02 квітня 2019 р. Справа № 588/160/19
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Шевцової Н.В.
суддів: Бершова Г.Є. , Ральченка І.М.
за участю секретаря судового засідання Патової Д.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Інспектора роти № 3 батальйону управління патрульної поліції в Сумській області Сальника Максима Олександровича на рішення Тростянецького районного суду Сумської області від 25.02.2019 (суддя Линник О.С., 42600, м. Тростянець, вул. Миру, 9) по справі № 588/160/19
за позовом ОСОБА_2
до Інспектора Управління патрульної поліції в Сумській області Сальник Максим Олександрович
про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
Позивач, ОСОБА_2, звернувся до суду з позовом до Інспектора роти № 3 батальйону управління патрульної поліції в Сумській області Сальника Максима Олександровича, в якому просив:
- скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення серії НК №773830 від 21.01.2019 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121 КУпАП і накладення стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн. та закрити справу про адміністративне правопорушення.
Рішенням Тростянецького районного суду Сумської області від 25.02.2019 року позов задоволено.
Скасовано постанову серії НК №773830 від 21.01.2019 про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч.1ст.121КУпАП про накладення стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340грн. в частині накладення штрафу та звільнено ОСОБА_2 від адміністративної відповідальності у зв'язку із малозначністю, обмежившись усним зауваженням, провадження по справі закрито.
Відповідач, не погодившись із рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування обставин справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції оскаржуване рішення скасувати та прийняти постанову, якою в задоволенні позову відмовити.
В обгрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає доводи щодо правомірності оскаржуваної постанови у справі про адміністративне правопорушення.
Сторони про день, місце та час розгляду справи повідомлені належним чином. Між тим, в судове засідання не з'явились.
В порядку, визначеному ч. 4 ст. 229 та ч. 2 ст. 313 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно ч. 2 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів, переглядаючи судове рішення у даній справі, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що 21.01.2019 інспектором роти №3 батальйону УПП в Сумській області Сальник М.О. прийнято постанову серії НК №773830 про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.121 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в сумі 340 грн.
У постанові зазначено, що 21.01.2019 о 21 годині 40 хвилин в с. Климентове Охтирського району Сумської області по пров. Дачному позивач керував транспортним засобом, на якому у темну пору доби не працювали задні габаритні ліхтарі, чим порушив п. 31.6 б ПДР України. Вказане порушення зафіксовано на відеореєстратор ОМТ 1 ВМ 00088.
Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з малозначності скоєного позивачем правопорушення та можливості звільнення його від адміністративної відповідальності, у зв'язку з малозначністю, та обмеження усним зауваженням.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, приймаючи рішення про задоволення позову з вказаних підстав, відповідно до покладених на нього Кодексом адміністративного судочинства України завдань, не перевірив рішення відповідача, суб'єкта владних повноважень на відповідність критеріям, визначеним ч. 2 ст. 2 КАС України та, відповідно, порушив норми процесуального права, неправильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального права.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Отже, під час розгляду спорів щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень, суд зобов'язаний перевіряти їх на відповідність усім зазначеним вимогам, надаючи оцінку мотивам та підставам, які були покладені в основу такого рішення.
Як встановлено з матеріалів справи, оскаржувана постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121 КУпАП, прийнята у зв'язку з порушенням ним пункту 31.6 б Правил дорожнього руху України.
Такі висновки відповідача грунтуються на тому, що 21.01.2019 року 0 21.40 годині позивач по пров. Дачному в с. Климентове Охтирського району Сумської області керував транспортним засобом КРАЗ, на якому у темну пору доби не працювали задні габаритні ліхтарі.
Відповідно п. 31.6. б) Правил дорожнього руху України забороняється подальший рух транспортних засобів, у яких у темну пору доби або в умовах недостатньої видимості не горять лампи фар чи задніх габаритних ліхтарів.
За приписами ч. 1 ст. 121 КУпАП керування водієм транспортним засобом, що має несправності системи гальмового або рульового керування, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів, тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Статтею 222 КУпАП встановлено, що справи про адміністративні правопорушення, зокрема передбачені ст. 121 КУпАП, розглядають органи Національної поліції.
За змістом ст. 258 КУпАП у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції протокол не складається, а уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.
Відповідно до статті 283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Згідно пункту 24 Постанови Пленуму Верховного суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», зміст постанови повинен відповідати вимогам, встановленим статтями 283, 284 КУпАП. В ній, зокрема, необхідно зазначити докази, на яких базується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення.
Колегія суддів зазначає, що постанова про накладення адміністративного стягнення по своїй правовій природі є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує його фіксування, що є доказом вчинення правопорушення.
Так, статтею 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Таким чином, за приписами зазначених норм, відеозапис, здійснений під час встановлення правопорушення, працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли він зафіксований у встановленому законом порядку, зокрема, в постанові про накладення адміністративного стягнення.
З постанови у справі про накладення адміністративного стягнення серія НК №773830 від 21.01.2019 року встановлено, що правопорушення зафіксовано на відеореєстратор ОМТ 1 ВМ 00088.
Для підтвердження порушення позивачем 31.6. б Правил дорожнього руху України відповідач, відповідно до статті 251 КУпАП, посилається на відеозапис DSJX300077_BM0077. При цьому, не встановлено, на який технічний засіб здійснено цей запис.
Таким чином, як на доказ вчинення позивачем правопорушення, відповідач посилається на відеозапис, який не зафіксований в постанові про накладення адміністративного стягнення.
Отже, відповідно до приписів ст. 77 КАС України, ст. 251 КУпАП, зазначений доказ не може бути прийнятий судом, оскільки він не був покладений в основу оскаржуваного рішення, а тому не може вважатися належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення.
Крім того, колегія суддів зазначає, що позивача притягнуто до відповідальності за те, що він керував транспортним засобом, на якому у темну добу не працювали задні габаритні ліхтарі. Разом з цим, відеозапис DSJX300077_BM0077 не містить запису, відповідно до якого позивач керував транспортним засобом з непрацюючими габаритними ліхтарями. Відеозапис здійснений безпосередньо під час спілкування з водієм. Тобто, вказаний запис не містить інформації щодо вчиненого правопорушення.
Інших доказів, які були покладені в основу оскаржуваної постанови, які б свідчили про вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 121 КУпАП, відповідачем не надано.
Визнання позивачем вини у скоєнні правопорушення не спростовують факт порушення відповідачем вимог чинного законодавства щодо складення постанови про адміністративне правопорушення та фіксації доказів такого правопорушення.
Отже, враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, приймаючи оскаржувану постанову про накладення адміністративного стягнення діяв не у спосіб, що встановлений чинним законодавством України, при цьому, відповідно до ст. 77 КАС України, не надав доказів правомірності свого рішення.
Згідно ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, колегія суддів враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постанові Верховного Суду від 26.04.2018 року по справі № 338/1/17.
Таким чином, постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серія НК № 773830 від 21.01.2019 року про застосування до ОСОБА_2 адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 гривень, є протиправною та підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення підлягає закриттю.
Разом з цим, колегія суддів зазначає, що виключний перелік органів, уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення міститься в статті 213 КУпАП, до яких відносяться як суди, так і органи Національної поліції. Проте, розмежування підвідомчості спорів між даними органами зазначене у статтях 221-222 КУпАП.
Згідно приписами ст. 222 КУпАП, розгляд справ про адміністративне правопорушення, передбачених частиною 1 статті 121 КУпАП, відноситься до компетенції органів Національної поліції та не передбачає повноваження судів розглядати дані справи в розумінні глави 22 КупАП.
Кодексом адміністративного судочинства України, передбачені повноваження суду за наслідками розгляду справи з приводу рішень суб'єкта владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності. Одне з рішень, передбачених ч. 3 ст. 286 КАС України, приймається судом за наслідками перевірки рішення суб'єкта владних повноважень на відповідність критеріям ст. 2 КАС України.
Пунктом 4 ч. 3 ст. 286 КАС України встановлено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Таким чином, суд, перевіривши оскаржуване рішення суб'єкта владних повноважень, має право змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення.
Разом з цим, приписи ч. 1 ст. 121 КУпАП встановлюють стягнення у вигляді накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та не передбачають такого заходу стягнення як зауваження.
А тому висновки суду першої інстанції про накладення на позивача стягнення у вигляді зауваження, здійсненні з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм процесуального права.
Суд першої інстанції не врахував вищезазначених приписів норм матеріального та процесуального права, не перевірив рішення відповідача на відповідність критеріям, визначеним ч. 2 ст. 2 КАС України та надав правову оцінку характеру вчиненого правопорушення (малозначності) та можливості звільнення позивача від відповідальності, що призвело до неправильного вирішення справи.
Таким чином, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям постанови про задоволення позову.
Керуючись ст. ст. 243, 250, 286, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 326 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу Інспектора роти № 3 батальйону управління патрульної поліції в Сумській області Сальника Максима Олександровича - задовольнити частково.
Рішення Тростянецького районного суду Сумської області від 25.02.2019 року по справі № 588/160/19 - скасувати.
Прийняти постанову, якою позов ОСОБА_2 до Інспектора роти № 3 батальйону управління патрульної поліції в Сумській області Сальника Максима Олександровича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - задовольнити.
Скасувати постанову Інспектора роти № 3 батальйону управління патрульної поліції в Сумській області Сальника Максима Олександровича про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серія НК № 773830 від 21.01.2019 року про застосування до ОСОБА_2 адміністративного стягнення за порушення ч. 1 ст. 121 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 340 гривень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і не може бути оскаржена.
Головуючий суддя (підпис)Н.В. Шевцова
Судді(підпис) (підпис) Г.Є. Бершов І.М. Ральченко