28 березня 2019 р.Справа № 520/9381/18
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Перцової Т.С.,
Суддів: Жигилія С.П. , Чалого І.С. ,
за участю секретаря судового засідання Ващук Ю.О.,
представника відповідача - Халіної М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Держгеокадастру у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.12.2018 року, головуючий суддя І інстанції: Волошин Д.А., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 10.12.18 року по справі № 520/9381/18
за позовом ОСОБА_3
до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області
про зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_3 (далі по тексту - ОСОБА_3, позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (далі по тексту - ГУ Держгеокадастру у Харківській області, відповідач), в якому просив суд зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Харківській області надати у місячний строк, з дня набрання законної сили судового рішення по даній справі, ОСОБА_3 (код НОМЕР_1, паспорт НОМЕР_2, виданий Жовтневим РВ ХМУ УМВС України в Харківській області, 29.03.2000р.) дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2 га за рахунок земель державної власності сільськогосподарського призначення, розташованої за межами населеного пункту на території Пісочинської селищної ради Харківської області для подальшої передачі у власність.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 04.12.2018 по справі № 520/9381/18 адміністративний позов ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (майдан Свободи, 1-й під'їзд, 6,7 поверх, буд.5, м. Харків, 61022, код 39792822) про зобов'язання вчинити певні дії - задоволено.
Зобов'язано Головне управління Держгеокадастру у Харківській області надати ОСОБА_3 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2 га за рахунок земель державної власності сільськогосподарського призначення, розташованої за межами населеного пункту на території Пісочинської селищної ради Харківської області для подальшої передачі у власність.
Стягнуто на користь ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (майдан Свободи, 1-й під'їзд, 6,7 поверх, буд.5, м. Харків, 61022, код 39792822) суму сплаченого судового збору у розмірі 704,80 грн. (сімсот чотири гривні 80 копійок). Відповідач, не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.121.2018 по справі № 520/9381/18, прийняти рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги пояснив, що підставою для відмови у наданні позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою слугувало те, що земельна ділянка, на яку претендує позивач, не була включена до Переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, які можуть бути передані у власність громадянам у ІІ кварталі 2018 року, затвердженого наказом ГУ Держгеокадастру у Харківській області від 21.03.2018 № 72. Вказаний перелік сформований за відповідною формулою, з урахуванням площі земельних ділянок, право оренди на які було продано на території відповідної області у кварталі, що передував поточному кварталу. Отже, обрана позивачем земельна ділянка не відповідає прийнятим відповідно до вимог законів нормативно-правовим актам, оскільки вона відсутня у додатку (Переліку) до наказу ГУ Держгеокадастру у Харківській області від 21.03.2018 № 172. З огляду на викладене, вважає, що відмова відповідача від 11.05.2018 у наданні позивачеві дозволу на розроблення проекту землеустрою є законною та обґрунтованою. Стверджує, що зобов'язання відповідача судом першої інстанції надати ОСОБА_3 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність є втручанням у дискреційні повноваження відповідача як суб'єкта владних повноважень.
Представник відповідача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав з підстав, викладених в останній, просив суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.121.2018 по справі № 520/9381/18, прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.
Позивач в надісланому до суду письмовому відзиві просив суд апеляційної інстанції залишити вимоги апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін. Зазначив, що до заяви про надання дозволу на розробку проекту землеустрою позивачем було додані усі документи, передбачені ст.118 Земельного кодексу України, жодних повідомлень про невідповідність заяви позивача чинному законодавству або про неналежність чи недостатність поданих документів від відповідача не надходило. Вказана відповідачем у листі від 11.05.2018 № М- 5129/0-4051/0/95-18 підстава для відмови у наданні дозволу не передбачена статтею 118 Земельного кодексу України, в якій визначений вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу. Враховуючи викладене, вважає, що відмова відповідача у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою є протиправною, і належним способом захисту прав позивача у спірних відносинах є зобов'язання відповідача надати дозвіл на розробку проекту землеустрою.
Представник позивача в судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, в надісланому до суду письмовому клопотанні просив суд апеляційної інстанції відкласти розгляд апеляційної скарги на іншу дату у зв'язку з неможливістю бути присутнім у судовому засіданні через перебування у відрядженні у м. Київ.
У відповідності до ч.2 ст.313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
З огляду на наведену норму, беручи до уваги, що позивач належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, не позбавлений можливості направити в судове засідання іншого представника, враховуючи, що представником позивача не подано документів на підтвердження обставин, на які він посилається у клопотанні, враховуючи можливість розгляду справи за наявними у ній матеріалами без надання пояснень представником позивача, з метою дотримання строку розгляду справи, встановленого ст.309 КАС України, колегія суддів вважає, що клопотання задоволенню не підлягає, та вважає за можливе розглянути адміністративну справу без участі представника позивача.
Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_3 16.08.2017 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтованою площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства, розташованої за межами населеного пункту на території Пісочинської селищної ради Харківського району Харківської області.
Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області листом № М-23239/0/6-21366/0/21-17 від 13.09.2017 позивача повідомлено, що процедура приватизації земельних ділянок в межах норм безоплатної приватизації визначена статтею 118 Земельного кодексу України. З 2014 року по даний час триває реформа децентралізації, метою якою є створення об'єднаних територіальних громад, ключове місце в досягненні якої займає саме децентралізація земельних відносин - перехід повноважень щодо розпоряджень землями сільськогосподарського призначення державної власності від територіальних органів Держгеокадастру до органів місцевого самоврядування, для чого Верховною Радою України заплановано прийняття низки законів.
Зазначено про важливість підготовчого етапу переходу повноважень, який вимагає негайного створення умов для майбутньої фінансової спроможності об'єднаних громад через результативне проведення земельних торгів з продажу права оренди на землю з подальшою реалізацією прав громадян в межах норм безоплатної приватизації в розрахунку 25 відсотків від площі земельних ділянок, право оренди на які було продано у кварталі, що передував у проточному кварталі.
Вказано, що на даний час Головним управлінням формуються списки громадян та переліки земельних ділянок, які їм заплановано передати в межах норм безоплатної приватизації, за результатами проведення земельних торгів в 4 кварталі поточного року.
Не погодившись з такою відповіддю, позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив суд зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Харківській області надати ОСОБА_3 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2 га за рахунок земель державної власності сільськогосподарського призначення, розташованої за межами населеного пункту на території Пісочинської селищної ради Харківської області для подальшої передачі у власність.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 13.12.2017 по справі № 820/5219/17 адміністративний позов ОСОБА_3 до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області про зобов'язання вчинити певні дії - задоволено частково, зобов'язано Головне управління Держгеокадастру у Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_3 від 16.08.2017 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтованою площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства, розташованої за межами населеного пункту на території Пісочинської селищної ради Харківського району Харківської області, з урахуванням висновків суду.
Постанова Харківського окружного адміністративного суду набрала законної сили 05.03.2018 року як така, що залишена без змін постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.03.2018 по справі № 820/5219/17.
19.04.2018 року на виконання постанови суду від 13.12.2017 позивач повторно звернувся до ГУ Держгеокадастру у Харківській області із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,00 га за рахунок земель державної власності сільськогосподарського призначення, розташованої за межами населеного пункту на території Пісочинської селищної ради Харківської області для подальшої передачі у власність.
Листом №М-5129/0-4051/0/95-18 від 11.05.2018 позивачу відмовлено у наданні відповідного дозволу з посиланням на те, що земельна ділянка, яка зазначена у графічних матеріалах, наданих позивачем, не включена до Переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, які можуть бути передані у власність громадянам у ІІ кварталі 2018 року, затвердженого наказом Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 21.03.2018 №72.
Не погодившись з такими діями відповідача, ОСОБА_3 звернувся до суду з цим позовом про зобов'язання ГУ Держгеокадастру у Харківській області надати у місячний строк з дня набрання законної сили судовим рішенням по даній справі позивачу дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2 га, за рахунок земель державної власності сільськогосподарського призначення, розташованої за межами населеного пункту на території Пісочинської селищної ради Харківської області для подальшої передачі у власність.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відмова ГУ Держгеокадастру у Харківській області у наданні позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, викладена у листі від 11.05.2018 № М-5129/0-4051/0/95-18, є необґрунтованою та протиправною, оскільки підстави для відмови, на які послався відповідач у вказаному вище листі, не передбачені ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України. При цьому, за висновком суду першої інстанції, належним способом захисту порушеного права є зобов'язання ГУ Держгеокадастру у Харківській області повторно надати ОСОБА_3 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2 га для ведення особистого селянського господарства за межами населеного пункту на території Пісочинської селищної ради Харківської області.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.
Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Відповідно до пп.13 п.4 Положення про Головне управління Держгеокадастру в області, яке затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29 вересня 2016 року № 333, Головне управління Держгеокадастру в області відповідно до покладених на нього завдань розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством.
Згідно з ч. 4 ст. 122 Земельного кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.
З аналізу наведених норм вбачається, що відповідача наділено повноваженнями розпоряджатися земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності.
Згідно з ч. ч. 6, 7 ст. 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим, Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Таким чином, обов'язковим є прийняття відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування за наслідками розгляду поданого клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою вмотивованого рішення про надання дозволу або відмову у його наданні із наведенням усіх підстав такої відмови. При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб'єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 ЗК України.
Дослідивши зміст листа відповідача від 11.05.2018 № М-5129/0-4051/0/95-18, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що наведена в листі підстава відмови в наданні позивачу дозволу (земельна ділянка не включена до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, які можуть бути передані у власність громадянам у ІІ кварталі 2018 року) не передбачена статтею 118 ЗК України.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено в суді апеляційної інстанції, в обґрунтування підстав для відмови у листі від 11.05.2018 відповідач також посилається на наказ Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 21.03.2018 №72, яким затверджено Перелік земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, що можуть бути передані у власність громадянам у ІІ кварталі 2018 року. Вказаний наказ прийнято на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 07.06.2017 року №413 «Деякі питання удосконалення управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними», якою затверджено Стратегію удосконалення механізму управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними. Кабінетом Міністрів України поставлено завдання Держгеокадастру та його територіальним органам формувати перелік земельних ділянок та визначати їх площу, що передається в межах норм безоплатної приватизації на території відповідної області, та щокварталу оприлюднювати перелік земельних ділянок, які пропонується передавати у наступному кварталі, на офіційних веб-сайтах територіальних органів Держгеокадастру за місцем розташування земельних ділянок. Знову зазначило, що відповідний перелік земельних ділянок, які можуть бути передані громадянам у ІІ кварталі 2018 року, сформований за відповідною формулою з урахуванням площі земельних ділянок, право оренди яких було продано на території відповідної області у попередньому кварталі. Вказано, що після проведення земельних торгів у наступному кварталі буде сформовано новий перелік земельних ділянок, які можуть бути передані у власність громадянам.
Разом з тим, як вірно зазначено судом першої інстанції, вказаний вище наказ ГУ Держгеокадастру у Харківській області не є нормативно-правовим актом, генеральним планом населених пунктів та іншої містобудівної документації, схемою землеустрою і техніко - економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно - територіальних одиниць, проектом землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
З огляду на викладене, колегія суддів відхиляє посилання відповідача в обґрунтування відмови на невідповідність обраної позивачем земельної ділянки прийнятим відповідно до законів нормативно-правовим актам, та погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що наведена відповідачем підстава відмови не передбачена статтею 118 Земельного кодексу України.
Слід також зауважити, що спірні відносини з приводу надання ОСОБА_3 дозволу на розроблення проекту землеустрою для відведення земельної ділянки у власність фактично виникли не у ІІ кварталі 2018 року, а задовго до прийняття відповідачем наказу № 72 від 21.03.2018, а саме при первинному зверненні позивача до ГУ Держгеокадастру у Харківській області із заявою про надання зазначеного дозволу (16.08.2017), та продовжились після отримання відповідачем рішення суду від 13.12.2017 (набрало законної сили 05.03.2018), яким зобов'язано відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_3 про надання вищевказаного дозволу. Враховуючи викладене, посилання відповідача в обґрунтування відмови на наказ ГУ Держгеокадастру у Харківській області від 21.03.2018 № 72, яким затверджено Перелік земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, що можуть бути передані у власність громадянам у ІІ кварталі 2018 року, є недоречним.
Крім того, як вірно зазначено судом першої інстанції, у зв'язку із затвердженням постановою КМУ від 07.06.2017 №413 Стратегії удосконалення механізму управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними зміни до Земельного кодексу України не вносилися, перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою не змінювався.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 24.04.2018 року по справі №814/1961/17 (провадження №К/9901/45903/18).
Крім того, колегією суддів встановлено, що листом від 11.05.2018 № М- 5129/0-4051/0/95-18 відповідач фактично повторно відмовив ОСОБА_3 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність фактично з тих самих підстав, що й у листі від 05.04.2017.
Так, як вбачається з листа від 13.09.2017 № М-23239/0/6-21366/0/21-17, в якому викладені первинні результати розгляду заяви позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, поданої 16.08.2017, список громадян та перелік земельних ділянок, які заплановано передати в межах норм безоплатної приватизації, формується Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області з урахуванням результатів земельних торгів, а саме в розрахунку 25% площі земельних ділянок, право оренди на які було продано за результатами земельних торгів у попередньому кварталі. При цьому відповідач у листі від 13.09.2017 послався на реформу децентралізації земельних відносин - перехід повноважень щодо розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності від територіальних органів Держгеокадастру до органів місцевого самоврядування, для чого Верховною Радою України заплановано прийняття низки законів. Зазначив про важливість підготовчого етапу переходу таких повноважень, який вимагає негайного створення умов для майбутньої фінансової спроможності об'єднаних громад через результативне проведення земельних торгів з продажу права оренди на землю (а.с.14).
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що вказана відмова була оскаржена позивачем до суду.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 13.12.2017 по справі № 820/5219/17, що набрало законної сили 05.03.2018, зобов'язано Головне управління Держгеокадастру у Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_3 від 16.08.2017 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства, розташованої за межами населеного пункту на території Пісочинської селищної ради Харківського району Харківської області, з урахуванням висновків суду.
У вказаному рішенні судом проаналізовано підстави, з яких відповідач відмовив позивачеві у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, та зазначено, що відповідач, відмовляючи у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою із зазначених вище підстав, порушив вимоги ст.118 ЗК України, яка містить вичерпний перелік підстав для відмови та не передбачає такої підстави, на яку послався відповідач.
Слід відмітити, що Головне управління Держгеокадастру у Харківській області постанови Харківського окружного адміністративного суду від 13.12.2017 по справі № 818/1383/18 не оскаржувало.
Відповідно до ч.2 ст.14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом (ч.3 ст.14 КАС України).
Згідно з ч.4 ст.78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Однак, наведених висновків суду, викладених у рішеннях по справі № 520/9381/18, не врахувало, повторно відмовивши ОСОБА_3 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою з тих самих підстав, що призвело до необґрунтованої відмови позивачу та повторного звернення до суду.
Відповідно до статті 118 ЗК України порядок безоплатної передачі земельних ділянок у власність громадянами передбачає реалізацію таких послідовних етапів:
- звернення громадян з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки;
- надання дозволу відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування;
- розробка суб'єктами господарювання за замовленням громадян проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки;
- погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в порядку, передбаченому статтею 186-1 Земельного кодексу України;
- затвердження відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.
Отже, передача (надання) земельної ділянки у власність відповідно до статті 118 Земельного кодексу України є завершальним етапом визначеної процедури безоплатної приватизації земельних ділянок. Разом з цим, отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у користування.
Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 13 грудня 2016 року в справі № 815/5987/14 та постанові Верховного Суду від 27 лютого 2018 року в справі № 545/808/17.
На підставі викладеного колегія суддів зазначає, що оскільки позивачем, з урахуванням вищезазначених норм ЗК України, подано відповідні документи, що не заперечується відповідачем, то у відповідача не було правомірних підстав відхиляти клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га у постійне користування для ведення особистого селянського господарства.
Отже, відмовивши позивачу в наданні дозволу, відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Земельним кодексом України, без дотримання вимог частини другої статті 2 КАС України, а тому, з огляду на встановлену судом першої інстанції та підтверджену в суді апеляційної інстанції протиправність відмови відповідача, викладеної у листі №М-5129/0-4051/0/95-18 від 11.05.2018, вірним є висновок суду першої інстанції про зобов'язання ГУ Держгеокадастру у Харківській області надати ОСОБА_3 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2 га за рахунок земель державної власності сільськогосподарського призначення, розташованої за межами населеного пункту на території Пісочинської селищної ради Харківської області для подальшої передачі у власність.
Твердження відповідача про втручання суду першої інстанції у дискреційні повноваження ГУ Держгеокадастру у Харківській області, колегія суддів вважає необґрунтованими, з наступних підстав.
Слід зазначити, що спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Зазначена позиція повністю кореспондується з висновками Європейського суду з прав людини, відповідно до яких, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).
Отже, "ефективний засіб правого захисту" в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату.
Колегія суддів вважає безпідставними доводи відповідача, що зобов'язання повторно розглянути заяву шляхом надання дозволу на розробку проекту землеустрою є втручанням в його дискреційні повноваження та виключну компетенцію з наступних підстав.
Згідно з положеннями Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов'язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб'єкта.
На законодавчому рівні поняття "дискреційні повноваження" суб'єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку.
Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.
У справі, що переглядається, повноваження щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою чи надання мотивовано відмови у його наданні, регламентовано частиною шостою статті 118 ЗК України.
Умови, за яких орган відмовляє у наданні дозволу, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, орган повинен надати дозвіл. Ці повноваження та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу - надати дозвіл або не надати (відмовити). За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями, а тому зазначені повноваження не є дискреційними.
Такий висновок суду першої та апеляційної інстанцій узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 05.03.2019 по справі № 2040/6320/18.
Частиною четвертою статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
Як зазначалось вище, Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області листом від 13.09.2017 № М-23239/0/6-21366/0/21-17 вже було відмовлено ОСОБА_3 у задоволенні заяви про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення вищевказаної земельної ділянки у власність з тих самих підстав, що й у спірних відносинах, і наразі відповідач, незважаючи на наявність судового рішення по справі № 820/5219/17, що набрало законної сили, повторно відмовив позивачу у наданні такого дозволу.
З урахуванням встановлених обставин у справі, зобов'язання відповідача лише повторно розглянути питання про надання ОСОБА_3 дозволу на розроблення проекту землеустрою без надання такого дозволу призведе до повторної відмови.
В даному випадку зобов'язання надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою не є втручанням суду у дискреційні повноваження Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, а є обґрунтованим способом захисту порушеного права позивача, оскільки позивач неодноразово звертався до відповідача з питанням щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, проте відповідач протиправно надав позивачу формальну відмову.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 23 травня 2018 року у справі № 825/602/17 та від 22 грудня 2018 року у справі № 804/1469/17.
За таких обставин, колегія суддів вважає обраний позивачем та судом першої інстанції спосіб захисту порушеного права вірним та ефективним.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.
Керуючись ч.4 ст.241, ст.ст.243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Харківській області залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.12.2018 року по справі № 520/9381/18 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя (підпис)Т.С. Перцова
Судді(підпис) (підпис) С.П. Жигилій І.С. Чалий
Повний текст постанови складено 02.04.2019 року