ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
02 квітня 2019 року № 640/793/19
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Амельохіна В.В., при секретарі судового засідання Грабовському В.А. розглянувши в спрощеному позовному провадженні адміністративну справу
за позовомПублічного акціонерного товариства «Укрнафта»
до Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві
провизнання протиправною та скасування постанови від 28.12.2018р ВП №57982969 в частині.,
за участю:
представника позивача - Сєров Є.І.
представника відповідача - Мороз Л.Є.
Публічне акціонерне товариство «Укрнафта» (далі по тексту - позивач) звернулось з
позовом до Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві (далі по тексту - відповідач) про визнання протиправною та скасування постанови ВП №57982969 про відкриття виконавчого провадження в частині пункту 3(третього) щодо стягнення з ПАТ «Укрнафта» виконавчого збору у розмірі 659 124, 13 гривень і витрат у сумі 240, 00 грн.
Ухвалою суду від 23.01.2019 р. суддею Амельохіним В.В. відкрито спрощене позовне провадження та призначено справу до судового розгляду.
Позовні вимоги мотивовані протиправністю постанови в частині пункту 3 (третього) від 28.12.2018р. ВП №57982969 про стягнення виконавчого збору і витрат, оскільки позивач повідомив Шевченківський районний відділ державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві про здійснені зарахування зустрічних однорідних вимог з ТОВ "ФК "Бізнес Факторинг" поштовими відправленнями Укрпоштою та електронною поштою на адресу е-пошти, зазначену на офіційному сайті Міністерства юстиції України. Однак, 28.12.2018 державним виконавцем Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві під час винесення постанови ВП №57982969 не було взято до уваги наявність заяви, а тому і не було правових підстав для стягнення з ПАТ "Укрнафта" виконавчого збору та витрат.
Представник відповідача проти задоволення позову заперечував з підстав, що державному виконавцю не було відомо про наявність заяв, а на момент надходження їх, виконавче провадження вже відкрито, постанову направлено на адресу боржника для виконання та стягувачу до відома. Крім того, відповідач зазначає, що дії виконавця при стягненні з боржника витрат виконавчого провадження є також правомірними та такими, що відповідають вимогам Закону.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, представник відповідача проти задоволення позову заперечив.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
22 грудня 2018р. на виконання постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного суду у справі № 910/13318/16 Господарським судом міста Києва видано наказ про стягнення з Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Бізнес Факторинг» 6 591 241, 32 грн. попередньої оплати, що станом на день подання позову еквівалентно 16 736 260, 11 російських рублів.
22 грудня 2018р. представником ПАТ «Укрнафта» направлено на адресу відповідача заяву про зарахування однорідних вимог в частині суми 39 395,82грн.
Державним виконавцем Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Байрамовим Талят Рефатовичем розглянута заява стягувача (Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Бізнес Факторинг») та 28.12.2018р. відкрито виконавче провадження ВП №57982969, без врахування заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог, про що винесено відповідну постанову.
Пунктом 3 вказаної постанови державний виконавець постановив стягнути з боржника виконавчий збір у розмірі 659 124, 13 грн. та витрати у сумі 240 грн. Суму боргу з урахуванням виконавчого збору та витрат виконавчого провадження сплатити на наступні реквізити: р/р 37311001000396, МФО 820172, код ЄДРПОУ 34967593, отримувач: Шевченківський РВДВС м. Києва.
Не погоджуючись з пунктом 3 (третім) оскаржуваної постанови, оскільки зобов'язання за наказом Господарського суду міста Києва від 22.12.2018р. №910/13318/16р. припинене (частково - на суму 39 395, 82 гривень) шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, позивач звернувся з адміністративним позовом до суду.
Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Преамбулою Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016р. № 1404-VІІІ (далі по тексту - Закон) передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Пунктом 1 частини 1 статті 3 Закону визначено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Відповідно до частини 1 статті 18 Закону, виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 26 Закону виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
У заяві про примусове виконання рішення стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо), рахунки в банківських установах для отримання ним коштів, стягнутих з боржника, а також зазначає суму, яка частково сплачена боржником за виконавчим документом, за наявності часткової сплати (частина третя цієї статті).
Згідно частини п'ятої цієї статті виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 Закону.
У разі якщо в заяві стягувача зазначено рахунки боржника у банках, інших фінансових установах, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження накладає арешт на кошти боржника (частина сьома статті 27 Закону).
Згідно з положеннями статті 27 Закону виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.
Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.
Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
Виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження (частина дев'ята статті 27 Закону).
Судом з матеріалів виконавчого провадження вбачається наявність заяви Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" №01/01/07/3704 від 22.12.2018р. до Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві, яка отримана відповідачем №40924 28.12.2018р., в якій заявник просить врахувати заяву про припинення (частково - на суму 39 395, 82 гривень) зобов'язання шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав. На підтвердження чого подана заява про зарахування з доказами надіслання її стягувачу у виконавчому провадженні.
Заява про зарахування зустрічних однорідних вимог ПАТ «Укрнафта» направлялася як і засобами поштового відправлення та отримана відповідачем - 26.12.2018р., так і електронною поштою на адресу, що зазначена на офіційному сайті Міністерства юстиції України, отримана відповідачем - 22.12.2018р., тобто ще до моменту винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, про що свідчать матеріали справи.
Також з матеріалів справи судом вбачається, що заява була направлена боржником завчасно, до відкриття виконавчого провадження.
Суд, не бере до уваги пояснення відповідача стосовно відсутності заяви, оскільки недоліки організації внутрішнього документообігу державного органу не виправдовують незаконні дії або бездіяльність такого органу.
Відповідно до розділу 3 пункту 8 "Інструкції з організації примусового виконання рішень" затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012р. № 512/5, у разі якщо рішення про стягнення коштів було виконано боржником частково до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, виконавчий збір стягується із суми, яку не було сплачено боржником до відкриття виконавчого провадження.
У зв'язку з цим, суд вважає, що державний виконавець, не врахував часткове виконання рішення суду стосовно погашення боргу у розмірі 39 395,82грн., хоча повинен був зменшити суму виконавчого збору пропорційно сумі погашеного боргу, а саме на 3 939,58грн.
Суд зазначає, що сума виконавчого збору повинна складати ((6 591 241, 32грн. - 39 395, 82грн.) * 0,1) = 655 184, 55 грн. Однак державним виконавцем стягнуто виконавчий збір у розмірі 659 124,13грн., що підтверджується платіжним доручення, яке наявне в матеріалах справи.
З урахуванням вищезазначеного, суд приходить до висновку, що постанова про відкриття виконавчого провадження в частині пункту 3 (третього) щодо стягнення виконавчого збору, підлягає частковому скасуванню на суму (659 124,13 грн. - 655 184,55 грн.) = 3 939,58 грн.
Стосовно позовної вимоги про стягнення витрат на виконавче провадження у розмірі 240,00грн., суд зазначає наступне:
Відповідно до статті 42 Закону кошти виконавчого провадження складаються з:
1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця;
2) авансового внеску стягувача;
3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.
Витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження (частина друга статті 42).
Витрати виконавчого провадження органів державної виконавчої служби здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, зазначених у пунктах 2 і 3 частини першої цієї статті (частина третя статті 42).
Розмір та види витрат виконавчого провадження встановлюються Міністерством юстиції України.
Наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016р. № 2830/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30 вересня 2016р. за № 1300/29430, затверджені Види та розміри витрат виконавчого провадження.
Відповідно до пункту 1 до видів витрат виконавчого провадження відноситься, зокрема:
Виготовлення документів виконавчого провадження:
- папір; копіювання, друк документів; канцтовари.
- пересилання документів виконавчого провадження:
конверти; знаки поштової оплати (марки); послуги маркувальної машини; послуги поштового зв'язку.
Плата за користування Єдиним державним реєстром виконавчих проваджень та після введення в дію статті 8 Закону плата за користування автоматизованою системою виконавчого провадження.
Інші витрати виконавчого провадження, здійснені під час проведення виконавчих дій.
Розділом II визначені розміри витрат виконавчого провадження.
Так, відповідно до пункту 1 розміри витрат виконавчого провадження, види яких зазначені у пунктах 1, 3, 6, 7, 10 розділу I Видів та розмірів витрат виконавчого провадження, визначаються відповідно до вартості товарів і послуг, зазначеної у відповідних договорах.
Розміри витрат виконавчого провадження, види яких зазначені у пунктах 2, 4 розділу I Видів та розмірів витрат виконавчого провадження, визначаються згідно з тарифами Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" (пункт 2).
Розміри витрат виконавчого провадження, види яких зазначені у пункті 9 розділу I Видів та розмірів витрат виконавчого провадження, визначаються відповідно до встановленого Міністерством юстиції України розміру оплати (пункт 5).
Як зауважив представник відповідача у судовому засіданні, відповідно до вимог статті 56 Закону арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.
Отже, при винесенні постанови про арешт коштів боржника державним виконавцем враховуються витрати виконавчого провадження на виготовлення копій постанови про відкриття виконавчого провадження, постанови про арешт коштів боржника та їх направлення до банківських установ та сторонам виконавчого провадження. Державним виконавцем 28.12.2018р. одночасно з відкриттям виконавчого провадження винесена постанова про арешт коштів на загальну суму 7 250 605,45 грн., що включає в себе 6 591 241,32 грн. борг згідно виконавчого документу, 659 124,13 грн. виконавчий збір у розмірі 10% та витрати виконавчого провадження у сумі 240,00 грн.
При цьому, сума мінімальних витрат виконавчого провадження встановлена виконавцем у розмірі 240,00 грн., що складається із: плати за користування АСВП -69,00 грн., конвертів формату А-5 - 1,70 х 12 шт. = 20,40 грн., поштових марок - 94,60 грн., витрат на друк листів на принтері 3,50 х16 = 56,00 грн.
У зв'язку з цим, суд зазначає, що сумнівів стосовно понесення державним виконавцем витрат при здійсненні виконавчих дій немає, однак жодних доказів на підтвердження розміру витрат відповідач, відповідно до вимог ст. 72-77 Кодексу адміністративного судочинства України, не надав.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що постанова державного виконавця від 28.12.2018р. про відкриття виконавчого провадження підлягає скасуванню в частині пункту 3 (третього) на суму виконавчого збору у розмірі 3 939,58 грн. та суму витрат виконавчого провадження у розмірі 240,00 грн., оскільки є протиправною, та такою, що прийнята в порушення вимог ст. 27, 42 Закону України "Про виконавче провадження", розділу 3 пункту 8 "Інструкції з організації примусового виконання рішень" затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012р. № 512/5.
З урахуванням ч.3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України суд присуджує на користь позивача здійснені ним документально підтверджені витрати по сплаті судового збору з Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві в частині, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а саме у розмірі 1 921,00 грн., (сума судового збору за подання позовної заяви майнового характеру у розмірі 4 179, 58 грн.(3 939,58 грн. + 240,00 грн.), відповідно до ст.4. Закону України "Про судовий збір").
Керуючись ст.ст. 2, 6, 8, 9, 77, 243 - 246, 255, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» (04053, м. Київ, пров. Несторівський 3-5, код ЄДРПОУ 00135390) задовольнити частково.
Визнати протиправною та скасувати постанову Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві (01032, м. Київ, вул. Саксаганського 110, код ЄДРПОУ 34967593) від 28.12.2018р. ВП №57982969 про відкриття виконавчого провадження в частині пункту 3 (третього) на суму виконавчого збору у розмірі 3 939,58 грн. та суму витрат виконавчого провадження у розмірі 240,00 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Присудити на користь Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» (04053, м. Київ, пров. Несторівський 3-5, код ЄДРПОУ 00135390) здійснені ним документально підтверджені витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 921,00 грн. (одна тисяча дев'ятсот двадцять одна гривня, 00 коп.) з бюджетних асигнувань Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві (01032, м. Київ, вул. Саксаганського 110, код ЄДРПОУ 34967593).
Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені положеннями ст. 255, ч. 1 ст. 272 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до ч. 6 ст.287 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених цією статтею, можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення та оскаржені у порядку, передбаченому ст.ст. 292, 293, 296, 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням положень п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону № 2147-VIII).
Суддя В.В. Амельохін