П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
02 квітня 2019 р. Категорія 10.2.4 м.ОдесаСправа № 400/2972/18
Головуючий в 1 інстанції: Гордієнко Т. О.
час і місце ухвалення: письмове провадження, м. Миколаїв
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача: ОСОБА_1
суддів: Потапчук В.О. , Шляхтицький О.І.
при секретаріОСОБА_2
за участю сторін:
ПозивачОСОБА_3 (паспорт)
УМВСОСОБА_4 (довіреність)
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні П'ятого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 03 січня 2019 року по справі за позовом ОСОБА_3 до Ліквідаційної комісії УМВС України в Миколаївській області про зобов'язання вчинити певні дії, -
встановиВ:
Позивач, звернувся до суду з позовом до Ліквідаційної комісії УМВС України в Миколаївській області про зобов'язання вчинити певні дії, мотивуючи його тим, що відповідно до п. «б» ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» в редакції на час звільнення позивача зі служби, має право на призначення пенсії за вислугу років.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 03 січня 2019 року у задоволені позову ОСОБА_3 до Ліквідаційної комісії УМВС України в Миколаївській області відмовлено.
Не погодившись з Рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати Рішення суду та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції не врахував, що саме Ліквідаційна комісія УМВС України в Миколаївській області повинна була підготувати документи для призначення пенсії позивачу та передати їх до органів ПФУ.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення з наступних підстав:
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_3 в період з 14.02.1985 по 23.06.1997 проходив службу в органах внутрішніх справ. З 23.06.1997 року позивача звільнено в запас Збройних Сил за п. «ж» ст. 64 (за власним бажанням) Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ.
У жовтні 2018 року позивач звернувся із письмовою заявою до відповідача, в якій просив оформити документи для призначення пенсії.
29 жовтня 2018 року листом відповідач відмовив позивачу у складанні розрахунку вислуги років для призначення пенсії, оскільки права на призначення пенсії згідно вимог Закону України № 2262 «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року, позивач не має у зв'язку з відсутністю необхідної вислуги на день звільнення та позивач не досяг 45-річного віку. На момент звільнення зі служби позивачу було 39 років.
Не погоджуючись з відмовою відповідача у складанні розрахунку вислуги років для призначення пенсії Позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що на час звільнення позивач не досяг 45-річного віку та не мав загального трудового стажу 25 календарних років і більше, з яких не менше 12 календарних років і 6 місяців становить військова служба або служба в органах внутрішніх справ, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог. Колегія суддів погоджується з означеними висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Позивач вважає, що пенсію йому необхідно призначити відповідно до ст. 12 Закону № 2262 в редакції, що діяла на час звільнення позивача зі служби в органи внутрішніх справ 23.06.1997, п. «б» якої було передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають: особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, звільнені зі служби за вислугу років, за віком, за станом здоров'я, у зв'язку із скороченням штатів або організаційними заходами і які на день звільнення досягли 45-річного віку, а ті з них, що є інвалідами війни, - незалежно від віку, і мають загальний трудовий стаж 25 календарних років і більше, з яких не менше 12 календарних років і 6 місяців становить військова служба або служба в органах внутрішніх справ.
Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції Україниперебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме - у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 6 липня 1999 року № 8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій (далі - Рішення № 5-рп/2002).
Виходячи із висловленого у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій військовослужбовців та прирівняних до них осіб зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства, а правовідносини по їхньому пенсійному забезпеченню виникають не в момент звернення за призначенням пенсії, а в момент виникнення права на її призначення.
Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 31.01.2018 року по справі № 539/3872/14-а.
На час звільнення позивач не досяг 45-річного віку та не мав загального трудового стажу 25 календарних років і більше, з яких не менше 12 календарних років і 6 місяців становить військова служба або служба в органах внутрішніх справ, тому підстави для задоволення позову відсутні.
Посилання апелянта про те, що відмова відповідача в направленні відповідних документів (подання для призначення пенсії) щодо позивача до органів Пенсійного фонду України для призначення пенсії за вислугу років є протиправною та безпідставною, оскільки до компетенції відповідача не належить питання призначення чи перерахунку пенсії, судом до уваги не приймається з огляду на наступне.
За приписами ст. 48 Закону № 2262-XII заява про призначення пенсії згідно з цим Законом подається до територіального органу ПФУ або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, встановленому правлінням ПФУ за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, іншими заінтересованими центральними органами виконавчої влади та Службою зовнішньої розвідки.
Відповідно до п. 1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затвердженого постановою правління ПФУ № 3-1 від 30.01.2007 року, заяви про призначення пенсії за вислугу років та по інвалідності особам, звільненим зі служби, які мають право на пенсію згідно із зазначеним вище Законом, подаються цими особами до головних управлінь ПФУ в Автономній Республіці Крим, областях, м. Києві та Севастополі (далі - органи, що призначають пенсії) через уповноважені структурні підрозділи Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства надзвичайних ситуацій України, Міністерства інфраструктури України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Державної прикордонної служби України, Державної податкової служби України, Державної пенітенціарної служби України, Державної інспекції техногенної безпеки України (далі - міністерства та інші органи).
Міністерства та інші органи, їх територіальні підрозділи в Автономній Республіці Крим, областях, м. Києві та Севастополі визначають уповноважені структурні підрозділи, на які за їх рішенням покладаються функції щодо підготовки та подання до органів, що призначають пенсії, необхідних для призначення пенсії документів (далі - уповноважені структурні підрозділи).
Відповідно до п. 12 Порядку № 3-1 від 30.01.2007, уповноважений структурний підрозділ у 10-денний термін з дня одержання заяви про призначення пенсії оформляє всі необхідні документи і своє подання про призначення пенсії (додаток 2), ознайомлює з ним особу, якій оформлюється пенсія, і направляє до органу, що призначає пенсії за місцем проживання особи.
При цьому, слід звернути увагу, що саме уповноважені структурні підрозділи здійснюють перевірку поданих звільненими зі служби особами заяв про призначення пенсії, здійснюють обчислення вислуги років для призначення пенсії і встановлюють наявність підстав для її призначення. Після цього такий орган законодавчо наділений компетенцією направити подання про призначення пенсії за вислугу років до територіального органу ПФУ або відмовити у такому поданні.
Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд у своїй постанові від 28.11.18 по справі № 537/1980/16-а.
Посилання позивача на протиправність зазначення відповідачем у листі від 29.10.2018 року про щодо відсутності у останнього повноважень щодо здійснення будь-яких заходів, не пов'язаних з ліквідацією УМВС як на підставу задоволення позову судом до уваги не приймається, оскільки не свідчить про наявність у позивача необхідного віку та страхового стажу на час звільнення зі служби з органів внутрішніх справ, а відповідно і на пенсію за вислугу років.
Відповідно до ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги ОСОБА_3 про зобов'язання вчинити певні дії належним чином не обґрунтовані, не підтверджені наявними матеріалами справи та задоволенню не підлягають.
Інші доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.
Згідно з ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_3, - залишити без задоволення.
Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 03 січня 2019 року по справі № 400/2972/18, - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст Постанови складено - 03 квітня 2019 року.
Суддя-доповідач ОСОБА_1
Судді ОСОБА_5 ОСОБА_6