Справа № 640/20095/18 Суддя (судді) першої інстанції: Шрамко Ю.Т.
02 квітня 2019 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Суддя-доповідач: Файдюка В.В.
суддів: Мєзєнцева Є.І.
Чаку Є.В.
При секретарі: Марчук О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Міністерства юстиції України на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 грудня 2018 року у справі за адміністративним позовом Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 до Міністерства юстиції України, третя особа: Державне підприємство "Національні інформаційні системи України" про визнання протиправним та скасування Наказу, -
Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Міністерства юстиції України, третя особа: Державне підприємство "Національні інформаційні системи України", в якому просила суд визнати протиправним та скасувати наказ відповідача №3098/5 від 28 вересня 2018 року.
Одночасно зі зверненням позивача до суду із позовом ним подано письмове клопотання про вжиття заходів забезпечення позову шляхом:
- зупинення дії оскаржуваного наказу, яким заблоковано доступ нотаріуса ОСОБА_4 (свідоцтво про право на заняття нотаріальною діяльністю №5324) до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, до моменту набрання законної сили рішенням суду у справі;
- зобов'язання третьої особи відновити доступ нотаріусу ОСОБА_4 (свідоцтво про право на заняття нотаріальною діяльністю №5324) до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, до моменту набрання законної сили рішенням суду у справі, (далі - подана заява).
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 грудня 2018 року вказане клопотання про забезпечення адміністративного позову - задоволено частково.
Зупинено дію наказу Міністерства юстиції України №3098/5 від 28 вересня 2018 року.
Заяву Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 про забезпечення позову в адміністративній справі №826/20095/18 в іншій частині залишено без задоволення.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Міністерство юстиції України звернулось до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати зазначену ухвалу суду та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні клопотання про забезпечення позову відмовити.
Суд першої інстанції, задовольняючи клопотання позивача, зазначив, що оскаржуваним наказом порушено гарантоване Конституцією України право позивача на працю, оскільки її діяльність (як приватного нотаріуса) пов'язана із доступом до Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Іншою оплачуваною роботою позивач займатись не може, окрім викладацької, наукової і творчої діяльності. Тому невжиття заходів забезпечення позову може спричинити настання таких негативних наслідків, як спричинення шкоди діловій та професійній репутації позивача. Крім того, можливий тривалий розгляд адміністративної справи фактично позбавить позивача можливості сплачувати за комунальні послуги та сплачувати заробітну плату працівникам, які також утримують свої сім'ї. Зупинення нотаріальної діяльності завдасть значної шкоди не тільки сім'ї та працівникам, але й фізичним особам, нотаріальні дії яких розпочаті та незавершені.
Апелянт на підтвердження своєї позиції зазначив, що будь-яких прийнятних та переконливих обґрунтувань того, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист порушених прав позивача, за захистом яких остання звернулась у своїй заяві про забезпечення позову, позивач не надала. Зупиняючи дію вказаного наказу, суд фактично вирішив справу. Крім того не врахував, що державна реєстрація прав на нерухоме майно не є єдиним видом послуг, що надаються нотаріусами, а тому не унеможливлює діяльність та право на працю позивача.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до норм статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Ухвалу про забезпечення позову постановляє суд першої інстанції, а якщо розпочато апеляційне провадження, то таку ухвалу може постановити суд апеляційної інстанції.
Перелік видів забезпечення позову встановлено ч.1 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності та обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Крім того, заходи забезпечення адміністративного позову мають бути співмірними заявленим позовним вимогам. В даному випадку співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду.
Суди не вправі вживати такі заходи до забезпечення позову, які є фактично рівнозначними задоволенню позовних вимог.
Таким чином судом фактично ухвалюється рішення без розгляду справи по суті, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.
Слід мати на увазі, що забезпечуючи адміністративний позов в такий спосіб, суди виходять за межі підстав забезпечення позову, що є неприпустимим.
Відповідно до п. 17 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 2 від 06 березня 2008 року «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ» - в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
Тобто, позивач повинен обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову, у зв'язку із чим, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Заявляючи дане клопотання, позивач послалася на те, що у разі невжиття заходів забезпечення позову існує очевидна небезпека заподіянню шкоди її правам до ухвалення рішення по суті. Зокрема, позивач вказує на те, що оскаржуваний наказ винесений з порушенням чинного законодавства, її поставлено в нерівне становище із іншими нотаріусами, вона не має можливості здійснювати нотаріальну діяльність, а отже й заробляти на життя, чим порушується її право на працю.
Судова колегія погоджується із доводами апелянта, що зазначені позивачем у клопотанні про забезпечення позову доводи не надають суду підстав для вжиття заходів забезпечення позову, що передбачені статтею 151 КАС.
Доводи позивача щодо порушення її права на працю є необґрунтованими, позаяк остання не позбавлена права на працю, оскільки вправі здійснювати нотаріальну діяльність, яка не стосується дій щодо вчинення державної реєстрації нерухомого майна.
В той час як, забезпечення позову шляхом зупинення дії наказу може вважатися вирішенням спору без розгляду справи по суті, оскільки приватний нотаріус і в подальшому зможе здійснювати діяльність у сфері державної реєстрації прав на нерухоме майно, незважаючи на те, що оскаржуваний наказ був винесений саме з підстав наявних порушень приватним нотаріусом при вчиненні дій у сфері державної реєстрації прав на нерухоме майно, що може в подальшому зашкодити правам третіх осіб.
Як вбачається з матеріалів справи, існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача нічим не підтверджено, відсутні докази того, що невжиття заходів забезпечення позову якимось чином може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 19 червня 2018 року у справі №826/9263/17.
Таким чином, помилковим є рішення суду першої інстанції про задоволення клопотання позивача про вжиття заходів забезпечення позову.
Отже при винесенні оскаржуваної ухвали судом першої інстанції було допущено порушення норм права, що призвело до невірного по суті вирішення питання.
Відповідно до статті 317 КАС України - підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Керуючись ст. ст. 312, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України суд,
Апеляційну скаргу Міністерства юстиції України - задовольнити.
Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 грудня 2018 року - скасувати та ухвалити нову.
В задоволенні клопотання Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 про забезпечення адміністративного позову у справі за позовною заявою Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 до Міністерства юстиції України, третя особа: Державне підприємство "Національні інформаційні системи України" про визнання протиправним та скасування Наказу - відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.
Суддя-доповідач: В.В. Файдюк
Судді: Є.І. Мєзєнцев
Є.В. Чаку