01 квітня 2019 року
Київ
справа №9901/156/19
адміністративне провадження №П/9901/156/19
Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Желтобрюх І.Л., перевіривши матеріали позовної заяви Благодійної організації «Фонд «Міжнародні антикорупційні суди» до Президента України Порошенка Петра Олексійовича, третя особа - Голова депутатської фракції політичної партії «Всеукраїнське об'єднання «Батьківщина» у Верховній Раді України, Народний депутат України Тимошенко Юлія Володимирівна про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
27 березня 2019 року Благодійною організацією «Фонд «Міжнародні антикорупційні суди» до Верховного Суду як суду першої інстанції подано позов до Президента України, третя особа - Голова депутатської фракції політичної партії «Всеукраїнське об'єднання «Батьківщина» у Верховній Раді України Народний депутат України Тимошенко Ю.В., в якому просить:
- визнати незаконним невиконання Президентом України Указу Президента України №287/2015 щодо введення в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 6 травня 2015 року «Про Стратегію національної безпеки України»;
- зобов'язати Президента України виконати Указ Президента України №287/2015 щодо введення в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 6 травня 2015 року Стратегію національної безпеки України» та вимог п 4.9. Стратегії національної безпеки України;
- зобов'язати Президента України та Тимошенко Ю.В. виконати ст.ст. 32, 33 Конвенції ООН проти корупції, ратифікованої Законом України від 18.10.2006 № 251-V «Про ратифікацію Конвенції Організації Об'єднаних Націй проти корупції»;
- визнати дії та бездіяльність Президента України по організації багаторічного переслідування завідомо невинної особи ОСОБА_4 незаконними;
- стягнути для відшкодування шкоди, заподіяної оскаржуваним рішенням, діями, бездіяльністю суб'єкта владних повноважень 5 млн. 190 тис грн.
- зобов'язати Тимошенко Ю.В., як лідера фракції у Верховній Раді України, члени якої є керівниками профільних комітетів, створити робочі групи по розслідуванню дій та бездіяльності посадових осіб правоохоронних органів та інших органів влади.
Вирішуючи питання щодо можливості прийняття до провадження даного позову суд враховує таке.
Частина перша статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлює, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
В силу частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Частиною першою статті 43 КАС України передбачено, що здатність мати процесуальні права та обов'язки в адміністративному судочинстві (адміністративна процесуальна правоздатність) визнається за громадянами України, іноземцями, особами без громадянства, органами державної влади, іншими державними органами, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами, підприємствами, установами, організаціями (юридичними особами).
За змістом статті 22, статті 266 КАС України Верховний Суд як суд першої інстанції уповноважений розглядати справи щодо встановлення Центральною виборчою комісією результатів виборів або всеукраїнського референдуму, справи за позовом про дострокове припинення повноважень народного депутата України, а також справи щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів.
В силу вказаних норм Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд як суд першої інстанції має повноваження на розгляд чітко визначеної категорії адміністративних справ.
Рішення, прийняті суб'єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин 1, 2 статті 55 Конституції України, статей 2, 6 КАС України.
Вимоги щодо змісту позовної заяви встановлені статтею 160 КАС України.
Згідно з пунктами 4, 9 частини п'ятої статті 160 КАС України в позовній заяві зазначаються зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів; у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень - обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача.
Під змістом позовних вимог розуміється визначення способу захисту свого права, свободи чи інтересу, який має формулюватися максимально чітко і зрозуміло, а тому особа, звертаючись до суду із позовною заявою, повинна чітко зазначити дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, що порушили її право, та повинна вказати спосіб захисту свого порушеного права.
У рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 Конституційний Суд України зазначив, що відносини, що виникають між фізичною чи юридичною особою і представниками органів влади під час здійснення ними владних повноважень, є публічно-правовими і поділяються, зокрема, на правовідносини у сфері управлінської діяльності та правовідносини у сфері охорони прав і свобод людини і громадянина, а також суспільства від злочинних посягань. Діяльність органів влади, у тому числі судів, щодо вирішення спорів, які виникають у публічно-правових відносинах, регламентується відповідними правовими актами.
Рішення, прийняті суб'єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої, другої статті 55 Конституції України. Для реалізації кожним конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб'єктів у сфері управлінської діяльності в Україні утворено систему адміністративних судів.
Стосовно "порушеного права", за захистом якого особа може звертатися до суду, то за змістом рішення Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року № 18-рп/2004, це поняття, яке вживається у низці законів України, має той самий зміст, що й поняття "охоронюваний законом інтерес". Щодо останнього, то в тому ж рішенні Конституційний Суд України зазначив, що "поняття "охоронюваний законом інтерес" означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб'єктивного права; б) є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб'єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним".
Проте всупереч названих вище норм КАС України позивачем не викладено обставин, за яких, на його думку, порушено його права, свободи чи інтереси відповідачем. Зміст позовних вимог викладений не чітко. Відсутні доводи стосовно допущення конкретним суб'єктом владних повноважень порушень закону під час здійснення владних управлінських функцій щодо позивача, не зазначено, у чому полягає порушення його прав, свобод та інтересів відповідним суб'єктом. У позовній заяві не зазначено, яким чином і які саме дії порушують індивідуально виражені права або інтереси саме позивача.
Крім того, особливості провадження у справах щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності, зокрема, Президента України, встановлено статтею 266 КАС України, відповідно пункту 2 частини 4 якої Верховний Суд за наслідками розгляду таких адміністративних справ може визнати дії чи бездіяльність Президента України протиправними й зобов'язати його вчинити певні дії.
Виходячи з наведеного, зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії є способом відновлення права особи, порушеного діями чи бездіяльністю таких осіб, які вона просить визнати протиправними.
При цьому, спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, що виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду.
Статтею 102 Конституції України визначено, що Президент України є главою держави і виступає від її імені, є гарантом державного суверенітету, територіальної цілісності України, додержання Конституції України, прав і свобод людини і громадянина.
Повноваження Президента України вичерпно визначені в статті 106 Конституції України, тому законодавчі акти не можуть покладати додаткових прав чи обов'язків на Президента України. На цю обставину неодноразово вказував Конституційний Суд України у своїх Рішеннях (від 10 квітня 2003 року № 7-рп/2003, від 7 квітня 2004 року № 9-рп/2004, від 16 травня 2007 року № 1-рп/2007).
Крім того, згідно з частиною 1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:
1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;
2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;
3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій;
4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії;
5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень;
6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Однак, з урахуванням наведеного, вимоги позивача не відповідають наведеним приписам процесуального закону.
Що стосується позовних вимог про зобов'язання Голови депутатської фракції політичної партії «Всеукраїнське об'єднання «Батьківщина» у Верховній Раді України Народного депутата України Тимошенко Ю.В. вчинити певні дії, суд враховує таке.
Згідно із частиною 4 статті 22 КАС України Верховному Суду як суду першої інстанції підсудні справи щодо встановлення Центральною виборчою комісією результатів виборів або всеукраїнського референдуму, справи за позовом про дострокове припинення повноважень народного депутата України, а також справи щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів.
Отже, позовні вимоги до інших суб'єктів Верховним Судом як судом першої інстанції не розглядаються.
У своїй позовній заяві, Благодійна організація «Фонд «Міжнародні антикорупційні суди» заявляє позовні вимоги до Тимошенко Ю.В., однак такі вимоги не підсудні Верховному Суду як суду першої інстанції.
Таким чином в цій частині позовна заява підлягає уточненню щодо визначення кола відповідачів, дії чи бездіяльність яких може бути оскаржена до Верховного Суду.
Крім того, за приписами частини 2 статті 49 КАС України участь третіх осіб у справі можлива виключно за умови, якщо рішення у справі може вплинути на їхні права, свободи, інтереси або обов'язки.
У позовній заяві позивач зазначає третьою особою Голову депутатської фракції політичної партії «Всеукраїнське об'єднання «Батьківщина» у Верховній Раді України Народний депутат України Тимошенко Юлії Володимирівни проте, не зазначає, на яких підставах третіх осіб належить залучити до участі у справі та не наводить обґрунтування порушення оскаржуваними діями, бездіяльністю відповідача прав, свобод чи охоронюваних законом інтересів або обов'язків третіх осіб.
Також, згідно з пунктом 11 частини п'ятої статті 160 КАС України в позовній заяві зазначається власне письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Такого підтвердження позовна заява не містить.
Крім того, частиною третьою статті 161 КАС України передбачено, що до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Водночас, скаржник звернувся з клопотанням про звільнення від сплати судового збору з посиланням на пункти 21, 22 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір" відповідно до яких від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються, зокрема: заявники у справах за заявами про встановлення фактів, що мають юридичне значення, поданих у зв'язку із збройною агресією, збройним конфліктом, тимчасовою окупацією території України, надзвичайними ситуаціями природного чи техногенного характеру, що призвели до вимушеного переселення з тимчасово окупованих територій України, загибелі, поранення, перебування в полоні, незаконного позбавлення волі або викрадення, а також порушення права власності на рухоме та/або нерухоме майно; позивачі - у справах за позовами до держави-агресора Російської Федерації про відшкодування завданої майнової та/або моральної шкоди у зв'язку з тимчасовою окупацією території України, збройною агресією, збройним конфліктом, що призвели до вимушеного переселення з тимчасово окупованих територій України, загибелі, поранення, перебування в полоні, незаконного позбавлення волі або викрадення, а також порушення права власності на рухоме та/або нерухоме майно;
В свою чергу із заявленого позову вбачається, що предмет розгляду у даній справі жодним чином не пов'язаний із обставинами, встановленими пунктами 21, 22 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір", а стосується оскарження невиконання Президентом України Указу Президента України №287/2015 щодо ведення в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 6 травня 2015 року «Про Стратегію національної безпеки України та зобов'язання відповідача виконати зазначений указ. Інших обставин та підстав позивачем не наведено і не доведено.
В зв'язку із вищенаведеним, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору.
Згідно з частиною другою статті 132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Згідно із частиною першою статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Станом на 1 січня 2019 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб складав 1921 грн.
Відповідно до підпункту 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано юридичною особою ставка судового збору становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Підпунктом 1 пункту 3 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що за подання юридичною особою до адміністративного суду позову, майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно з частиною 3 статті 6 Закону України "Про судовий збір" за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.
Враховуючи викладене, за подання даної позовної заяви судовий збір має бути сплачено у розмірі 26894 грн. (1921х4+19210)
Відповідно до частин 1, 2 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
За таких обставин, позовну заяву слід залишити без руху та надати позивачу строк для її усунення шляхом:
- подачі уточненої позовної заяви із викладенням обставин, за яких, на його думку, порушено його права, свободи чи інтереси (в частині зазначення порушення прав позивача конкретними діями/бездіяльністю відповідача під час здійснення ним саме владних (управлінських) повноважень із посиланням на норми законодавства України, із наведенням доводів стосовно допущення відповідачем порушень закону під час здійснення владних управлінських функцій щодо позивача, із зазначенням, яким чином і які саме дії порушують індивідуально виражені права або інтереси права саме позивача; із зазначенням конкретних вимог до суду щодо того, яке рішення має бути ухвалено та які саме дії, на думку позивача, мають бути вчинені відповідачем;
- надання письмового підтвердження про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав;
- подачі документа про сплату судового збору;
-визначити коло відповідачів, дії, чи бездіяльність яких може напряму бути оскаржена до Верховного Суду;
- належно обґрунтувати позов щодо питання, на яких підставах третю особу належить залучити до участі у справі та яким чином дії, бездіяльність відповідача порушують права, свобод чи охоронюваних законом інтереси або обов'язки третьої особи, з посиланням на норми права.
Реквізити для сплати судового збору: Отримувач коштів - УК у Печер. р-ні/Печерс. р-н, Код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 38004897, Банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), Код банку отримувача (МФО) - 899998, Рахунок отримувача - 31219207026007, Код класифікації доходів бюджету - 22030102, Призначення платежу - *;101;__________(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті);Судовий збір, за позовом ___________ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), ВЕРХОВНИЙ СУД (Касаційний адміністративний суд) (назва суду, де розглядається справа).
Роз'яснити позивачу, що у разі неусунення недоліків позовної заяви у встановлений судом строк, заява буде повернута з підстав, передбачених пунктом 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись статтями 160, 161, 169, 248, 266 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд,-
Відмовити Благодійній організації «Фонд «Міжнародні антикорупційні суди» у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору.
Позовну заяву Благодійної організації «Фонд «Міжнародні антикорупційні суди» до Президента України Порошенка Петра Олексійовича, третя особа - Голова депутатської фракції політичної партії «Всеукраїнське об'єднання «Батьківщина» у Верховній Раді України Народний депутат України Тимошенко Юлія Володимирівна про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії залишити без руху.
Встановити строк усунення недоліків позовної заяви - десять днів з дня вручення копії ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Роз'яснити, що у разі невиконання вимог цієї ухвали в установлений судом строк позовна заява разом із доданими до неї матеріалами буде повернута.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.
Суддя І.Л. Желтобрюх