Іменем України
02 квітня 2019 року
Київ
справа №813/5344/15
адміністративне провадження №К/9901/26441/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А., суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області
на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 21.04.2016 (суддя - Кедик М.В.)
та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 05.07.2016 (головуючий суддя - Улицький В.З., судді - Гулид Р.М., Кузьмич С.М.)
у справі № 813/5344/15
за позовом Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «ІМВО»
про стягнення коштів з рахунків у банках,
У вересні 2015 року Державна податкова інспекція у Шевченківському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області (далі - ДПІ у Шевченківському районі м. Львова) звернулася до суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «ІМВО» (далі - Товариство, ТОВ «Науково-виробниче підприємство «ІМВО») про стягнення на користь Державного бюджету України грошових коштів у розмірі 1 700 537,99 грн. з рахунків у банках та інших фінансових установах, обслуговуючих такого платника податків.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у відповідача наявна заборгованість перед бюджетом у розмірі 1 700 537,99 грн., яка виникла внаслідок несплати у передбачений законом строк узгоджених зобов'язань із земельного податку з юридичних осіб - 70 848,30 грн. та з орендної плати з юридичних осіб - 1 629 689,69 грн. Оскільки заборгованість Товариством добровільно не погашена, позивач звернувся до суду.
Львівський окружний адміністративний суд постановою від 21.04.2016, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 05.07.2016, у задоволенні позову ДПІ у Шевченківському районі м. Львова відмовив.
Судові рішення мотивовані тим, що станом на час розгляду даної справи податкове повідомлення-рішення від 27.06.2014 № 0002562201/7817 скасовано в судовому порядку, а тому підстави для стягнення з відповідача орендної плати з юридичних осіб у розмірі 1 629 689,69 грн. за вказаним податковим повідомленням-рішенням відсутні. Щодо заборгованості із земельного податку, то суди дійшли висновку про відсутність у Товариства обов'язку його сплати, оскільки у приватній власності відповідача немає земельних ділянок та земельних часток (паїв).
Не погодившись із рішеннями судів попередніх інстанцій, ДПІ у Шевченківському районі м. Львова звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просила їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі.
При цьому в обґрунтування касаційної скарги позивач зазначив, що судами попередніх інстанцій під час розгляду справи неповно з'ясовано обставини справи, а тому заборгованість, яка обліковується за Товариством, підлягає стягненню.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 08.11.2016 відкрито касаційне провадження.
Відповідач не скористався своїм правом подати заперечення/відзив на касаційну скаргу, що не перешкоджає розгляду справи.
21.02.2018 справу в порядку, передбаченому підпунктом 4 пункту 1 Розділу VІІ Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діє з 15.12.2017; далі - КАС України) передано до Верховного Суду.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VII Перехідних положень КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Касаційний розгляд справи проведено в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 КАС України.
Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 341 КАС України).
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Суди попередніх інстанцій встановили, що згідно з довідкою про взяття на облік платника податків від 31.08.2015 №1513041401039 ТОВ «Науково-виробниче підприємство «ІМВО» взяте на облік як платник податків у ДПІ у Галицькому районі м.Львова 24.02.1993 № 794.
Відповідно до довідки від 31.08.2015 №13587/13-07-20-0020 податковий борг відповідача за період з 01.06.2015 по 31.08.2015 становить 1 700 537,99 грн., у тому числі із земельного податку з юридичних осіб - 70 848,30 грн.; з орендної плати з юридичних осіб - 1 629 689,69 грн.
ДПІ у Галицькому районі м. Львова проведено планову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2012 по 31.12.2013, за результатами якої складено акт від 12.05.2014 №341/22-01/19177304, на підставі якого ДПІ у Шевченківському районі м. Львова прийняла податкове повідомлення рішення від 27.06.2014 № 0002562201/7817, яким визначено суму грошового зобов'язання за платежем орендна плата з юридичних осіб у розмірі 1 539 092 грн. (1 231 274 грн - за основним платежем, 307 818 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями).
У свою чергу, заборгованість відповідача перед бюджетом по земельному податку з юридичних осіб на загальну суму 70 848,30 грн. виникла в результаті несплати сум згідно із самостійно поданою податковою декларацією з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) від 20.02.2015 за 2015 рік.
Таким чином, у зв'язку із несплатою Товариством грошових зобов'язань ДПІ у Шевченківському районі м. Львова 11.06.2015 сформувала податкову вимогу форми «Ю» № 1143-23 на суму 1 696 764,59 грн., яку вручено платникові податків.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до статті 16 Податкового кодексу України (тут та надалі в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) платники податків зобов'язані сплачувати податки та збори у строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Згідно з підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
За правилами пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Уніфіковані правила направлення податкових вимог усім платникам податків передбачені статтею 59 Податкового кодексу України.
Так, відповідно до пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання (пункт 59.3 статті 59 Податкового кодексу України).
Податкова вимога надсилається також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення (пункт 59.4. цієї ж норми).
Право на стягнення податкового боргу виникає у податкового органу через 60 календарних днів з моменту надіслання такому платнику податкової вимоги, як це передбачено пунктом 95.2 статті 95 Податкового кодексу України.
Відповідно до пункту 95.3 статті 95 Податкового кодексу України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.
Щодо заборгованості Товариства з орендної плати з юридичних осіб у сумі 1 629 689,99 грн., то, як встановили суди попередніх інстанцій, підстави для її стягнення відсутні, оскільки податкове повідомлення-рішення від 27.06.2014 №0002562201/7817, яким визначено суму грошового зобов'язання за платежем орендна плата з юридичних осіб, скасовано в судовому порядку.
Так, постановою Львівського окружного адміністративного суду від 29.09.2014 у справі № 813/4309/14 за позовом Товариства до ДПІ в Шевченківському районі м.Львова про скасування податкового повідомлення-рішення, позов задоволено повністю та скасовано податкове повідомлення-рішення від 27.06.2014 №0002562201/7817.
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 11.12.2014 постанову Львівського окружного адміністративного суду від 29.09.2014 скасовано та прийнято нову, якою в задоволенні адміністративного позову Товариства до ДПІ в Шевченківському районі м. Львова про скасування податкового повідомлення-рішення відмовлено.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 15.04.2015 касаційну скаргу Товариства залишено без задоволення, а постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 11.12.2014 у справі № 813/4309/14 - без змін.
У подальшому Львівський апеляційний адміністративний суд постановою від 09.12.2015 у справі № Н-876/9448/14 задовольнив заяву Товариства про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами, скасував постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 11.12.2014 та прийняв нову постанову, якою апеляційну скаргу ДПІ у Шевченківському районі м. Львова на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 29.09.2014 в адміністративній справі №813/4309/14 залишив без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.
Таким чином, враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з судами попередніх інстанцій про відсутність підстав для стягнення з відповідача податкового боргу з орендної плати з юридичних осіб у сумі 1 629 689,99 грн.
Водночас щодо доводів ДПІ у Шевченківському районі м. Львова про необхідність стягнення з Товариства заборгованості із земельного податку у розмірі 70 848,30 грн., колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з підпунктом 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
Статтею 270 Податкового кодексу України встановлено, що об'єктами оподаткування земельним податком є: земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; земельні частки (паї), які перебувають у власності.
За змістом пункту 286.2 статті 286 Податкового кодексу України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями.
Відповідно до пункту 287.1 статті 287 Податкового кодексу України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.
Згідно з пунктом 287.3 статті 287 Податкового кодексу України податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, Товариство 22.02.2016 звернулося з листом № 56 до ДПІ у Шевченківському районі м. Львова, в якому просило податкову декларацію з плати за землю за № 9019812875 від 20.02.2015 вважати такою, що помилково подана.
Відділом Дергеокадастру у м. Львові Львівської області листом від 01.04.2016 № 19-1323-0.2-1559/2-16 повідомлено, що згідно з даними Державного земельного кадастру відсутня інформація щодо наявності у приватній власності ТОВ «Науково-виробниче підприємство «ІМВО» земельних ділянок у м. Львові, м. Винники, смт.Брюховичі та смт. Рудно.
Також відділом Дергеокадастру у м. Львові Львівської області листом від 20.04.2016 № 19-1323-0.2-2026/2-16 повідомлено, що відповідно до даних Державного земельного кадастру, в оренді ТОВ «Науково-виробниче підприємство «ІМВО» знаходилась земельна ділянка по вул. Т. Шевченка, 337, площею 4,8174 га (кадастровий номер: 4610137500:12:003:0001) для будівництва та обслуговування виробничих приміщень згідно з договором оренди землі терміном на 10 років до 23.12.2013 за №04:04:438:00212 в книзі записів 04-4. Термін дії договору оренди землі закінчився. Інформація про наявність інших земельних ділянок у користуванні ТОВ «Науково-виробниче підприємство «ІМВО», відповідно до зареєстрованих правовстановлюючих документів на землекористування, у м. Львові, м. Винники, смт.Рудно та смт.Брюховичі відсутня.
На підтвердження того, що відповідач є платником орендної плати з юридичних осіб до матеріалів справи долучено податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2016 рік, з якої вбачається, що Товариство сплачує орендну плату за земельну ділянку за кадастровим номером: 4610137500:12:003:0001 (вул. Т.Шевченка, 337, площею 4,8174 га).
За таких обставин, колегія суддів вважає правильним висновок судів попередніх інстанцій, що відповідач не має обов'язку щодо сплати земельного податку з юридичних осіб, оскільки у його приватній власності немає земельних ділянок та земельних часток (паїв).
Враховуючи вищезазначене, суди попередніх інстанцій обґрунтовано дійшли висновку про відсутність підстав для задоволення позову ДПІ у Шевченківському районі м. Львова. При цьому, доводи касаційної скарги позивача не спростовують правильність висновків, якими мотивовані судові рішення, та не дають підстав вважати застосування судами норм матеріального та процесуального права неправильним.
Відповідно до частини третьої статті 343 КАС України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись статтями 343, 349, 350, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області залишити без задоволення, постанову Львівського окружного адміністративного суду від 21.04.2016 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 05.07.2016 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач І.А. Гончарова
Судді І.Я. Олендер
Р.Ф. Ханова