02 квітня 2019 р. Справа № 541/2762/18
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Шевцової Н.В.
суддів: Ральченка І.М. , Бершова Г.Є.
за участю секретаря судового засідання Патової Д.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Поліцейського капрала першого батальйону четвертої роти Батальйону патрульної поліції в м. Бориспіль Управління патрульної поліції у Київській області ДПП Пономаренка Сергія Васильовича на рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 01.03.2019 (суддя Андрущенко-Луценко С.В., 37000, Полтавська область, м. Миргород, вул. Гоголя, 133) по справі № 541/2762/18
за позовом ОСОБА_2
до Поліцейського капрала першого батальйону четвертої роти Батальйону патрульної поліції в м. Бориспіль Управління патрульної поліції у Київській області ДПП Пономаренка Сергія Васильовича
про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
Позивач, ОСОБА_2, звернувся до суду з позовом до Поліцейського капрала першого батальйону четвертої роти Батальйону патрульної поліції в м. Бориспіль Управління патрульної поліції у Київській області ДПП Пономаренка Сергія Васильовича, в якому просив:
- скасувати постанову від 20.11.2018 року серії № 743128 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП і накладення стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 грн.
Рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 01.03.2019 року позов задоволено.
Відповідач, не погодившись із рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування обставин справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції оскаржуване рішення скасувати та прийняти постанову, якою в задоволенні позову відмовити.
В обгрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає доводи щодо правомірності оскаржуваної постанови у справі про адміністративне правопорушення.
Сторони про день, місце та час розгляду справи повідомлені належним чином. Між тим, в судове засідання не з'явились.
В порядку, визначеному ч. 4 ст. 229 та ч. 2 ст. 313 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах доводів апеляційної скарги у відповідності до ч.1 ст. 308 КАС України, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що 20.11.2018 о 01 год. 10 хв. поліцейським капралом поліції Пономаренко С.В. прийнято відносно водія ОСОБА_2 постанову, якою його притягнуто до адміністративної відповідальності по ст. 126 ч.1 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в сумі 425 грн., у зв'язку з порушенням п. 2.1 ґ) Правил дорожнього руху України, а саме позивачем не було пред'явлено на вимогу працівника поліції для перевірки поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з протиправності прийняття оскаржуваної постанови.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з наступних підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Отже, під час розгляду спорів щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень, суд зобов'язаний перевіряти їх на відповідність усім зазначеним вимогам, надаючи оцінку мотивам та підставам, які були покладені в основу такого рішення.
Як встановлено з матеріалів справи, оскаржувана постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП, прийнята у зв'язку з порушенням ним пункту 2.1 ґ) Правил дорожнього руху України.
Такі висновки відповідача грунтуються на тому, що 20.11.2018 року о 01.10 год позивач, водій механічного транспортного засобу, не мав при собі поліс (сертифікат) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Відповідно до п. 2.1 ґ) Правил дорожнього руху України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі поліс (сертифікат) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Водії, які відповідно до законодавства звільняються від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на території України, повинні мати при собі відповідні підтвердні документи (посвідчення).
За приписами ч. 1 ст. 126 КУпАП керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Статтею 222 КУпАП встановлено, що справи про адміністративні правопорушення, зокрема передбачені ч. 1 ст. 126 КУпАП, розглядають органи Національної поліції.
За змістом ст. 258 КУпАП у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції протокол не складається, а уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.
Відповідно до статті 283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Згідно пункту 24 Постанови Пленуму Верховного суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», зміст постанови повинен відповідати вимогам, встановленим статтями 283, 284 КУпАП. В ній, зокрема, необхідно зазначити докази, на яких базується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення.
Отже, у разі відсутності в оскаржуваній постанові по справі про адміністративне правопорушення посилань на технічний засіб, яким здійснено відеозапис правопорушення, такий запис не може вважатися належним та допустимим доказом.
Зазначена правова позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 24.02.2019 року по справі № 592/5576/17, які колегія суддів, відповідно до вимог ч. 5 ст. 242 КАС України, враховує при виборі та застосуванні норм права до спірних правовідносин.
З постанови у справі про накладення адміністративного стягнення серія ЕАВ № 743128 від 20.11.2018 року встановлено, що відповідно до приписів ст. 283 КУпАП, в ній не зазначено технічний засіб, яким здійснено відеозапис, який був використаний під час встановлення правопорушення та накладення адміністративного стягнення.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином, не зазначивши в оскаржуваній постанові технічний засіб яким здійснено відеозапис, який був використаний під час встановлення правопорушення, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, діяв всупереч приписам ст.283 КУпАП.
Колегія суддів зазначає, що постанова про накладення адміністративного стягнення по своїй правовій природі є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує його фіксування, що є доказом вчинення правопорушення.
При цьому, сама постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не може бути беззаперечним доказом вчинення правопорушення, оскільки викладення обставин правопорушення, без його фіксації, не може бути належним доказом.
Для підтвердження порушення позивачем 2.1 ґ) Правил дорожнього руху України відповідач, відповідно до статті 251 КУпАП, посилається на відеозапис з нагрудної камери інспектора поліції.
Так, статтею 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Таким чином, за приписами зазначених норм, відеозапис, здійснений під час встановлення правопорушення, працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли він зафіксований у встановленому законом порядку, зокрема, в постанові про накладення адміністративного стягнення.
З оскаржуваної постанови встановлено, що відеозапис з нагрудної камери інспектора, на який посилається відповідач як на доказ вчинення ОСОБА_2 правопорушення, не зафіксований в постанові про накладення адміністративного стягнення, а тому не може вважатися належним та допустимим доказом вчинення позивачем адміністративного правопорушення.
При цьому, відповідно до приписів ст. 77 КАС України, ст. 251 КУпАП, зазначений доказ не може бути прийнятий судом, оскільки він не був покладений в основу оскаржуваного рішення.
Разом з цим, колегія суддів зазначає, що позивача притягнуто до відповідальності у зв'язку з тим, що він не мав при собі поліс (сертифікат) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Разом з цим, відеозапис з нагрудної камери поліцейського, наданий відповідачем на підтвердження вчинення ОСОБА_2 правопорушення, не містить запису про встановлення самого факту відсутності полісу. Відеозапис здійснений безпосередньо під час прийняття оскаржуваної постанови про притягнення до адміністративної відповідальності. Тобто, вказаний запис не містить інформації щодо вчиненого правопорушення.
Інших доказів, які були покладені в основу оскаржуваної постанови, які б свідчили про вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 126 КУпАП, відповідачем не надано.
Отже, враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, приймаючи оскаржувану постанову про накладення адміністративного стягнення діяв не у спосіб, що встановлений чинним законодавством України, при цьому, відповідно до ст. 77 КАС України, не надав доказів правомірності свого рішення.
Згідно ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, колегія суддів враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постанові Верховного Суду від 26.04.2018 року по справі № 338/1/17.
Таким чином, постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серія ЕАВ № 743128 від 20.11.2018 року про застосування до ОСОБА_2 адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 гривень, є протиправною та підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення закриттю.
Враховуючи, що приймаючи оскаржувану постанову відповідач діяв не у спосіб, що встановлений чинним законодавством, що є підставою для її скасування, колегія суддів не надає правову оцінку доводам апеляційної скарги щодо правового регулювання наявності у водіїв транспортних засобів полісу обов'язкового страхування власників наземних транспортних засобів.
Також, колегія суддів не приймає до уваги доводи апеляційної скарги щодо правомірності притягнення позивача до відповідальності без складання протоколу про адміністративне правопорушення, оскільки такі доводи не були підставою для визнання протиправною оскаржуваної постанови судом першої інстанції.
Крім того, враховуючи, що колегія суддів дійшла висновку про не належність такого доказу як, відеозапис з нагрудної камери поліцейського, колегія суддів не приймає до уваги доводи апеляційної скарги щодо підтвердження цим відеозаписом не заперечення позивачем факту відсутності поліса під час прийняття відповідачем оскаржуваної постанови.
Згідно ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, колегія суддів вважає, що при прийнятті рішення суд першої інстанції дійшов правильних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував норми матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. ст. 243, 250, 286, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу Поліцейського капрала першого батальйону четвертої роти Батальйону патрульної поліції в м. Бориспіль Управління патрульної поліції у Київській області ДПП Пономаренка Сергія Васильовича - залишити без задоволення
Рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 01.03.2019 по справі № 541/2762/18 залишити без змін
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та не може бути оскаржена.
Головуючий суддя (підпис)Н.В. Шевцова
Судді(підпис) (підпис) І.М. Ральченко Г.Є. Бершов