Справа № 826/3301/18 Суддя (судді) першої інстанції: Васильченко І.П.
03 квітня 2019 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого: Бєлової Л.В.
суддів: Аліменко В.О.,
Кучми А.Ю.
за участю секретаря судового засідання: Прудиус І.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві у порядку ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційну скаргу Офісу великих платників податків ДФС на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 листопада 2018 року у справі за адміністративним позовом Офісу великих платників податків ДФС до Товариства з обмеженою відповідальністю «С К С», про застосування адміністративного арешту майна, -
У лютому 2018 року позивач, Офіс великих платників податків ДФС, звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом, у якому просив:
- винести рішення, яким застосувати арешт коштів, які перебувають на усіх рахунках, відкритих у банках, які здійснюють обслуговування ТОВ «С К С» (код ЄДРПОУ 36088095).
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 листопада 2018 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погоджуючись з таким рішенням суду, позивачем подано апеляційну скаргу, у якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. Апелянт мотивує свої вимоги тим, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, а висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції, не відповідають обставинам справи.
27 березня 2019 року до Шостого апеляційного адміністративного суду надійшов відзив ТОВ «С К С», у якому відповідач повністю підтримує рішення суду першої інстанції.
Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, у судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.
Враховуючи, що у матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів на місці ухвалила проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.
Згідно ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «С К С» зареєстроване як юридична особав Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за ідентифікаційним кодом 36088095, та перебуває на обліку як платник податків в Офісі великих платників податків ДФС.
Офісом великих платників податків ДФС з метою дотримання норм податкового законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, виробництва та обігу підакцизних товарів, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв було прийнято наказ від 09.02.2018 №184 про проведення фактичної перевірки ТОВ «С К С» за адресою: Київська обл. Києво-Святошинський район, с. Хотів, вул. Промислова, 3-Б.
При виході на перевірку 12.02.2018 виконавчому директору ТОВ «С К С» ОСОБА_3 вручено копію наказу про проведення фактичної перевірки та пред'явлено направлення від 12.02.2018 для проведення такої перевірки.
Листом від 12.02.2018 №6374/10/28-10-42-01-11 «Про проведення інвентаризації товаро-матеріальних цінностей та зняття залишків товарно-матеріальних цінностей» з метою зняття фактичних залишків товаро-матеріальних цінностей для проведення інвентаризації було запропоновано відповідачу надати до перевірки первинні та бухгалтерські документи на підтвердження проведення підприємством інвентаризації. Копія листа була отримана особисто виконавчим директором ТОВ «С К С» ОСОБА_3 12.02.2018.
Листом від 15.02.2018 №7218/10/28-10-42-01-11 «Про вимогу під час проведення фактичної перевірки у проведенні інвентаризації основних засобів, товаро-матеріальних цінностей, коштів, зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки» було повторно витребувано у відповідача первинні та бухгалтерські документи на підтвердження проведення підприємством інвентаризації. Копія листа була отримана головним бухгалтером ТОВ «С К С» ОСОБА_4 19.02.2018.
Наказом №1902К та № 2102К від 19.02.2018 директора ТОВ «С К С» було тимчасово припинено роботу з відвантаження товарів 19.02.2018 та 21.02.2018 у зв'язку з технічними перебоями в роботі сервера.
У зв'язку із ненаданням до перевірки витребуваних первинних та бухгалтерських документів та не здійсненням заходів щодо проведення інвентаризації товаро-матеріальних цінностей (зняття залишків товаро-матеріальних цінностей), позивачем складено Акт від 21.02.2018 №67/28-10-48-16-39896873 «Про відмову від проведення інвентаризації товаро-матеріальних цінностей (зняття залишків товаро-матеріальних цінностей) ТОВ «С К С».
22.02.2018 Офісом великих платників податків ДФС прийнято рішення №8295/10-28-10-42-01-11 «Про застосування адміністративного арешту майна платника податків», яким застосовано умовний адміністративний арешт майна ТОВ «С К С».
Постановою Київського апеляційного суду від 25.09.2018 р. в адміністративній справі №826/3101/18 визнано протиправним та скасовано наказ Офісу великих платників податків ДФС від 09 лютого 2018 року №184 «Про проведення фактичної перевірки».
Крім того, ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києві від 23.02.2018 року закрито провадження в адміністративній справі №826/3057/18 за поданням Офісу великих платників податків ДФС до Товариства з обмеженою відповідальністю «С К С» про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків, яке зроблено на підставі рішення про застосування арешту майна від 22.02.2018 №8295/10/28-10-42-01-11.
Вважаючи, що відмова відповідача від проведення інвентаризації товарно-матеріальних цінностей є підставою для застосування арешту коштів, які перебувають на рахунках ТОВ «С К С», позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.
Суд першої інстанції у задоволенні адміністративного позову відмовив та зазначив, посилання позивача на підпункт 94.2.8 пункт 94.2 статті 94 Податкового кодексу України, як підставу застосування арешту майна платника є необґрунтованим, оскільки судовими рішеннями, які набрали законної сили, встановлено відсутність встановлених Податковим кодексом України підстав для прийняття наказу про проведення фактичної перевірки відповідача та призначення і проведення фактичної перевірки.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Визначення адміністративного арешту майна платника податків, підстави та порядок застосування визначаються Податковим кодексом України.
Відповідно до п. 94.1, пп. 94.2.3 п. 94.2, п.п. 94.3-94.6, 94.10 ст. 94 Податкового кодексу України (далі - ПК України), адміністративний арешт майна платника податків (далі - арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.
Арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується одна з таких обставин: платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу.
Арешт майна полягає у забороні платнику податків вчиняти щодо свого майна, яке підлягає арешту, дії, зазначені у п. 94.5 цієї статті.
Арешт може бути накладено контролюючим органом на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків.
Арешт майна може бути повним або умовним.
Повним арештом майна визнається заборона платнику податків на реалізацію прав розпорядження або користування його майном. У цьому випадку ризик, пов'язаний із втратою функціональних чи споживчих якостей такого майна, покладається на орган, який прийняв рішення про таку заборону.
Умовним арештом майна визнається обмеження платника податків щодо реалізації прав власності на таке майно, який полягає в обов'язковому попередньому отриманні дозволу керівника відповідного контролюючого органу на здійснення платником податків будь-якої операції з таким майном. Зазначений дозвіл може бути виданий керівником контролюючого органу, якщо за висновком податкового керуючого здійснення платником податків окремої операції не призведе до збільшення його податкового боргу або до зменшення ймовірності його погашення.
Керівник контролюючого органу (його заступник) за наявності однієї з обставин, визначених у п. 94.2 цієї статті, приймає рішення про застосування арешту майна платника податків, яке надсилається: платнику податків з вимогою тимчасово зупинити відчуження його майна; іншим особам, у володінні, розпорядженні або користуванні яких перебуває майно такого платника податків, з вимогою тимчасово зупинити його відчуження.
Арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду.
Звільнення коштів з-під арешту банк або інша фінансова установа здійснює за рішенням суду.
Арешт на майно може бути накладено рішенням керівника контролюючого органу (його заступника), обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом.
Тобто, з вище викладених норм вбачається, що арешт на майно може бути накладено рішенням керівника контролюючого органу (його заступника), обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом.
Як вбачається з матеріалів справи, 22.02.2018 Заступником начальника Офісу великих платників податків ДФС прийнято рішення про застосування умовного адміністративного арешту майна платника податків. При цьому, податкова інспекція звернулась до суду із поданням щодо підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків ТОВ «С К С», зробленого на підставі рішення про застосування арешту майна від 22.02.2018.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 лютого 2018 року закрито провадження в адміністративній справі № 826/3057/18 за заявою Офісу великих платників податків ДФС до ТОВ «С К С» про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платників податків, застосованого рішенням від 22 лютого 2018 року № 8295/10/28-10-42-01-11.
Положеннями пункту 94.6 статті 94 Податкового кодексу України також встановлено, що арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду.
Отже, реалізація права податкового органу на застосування адміністративного арешту коштів на рахунках платника податків може здійснюватися виключно шляхом безпосереднього звернення до адміністративного суду з позовом про накладення арешту на кошти на рахунку платника податків. У цьому разі рішення керівника податкового органу або його заступника не приймається.
При цьому, підстави для застосування як адміністративного арешту майна, так і арешту коштів на рахунках платника податків, є універсальними та визначені пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України. Обидва види арешту, за загальним правилом, застосовуються з однакових підстав, але розрізняються процедурою застосування - або за рішенням керівника податкового органу (щодо майна, відмінного від коштів), або за рішенням суду (арешт коштів).
Так, арешт коштів на рахунках платника податків є спеціальною складовою загального арешту майна, який відрізняється виключною процедурою його застосування, та є можливим лише у разі існування арешту майна, застосованого відповідно до положень пунктів94.2, 94.5 статті 94 Податкового кодексу України. Непідтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків в судовому порядку унеможливлює право податкового органу на звернення до суду з позовом про застосування арешту коштів на рахунках відповідача.
Аналогічну позицію викладено у постанові Верховного Суду від 27 березня 2018 року у справі № 813/2316/17.
Колегія суддів звертає увагу, що з огляду на фактичні обставини та вищенаведені норми законодавства, обґрунтованість рішення позивача від 22 лютого 2018 року № 8295/10/28-10-42-01-11 про застосування адміністративного арешту майна платників податків не була підтверджена у визначеному законом порядку.
Відповідно до п. п. 75.1.3 п. 75.1. ст. 75 Податкового кодексу України, фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Підпунктом 80.2.7 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України визначено, що фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності певних обставин, зокрема, у разі отримання в установленому законодавством порядку інформації про використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцями доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету.
Фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (п. 80.1 ст. 80 Податкового кодексу України), а допуск посадових осіб контролюючих органі до її проведення здійснюється згідно із ст. 81 Податкового кодексу України (п. 80.5).
Відповідно до п. 81.1 ст. 81 Податкового кодексу України, посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення фактичної перевірки за наявності підстав для її проведення, та за умови пред'явлення або надіслання, у випадках передбачених цим Кодексом, направлення на проведення такої перевірки, копії наказу про проведення перевірки та службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.
Непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення фактичної перевірки.
Підпунктом 81.2 ст. 81 вказаного Кодексу визначено, що у разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки, посадовими (службовими) особами контролюючого органу за місцем проведення перевірки, невідкладно складається у двох примірниках акт, що засвідчує факт відмови, із зазначенням заявлених причин відмови, один примірник якого вручається під підпис, відразу після його складання, платнику податків та/або уповноваженій особі платника податків.
Згідно із частиною першою статті 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Як вбачається з матеріалів справи, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2018 року у справі № 826/3101/18, адміністративний позов адміністративний позов ТОВ «С К С» задоволено, визнано протиправним та скасовано наказ Офісу великих платників податків ДФС від 09 лютого 2018 року №184 «Про проведення фактичної перевірки».
Частиною першою статті 325 КАС України передбачено, що постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.
Відтак, посилання апелянта на підпункт 94.2.8 пункт 94.2 статті 94 Податкового кодексу України, як підставу застосування арешту майна платника є необґрунтованим, оскільки судовим рішенням, яке набрало законної сили, встановлено відсутність встановлених Податковим кодексом України підстав для прийняття наказу про проведення фактичної перевірки відповідача та призначення і проведення фактичної перевірки.
Так, відповідно до позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 22 серпня 2018 року у справі № 812/1283/17, нормами ПК України, з дотриманням балансу публічних і приватних інтересів, встановлені умови та порядок прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок. Лише їх дотримання може бути належною підставою наказу про проведення перевірки. Невиконання цих вимог призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.
Таким чином, у випадку незаконності перевірки, прийнятий за її результатами акт індивідуальної дії підлягає визнанню протиправним та скасуванню.
Так, як вже зазначалось, наказ Офісу великих платників податків ДФС від 09 лютого 2018 року №184 «Про проведення фактичної перевірки» у відповідача було визнано протиправним та скасовано у судовому порядку.
Доводи апеляційної скарги позивача не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені в рішенні суду першої інстанції від 20 листопада 2018 року, а отже не є підставою для його скасування.
Враховуючи викладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України та судову практику, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог Офісу великих платників податків ДФС до Товариства з обмеженою відповідальністю «С К С», про застосування адміністративного арешту майна.
Згідно з положеннями ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до вимог ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що рішення суду першої інстанції постановлене з додержанням норм матеріального і процесуального права, обставини справи встановлено повно та досліджено всебічно.
Заслухавши у судовому засіданні доповідь головуючого судді, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Керуючись ст. 243, 315, 316, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу Офісу великих платників податків ДФС на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 листопада 2018 року - залишити без задоволення.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 листопада 2018 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена протягом 30 днів, з урахуванням положень ст. 329 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст виготовлено 03.04.2019.
Головуючий суддя Л.В.Бєлова
Судді В.О. Аліменко,
А.Ю. Кучма