Справа № 2340/4562/18 Суддя першої інстанції: В.В. Гаращенко
03 квітня 2019 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
судді-доповідача - Степанюка А.Г.,
суддів - Губської Л.В., Епель О.В.,
при секретарі - Ліневській В.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області на прийняте у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії, -
У листопаді 2018 року ОСОБА_2 (далі - Позивач, ОСОБА_2.) звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (далі - Відповідач, ГУ ПФ в Черкаській області) про:
- визнання протиправними дії ГУ ПФ в Черкаській області щодо не проведення ОСОБА_2 перерахунку пенсії на підставі п. 7 Порядку призначення та виплати пенсій за вислугу років працівниками льотно-випробувального складу, затвердженого постановою КМ України від 27.07.1992 року №418 (в редакції постанови КМ України від 09.08.2005 року №713) з 01.03.2018 року;
- визнання протиправними дій ГУ ПФ в Черкаській області щодо встановлення обмеження на належні ОСОБА_2 виплати, оскільки відповідно до ст. 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.11.2011 року №3668-VI, максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність;
- зобов'язання ГУ ПФ в Черкаській області здійснити ОСОБА_2, перерахунок пенсії, згідно п. 7 Порядку призначення та виплати пенсій за вислугу років працівникам льотно-випробувального складу, затвердженого постановою КМ України від 27.07.1992 року №418 (в редакції постанови КМ України від 09.08.2005 року №713) з 01.03.2018 року та провести виплати, з урахуванням вже виплачених сум пенсії без застосування обмеження.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 27.12.2018 року позов задоволено частково:
- визнано протиправними дії ГУ ПФ в Черкаській області щодо обмеження граничним розміром пенсії ОСОБА_2 при здійсненні перерахунку пенсії від 01.03.2018 року;
- зобов'язання ГУ ПФ в Черкаській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_2 згідно п. 7 Порядку призначення і виплати пенсій за вислугу років працівникам льотно-випробувального складу, затвердженого постановою КМ України від 21.07.1992 року №418 (в редакції постанови КМ України від 09.08.2005 року №713) з 01.03.2018 року, з урахуванням здійснених виплат без обмеження граничним розміром.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
При цьому, задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що положення Закону України «Про пенсійне забезпечення» щодо обмеження граничного розміру пенсії не можуть бути застосовані до спірних правовідносин з огляду на те, що пенсія Позивачу була призначена у 1993 році, а відтак обмеження її розміру з 01.03.2018 року перебуває поза межами правового поля.
Відмовляючи у задоволенні іншої частини позовних вимог, суд підкреслив, що Відповідачем з 01.03.2018 року проведено перерахунок пенсії Позивача згідно п. 7 Порядку призначення і виплати пенсій за вислугу років працівникам льотно-випробувального складу, затвердженого постановою КМ України від 21.07.1992 року №418 (в редакції постанови КМ України від 09.08.2005 року №713), а відтак підстави для задоволення вказаної частини позовних вимог відсутні.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Свою позицію обґрунтовує тим, що, по-перше, Позивачем було пропущено строк звернення до суду, адже останній дізнався про порушення своїх прав та інтересів 25.10.2018 року після отримання відповіді ГУ ПФ в Черкаській області щодо виплати пенсії без обмеження максимальним розміром, по-друге, судом першої інстанції не було враховано, що оскільки на момент набрання чинності Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» призначена Позивачу пенсія не перевищувала законодавчо встановленого максимального розміру, то на нього не можуть бути поширені приписи ч. 2 розділу ІІ вказаного Закону щодо незастосування максимального розміру пенсії.
Після усунення визначених в ухвалі від 31.01.2019 року про залишення апеляційної скарги без руху недоліків ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.02.2019 року відкрито апеляційне провадження у справі та встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. В обґрунтування своїх доводів зазначає, що, дізнавшись про порушення своїх прав зі змісту листа ГУ ПФ в Черкаській області від 25.10.2018 року №1106/Б-10, Позивач звернувся до суду із даним позовом 15.11.2018 року, тобто у межах встановлених ч. 2 ст. 122 КАС України строків. Крім того, наголошує, що оскільки пенсія ОСОБА_2 була призначена у 1993 році, приписи прийнятого пізніше Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» до спірних правовідносин застосовані бути не можуть.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.03.2019 року справу призначено до розгляду у порядку письмового провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Оскільки рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог не є предметом апеляційного оскарження, судова колегія вважає за необхідне здійснювати перевірку законності та обґрунтованості рішення суду у межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню в частині, виходячи з такого.
Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_2 перебуває на обліку в ГУ ПФ в Черкаській області та отримує пенсію за вислугу років як працівник льотного складу, призначену відповідно до ст. 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення», розмір якої обчислено згідно постанови Кабінету Міністрів України від 21.07.1992 року №418 «Про затвердження нормативних актів з питань призначення пенсій за вислугу років працівникам авіації і льотно-випробного складу» зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 09.08.2005 року №713 «Про внесення змін до пункту 7 Порядку призначення і виплати пенсій за вислугу років працівникам льотно-випробного складу цивільної авіації». Вказана пенсія призначена Позивачу з 1993 року, що не ставиться під сумнів сторонами.
У жовтні 2018 року ОСОБА_2 звернувся до ГУ ПФ в Черкаській області із заявою, в якій просив провести перерахунок пенсії за вислугу років та здійснити її виплату з 01.03.2018 року з урахуванням виплачених сум, а також надати детальну інформацію щодо розміру пенсії (а.с. 15).
За наслідками розгляду даної заяви ГУ ПФ в Черкаській області листом від 25.10.2018 року №1106/Б-10 повідомило, що, з розмір перерахованої з 01.03.2018 року пенсії ОСОБА_2 складає 17 759,48 грн. + 304,92 грн. (пенсія за особливі заслуги перед Україною), однак з урахуванням положень ст. 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» належна до виплати сума пенсії складала з 01.03.2018 року - 13 730,00 грн. та з 01.07.2018 року - 14 350,00 грн. (а.с. 16-17).
На підставі встановлених вище обставин, виходячи з системного аналізу приписів ст. ст. 19, 22 Конституції України, ст. 51 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст. ст. 53, 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення», ст. 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого реформування пенсійної системи», п. 7 Порядку призначення і виплати пенсій за вислугу років працівникам льотно-випробувального складу цивільної авіації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.1992 року №418, суд першої інстанції прийшов до висновку, що перерахунок та виплата пенсії Позивачу повинна здійснюватися без обмеження максимальним розміром.
З таким висновком суду першої інстанції не можна повністю погодитися з огляду на таке.
Відповідно до ст. 51 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.
Згідно ч. 3 ст. 53 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон) працівникам льотно-випробного складу та особам льотних екіпажів повітряних суден цивільної авіації (пілотам, штурманам, бортінженерам, бортмеханікам, бортрадистам, льотчикам-наглядачам) і бортоператорам, які виконують спеціальні роботи в польотах, пенсії обчислюються з середньомісячного заробітку за роботу, що дає право на пенсію за вислугу років (частина перша статті 64 та статті 65, 66, 69), одержуваного перед її припиненням, і призначаються в розмірах, передбачених частинами першою-третьою, шостою статті 19 та статтею 21 цього Закону для пенсій за віком, і не можуть перевищувати 85 процентів заробітку для працівників льотно-випробного складу та 75 процентів заробітку для осіб льотних екіпажів повітряних суден цивільної авіації (пілотів, штурманів, бортінженерів, бортмеханіків, бортрадистів, льотчиків-наглядачів) і бортоператорів, які виконують спеціальні роботи в польотах. При цьому розмір пенсії для осіб льотних екіпажів повітряних суден цивільної авіації (пілотів, штурманів, бортінженерів, бортмеханіків, бортрадистів, льотчиків-наглядачів) і бортоператорів, які виконують спеціальні роботи в польотах, не може перевищувати дві з половиною величини середньої заробітної плати працівників, зайнятих в галузях економіки України, за календарний рік, що передує місяцю, з якого призначається пенсія.
Приписи ст. 54 Закону визначають, що працівники льотного і льотно-випробного складу після досягнення 50 років і за наявності вислуги років на цих посадах станом на 1 квітня 2015 не менше 25 років у чоловіків і не менше 20 років у жінок мають право на пенсію за вислугу років незалежно від відомчої підпорядкованості підприємств, установ і організацій, в яких вони зайняті.
Перелік посад працівників льотного складу, порядок обчислення строків вислуги років для призначення їм пенсій, а також порядок призначення і виплати пенсій льотно-випробному складу затверджуються в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.
Порядок обчислення строків вислуги років для призначення пенсій працівникам льотного складу, Перелік посад працівників льотного складу, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, Порядок призначення і виплати пенсій за вислугу років працівникам льотно-випробного складу цивільної авіації затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.1992 року № 418 (далі - Порядок №418).
Відповідно до п. 7 Порядку №418, у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 29.07.2015 року № 529, пенсії за вислугу років працівникам льотно-випробного складу призначаються у розмірі 55 процентів заробітку (пункт 6 цього Порядку) і за кожний рік вислуги (у чоловіків - понад 30 років і у жінок - понад 25 років) пенсія збільшується на 1 процент заробітку, але не менш як на 1 процент мінімального розміру пенсії за віком. За кожний рік роботи, яка дає право на пенсію на пільгових умовах згідно з пунктом «а» статті 13 та статтею 14 Закону, пенсія збільшується на 1 процент заробітку.
Згідно пп. «в» п. 7 Порядку №418 у разі зростання середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки, щороку з 1 березня (починаючи з 2005 року) заробіток, з якого призначається (перераховується) пенсія відповідно до цього пункту, збільшується на коефіцієнт, який визначається шляхом ділення середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки за рік, що передує року, в якому проводиться перерахунок, на середню заробітну плату працівників, зайнятих у галузях економіки, яка враховувалася під час призначення (перерахунку) пенсії. Коли розмір пенсії, обчислений із заробітку, визначеного відповідно до цього пункту, менший ніж розмір пенсії до перерахунку, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі.
Отже, як вірно зауважив суд першої інстанції, законодавством передбачено право Позивача на перерахунок його пенсії у разі збільшення середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки, щороку з 1 березня.
Як було встановлено судом першої інстанції, ГУ ПФ в Черкаській області здійснило перерахунок пенсії ОСОБА_2 з 01.03.2018 року відповідно до вимог Порядку №418. Однак, пенсія Позивачу виплачувалася в таких розмірах: з березня 2018 року - 13730,00 грн, з липня 2018 року - 14350,00 грн.
За правилами ст. 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», що набрав чинності 01.10.2011 року, максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до, зокрема, Закону України «Про пенсійне забезпечення», же перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Відповідно до ч. 3 ст. 85 Закону максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Тобто, оскільки перерахований розмір пенсії Позивача перевищував Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» максимальний розмір, Відповідач обґрунтовано виплачував ОСОБА_2 пенсію з 01.03.2018 року у розмірі, що не перевищував 10 прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність.
При цьому, на переконання судової колегії, посилання суду першої інстанції на приписи абз. 1 п. 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» є помилковими з огляду на таке.
Так, відповідно до п. 2 Прикінцевих і перехідних положень Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.
Пенсіонерам, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом і в яких розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) перевищує максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений цим Законом, виплата пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) здійснюється без індексації, без застосування положень частин другої та третьої статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та проведення інших перерахунків, передбачених законодавством, до того часу, коли розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) відповідатиме максимальному розміру пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановленому цим Законом.
Тобто, пенсіонерам, яким пенсія призначена до набрання чинності цим Законом і в яких розмір пенсії перевищує максимальний розмір пенсії, встановлений цим Законом, виплата пенсії здійснюється без індексації, без застосування положень частин другої та третьої статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та проведення інших перерахунків, передбачених законодавством, до того часу, коли розмір пенсії відповідатиме максимальному розміру пенсії, встановленому цим Законом.
Системний аналіз наведених норм у своєму взаємозв'язку свідчить, що останні стосуються виплат пенсій, призначених до набрання чинності Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» та розмір яких перевищував встановлений ним максимальний розмір. Виплата таких пенсій здійснюється без підвищень, доплат та інших перерахунків до того моменту, коли встановлений максимальний розмір пенсії відповідатиме розміру відповідної пенсії.
Таким чином, згадана норма жодним чином не встановлює скасування обмеження максимального розміру пенсій, призначених до набрання чинності Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», у тому числі і не скасовує обмеження розміру пенсії Позивача, а лише визначає, що до моменту, коли розмір пенсії не відповідатиме встановленому максимальному розміру, виплата такої пенсії здійснюється без підвищень, доплат та інших перерахунків.
Аналогічна правова позиція при вирішенні подібних спорів викладена у постановах Верховного Суду від 03.04.2018 року у справі № 361/4922/17 та від 29.08.2018 року у справі № 359/6255/17.
Крім того, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне звернути увагу, що до складу максимального розміру пенсії в силу приписів абз. 2 п. 2 Прикінцевих і перехідних положень Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» не включаються доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною. Натомість, самі надбавки до пенсії мають відмінну правову природу від доплат до пенсії, передбачених Законом України «Про пенсії за особливі заслуги перед Україною», а тому посилання Позивача на безпідставність невиплати Відповідачем підвищення за особливі заслуги перед Україною не узгоджуються з наведеними нормами матеріального права.
При цьому, колегія суддів зауважує, що відмова ГУ ПФ в Черкаській області у перерахунку і виплаті пенсії ОСОБА_2 без обмеження граничного розміру пенсії не призвела до зменшення розміру пенсії останнього, яку він отримував до цього, і не є звуженням обсягу вже набутих ним прав та/або позбавленням права останнього на соціальний захист.
Судом апеляційної інстанції враховується, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 09.10.1979 року у справі «Ейрі проти Ірландії» констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового. Одним з визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень.
Відповідно до ст. 22 Загальної декларації прав людини кожна людина, як член суспільства, має право на соціальне забезпечення та на реалізацію необхідних для підтримання її гідності та для вільного розвитку її особистості прав в економічній, соціальній і культурній сферах за допомогою ресурсів кожної держави.
При цьому, згідно ч. 1 ст. 2 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права, кожна держава, яка бере участь у цьому Пакті, зобов'язується в індивідуальному порядку і в порядку міжнародної допомоги та співробітництва, зокрема в економічній і технічній галузях, вжити в максимальних межах наявних ресурсів заходів для того, щоб забезпечити поступово повне здійснення визнаних у цьому Пакті прав усіма належними способами, включаючи, зокрема, вжиття законодавчих заходів.
Крім того Європейський суд з прав людини у справах «Великода проти України» та «Суханов та Ільченко проти України» стверджує, що перша і найважливіша вимога ст. 1 Протоколу № 1 є те, що будь-яке втручання з боку державних органів в мирне володіння майном, повинно бути законним і що воно повинне переслідувати законну мету в інтересах суспільства. Будь-яке втручання також повинно бути пропорційними переслідуваній меті. Іншими словами, необхідно знайти справедливий баланс («золоту середину») до вимог загальних інтересів спільноти та вимог захисту основних прав особистості. Необхідний баланс не буде знайдений, якщо особі або особам доводиться нести індивідуальний і надмірний тягар.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що в даному випадку відсутні правові підстави для перерахунку та виплати пенсії Позивача без обмеження її максимальним розміром, передбаченим ст. 85 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та п. 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», оскільки до моменту, коли розмір пенсії не відповідатиме встановленому максимальному розміру, її виплата здійснюється без підвищень, доплат та інших перерахунків. Неврахування судом першої інстанції вказаних обставин зумовило прийняття помилкового рішення про задоволення позовних вимог.
Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Таким чином, зважаючи на встановлену вище відсутність правових підстав для виплати пенсії ОСОБА_2 без обмеження її максимальним розміром, судова колегія приходить до висновку про помилковість твердження Черкаського окружного адміністративного суду про часткову обґрунтованість позовних вимог, а тому вважає за необхідне рішення суду першої інстанції скасувати в даній частині та ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Приписи п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України визначають, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при постановленні рішення порушено норми матеріального права, що стали підставою для неправильного вирішення справи. У зв'язку з цим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, а рішення суду - скасувати в частині.
Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області - задовольнити частково.
Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2018 року - скасувати в частині задоволених позовних вимог.
Прийняти в указаній частині нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
В іншій частині рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2018 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Суддя-доповідач А.Г. Степанюк
Судді Л.В. Губська
О.В. Епель
Повний текст постанови складено «03» квітня 2019 року.