Справа № 826/11767/18 Суддя (судді) першої інстанції: Арсірій Р.О.
03 квітня 2019 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого: Бєлової Л.В.
суддів: Аліменко В.О.,
Кучми А.Ю.
за участю секретаря судового засідання: Прудиус І.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Київський електровагоноремонтний завод» на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 січня 2019 року (справу розглянуто у порядку спрощеного провадження) у справі за адміністративним позовом Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Приватного акціонерного товариства «Київський електровагоноремонтний завод» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,
У липні 2018 року позивач, Київське міське відділення Фонду соціального захисту інвалідів, звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом, у якому просив:
- стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Київський електровагоноремонтний завод ім. Січневого Повстання 1918 року» користь Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції у розмірі 1 275 472 грн. 00 коп.;
- стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Київський електровагоноремонтний завод ім. Січневого Повстання 1918 року» на користь Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 77 293 грн. 28 коп.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 січня 2019 року позовні вимоги задоволено повністю.
Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог - відмовити. Апелянт мотивує свої вимоги тим, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права.
Заслухавши в судовому засіданні суддю доповідача, пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, Приватним акціонерним товариством «Київський електровагоноремонтний завод» подано до Фонду «Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2017 рік» за формою 10-ПІ, (поштова-річна), затверджений наказом Мінпраці та соціальної політики № 42 від 10 лютого 2007 року з доповненнями від 12.11.2008 року №527 (а.с. 12).
Відповідно до вищезазначеного звіту, середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу (осіб) складає 978 особи, з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність - 28 осіб, а кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» становить 39 осіб.
Фондом за результатами перевірки звіту зроблено висновок, що відповідачем не виконано 4 % нормативу, призначеного для працевлаштування інвалідів, як це передбачено статтею 19 Закону України № 875-ХІІ від 21.03.1991 року «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні». За розрахунком Фонду розмір адміністративно-господарських санкцій, що підлягає стягненню з відповідача, становить 1275472,00грн. та пеня 77293,28 грн. (а.с. 13)
На підставі викладеного позивач розрахував суму адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та звернувся до суду із позовом про їх стягнення разом з пенею.
Вважаючи, що відповідач має обов'язок сплатити адміністративно-господарські санкції, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.
Суд першої інстанції позовні вимоги задовольнив та зазначив, що відповідно до наданого позивачем розрахунку з Приватного акціонерного товариства «Київський електровагоноремонтний завод» підлягає стягненню адміністративно-господарська санкція у розмірі 1 275 472,00 грн. та пеня у сумі 77 293,28 грн.
Даючи правову оцінку викладеним обставинам справи, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Так, суд перш інстанції вирішив відповідний спір по суті правовідносин, виходячи з того, зокрема, що строк звернення до суду позивачем не пропущений.
Однак, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, колегія суддів вважає, що судом належним чином не перевірено дотримання позивачем строку звернення до суду з цим позовом.
Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (тут і надалі - у редакції, чинній на момент звернення до суду з адміністративним позовом), завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частинами 1, 2 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень.
Згідно з ч. 3 ст. 123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
У п. 8 ч. 1 ст. 240 КАС України визначено, що суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
Отже, законодавством регламентовано тримісячний строк звернення суб'єкта владних повноважень до адміністративного суду, що обумовлено метою досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та дисциплінуванням учасників адміністративного судочинства щодо своєчасної реалізації їх права на суд.
Відповідно до частини першої статті 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю.
Згідно з частиною 4 статті 20 вищевказаного Закону, адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону.
При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.
Таким чином, колегія суддів наголошує, що саме з 16 квітня 2018 року у Фонду соціального захисту інвалідів виникає право на стягнення несплачених підприємством самостійно сум санкцій у судовому порядку і на подання такого позову поширюється саме строк звернення до суду, встановлений ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України.
Вищевикладене узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеній у постанові від 05 липня 2018 року у справі №809/1933/16, постанові від 06 лютого 2018 року у справі П/811/2242/15.
Враховуючи вищевикладене, право пред'явлення відповідних вимог у позивача як суб'єкта владних повноважень виникло 16 квітня 2018 року. Так, враховуючи строки звернення до адміністративного суду, встановлені статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України, останнім днем для звернення до суду з даним адміністративним позовом було 16 липня 2018 року.
Як вбачається з матеріалів справи, позовну заяву Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Приватного акціонерного товариства «Київський електровагоноремонтний завод» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені було зареєстровано судом першої інстанції 27 липня 2018 року (а.с. 5).
При цьому, колегія суддів звертає увагу, що позивач не порушував перед судом першої інстанції питання про поновлення пропущеного строку для звернення до адміністративного суду з даним позовом і судом першої інстанції питання поновлення цих строків не вирішувалось.
Таким чином, звертаючись до суду з даним позовом 27 липня 2018 року з вимогою про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Київський електровагоноремонтний завод» адміністративно-господарських санкцій та пені за порушення вимог ст. ст. 19, 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», позивач пропустив тримісячний строк звернення до адміністративного суду, встановлений ч. 2 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України.
Вказані обставини не враховано судом першої інстанції при ухваленні рішення про задоволення позовних вимог.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути піддане обмеженням, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав, або фінансовим обмеженням (справа «Стаббігс на інші проти Великобританії», справа «Девеер проти Бельгії», справа «Креуз проти Польщі»).
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наполягає на тому, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов'язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (рішення Європейського суду у справі «Перез де Рада Каванілес проти Іспанії» від 28.10.1998 року, заява № 28090/95, пункт 45). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
У рішенні «Міраґаль Есколано та інші проти Іспанії» Європейський суд встановив, що строки позовної давності, яких заявники мають дотримуватися при поданні скарг, спрямовані на те, щоб забезпечити належне здійснення правосуддя і дотримання принципів правової певності. Сторонам у провадженні слід очікувати, що ці норми будуть застосовними (рішення від 25.01.2000 року, пункт 33).
Таким чином, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій і стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Позивач, як суб'єкт владних повноважень, повинен бути обізнаний з порядком та строками звернення до адміністративного суду, встановленими процесуальним законодавством, а також вчиняти всі залежні від нього дії з метою дотримання відповідних вимог КАС України.
Відтак, судом першої інстанції неповно встановлено обставини справи та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного рішення, яке підлягає скасуванню з підстав, визначених ст. 319 КАС України.
Враховуючи викладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України та судову практику, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для задоволення позовних вимог Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Приватного акціонерного товариства «Київський електровагоноремонтний завод» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені.
Згідно з положеннями ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення, є, зокрема, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини 1 статті 319 КАС України, судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.
Заслухавши у судовому засіданні доповідь головуючого судді, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню, з ухваленням нового рішення, яким адміністративний позов - залишити без розгляду.
Керуючись ст. 243, 315, 317, 319, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Київський електровагоноремонтний завод» на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 січня 2019 року - задовольнити частково.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 червня 2018 року - скасувати.
Ухвалити нове рішення, яким адміністративний позов Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Приватного акціонерного товариства «Київський електровагоноремонтний завод» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені - залишити без розгляду.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена протягом 30 днів, з урахуванням положень ст. 329 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст виготовлено 03.04.2019
Головуючий суддя Л.В.Бєлова
Судді В.О. Аліменко
А.Ю. Кучма