Україна
Донецький окружний адміністративний суд
20 березня 2019 р. Справа№0540/5510/18-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючої судді Буряк І.В.,
секретаря судового засідання Гуменного М.А.,
за участю:
позивача: не з'явився
представників відповідача ОСОБА_1, ОСОБА_2
третьої особи ОСОБА_3, ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_5 до Донецького обласного координаційного комітету сприяння зайнятості населення, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача ОСОБА_6 міський центр зайнятості про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, скасування рішення -
ОСОБА_5 (надалі - позивач, ОСОБА_5М.) звернулась до Донецького окружного адміністративного суду із позовною заявою до Донецького обласного координаційного комітету сприяння зайнятості населення при Донецькій обласній державній адміністрації (надалі - відповідач), про визнання дій членів Донецького обласного координаційного комітету сприяння зайнятості населення в частині не продовження компенсування ОСОБА_5 оплати праці протягом 1 року незаконними; скасувати пункт 1 рішення від 12.10.2017 року № 4 Донецького обласного координаційного комітету сприяння зайнятості населення в частині не продовження компенсування оплати праці ОСОБА_5, зобов'язання членів Донецького обласного координаційного комітету сприяння зайнятості населення повторно розглянути питання щодо компенсування оплати праці протягом 1 року ОСОБА_5
Ухвалою суду від 07 серпня 2018 року у справі № 0540/5510/18-а позовну заяву ОСОБА_5 до Донецького обласного координаційного комітету сприяння зайнятості населення про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії повернуто заявнику.
Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_5 на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 07 серпня 2018 р. у справі №0540/5510/18-а - задоволено, ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 07 серпня 2018 року у справі № 0540/5510/18-а скасовано, справу направлено для продовження розгляду.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 05 грудня 2018 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №0540/5510/18-а. Підготовче засідання у справі призначено на 18.12.2018 року.
Ухвалою суду від 18 грудня 2018 року за клопотанням позивача замінено неналежного відповідача у справі №0540/5510/18-а з Донецького обласного координаційного комітету сприяння зайнятості населення на належного - Донецьку обласну державну адміністрацію.
Залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача - ОСОБА_6 міський центр зайнятості.
Позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги зазначає наступне.
12 жовтня 2017 року відповідачем протиправно прийнято рішення № 4, пунктом 1 якого відмовлено ОСОБА_5 у продовженні компенсування оплати праці протягом 1 року. Підставою для прийняття такого рішення стало встановлення відповідачем обставин дострокового розірвання 8 раніше зареєстрованих договорів.
Позивач стверджує, що такої підстави для припинення компенсування оплати праці, як дострокове розірвання інших трудових договорів законодавством України не передбачено.
У клопотаннях від 11 січня 2019 року, 23 січня 2019 року, позивач просив здійснювати розгляд справи за її відсутності.
10 січня 2019 року до суду надійшли пояснення ОСОБА_6 міського центру зайнятості за змістом якого третя особа зазначила наступне.
29 грудня 2016 року до центру зайнятості надійшла заява ОСОБА_5, де повідомлено, що з 05.12.2016 вона працевлаштувала зареєстровану безробітну з числа внутрішньо переміщених осіб ОСОБА_7 на умовах строкового трудового договору та просила компенсувати витрати на оплату праці вказаної особи.
14 лютого 2017 року між центром зайнятості та ОСОБА_5 укладено договір № 052317021400005 про компенсацію витрат роботодавця на оплату праці працевлаштованої особи з числа ВПО.
13 лютого 2017 року ОСОБА_5 звернулась із листом до центру зайнятості про продовження компенсації витрат на оплату праці.
20 жовтня 2017 року Донецьким обласним координаційним центром зайнятості отримано рішення № 4, яким вирішено не продовжувати тривалість компенсації витрат на оплату праці понад 6 місяців ФОП ОСОБА_5 за працевлаштування ОСОБА_8, у зв'язку з наявністю систематичного звільнення працівників протягом 2017 року.
Таким чином ОСОБА_6 міський центр зайнятості вчиняв дії відповідно до законодавства України.
29 січня 2019 року до суду надійшов відзив Донецького обласного координаційного комітету сприяння зайнятості населення при Донецькій обласній державній адміністрації, за змістом якого відповідач зазначає наступне.
По-перше, у відповідача є обґрунтовані сумніви щодо реального здійснення позивачем підприємницької діяльності та на теперішній час вирішується питання щодо звернення до правоохоронних органів та Держпраці щодо здійснення ОСОБА_5 шахрайських дій.
По-друге, за період з 02.12.2016 по 30.05.2018 ФОП ОСОБА_5 укладено строкові трудові договори на працевлаштування 17 зареєстрованих безробітних з числа внутрішньо переміщених осіб (далі ВПО) та подано заяви до ОСОБА_6 міського центру зайнятості про компенсацію витрат на оплату праці.
У жовтні 2017 року Координаційним комітетом розглянуто питання продовження строку компенсації понад 6 місяців ФОП ОСОБА_5 за працевлаштовану ОСОБА_8, членами комітету враховано, що з укладених 9 договорів на працевлаштування безробітних, 8 договорів розірвано достроково одразу після закінчення періоду виплати компенсації.
Таким чином, Координаційним комітетом, в межах своїх повноважень, враховано всі обставини даної справи та встановлено, що ФОП ОСОБА_5 порушено вимоги Закону України «Про зайнятість населення» та п. 5 «Порядку здійснення заходів сприяння зайнятості, повернення коштів, спрямованих на фінансування таких заходів у разі порушення гарантій зайнятості для внутрішньо переміщених осіб», затверджений постановою Кабінету ОСОБА_9 України від 08 вересня 2015 року № 696.
08 лютого 2019 року до суду надійшли письмові пояснення відповідача щодо реалізації вимог ст.241 Закону України «Про зайнятість населення», де зокрема зазначено на засіданні відповідного координаційного комітету на основі попередньо підготовлених матеріалів, які вивчаються, виноситься рішення щодо визначення тривалості компенсації витрат роботодавцю на оплату праці, який працевлаштовує громадян з числа, зокрема, внутрішньо переміщених осіб (далі - ВПО). В подальшому таке рішення доводиться до відома міських та районних центрів зайнятості.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 12 лютого 2019 року замінено неналежного відповідача у справі №0540/5510/18-а з Донецької обласної державної адміністрації на належного - Донецький обласний координаційний комітет сприяння зайнятості населення.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 12 лютого 2019 року викликано у якості свідка у справі ОСОБА_7
25 лютого 2019 року до суду надійшов відзив Донецького обласного координаційного комітету сприяння зайнятості населення, за змістом якого відповідач звертає увагу суду, що діяв виключно в межах дискреційних повноважень, прийняте рішення є наслідком ґрунтовного дослідження доказів щодо обставин реальності працевлаштування осіб з числа ВПО. Натомість встановлені факти свідчать про відсутність реального працевлаштування та дотримання гарантій роботодавцем, що в силу закону виключає можливість подовження компенсації витрат такому роботодавцю.
Ухвалою суду від 27 лютого 2019 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті на 20 березня 2019 року, викликано до судового засідання позивача, відповідача, третю особу та свідка у справі.
Позивач до судового засідання не з'явився, пояснень щодо неявки суду не надсилав.
З урахуванням думки відповідача та третьої особи, відповідно до ст. 205 КАС України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності позивача.
Представники відповідача у судовому засіданні проти позовної заяви заперечували, з мотивів, викладених у відзиві, просили у її задоволенні відмовити.
Представники третьої особи у судовому засіданні проти позовної заяви заперечували, з мотивів, викладених у письмових поясненнях, просили у її задоволенні відмовити.
Свідок у судове засідання не з'явився, докази вручення йому повістки у матеріалах справи відсутні, разом із тим, із врахуванням думки присутніх та керуючись ст. 206 КАС України, суд протокольною ухвалою вирішив продовжити розгляд справи.
За результатами підготовчого засідання у справі судом встановлені наступні фактичні обставини.
ОСОБА_5 зареєстрована як фізична особа підприємець, РНОКПП 19666612985, місцезнаходження: 85184, Донецька обл., Костянтинівський район, селище Зоря, АДРЕСА_1, Код КВЕД 41.10 Організація будівництва будівель (основний).
Донецький обласний координаційний комітет сприяння зайнятості населення є постійно діючим незалежним тристороннім органом у системі соціального партнерства, що затверджено у п.1.1 Положення про Донецький обласний координаційний комітет сприяння зайнятості населення, затверджене рішенням Донецького обласного координаційного комітету сприяння зайнятості населення Протокол від 09.02.2016 № 1.
Пункт 2.1.6 вказаного положення уповноважує Комітет на визначення тривалості компенсації витрат роботодавця, який працевлаштовує зареєстрованих безробітних з числа ВПО, з числа громадян, зазначених у частині 1 статті 14 Закону України « Про зайнятість населення».
На підставі положень п.7 ч.1 ст.4 та п.9 ч.1 ст. 19 КАС України, суд вважає, що Комітет є належним відповідачем у даній справі, оскільки є постійно діючим незалежним органом, що наділений владними повноваженнями на підставі законодавства, а його рішення стосується прав / обов'язків позивача та породжує юридично значимі наслідки.
05 грудня 2016 року ФОП ОСОБА_5 укладено трудовий договір між працівником і фізичною особою, яка використовує найману працю з ОСОБА_7 (д.н. 10.08.1966). Договір укладено на визначений термін, установлений за погодженням сторін з 05.12.2016 по 04.12.2018.
Згідно довідки від 13.01.2016 № НОМЕР_1 про взяття на облік ВПО, така надана ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, НОМЕР_2 від 29.01.2002, виданий Дзержинським МВ УМВС України у Донецькій області.
29 грудня 2016 року ФОП ОСОБА_5 звернулась до ОСОБА_6 міського центру із заявою про розгляд питання щодо можливості отримання компенсації витрат на оплату праці працевлаштованої з числа ВПО ОСОБА_7, відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 241 Закону України «Про зайнятість населення».
09 лютого 2017 року ОСОБА_6 міським центром зайнятості прийнято наказ № НТ170209 «Про прийняття рішень службою зайнятості, передбачених законами України «Про зайнятість населення» і «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» та нормативними актами щодо їх застосування, яким вирішено компенсувати фактичні витрати на оплату праці роботодавцю (ФОП ОСОБА_5М.) за працевлаштування за направлення службою зайнятості на умовах строкових трудових договорів, зареєстрованих безробітних з числа ВПО (ОСОБА_7Л.).
13 лютого 2017 року ФОП ОСОБА_5 звернулась до ОСОБА_6 міського центру зайнятості із заявою про продовження компенсування виплат на оплату трудового договору працівнику ОСОБА_7, яка є ВПО та за віком підпадає під ст. 14 Закону України «Про зайнятість населення», понад 6 місяців, на строк 12 місяців, так як трудовий договір з працівником укладено на 24 місяці.
14 лютого 2017 року між ОСОБА_6 міським центром зайнятості та ФОП ОСОБА_5 укладено договір № 052317021400005 про компенсацію витрат роботодавця на оплату праці працевлаштованої особи із числа внутрішньо переміщених.
Пункт 1 Предмет договору передбачає компенсацію Центром зайнятості Роботодавцю витрат на оплату праці за працевлаштування на умовах строкового трудового договору від 05 грудня 2016 року зареєстровану безробітну з числа ВПО ОСОБА_7 та гарантування Роботодавцем збереження зайнятості працевлаштованій особі протягом періоду, що перевищує тривалість виплати компенсації у 2 рази.
Пункт 3 Гарантії зайнятості працевлаштованої особи.
Роботодавець гарантує, що протягом періоду, надання Компенсації та до закінчення строку збереження гарантій зайнятості протягом періоду, тривалість якого перевищує у два рази період виплати не розриватиме строковий трудовий договір у зв'язку із змінами в організації виробництва та праці, в тому числі у зв'язку із ліквідацією, реорганізацією, банкрутством або перепрофілюванням підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, за угодою сторін, а разі невиконання таких гарантій зобов'язується повернути суму одержаної компенсації у повному обсязі.
Пунктами 6.1 та 6.2 передбачено, що договір набирає чинності з дня його підписання Сторонами та діє протягом періоду виплати Компенсації та до закінчення строку збереження гарантій зайнятості протягом періоду, що перевищує у 2 рази тривалість виплати. Дія цього Договору припиняється у разі дострокового розірвання трудового договору від 05 грудня 2016 року.
12 червня 2017 року ОСОБА_6 міським центром зайнятості прийнято наказ № НТ170612 «Про прийняття рішень службою зайнятості, передбачених законами України «Про зайнятість населення» і «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» та нормативними актами щодо їх застосування, яким вирішено припинити компенсацію витрат на оплату праці роботодавцю (ФОП ОСОБА_5М.) за працевлаштування за направлення службою зайнятості на умовах строкових трудових договорів, зареєстрованих безробітних з числа ВПО (ОСОБА_7Л.), у зв'язку із закінченням строку виплати.
12 жовтня 2017 року Донецьким обласним координаційним комітетом сприяння зайнятості населення прийнято рішення № 4 «Про визначення тривалості компенсації витрат роботодавцю на оплату праці, який працевлаштовує зареєстрованих безробітних з числа ВПО, з категорії громадян, що мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню, зазначених у частині першій ст. 14 Закону України «Про зайнятість населення».
У вказаному рішенні зазначено, що до ОСОБА_6 міського центру зайнятості звернулась із заявою про компенсацію витрат на оплату праці ФОП ОСОБА_5, яка працевлаштувала на умовах строкового трудового договору з числа ВПО безробітну ОСОБА_7, яка належить до громадян, зазначених у частині першій ст. 14 Закону України «Про зайнятість населення».
Пунктом 1 резолютивної частини даного рішення вирішено: «У зв'язку із наявністю систематичного звільнення працівників протягом 2017 року (із укладених 9 договорів про компенсацію витрат роботодавця на оплату праці працевлаштованих ВПО - 8 договорів розірвано достроково, одразу після закінчення строку виплати компенсації) ФОП ОСОБА_5 за працевлаштовану ОСОБА_7 (РНОКПП НОМЕР_3) тривалість компенсації витрат на оплату праці понад 6 місяців не подовжувати».
Вказане рішення (пункт 1) є спірним у даній справі.
На виконання вимог ухвал суду про витребування доказів відповідачем надано письмові докази, якими останній керувався при прийнятті рішення щодо відмови у продовженні компенсації витрат роботодавцю ОСОБА_5:
- ОСОБА_10 виходу від 07.03.2017 року, яким встановлено, що посадові особи ОСОБА_6 міського центру зайнятості ОСОБА_11 та ОСОБА_12 здійснили вихід за адресою Костянтинівський район, с. Зоря, вул. Добролюбова 22/1, за якою зареєстрована ФОП ОСОБА_5 та встановили, що ОСОБА_5 за вказаною адресою відсутня. Аналогічні акти складено за результатами виходів від 16.05.2017, від 13.09.2017, 03.10.2017.
- Відомості на нараховану та виплачену заробітну плату, сплату єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та використання робочого часу працівника, за якого здійснюється компенсація витрат на оплату праці, за грудень 2016, січень 2017, лютий 2017, березень 2017, квітень 2017, травень 2017, червень 2017, липень 2017, серпень 2017, вересень 2017, жовтень 2017, листопад 2017, грудень 2017, з яких вбачається нарахування ОСОБА_7 заробітної плати, ЄСВ та виплата заробітної плати.
- Згідно відповідей ДФС у Донецькій області на запити ОСОБА_6 міського центру зайнятості щодо надання відомостей про наявність/відсутність заборгованості зі сплати ЄСВ за періоди січень - червень 2017 року у т.ч. роботодавця ОСОБА_5 встановлено відсутність такої заборгованості.
- Протокол № 2 засідання координаційного комітету сприяння зайнятості населення від 12 жовтня 2017 року, пунктом 3 якого у порядку денному рахується питання «Про визначення тривалості компенсації витрат роботодавцю на оплату праці, який працевлаштовує зареєстрованих безробітних з числа ВПО, з категорії осіб, що мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню, зазначених у першій частині ст. 14 Закону України «Про зайнятість населення».
Доповідачем з даного питання звернуто увагу, на роботодавця ФОП ОСОБА_5 та зазначено про відстежену систематичність звільнення працівників протягом 2017 року (з укладених 9 договорів про компенсацію витрат на оплату праці працевлаштованих з числа ВПО 8 договорів розірвано достроково, одразу після закінчення періоду виплати).
Крім того, суд бере до уваги наступні обставини, що підтверджені наданими письмовими доказами:
- ОСОБА_10 виходу від 25 січня 2019 року, яким встановлено, що посадові особи ОСОБА_6 міського центру зайнятості ОСОБА_4 ОСОБА_11 ОСОБА_3 здійснили вихід за адресою Костянтинівський район, с. Зоря, вул. Добролюбова 22/1, за якою зареєстрована ФОП ОСОБА_5 та у присутності сусідів: ОСОБА_13 встановили, що ОСОБА_5 за вказаною адресою протягом тривалого часу не мешкає, з кінця 2017 року проживає ОСОБА_13 ОСОБА_5 проживає у м. Костянтинівка, ним було надано її телефон. З його слів встановлено, що ОСОБА_5 працює в лікарні № 1 на її утриманні перебувають донька з інвалідністю та брат-інвалід.
- ОСОБА_10 виходу від 25 січня 2019 року, яким встановлено, що посадові особи ОСОБА_6 міського центру зайнятості ОСОБА_4, ОСОБА_11, ОСОБА_3 здійснили вихід за адресою вул. Б. Хмельницького 3/3, яку ФОП ОСОБА_5 вказує в цілях листування, у присутності сусідів: ОСОБА_14 кв.2. В результаті виявлено, що за зазначеною адресою ніхто не мешкає, двері не відчиняє. Зі слів сусідки ОСОБА_14 в даній квартирі ніхто не проживає вже 2 роки, остання раніше належала ОСОБА_15 ОСОБА_14 ФОП ОСОБА_5 ніколи не бачила.
- ОСОБА_10 виходу від 25 січня 2019 року, яким встановлено, що посадові особи ОСОБА_6 міського центру зайнятості ОСОБА_4, ОСОБА_11, ОСОБА_3 здійснили вихід за адресою проживання ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2, у присутності коменданта гуртожитку ОСОБА_16 виявили, що ФОП ОСОБА_5 дійсно мешкає у гуртожитку за адресою м.Костянтинівка вул. Молодіжна, 2. Зі слів коменданта ОСОБА_5 працює в лікарні № 1, надано її телефон, проживає з донькою-інвалідом.
Також судом досліджено заяви - повідомлення ФОП ОСОБА_5 про звільнення працівників з числа ВПО:
- ОСОБА_17 звільнений з посади менеджера зі збуту за особистим бажанням.
- ОСОБА_18 звільнений з посади менеджера зі збуту за особистим бажанням по поважним причинам.
- ОСОБА_19 звільнена з посади менеджера зі збуту у зв'язку із прогулом та не виходом на роботу без поважних причин.
- ОСОБА_10 звільнений з посади менеджера зі збуту у зв'язку із прогулом та не виходом на роботу без поважних причин.
- ОСОБА_20 звільнена з посади менеджера зі збуту за особистим бажанням по поважним причинам.
- ОСОБА_21 звільнений з посади менеджера зі збуту за особистим бажанням по поважним причинам.
- ОСОБА_22 звільнена з посади менеджера зі збуту за особистим бажанням по поважним причинам.
- ОСОБА_23 ОСОБА_24 звільнений з посади менеджера зі збуту у зв'язку із прогулом та не виходом на роботу без поважних причин.
Письмові докази, що містяться у матеріалах справи досліджені судом в порядку передбаченому ст.ст. 211, 217 КАС України.
Спір щодо фактичних обставин справи між сторонами - відсутній.
Правова позиція суду обґрунтована наступним.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Згідно положенням ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
У відповідності до ст. 4 цього ж Закону, факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково.
Наявність статусу ВПО у ОСОБА_7 не є спірною обставиною у справі та визнається сторонами.
Пунктом 5 ч. 1 ст. 14 Закону України «Про зайнятість населення» від 05.07.2012 №5067-VI (далі Закон № 5067) передбачено, що до категорій громадян, що мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню, належать: особи, яким до настання права на пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" залишилося 10 і менше років;
Належність ОСОБА_7 до категорії громадян, які мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню, відповідно до вказаної вище статті не є спірною обставиною у справі та сторонами визнається.
Частиною 1 ст. 19 Закону № 5067 встановлено, що для підготовки погоджених рішень щодо здійснення політики зайнятості можуть створюватися координаційні комітети сприяння зайнятості, ради з професійної орієнтації та інші органи соціального діалогу.
Статтею 24-1 Закону України «Про зайнятість населення» встановлені заходи сприяння зайнятості внутрішньо переміщених осіб, які працевлаштовуються за направленням територіальних органів центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції. До таких заходів, в тому числі, належить:
- компенсація витрат роботодавця на оплату праці (але не вище середнього рівня заробітної плати, що склався у відповідному регіоні за минулий місяць) за працевлаштування зареєстрованих безробітних з числа внутрішньо переміщених осіб на умовах строкових трудових договорів тривалістю не більше шести календарних місяців, за умови збереження гарантій зайнятості такої особи протягом періоду, що перевищує тривалість виплати у два рази. Тривалість компенсації витрат роботодавця, який працевлаштовує внутрішньо переміщених осіб з числа категорій громадян, зазначених у частині першій статті 14 цього Закону, понад шість місяців, але не більше дванадцяти календарних місяців, визначається рішенням регіональних координаційних комітетів сприяння зайнятості за погодженням з відповідними територіальними органами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції;
- компенсація витрат роботодавця, який працевлаштовує зареєстрованих безробітних з числа внутрішньо переміщених осіб строком не менше ніж на дванадцять календарних місяців, на перепідготовку та підвищення кваліфікації таких осіб. Сума компенсації встановлюється в межах вартості навчання з перепідготовки та підвищення кваліфікації, але не може перевищувати десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на дату здійснення роботодавцем такої оплати.
Фінансування заходів сприяння зайнятості, визначених цією статтею, здійснюється в межах коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття та Фонду соціального захисту інвалідів України (у разі працевлаштування інваліда, зареєстрованого в установленому порядку як безробітний та якому допомога по безробіттю призначена відповідно до частини другої статті 22 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття») після працевлаштування зареєстрованих безробітних з числа внутрішньо переміщених осіб за направленням територіальних органів центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції.
Порядок здійснення заходів сприяння зайнятості, повернення коштів, спрямованих на фінансування таких заходів, у разі порушення гарантій зайнятості для осіб, зазначених у цій статті, визначається Кабінетом ОСОБА_9 України (ч. 3 ст. 24-1 Закону України «Про зайнятість населення»).
На виконання положень ч. 3 ст. 24-1 Закону України «Про зайнятість населення» Кабінетом ОСОБА_9 України 8 вересня 2015 року затверджена Постанова № 696 «Про затвердження Порядку здійснення заходів сприяння зайнятості, повернення коштів, спрямованих на фінансування таких заходів, у разі порушення гарантій зайнятості для внутрішньо переміщених осіб» (далі за текстом - Постанова № 696, застосовується в редакції від 08.09.2015).
Пункт 3 Постанови № 696 зокрема передбачено, що до заходів сприяння зайнятості належать: до компенсація витрат роботодавця на оплату праці за працевлаштування на умовах строкових трудових договорів зареєстрованих безробітних з числа внутрішньо переміщених осіб;
Пункт 4 Постанови № 696 Компенсація витрат, зазначених в абзацах четвертому та п'ятому пункту 3 цього Порядку, роботодавцю не здійснюється у разі, коли роботодавець:
має заборгованість із сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування;
визнаний в установленому порядку банкрутом або стосовно нього порушено справу про банкрутство.
Пункт 5. Компенсація витрат роботодавцю на оплату праці тривалістю не більше шести календарних місяців надається за умови працевлаштування зареєстрованих безробітних з числа внутрішньо переміщених осіб за направленням базового центру зайнятості на умовах строкових трудових договорів і збереження гарантій зайнятості таких осіб протягом періоду, що перевищує тривалість виплати у 2 рази.
Тривалість компенсації витрат роботодавця, який працевлаштовує зареєстрованих безробітних з числа внутрішньо переміщених осіб, з числа громадян, зазначених у частині першій статті 14 Закону України “Про зайнятість населення”, понад шість місяців, але не більше дванадцяти календарних місяців, визначається рішенням регіональних координаційних комітетів сприяння зайнятості за погодженням з Центром зайнятості Автономної Республіки Крим, обласними, Київським та Севастопольським міськими центрами зайнятості (далі - регіональні центри зайнятості).
Судом проаналізовано положення абзацу 2 пункту 2 частини 2 ст. 241 Закону України «Про зайнятість населення» та Порядку № 696 та встановлено, що тривалість компенсації понад 6 місяців визначається відповідним рішення регіонального координаційного комітету за погодженням з центром зайнятості.
Суд вважає, що в даному випадку вирішення питання щодо продовження компенсації витрат роботодавця є дискреційним повноваженням відповідача.
Згідно з позицією Верховного Суду, яка сформована у постановах від 13 лютого 2018 року у справі № 361/7567/15-а, від 07 березня 2018 року у справі № 569/15527/16-а, від 20 березня 2018 року у справа № 461/2579/17, від 20 березня 2018 року у справі № 820/4554/17, від 03 квітня 2018 року у справі № 569/16681/16-а та від 12 квітня 2018 року у справі № 826/8803/15, дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).
Поняття дискреційних повноважень наведене, зокрема, у Рекомендаціях Комітету ОСОБА_9 Європи № R(80)2, яка прийнята Комітетом ОСОБА_9 11 березня 1980 року на 316-й нараді, відповідно до яких під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
В свою чергу відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Тобто навіть за наявності дискреції (встановленої законом свободи розсуду) суд уповноважений вказаною вище нормою закону перевірити відповідність рішень/дій/бездіяльності суб'єкта владних повноважень на відповідність вказаним критеріям.
Судом досліджено докази (наведені вище), що були покладені в основу для прийняття спірного у справі рішення.
При наданні оцінки вказаним доказам суд виходить із нормативного припису ст. 90 КАС України за яким суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Зібрані у справі докази свідчать про обґрунтованість позиції Координаційного комітету щодо відсутності підстав для продовження компенсації витрат роботодавцю ФОП ОСОБА_5
Відповідачем вірно зроблено посилання саме на систематичність припинення трудових договорів, одразу ж після закінчення виплати компенсації. Такі дії вчинялись неодноразово, а мали постійний характер та співпадали із датою припинення компенсації.
Виявлені обставини господарської діяльності позивача, виходячи із заявленого основного КВЕД 41.10 Організація будівництва будівель (основний) та КВЕД: 47.99 Інші види роздрібної торгівлі поза магазинами обґрунтовано були поставлені Координаційним комітетом під сумнів, що знайшло своє підтвердження й під час судового розгляду.
Факт виконання позивачем обов'язків зі сплати ЄСВ та заробітної плати не може однозначно свідчити про наявність права на компенсації.
Суд виходить із того, що норми Закону України № 5067 покликані підтримати та сприяти справжньому працевлаштуванню, а компенсація витрат роботодавця має стимулювати такого до працевлаштування осіб з числа безробітних ВПО, а не до отримання такої компенсації як виду доходу.
Судом неодноразово викликалась у судове засідання ФОП ОСОБА_5 з метою встановлення дійсних обставин справи та забезпечення реалізації прав останньої на доступ до правосуддя.
ФОП ОСОБА_5 бажання взяти участь у розгляді справи не виявила.
Частиною другою статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Із системного аналізу наведених правових норм вбачається, що обов'язок доказування правомірності своїх дій та рішень в адміністративних справах покладається на суб'єкта владних повноважень, який подає до суду докази на обґрунтування правомірності своїх рішень, дій або бездіяльності, але ці докази були наявні та враховувались на момент прийняття оскаржуваного рішення, вчинення дії або бездіяльності.
Керуючись викладеним, суд вважає, що відповідачем доведено на підставі належних, допустимих, достовірних доказів обґрунтованість прийняття спірного у справі рішення, а тому за наведеними підставами у позові слід відмовити повністю.
Оскільки суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні позову, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись п.п. 10, 15, 15.5 Розділу VII Перехідних положень, статями 9, 19, 72-79, 90, 132, 139, 241-246, 250, 255, 295, Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_5 до Донецького обласного координаційного комітету сприяння зайнятості населення, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача ОСОБА_6 міський центр зайнятості про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, скасування рішення - відмовити.
Рішення прийнято у нарадчій кімнаті, вступну та резолютивну частини рішення проголошено у судовому засіданні 20 березня 2019 року, повний текст рішення виготовлений 29 березня 2019 року.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя Буряк І. В.