Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
03 квітня 2019 р. № 520/2475/19
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Спірідонова М.О., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) до Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова (61170, м. Харків, вул. Валентинівська) про зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач, ОСОБА_1, звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом та просить суд: 1. Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Московському районі міста Харкова здійснити перерахунок призначеної позивачу пенсії за вислугу років з 01.03.2018 року згідно зі ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" № 1789-ХП від 05.11.1991, на підставі додатково поданих документів (інформаційної довідки), наданих прокуратурою Харківської області за супровідним листом №19-4580вих18 від 26.12.2018 про заробітну плату за жовтень 2017 року за посадою начальника відділу ювенальної юстиції прокуратури Харківської області, яка складає 41393,04 грн., в тому числі: основний оклад - 7750,00 грн., надбавка за класний чин - 2400,00 грн., надбавка за вислугу років - 3410,01 грн., надбавка за особливо важливу роботу - 10034,50 грн., щомісячна премія - 17023,53 грн., підвищений оклад - 775,00 грн. із збереженням проценту нарахування пенсії на момент виходу на пенсію у розмірі 70% від суми вказаної середньомісячної заробітної плати без обмеження виплати її максимального розміру та провести виплати з урахуванням отриманих сум.
2. Стягнути на користь позивача сплачений судовий збір.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що оскаржувані дії відповідача є незаконними, оскільки вони порушують право позивача на пенсійне забезпечення.
Ухвалою суду від 15.03.2019 року відкрито спрощене провадження по справі та запропоновано відповідачу надати відзив на позов, а позивачу відповідь на відзив.
Згідно ч. 4 ст. 175 Кодексу адміністративного судочинства України, подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Від відповідача, Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова, відзив на адміністративний позов не надходив, отже, своїм правом на подання відзиву по адміністративній справі відповідач не скористався.
Відповідно до ч. 2 ст. 175 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.
Згідно з частиною 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України зазначено, що у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
З огляду на вищезазначені приписи Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін в порядку письмового провадження за наявними в матеріалах справи доказами.
Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вивчивши норми матеріального та процесуального права, якими врегульовані спірні правовідносини вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав та мотивів.
Судом встановлено, що позивач - ОСОБА_1, з 29 липня 2014 року перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Московському районі міста Харкова та отримує пенсію за вислугу років, призначену відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» № 1789-ХП від 05.11.1991 (в редакції, чинній на час призначення пенсії) з посади начальника відділу захисту прав і свобод дітей прокуратури Харківської області.
Частиною 18 статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» №1789-ХП від 05.11.1991 (чинного на момент призначення позивачу пенсії) визначено, що призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько - слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців.
06 вересня 2017 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України № 657 від 30.08.2017 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати праці працівників прокуратури», згідно з якою до чинної постанови Кабінету Міністрів України № 505 від 31.05.2012 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури" зі змінами, внесеними постановами Кабінету Міністрів України № 763 від 30.09.2015 та № 1013 від 09.12.2015, внесено зміни, а саме: підвищено посадові оклади та надбавки за класний чин прокурорсько-слідчим працівникам.
Також судом встановлено, що 22.02.2019 року позивачка звернулася до відповідача із заявою про здійснення перерахунку та виплату пенсії на підставі Закону №1789-ХІІ відповідно визначеній в інформації, яка видана ОСОБА_1 прокуратурою Харківської області за №19-4580вих18 від 26.12.2018 та обґрунтована прийняттям постанови Кабінету Міністрів України № 657 від 30.08.2017 у зв'язку з підвищенням заробітної плати працівників прокуратури, із застосуванням нових посадових окладів, які отримують на відповідній посаді працівники органів прокуратури, у розрізі складових на які нараховані страхові внески а саме:
основний оклад: -7750,00 грн.;
надбавка за класний чин: -2400,00 грн.;
надбавка за вислугу років: - 3410,01 грн.;
надбавка за особливо важливу роботу: -10034,50 грн.;
щомісячна премія: -17023,53 грн.;
підвищений оклад: -775,00грн.;
Всього грошове забезпечення складає: - 41393,04 грн.
Рішенням Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова від 25.02.2019 року позивачці було відмовлено у перерахунку пенсії мотивуючи тим, що відповідно до пункту 5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» № 213-VIII від 02.03.2015 у разі неприйняття до 01 червня 2015 року Закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 01 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії, щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», «Про статус народного депутата України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про судову експертизу», «Про Національний банк України», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про дипломатичну службу», Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України.
Також, відповідачем зазначено, що відповідно до ч. 20 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» №1697-VII від 14.10.2014 умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України. Такий порядок Кабінетом Міністрів України не визначений.
Позивач не погоджуючись з діями відповідача звернулася за захистом своїх прав до суду.
Суд, надаючи правову оцінку даним правовідносинам зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 50-1 Закону № 1789-ХІІ в редакції, яка діяла на момент призначення позивачці пенсії, пенсія призначається в розмірі 70 % від суми місячної заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Згідно з ч. 30 ст. 50-1 Закону № 1789-ХІІ обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком.
Відповідно до частини вісімнадцятої ст. 50-1 Закону № 1789-ХП призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців.
Отже, нормами, які визначають механізм проведення перерахунку пенсії за вислугу років, є частини тринадцята та вісімнадцята ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» № 1789-ХІІ у редакції, яка діяла на момент призначення позивачу пенсії.
Суд критично ставиться до доводів відповідача відносно того, що набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» № 213-VIII від 02.03.2015, яким скасовано норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії призначаються відповідно до законів України, зокрема «Про прокуратуру», оскільки положення зазначеної правової норми поширюються виключно на правовідносини щодо призначення пенсії, а не щодо її перерахунку.
Процедури призначення та перерахунку пенсії різні за змістом та механізмом їх проведення.
15 липня 2015 року набрав чинності Закон України «Про прокуратуру» №1697-VII від 14.10.2014. Положеннями частин 13, 20 статті 86 вказаного Закону передбачено, що пенсії за вислугу років відповідно до цієї статті призначаються, перераховуються і виплачуються уповноваженими на це державними органами. Умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. 13 Розділу XIII Прикінцевих положень Закону України «Про прокуратуру» №1697-VII на Кабінет Міністрів України покладено обов'язок у тримісячний строк з дня, наступного за днем опублікування цього Закону, привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом, тобто до кінця січня 2015 року, забезпечити прийняття нормативно-правових актів, необхідних для його реалізації.
Суд зазначає, що на час звернення позивача за перерахунком пенсії, Кабінетом Міністрів України відповідний нормативно-правовий акт не прийнято.
Неприйняття Кабінетом Міністрів України нормативно-правового акту, який би визначав умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури, не може бути підставою для відмови у перерахунку пенсії.
Відповідно до практики Верховного Суду відсутність конкретного механізму реалізації Закону не може бути для посадових осіб підставою для відмови в його виконанні.
Зокрема, у постанові від 20.03.2018 (справа №819/1249/17) Верховний Суд зазначив що «держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов'язана забезпечити його реалізацію. У протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності належного правового регулювання покладаються саме на державу».
При цьому, колегія суддів врахувала правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену в рішеннях у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (PincovdandPine v. The Czech Republic), «Ґаші проти Хорватії» (Gashiv. Croatia), «Tpro проти Хорватії» (Trgo v. Croatia) щодо застосування принципу «належного урядування», згідно якого державні органи, які не впроваджують або же дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 30.01.2018 (справа №819/1498/17) та 31.01.2018 (справа №819/1667/17).
У рішенні від 24 липня 2014 року №38677/06 «Будченко проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що є втручанням у право заявника за ст.1 Першого протоколу до Конвенції та порушенням цієї статті у зв'язку з відмовою заявнику через не існування механізму реалізації відповідного законодавчого положення. Європейський суд вирішуючи справу «Войтенко проти України» (заява №18966/02), прийшов до висновку, що посилання державних органів на неможливість виконання зобов'язань через відсутність законодавчих заходів є безпідставним.
Правова позиція ЄСПЛ щодо відсутності механізму реалізації норм прямої дії наступна: держава не може посилатися на відсутність певного нормативного акту, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах. Принцип юридичної визначеності означає, що громадяни повинні мати змогу покладатися на зобов'язання взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії. Така дія зазначеного принципу пов'язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає у тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності. При цьому, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію, держава чи орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки, оскільки схвалення такої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у фізичних осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.
Враховуючи висновки, викладені у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Суханов та Ільченко проти України» від 26 вересня 2014 року, наведені вище обставини розцінюються як невиправдане втручання у право позивача.
Європейський суд з прав людини у справі «Мюллер проти Австрії» (ухвала щодо прийняття заяви №6849/72 від 16.12.1974) зазначив, що у зв'язку зі сплатою обов'язкових внесків до пенсійного фонду у застрахованої особи виникає право власності на пенсію. На зазначене рішення також послався Верховний Суд у рішенні від 15.02.2018 року у зразковій справі №820/6514/17 (п.36 Рішення).
Таким чином суд зазначає, що оскільки позивачка, постійно, працюючи в органах прокуратури України, сплачувала передбачені чинним законодавством страхові внески до Пенсійного фонду, тому дії відповідача щодо відмови у перерахунку пенсії можуть вважатися, з урахуванням рішень Європейського Суду з прав людини, втручанням у її право на мирне володіння майном -пенсією.
Не визначення Кабінетом Міністрів України умов та порядку перерахунку призначених пенсій, не може бути підставою для відмови у перерахунку пенсій.
Зазначена позиція суду узгоджена з позицією Верховного Суду у рішенні від 15 лютого 2018 року у зразковій справі №820/6514/17.
Таким чином суд зазначає, що посилання відповідача на неможливість проведення перерахунку призначеної позивачу пенсії за вислугу років за відсутності постанови Уряду щодо умов та порядку перерахунку пенсій, призначених працівникам прокуратури (як це було передбачено частиною 18 статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру») є необґрунтованим.
Також суд зазначає, що відповідно до абз. 6. ч. 15 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру». № 1697-VII від 14.10.2014 (в редакції Законів України №911-VIII від 24.12.2015 та №1774» VIII від 06.12.2016), максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.
Положення про встановлення тимчасового обмеження максимального розміру пенсії у розмірі 10740 грн. визначено Законом України № 911 -VIII від 24.12.2015 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» та Законом України № 1774-VIII від 06.12.2016 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
Однак, як слідує з п. 1 та 2 Прикінцевих Положень Закону України №911-VIII від 24.12.2015, цей Закон набирає чинності з 1 січня 2016 року та дія положень цього Закону щодо визначення максимального розміру пенсії застосовується до пенсій, які призначаються починаючи з 1 січня 2016 року. Крім того, п. 1 Прикінцевих Положень Закону України № 1774-VIII від 06.12.2016 цей Закон набирає чинності з 1 січня 2017 року.
Таким чином суд зазначає, що законодавець чітко визначив коло суб'єктів, на яких поширюється дія даної норми, до якого позивач не входить, так як має місце перерахунок пенсії позивачу, а не її призначення.
Таким чином, враховуючи те, що позивач є пенсіонером і пенсія була призначена до 01 січня 2016 року, тому до розміру пенсії останнього не можуть застосовуватись обмеження максимального розміру пенсії, визначені абзацом шостим частини п'ятнадцятої ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» № 1697-VII від 14.10.2014.
Отже, враховуючи вищевикладене, позивач має право на перерахунок пенсії без обмеження її максимальним розміром.
Також суд зазначає, що посилання відповідача на розділ II Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (далі - Порядок), щодо назви документу, який засвідчує розмір заробітної плати, тобто надання саме довідки про заробітну плату, а не інформації, є безпідставним з урахуванням наступного.
Вищезазначений Порядок визначає перелік документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а не Закону України «Про прокуратуру».
Відповідно до частини 13 статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» №1789-ХІІ від 05.11.1991 (чинного на момент призначення позивачу пенсії) обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком. Жодним нормативним актом не визначено назву та форму такого документу про розмір місячного заробітку.
У пункті 2.24 розділу II вказаного відповідачем Порядку вказано, що при призначенні (перерахунку) пенсії відповідно, до Законів України "Про Кабінет Міністрів України", "Про державну службу", "Про Національний банк України", "Про дипломатичну службу", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про прокуратуру", "Про статус народного депутата України", "Про судоустрій і статус суддів", "Про наукову і науково-технічну діяльність", "Про судову експертизу", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про державну підтримку засобів масової Інформації та соціальний захист журналістів", Митного кодексу України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України для визначення розміру пенсії за нормами Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" для розмежування джерел фінансування особа надає пакет документів, передбачених підпунктами 2 і 3 пункту 2.1 цього розділу.
У підпункті 2 пункту 2.1. розділу II Порядку зазначено про надання документів про стаж, а підпункт 3 пункту 2.1. передбачає надання індивідуальних відомостей про застраховану особу для підтвердження заробітної плати.
Конституційним Судом України неодноразово розглядалися питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист громадян України, у зв'язку з чим Суд визначав, що Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до ст. 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 06.07.1999 року № 8-рп/99, рішення Конституційного Суду України від 20.03.2002 року № 5-рп/2002у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).
У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказував, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.
Виходячи із викладеного у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій працівників правоохоронних органів, зокрема, працівників прокуратури, зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства.
Згідно частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Отже, документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Розподіл судових витрат здійснити у відповідності до ст. 139 КАС України.
Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) до Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова (61170, м. Харків, вул. Валентинівська) про зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити в повному обсязі.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Московському районі міста Харкова здійснити перерахунок призначеної ОСОБА_1 пенсії за вислугу років з 01.03.2018 року згідно зі ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" № 1789-ХІІ від 05.11.1991 року, на підставі додатково поданих документів (інформаційної довідки), наданих прокуратурою Харківської області за супровідним листом №19-4580вих18 від 26.12.2018 про заробітну плату за жовтень 2017 року за посадою начальника відділу ювенальної юстиції прокуратури Харківської області, яка складає 41393,04 грн., в тому числі: основний оклад - 7750,00 грн., надбавка за класний чин - 2400,00 грн., надбавка за вислугу років - 3410,01 грн., надбавка за особливо важливу роботу - 10034,50 грн., щомісячна премія - 17023,53 грн., підвищений оклад - 775,00 грн. із збереженням проценту нарахування пенсії на момент виходу на пенсію у розмірі 70% від суми вказаної середньомісячної заробітної плати без обмеження виплати її максимального розміру та провести виплати з урахуванням отриманих сум.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у сумі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Спірідонов М.О.