ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
02 квітня 2019 року № 640/19317/18
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Аверкової В.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
доГоловного управління Пенсійного фонду України в місті Києві
прозобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1.) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (далі по тексту - відповідач, ГУ ПФУ в місті Києві), в якому просив зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві провести обчислення пенсії позивача за віком відповідно до частини першої статті 27, частин першої та другої статті 40, статті 45 та пункту 4-4 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні за 2014 - 2016 роки (3764,40 грн.) та показника величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1,35 %, нарахування та виплату йому (пенсії за віком) у відповідному розмірі з дня звернення за призначенням пенсії за віком 25.10.2017.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що протиправними діями відповідача, які виразились у невірному застосуванні відповідачем при обрахунку розміру пенсії позивача коефіцієнту страхового стажу 1%, замість 1, 35%, занижено розмір пенсії позивача, чим порушено його право на отримання пенсійних виплат у встановленому законом розмірі.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2018 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідач у встановлений судом строк відзиву на позовну заяву не надав, тому справа розглянута та вирішена судом на підставі наявних матеріалів.
Відповідно до частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 як пенсіонер, перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України у м. Києві з 25.10.2016 та отримував пенсію по інвалідності.
Позивач отримував пенсію по інвалідності, а досягши пенсійного віку 60 років, 23 жовтня 2017 року подав до ОУПФУ заяву про переведення його з пенсії по інвалідності на пенсію за віком.
Досягнувши пенсійного віку 60 років, за заявою позивача від 23.10.2017 відповідачем переведено ОСОБА_1 з пенсії по інвалідності на пенсію за віком з 25.10.2017.
Однак, в результаті проведеного розрахунку при призначенні позивачу пенсії за віком її розмір виявився меншим ніж мав становити за вимогами Закону України про загальнообов'язкове пенсійне страхування від 09.07.2003 № 1058.
Як стверджує позивач, причиною такого розрахунку було невірне застосування відповідачем коефіцієнту страхового стажу 1%, замість 1, 35%.
Внаслідок таких дій розрахунковий розмір пенсії позивача виявився занижений на суму понад 540 грн.
У відповідь на депутатський запит від 30.07.2018 до ГУПФУ щодо проведення обчислення розміру пенсії ОСОБА_1, листом від 17.08.2018 №63003/02/Х - 5684 відповідач повідомив позивачу, що при проведенні перерахунку пенсій з 01.10.2017 враховано норми пункту 4-3 розділу XV Прикінцевих положень Закону, в тому числі застосовано величину оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1 %. Оскільки пенсія призначена до 01.10.2017 підстав для врахування пункту 4-4 розділу XV Прикінцевих положень Закону при переведенні на пенсію за віком, немає.
Вважаючи дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права.
Розглядаючи справу по суті заявлених позовних вимог, суд зазначає наступне.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 22 Конституції України права і свободи людини та громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються й не можуть бути скасовані. Під час прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів не допускається звуження змісту й обсягу наявних прав і свобод.
Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості й в інших випадках, передбачених законом (ст. 44 Конституції України).
Відповідно до частини першої статті 9 Закону №1058-IV за рахунок коштів Пенсійного фонду України в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Згідно з частиною третьою статті 45 Закону №1058-IV переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший у пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами ПФУ.
При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Такий висновок узгоджується і правовою позицією висловленою Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 31.10.2018 у справі №876/5312/17.
11.10.2017 набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03.10.2017 №2148-VIII, яким внесено зміни до Закону №1058-ІV.
Відповідно до положень пункту 43 Прикінцевих положень Закону №1058-ІV пенсії, призначені відповідно до цього Закону до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій», з 01.10.2017 перераховуються із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%. При здійсненні перерахунку пенсій відповідно до абзацу першого цього пункту використовується розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, установлений на 1 грудня 2017 року Законом України «Про Державний бюджет України на 2017 рік», збільшений на 79 гривень.
З огляду на те, що у 2016 році позивачу було призначено пенсію по інвалідності ІІІ групи відповідно до Закону №1058-IV, а у 2017 році, за власною заявою позивача переведено на пенсію за віком у межах цього ж Закону, суд вважає, що відповідачем, обґрунтовано застосовано величину оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1)на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2)з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3)обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4)безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6)розсудливо; 7)з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8)пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9)з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10)своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з нормами частин першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Керуючись статтями 19-21, 72-77, 139, 242-246, 255, 293, 295, Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 - відмовити.
Рішення суду, відповідно до частини першої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя В.В. Аверкова