02 квітня 2019 року
Київ
справа №1440/2345/18
адміністративне провадження №К/9901/8797/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Білоуса О.В., Желтобрюх І.Л., Стрелець Т.Г., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2018 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді та виплату грошового забезпечення,
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 02 серпня 2018 року №633 про накладення на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення - звільнення з військової служби через службову невідповідність; скасування наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 07 серпня 2018 року №80-РС в частині звільнення ОСОБА_1 з військової служби відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» в запас за підпунктом «д» (через службову невідповідність); скасування наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 27 серпня 2018 року №199 в частині виключення ОСОБА_1 зі списків особового складу та всіх видів забезпечення з 27 серпня 2018 року; поновлення на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 на посаді стрілець-помічник гранатометника першого відділення четвертого взводу охорони роти охорони військової частини НОМЕР_1 та включення ОСОБА_1 до списків військової частини НОМЕР_1 та всіх видів забезпечення з 28 серпня 2018 року; зобов'язання виплатити грошове забезпечення з 28 серпня 2018 року за весь час вимушеного прогулу.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2018 року, залишеним без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2019 року, у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями, 23 березня 2019 року позивач звернулась до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду з вказаною касаційною скаргою.
За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
У відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Згідно з частиною першою статті 328 КАС України, учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Водночас пунктом 2 частини п'ятої цієї ж норми процесуального закону обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
У свою чергу, за змістом пункту 1 частини шостої статті 12 КАС України, для цілей цього Кодексу справами незначної складності є, зокрема, справи щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України «Про запобігання корупції» займають відповідальне та особливо відповідальне становище.
Аналіз доводів касаційної скарги в сукупності з відображеними в судових рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій обставинами справи не дають підстав для висновку про наявність у цьому випадку обставин, наведених у підпунктах «а»-«г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, а судом не встановлено виключень щодо посади позивача у цій справі в аспекті пункту 1 частини шостої статті 12 КАС України в поєднанні зі статтею 50 Закону України «Про запобігання корупції».
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України, суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
За такого правового врегулювання та обставин справи підстави для відкриття касаційного провадження відсутні.
На підставі викладеного, керуючись статтями 3, 328, 333 КАС України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2018 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2019 року.
Копію ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити скаржникові.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач О.В.Білоус
Судді І.Л.Желтобрюх
Т.Г.Стрелець