Справа № 826/7588/18 Суддя першої інстанції: Мазур А.С.
02 квітня 2019 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Пилипенко О.Є.
суддів - Бужак Н.П. та Костюк Л.О.,
при секретарі - Грабовській Т.О.,
за участю:
представника позивача: - Воловика В.О.
представника відповідача: - Косіч Д.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 листопада 2018 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДАРПАК» до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 13.03.2018 року,
У травні 2018 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Дарпак» звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 13.03.2018 року, в якому просив:
- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0002951401 та № 0002961401 від 13.03.2018 року.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 листопада 2018 року адміністративний позов задоволено повністю.
Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.
Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення було неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми матеріального та процесуального права.
Відповідно до ч.ч.1, 2, 3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
У відповідності до ст.. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що Головним управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві не надано суду належних та допустимих доказів, що фінансово-господарські операції між Товариством з обмеженою відповідальністю «Дарпак» та його контрагентом не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності, а також доказів того, що податкові повідомлення-рішення № 0002951401 та № 0002961401 від 13.03.2018 року прийнято обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин справи, у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.
Колегія суддів вважає вказаний висновок суду першої інстанції обґрунтованим, з огляду на наступне.
Як встановлено судом та вбачається з наявних матеріалів справи, Головним управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві згідно з наказом від 07.02.2018 року № 1963 проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Дарпак» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Профітван» за період травень, червень 2017 року.
За результатом перевірки Головним управлінням ДФС у м. Києві складено акт від 22.02.2018 року № 95/26-15-14-01-05/23512240 про результати документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Дарпак» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Профітван» за період травень, червень 2017 року (далі - Акт перевірки), яким встановлено порушення:
1. п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, пп. 134.1.1. п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, встановлено заниження податку на прибуток підприємства на загальну суму 81 320, 0 грн., а саме: ІІ квартал 2017 року - 77 601, 0 грн.; ІІІ квартал 2017 року - 3 719, 0 грн;
2. п. 44.1 ст. 44, п.п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, 198.1., п.п. 198.2, п.п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п.п. 200.1, п. 200.2 ст. 200, п. 201.1 п. 201.2 ст. 201, п. 201.6 ст. 201 в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 90 653, 0 грн., в тому числі за: травень 2017 року - 20 653, 0 грн.; червень 2017 року - 70 000, 0 грн.
На підставі Акту перевірки ГУ ДФС у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення від 13.03.2018 року № 0002951401, згідно з яким ТОВ «Дарпак» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 113 316, 25 грн., у тому числі, за податковим зобов'язанням 90 653, 00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 22 663, 25 грн.
Також, ГУ ДФС у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення № 0002961401, згідно з яким ТОВ «Дарпак» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на 101 650, 00 грн., у тому числі за податковим зобов'язанням 81 320, 00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 20 330, 00 грн.
Вважаючи винесені податкові повідомлення - рішення протиправними, позивач звернувся із вказаним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апелянта, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у томі числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду зокрема, у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів, у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України передбачено, що об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 135.1 статті 135 Податкового кодексу України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті.
За приписами пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.
Не включаються до складу витрат витрати не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України).
Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, що повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змоги ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Відповідно до пункту 2.15 та пункту 2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.
Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
Як вбачається з акта перевірки, в перевіряємому періоді між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Профітван», яке виступало виконавцем, укладено Договір на розміщення реклами від 03.04.2017 року, відповідно до умов якого сторони домовилися, що виконавець за дорученням замовника за плату зобов'язується розробити рекламні кампанії в інтересах замовника на рекламних площинах, визначених у додатках до договору.
За результатами надання послуг сторонами було складено та підписано акт надання послуг від 30.06.2017 року № 2, до якого складено фотозвіт про розміщення реклами за 11 адресами.
На суму ПДВ 70 000, 00 грн. виконавцем було складено та зареєстровано у Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 151 від 30.06.2017 року. Вказана сума була включена позивачем до податкового кредиту за червень 2017 року.
Оплата наданих рекламних послуг здійснювалася платіжними дорученнями: № 4583 від 29.08.2017 року на суму 100 000, 00 грн.; № 4589 від 30.08.2017 року на суму 100 000, 00 грн.; № 115 від 13.09.2017 року на суму 100 000, 00 грн. та № 116 від 14.09.2017 року на суму 120 000,00 грн.
Відповідно до умов Договору купівлі-продажу від 29.05.2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Профітван» зобов'язалося передати у власність позивача, а позивач зобов'язався прийняти товар - гофрокартон. За умовами Договору ціна, кількість, вартість товару визначається рахунком-фактурою. Сторонами було визначено загальну суму Договору у розмірі 123 916, 20 грн. та умови оплати.
Приймання-передачу товару було здійснена 30.05.2017 року, про що сторонами складено видаткову накладну № 30/05 від 30.05.2017 року, за якою позивачу було передано листи гофрокартону № 1800х300/300Рт-22Е, бурого без друку у кількості 8950 штук, вартістю без ПДВ 3,25 грн./шт., та гофрокартон № 850 двошаровий бурий де без друку у кількості 11 590 кв.м. вартістю 6, 40 грн./кв.м. без ПДВ. Сума ПДВ склала 20 652, 70 грн. На суму ПДВ продавець склав та зареєстрував у ЄРПН податкову накладну № 91. Сума ПДВ за цією накладною включена позивачем до податкового кредиту у декларації за травень 2017 року.
Придбаний гофрокартон було використано у операціях з пакування продукції протягом травня - листопада 2017 року, про що позивачем складено акти списання: № 29 від 31.05.2017 року; № 30 від 30.06.2017 року; № 39 від 31.07.2017 року; № 40 від 31.08.2017 року; № 54 від 30.09.2017 року; № 58 від 31.10.2017 року та № 59 від 30.11.2017 року.
Колегія суддів звертає увагу, що підставою для визнання фіктивними господарських операцій позивача, відповідач посилається на лист прокуратури м. Києва від 14.09.2017 року № 04/5-62-17, відповідно до якого прокуратурою м. Києва здійснюється процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № 42017100000000370, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 205 Кримінального кодексу України. Крім того, відповідач зазначив, що керівник та головний бухгалтер ТОВ «Будівельна компанія «Профітван» - ОСОБА_3 повідомив про непричетність до реєстрації та здійснення фінансово-господарської діяльності товариства.
Разом з тим, варто звернути увагу на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 24 квітня 2018 року по справі №2а/0370/205/12. Так, при розгляді справи суд зазначив, що доказів, які б свідчили про наявність вироку суду відносно контрагента позивача, який би набрав законної сили, під час розгляду справи, контролюючим органом не надано, а отже сам по собі факт порушення кримінальної справи щодо посадових осіб контрагента позивача не може слугувати належним доказом фіктивності розглядуваних господарських операцій та не тягне за собою правових наслідків для позивача.
При цьому, судом першої інстанції вірно зазначено, що в даному випадку контролюючим органом не надано вироку суду по контрагенту позивача, відтак в цій частині доводи податкового органу не приймаються судом як належно та документально підтверджені.
Також, варто наголосити, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків, викладених в рішенні суду першої інстанції.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було правильно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, правильно застосовано норми матеріального та процесуального права. У зв'язку з цим суд вважає необхідним апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 листопада 2018 року - без змін.
Керуючись ст..ст. 241, 242, 308, 310, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві - залишити без задоволення.
Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 листопада 2018 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя: О.Є.Пилипенко
Суддя: Н.П.Бужак
Л.О.Костюк
Повний текст виготовлено 02 квітня 2019 року.