вартість подається платником, яким є особа, яку зареєстровано платником цього податку у встановленому порядку. Відповідно, подання декларації особою, яку в установленому порядку не зареєстровано платником ПДВ є порушенням вказаних норм.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Порядок подання податкової декларації до органів державної податкової служби регулюється статтею 49 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Пунктом 49.1 статті 49 Податкового кодексу України передбачено, що податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.
Відповідно до пункту 49.3 статті 49 Податкового кодексу України, податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один із таких способів: особисто платником податків або уповноваженою на це особою; надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення; засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.
Згідно п. 49.4 статті 49 Податкового кодексу України платники податків, що належать до великих та середніх підприємств, подають податкові декларації до контролюючого органу в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством. Податкова звітність з податку на додану вартість подається в електронній формі до контролюючого органу всіма платниками цього податку з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством. У разі розірвання контролюючим органом в односторонньому порядку договору про визнання електронних документів платник податків, договір з яким розірвано, має право до складання нового договору подавати податкову звітність у спосіб, визначений підпунктами «а» і «б» пункту 49.3 цієї статті.
Відповідно до пункту 49.8 статті 49 Податкового кодексу України, прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.
У свою чергу, відповідно до пункту 48.3 статті 48 цього Кодексу, податкова декларація повинна містити такі обов'язкові реквізити: тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий); звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація; звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку); повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами; код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер; реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); місцезнаходження (місце проживання) платника податків; найменування контролюючого органу, до якого подається звітність; дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми); ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток або інші відомості, визначені в абзаці сьомому цього пункту, посадових осіб платника податків; підписи платника податку - фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності).
Згідно пункту 48.4 статті 48 цього Податкового кодексу України, у окремих випадках, коли це відповідає сутності податку або збору та є необхідним для його адміністрування, форма податкової декларації додатково може містити такі обов'язкові реквізити: відмітка про звітування за спеціальним режимом; код виду економічної діяльності (КВЕД); код органу місцевого самоврядування за КОАТУУ; індивідуальний податковий номер згідно з даними реєстру платників податку на додану вартість за звітний (податковий) період.
Пунктом 49.9 статті 49 Податкового кодексу України передбачено, що за умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання контролюючим органом.
Отже, процедура прийняття податкової декларації полягає у вчиненні посадовою особою податкового органу фактичних дій із: перевірки наявності та достовірності заповнення обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 Податкового кодексу України; реєстрації податкової декларації у день її отримання органом державної податкової служби.
При цьому, як встановлено пунктом 49.10 статті 49 Податкового кодексу України, відмова посадової особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин, не визначених цією статтею, у тому числі висунення будь-яких не визначених цією статтею передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої податкової декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється.
Таким чином, законодавством визначені виключні підстави для відмови у прийнятті до реєстрації податкової декларації.
У даному випадку, з поданої декларації з ПДВ за вересень 2017 року вбачається (а.с.138), що у графі « 4» Позивачем зазначений індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість - 335468526557.
Разом з тим, як свідчать обставини справи та не заперечується Товариством, свідоцтво платника ПДВ ТОВ «Нікея-ЛТД» за ІПН 335468526557 було анульоване ще у 25.05.2016 року за рішенням контролюючого органу.
За правилами п.184.1. статті 184 Податкового кодексу України, реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку.
Відповідно до пунктів 184.5., 184.6. статті 184 Податкового кодексу України, з моменту анулювання реєстрації особи як платника податку така особа позбавляється права на віднесення сум податку до податкового кредиту, виписку податкових накладних.
У разі анулювання реєстрації особи як платника податку останнім звітним (податковим) періодом є період, який розпочинається від дня, що настає за останнім днем попереднього податкового періоду, та закінчується днем анулювання реєстрації.
Таким чином, подана позивачем податкова декларація з ПДВ за вересень 2017 року з доданими до неї додатками не відповідає вимогам пункту 48.3 статті 48 Податкового кодексу України в частині зазначення в ній недостовірних даних щодо реєстраційного номеру облікової картки платника податків, що в силу вимог податкового законодавства є безумовною підставою для відмови у прийнятті податкової звітності.
Серед критеріїв, які повинні застосовуватись суб'єктом владних повноважень при прийнятті ним рішень та вчиненні дій та якими керується адміністративний суд у разі оскарження таких рішень, дій, є, зокрема, принцип законності, відповідно до якого суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним, а рішення суб'єкта владних повноважень має прийматися обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.
У даному випадку, судом першої інстанції вірно встановлено, що відмова контролюючого органу у прийнятті податкової декларації з ПДВ за вересень 2017 року з підстав невідповідності її вимогам податкового законодавства є обґрунтованою та законною, а тому колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову.
Відповідно до частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Так, колегія суддів звертає увагу, що Верховним Судом в тотожній справі між тими самими сторонами з аналогічних підстав постановою від 30 січня 2019 року у справі № 826/3793/17 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Нікея-ЛТД» залишено без задоволення, рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.02.2018 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 15.05.2018 - без змін.
Так, у вищевказаному рішенні Верховний Суд прийшов до висновку, що анулювання реєстрації особи як платника податку унеможливлює прийняття поданої Товариством податкової декларації з податку на додану вартість, відтак судами попередніх інстанцій зроблено правильний висновок про те, що у спірних правовідносинах ДПІ діяла відповідно до вимог чинного законодавства, у межах своєї компетенції та без порушень законних прав та інтересів позивача, що унеможливлює задоволення адміністративного позову.
Посилання апелянта на порушення норм процесуального права, не є підставою для скасування правильного по суті судового рішення, оскільки відповідно до абзацу 2 частини 2 статті 317 КАС, порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
При цьому судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Враховуючи вищевикладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України та судову практику, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Нікея-ЛТД» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м.Києві про визнання протиправним та скасування рішення.
Згідно з положеннями ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до вимог ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що рішення суду першої інстанції постановлене з додержанням норм матеріального і процесуального права, обставини справи встановлено повно та досліджено всебічно.
Заслухавши доповідь головуючого судді, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Керуючись ст. 243, 315, 316, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Нікея-ЛТД» на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 січня 2019 року - залишити без задоволення.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 січня 2019 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена протягом 30 днів, з урахуванням положень ст. 329 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст виготовлено 03.04.2019.
Головуючий суддя Л.В.Бєлова
Судді В.О. Аліменко,
А.Ю. Кучма