Справа № 185/11121/15-ц
Провадження № 2/185/13/19
іменем України
20 березня 2019 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Головіна В.О., за участю секретаря судового засідання Мерцалової Н.В., позивача ОСОБА_1, представника позивачів адвоката Савченко С.А., представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Павлограді цивільну справу за позовом ОСОБА_5, ОСОБА_1 до ОСОБА_6, ОСОБА_3, треті особи: Перша Павлоградська державна нотаріальна контора, Орган опіки та піклування Павлоградської міської ради про визнання недійсним договору купівлі-продажу та за зустрічним позовом ОСОБА_6, ОСОБА_3 до ОСОБА_5, ОСОБА_1, треті особи: Головне управління Державної Міграційної Служби у Дніпропетровській області, Орган опіки та піклування Павлоградської міської ради про виселення з квартири без надання іншого жилого приміщення
26.10.2015 року позивачі звернулися до суду з позовом до ОСОБА_6, ОСОБА_3, треті особи: Перша Павлоградська державна нотаріальна контора, Орган опіки та піклування Павлоградської міської ради про визнання недійсним договору купівлі-продажу, який 06.07.2016 року уточнили, та відповідно до якого просили суд визнати недійсним договір купівлі - продажу від 15.07.2015 року щодо квартири АДРЕСА_1 між ОСОБА_5 та ОСОБА_6, посвідчений в Першій Павлоградській державній нотаріальній конторі, та стягнути з відповідачів судові витрати.
В обґрунтування позову зазначили, що 26.11.2004 року ОСОБА_5 придбав у власність в порядку спадкування квартиру АДРЕСА_2. ОСОБА_3, що є чоловіком відповідачки, 15.07.2015 року надав в борг ОСОБА_5 30000 грн. При цьому ОСОБА_3 ввів в оману ОСОБА_5 тим, що боргові відносини будуть оформлені через договір купівлі - продажу належної йому квартири. В цей же день ОСОБА_3 передав ОСОБА_5 30000 грн. і запропонував підписати договір купівлі - продажу належної йому квартири в Першій Павлоградській державній нотаріальній конторі на ім'я його жінки ОСОБА_6. В договорі було вказано, що продаж квартири за цим договором вчинена за 40032 грн. ОСОБА_5, перебував в цей день на стаціонарному лікуванні в міськлікарні № 4 на інфекційному відділенні з діагнозом «гострий гастрит». Гроші необхідні були ОСОБА_5 для лікування себе та неповнолітньої дитини ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_1. Також в п. 24 договору купівлі - продажу було вказано, що зміст статті 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян та безпритульних дітей» роз'яснені. В той же час з моменту свого народження, до цього часу з ними у вищевказаній квартирі мешкає їхня дитина ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1. Вищевказаний договір вчинено з порушенням інтересів їхньої спільної дитини ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1 без дозволу органу опіки та піклування виконавчого комітету Павлоградської міської ради. Крім того, цей правочин вчинений під впливом омани та на край невигідних умовах під дією тяжких обставин (хвороб позивача та дитини). Ринкова вартість вищевказаної квартири не менше 10000 доларів США, що відповідає сумі 240000 грн. В зв'язку з чим, договір купівлі - продажу від 15.07.2015 року щодо квартири АДРЕСА_1 між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 має бути визнаний судом недійсним. ОСОБА_5 та ОСОБА_6 склали разом розписку з наступним змістом: «Расписка. Я, ОСОБА_9, проживающий по адресу: АДРЕСА_3 паспорт: НОМЕР_1, выданный Павлоградским РО ГУ ГМС Украины в Днепропетровской области 20 августа 2014 года получил от ОСОБА_10 5000 $ (пять тысяч долларов) за продаваемую мною квартиру, которая мне принадлежит по праву собственности. Расписка написана мною собственноручно не по принуждению деньги получены в полном объеме, претензий материальных и моральних не имею. 15.7.2015». Вважає, що даний правочин, який підтверджується розпискою, має бути визнаний неукладеним. Оскільки розписку він писав, але був введений в оману відносно умов цього правочину. 5000 доларів США від ОСОБА_6 він не отримував. В розписці відсутні умови, необхідні для укладення договору купівлі-продажу квартири, яка є нерухомим майном (відсутня згода за всіма істотними умовами договору; не передано майно, якщо відповідно до законодавства для вчинення правочину потрібна його передача). Також, згідно п. 6 договору купівлі - продажу було вказано, що продаж квартири за цим правочином вчиняється за 40032 грн. А в розписці вказано: за квартиру отримано 5000 доларів США. Згідно офіційного курсу НБУ станом на 15.07.2015 року 100 доларів США відповідали 2199,5345 грн. 40032 грн. 15.07.2015 р. були еквівалентом 1820,02 доларів США, що набагато менше ніж вказано в розписці. По розписці не було передано ним квартири. Вважає, що квартира АДРЕСА_1 була продана ним відповідачці за іншою угодою, оскільки в розписці не вказано яка адреса квартири і яка її вартість згідно оцінки. Розписка згідно її змісту стосувалась продажу нерухомого майна, але не була нотаріально завірена. Угода передання права власності на квартиру згідно розписки на 5000 доларів не була зареєстрована у відповідних державних органах. Вказані в розписці свідки не були присутні при цій угоді і «дописані» іншою рукою та іншими чорнилами.
22.12.2015 року ОСОБА_6, ОСОБА_3 звернулися до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_1, треті особи: Головне управління Державної Міграційної Служби у Дніпропетровській області, Орган опіки та піклування Павлоградської міської ради про виселення з квартири без надання іншого жилого приміщення, та відповідно до якого просили суд висилити ОСОБА_5 та ОСОБА_1 разом із малолітнім ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, з квартири АДРЕСА_3 без надання іншого жилого приміщення та покласти на відповідачів судові витрати по справі.
В обґрунтування зустрічного позову зазначили, що 15 липня 2015 року між ОСОБА_6 і ОСОБА_5 було укладено Договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_3, який було посвідчено державним нотаріусом. За умовами Договору між сторонами договору була досягнута домовленість, зокрема, що відповідач звільнить відчужувану квартиру від речей домашньої обстановки та вжитку та зніметься з реєстраційного обліку протягом 7 (семи) днів з моменту підписання цього договору, тобто в строк до 23 липня 2015 року. У визначений Договором строк відповідач ОСОБА_5 квартиру не звільнив та не знявся з реєстраційного обліку. Навпаки, після укладання Договору відповідач ОСОБА_5 одружився з відповідачкою ОСОБА_1 та всилив її разом із малолітнім сином ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, до відчуженої ним квартири. Своїми діями відповідач ОСОБА_5 порушив наведені умови Договору купівлі-продажу квартири від 15.07.2015 р. № 2-1312, та право спільної сумісної власності позивачів ОСОБА_6 і ОСОБА_11 на квартиру АДРЕСА_3, оскільки позивачі своєї згоди на вселення ОСОБА_1 разом із малолітнім сином ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1 - не надавали. Між позивачами і відповідачем ОСОБА_5 не укладалося угоди про продовження найму спірної житлової квартири. Підставою виселення відповідачки ОСОБА_1 та її малолітнього сина ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, є те, що між позивачами та ОСОБА_1 не укладалось договору найму спірної житлової квартири, а наданий відповідачем ОСОБА_5 дозвіл на їх вселення не має законної сили, оскільки права власника житлового будинку (квартири) передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім'ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд. Обмеження чи втручання у право власника можливе лише з підстав, передбачених цим законом. Вважають, що передбачаючи право власника житлового будинку (квартири) на відчуження цих об'єктів, закон не передбачив при цьому перехід прав і обов'язків попереднього власника до нового власника в частині збереження права користування житлом (житлового сервітуту) членів сім'ї колишнього власника у випадку зміни власника будинку (квартири).
Ухвалою судді Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області Болдирєвой У.М. від 16 листопада 2015 року вищезазначену цивільну справу прийнято до провадження.
Справа за указаним позовом згідно із протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15 лютого 2016 року передана для розгляду судді Бондаренко В.М., у зв'язку із закінченням повноважень судді Болдирєвой У.М.
Ухвалою судді Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області Бондаренко В.М. від 16 лютого 2016 року вищезазначену цивільну справу прийнято до провадження.
Ухвалою судді Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області Бондаренко В.М. від 18 травня 2016 року задоволено заяву представника позивача Савченка С.А. про відвід судді Бондаренко В.М.
Справа за указаним позовом згідно із протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18 травня 2016 року передана для розгляду судді Головіна В.О., у зв'язку із відводом судді Болдирєвой У.М.
Ухвалою судді Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області Головіна В.О. від 18 травня 2016 року вищезазначену цивільну справу прийнято до провадження.
Позивач за первісним позовом ОСОБА_1, та представник позивачів за первісним позовом адвокат Савченко С.А. в судовому засіданні просили суд задовільнити позовні вимоги у повному обсязі, а в зустрічному позові про виселення з квартири без надання іншого жилого приміщення відмовити у повному обсязі.
Представник відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_3 - ОСОБА_4 в судовому засіданні просив суд задовільнити зустрічні позовні вимоги у повному обсязі, а в задоволенні первісного позову про визнання недійсним договору купівлі-продажу відмовити у повному обсязі.
Представник третьої особи - Перша Павлоградська державна нотаріальна контора в судове засідання не з'явилася, проте на адресу суду від неї надійшла заява, відповідно до якої остання просить суд розглянути справу без їх участі, покладаються на рішення суду.
Представник третьої особи - Органу опіки та піклування Павлоградської міської ради в судове засідання не з'явилася, проте на адресу суду від неї надійшла заява, відповідно до якої остання просить суд розглянути справу без їх участі, та при прийнятті рішення просять захистити житлові права малолітнього ОСОБА_8.
Представник третьої особи - Головного управління Державної Міграційної Служби у Дніпропетровській області в судове засідання не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце слухання справи. Про причини неявки суд не повідомив. Проте в матеріалах справи наявна заява від представника, відповідно до якої вони просять суд розглядати справу за їх відсутності, та прийняти законне рішення(Т. 1, арк.с.99).
Дослідивши матеріали справи, уточнений первісний позов, зустрічний позов, письмові заперечення на позов про визнання недійсним договору купівлі-продажу, письмовий висновок третьої особи - Органу опіки та піклування Павлоградської міської ради, вислухавши пояснення позивача за первісним позовом ОСОБА_1, та представник позивачів за первісним позовом адвоката Савченко С.А., представника відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_3 - ОСОБА_4, оцінюючи їх у сукупності, суд вважає, що позовні вимоги первісного позову про визнання недійсним договору купівлі-продажу не підлягають задоволенню повністю, а позовні вимоги зустрічного позову про виселення з квартири без надання іншого жилого приміщення підлягають задоволенню у повному обсязі, з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Згідно ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 203 ЦК України, до загальних вимог, додержання яких є необхідним для чинності правочину, відносяться такі вимоги, а саме: 1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. 2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. 3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. 4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. 5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. 6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Частиною 3 ст. 215 ЦК України, визначено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Судом при дослідженні матеріалів справи встановлено, що 15.07.2015 року між ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_4, було укладено договір купівлі-продажу квартири, який було посвідчено Державним нотаріусом Першої Павлоградської державної нотаріальної контори Тимченко О.М. та зареєстровано в реєстрі за № 2-1312, та відповідно до умов якого, ОСОБА_6 прийняла у власність квартиру 44 розташовану в будинку 30 по вулиці Заводській в місті Павлограді Дніпропетровської області за ціною 40032,00 грн.(арк.с.5-6).
Відповідно до п. 3 Договору купівлі-продажу квартири, документом, що підтверджує право власності Продавця на відчужувану ним квартиру є: Рішення суду, видане 26.11.2004 року "Про визнання права власності на квартиру в порядку успадкування". Право власності належним чином було зареєстровано 31.01.2005 року КП «Павлоградське МБТІ» під № 173 в книзі № 45. Витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 6378464, виданий 01.02.2005 року.
Відповідно до п. 6 Договору купівлі-продажу квартири, продаж квартира за цим договором вчиняється між сторонами за 40032,00 гривні. Зазначена ціна відповідає волевиявленню Продавця, є остаточною і змінам не підлягає.
Згідно п. 8 Договору купівлі-продажу квартири, вказану у п. 6 цього договору суму, а саме 40032,00 гривні Продавець одержав від Покупця готівкою до підписання цього договору, та своїм підписом підтвердила факт повного розрахунку за продану квартиру відповідно до п.6 цього договору.
Пунктом 9 Договору купівлі-продажу квартири, підписання цього договору Продавцем є підтвердженням факту повного розрахунку за продану квартиру та свідчить про відсутність у Продавця по відношенню до Покупця будь-яких претензій фінансового та майнового характеру.
Відповідно до п. 12 Договору купівлі-продажу квартири, Продавець гарантує, що предмет цього договору до укладення договору нікому іншому не відчужений, в спорі та під забороною, в тому числі податковою, не перебуває, правами третіх осіб як в Україні, так і за її межами не обтяжений, не внесений до статутного капіталу господарських товариств, прихованих недоліків не має.
Згідно п. 13 Договору купівлі-продажу квартири, сторони стверджують, що не обмежені в праві укладати правочини, не визнані у встановленому порядку недієздатними повністю або частково, не страждають на захворювання, що перешкоджають усвідомлення ними суті цього договору.
Пунктом 14 Договору купівлі-продажу квартири, Покупець та Продавець взаємно стверджують один одному та повідомляють, що:
- не перебуваємо у хворобливому стані, не страждаємо у момент укладення цього договору на захворювання, що перешкоджають усвідомленню його суті;
- розуміємо природу цього правочину, свої права та обов'язки за договором;
договір спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; договір укладається нами згідно зі справжньою нашою волею, без будь-якого застосування фізичного чи психічного тиску; вільно володіємо українською мовою.
Відповідно до п. 19 Договору купівлі-продажу квартири, Продавець стверджує, що зареєстрований у відчужуваній квартирі (що підтверджується Довідкою ЖЕУ 1/2 від 13.07.2015 року), звільнить відчужувану квартиру від речей домашньої обстановки та вжитку та зніметься з реєстраційного обліку протягом 7 (сьоми) днів з моменту підписання цього договору, заборгованість по комунальним платежам на момент відчуження квартири відсутня. Продавець зобов'язується оплатити всі комунальні послуги до моменту звільнення та передачі квартири і надати Покупцеві підтверджуючі документи про відсутність заборгованості з оплати комунальних послуг під час передачі квартири відповідно до п. 15 цього договору. Починаючи з дня передачи квартири обов'язок оплачувати всі комунальні послуги бере на себе Покупець.
Згідно п. 21 Договору купівлі-продажу квартири, Продавець стверджує, що згідно закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей» за № 2623-ІV від 02.06.2005 року, на відчужувану ним квартиру № 44 (сорок чотири) у житловому будинку № 30 (тридцять), який розташований по вул. Заводській в місті Павлограді, Дніпропетровської області, не мають прав малолітні, неповнолітні, недієздатні за віком або станом здоров'я особи.
Пунктом 22 Договору купівлі-продажу квартири, Продавець довів до відома Покупця, а Покупець взяла до уваги той факт, що відчужувана квартира не є спільною сумісною власністю та, є його особистою приватною власністю, оскільки набувалася ним в порядку успадкування по рішенню суду, і осіб, які б могли поставити питання про визнання за ними права власності на Відчужувану квартиру, у тому числі й відповідно до статей 65,74 та 97 Сімейного кодексу Украйну немає.
Гр. ОСОБА_5 та гр. ОСОБА_1 є батьками неповнолітньої дитини, а саме ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується копією свідоцтва про народження(Т. 1, арк.с.11).
Гр. ОСОБА_5 та гр. ОСОБА_1 уклали шлюб 21 жовтня 2015 року, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб(Т. 1, арк.с.9).
Гр. ОСОБА_5 зареєстрований сам за адресою: АДРЕСА_4, що підтверджується копією довідки про реєстрацію та склад сім'ї від 13.07.2015 року(Т. 1, арк.с.111).
Судом також встановлено, що з грудня 2012 року разом з гр. ОСОБА_5 проживає без реєстрації його син ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_4, що підтверджується копією акту КП «Житлосервіс» під № 17 від 16.10.2015 року(Т. 1, арк.с.37). Також за цією адресою проживає без реєстрації гр. ОСОБА_1, що підтверджується висновком Виконавчого комітету Павлоградської міської ради, відповідно до якого встановлено, що при оформленні нотаріальної угоди батьки ОСОБА_5 та ОСОБА_1 від імені малолітньої дитини ОСОБА_8 до органу опіки та піклування Павлоградської міської ради за дозволом на продаж не зверталися, а також ОСОБА_5, ОСОБА_1 та їх малолітній син ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1 до теперішнього часу проживають без реєстрації в спірній квартирі так як іншого житла не мають, а тому діючи виключно в інтересах дитини, орган опіки та піклування ПМР вважає за неможливе виселення малолітнього ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1 з квартири за адресою: АДРЕСА_4.
Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що заявлені позивачем за уточненим первісним позовом вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу, є не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки позивач не довів ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх позовних вимог, а саме зміст цього правочину не суперечить Цивільному кодексу України, Сімейному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, окрім цього ОСОБА_5 будучи єдиним власником на праві приватної власності свого нерухомого майна, а саме у період з 26.11.2004 року до народження дитини - 05.12.2012 року, та до укладення шлюбу 21.10.2015 року з гр. ОСОБА_1, а тобто мав право розпоряджатися своїм майном відповідно до положень ст. 41 Конституції України, ст.ст. 319, 321, 391 ЦК України, без отримання будь-яких дозволів від державних установ, органів(орган опіки та піклування) та інших юридичних та фізичних осіб. Також ОСОБА_5 мав необхідний обсяг цивільної дієздатності(на час укладення правочину міг розуміти та усвідомлювати наслідки своїх дій, йому виповнилося 18 років, не хворів психічними розладами та інше), що не спростовується сторонами. Також волевиявлення ОСОБА_5 під час укладення вищезазначеного правочину було вільним і відповідало його внутрішній волі, оскільки позивачами не доведено, що на ОСОБА_5 здійснювався під час укладення договору купівлі-продажу квартири фізичний чи психологічний примус спрямований на укладення цього правочину. Також судом при дослідженні договору купівлі-продажу квартири, який було посвідчено Державним нотаріусом Першої Павлоградської державної нотаріальної контори Тимченко О.М. та зареєстровано в реєстрі за № 2-1312 від 15.07.2015 року, встановлено, що він вчинений у письмовій нотаріальній формі, що не протирічить законодавству України, та що не оспорюється позивачем. З приводу, того, що позивач вважає, що його ввели в оману з приводу умов цього договору, а саме суми грошових коштів сплачену Покупцем йому як Продавцю за його квартиру, суд ставиться критично, оскільки це спростовується умовами цього договору, а також тим, що ОСОБА_5 сам власноруч підписався на договорі, де відповідно до умов цього договору, а саме п. 6 та п. 8 цього Договору визначено, що ОСОБА_5 отримав від ОСОБА_6 саме ту суму, яка зазначена у Договорі, а саме готівкою у розмірі 40032,00 грн. до підписання цього договору, та своїм підписом ОСОБА_6 підтвердила факт повного розрахунку за продану квартиру, а ОСОБА_5 підтвердив отримання саме цих коштів, та разом сторони погодилися на всі умови зазначені у цьому Договорі. Виходячи з вищенаведеного гр. ОСОБА_6 яка перебувала під час укладення Договору купівлі-продажу квартири у шлюбі, разом зі своїм чоловіком гр. ОСОБА_3(Т.1, арк.с.) стали 15.07.2015 року власниками квартири АДРЕСА_1, а оскільки власник нерухомого майна відповідно до положень ст. 41 Конституції України, ст.ст. 319, 321, 391 ЦК України має право безперешкодно користуватися, володіти та розпоряджатися своїм майном, а відповідно до положень ч. 1 ст. 168 Житлового кодексу України, договору найму між ОСОБА_5, ОСОБА_1 та ОСОБА_6, ОСОБА_3 не укладався після 15.07.2015 року, у строк визначений п. 19 Договору купівлі-продажу квартири(звільнити відчужувану квартиру від речей домашньої обстановки та вжитку та зніметься з реєстраційного обліку протягом 7 (сьоми) днів з моменту підписання цього договору) колишній власник ОСОБА_5 не зробив, що не спростовується сторонам, а й підтверджується наявними доказами в матеріалах справи, а тому відповідно до ст.169 Житлового кодексу України, датою припинення договору найму жилого приміщення в цій квартирі гр. ОСОБА_5 є 15.07.2015 року + 7 днів відповідно до умов Договору = 24.07.2015 року, що належить гр. ОСОБА_6 на праві приватної власності, наймач - ОСОБА_5 і особи, які проживають разом з ним(ОСОБА_1 та ОСОБА_8.), зобов'язані були звільнити жиле приміщення, а саме квартиру АДРЕСА_1, проте цього не зробили, та відмовляються це зробити, а тому суд приходить до висновку, що вони підлягають виселенню в судовому порядку без надання іншого жилого приміщення, а тому зустрічний позов про виселення з квартири без надання іншого жилого приміщення підлягає задоволенню у повному обсязі.
Також суд ставиться критично до розписки на яку посилається ОСОБА_5 та ОСОБА_1 оскільки нотаріально завірений договір купівлі-продажу квартири, де зазначено, що підписом у цьому договорі ОСОБА_5 як Продавець квартири підтвердив, те що він отримав кошти у розмірі зазначеному в цьому договорі за квартиру, яку він передав у власність ОСОБА_6, а тому розписка(Т. 1, арк.с.136) не є тим документом, який підтверджує виконання або не виконання зобов'язань за нотаріально завіреним договором купівлі-продажу квартири від 15.07.2015 року, оскільки підпис сторін у нотаріально завіреному договорі купівлі-продажу квартири від 15.07.2015 року і є цим підтвердженням.
Суд також ставиться критично до лікарняних виписок, листів непрацездатності, наданих ОСОБА_5 в суд, де зазначається, що ОСОБА_5 перебував на лікарняному 10.03.2015 року у зв'язку із колотою раною правої ступні та по 18.03.2015 року(Т.1 арк.с.38-39), а також до лікарняних виписок, де зазначено, що ОСОБА_8 хворів у періоди: з 16.02.2015 року по 24.02.2015 року; з 21.04.2015 року по 29.04.2015 року; з 29.08.2015 року по 18.09.2015 року(Т. 1, арк.с.40-42). Оскільки ці періоди хвороби не відносяться до періоду укладення ОСОБА_5 нотаріально завіреного договору купівлі-продажу квартири від 15.07.2015 року, і ніяким чином не підтверджують обставини зазначені на підтвердження позовних вимог ОСОБА_5 з приводу недійсності договору купівлі-продажу квартири від 15.07.2015 року.
Окрім цього суд ставиться критично до висновку Органу опіки й піклування ПМР щодо можливості виселення неповнолітньої дитини гр. ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, де орган опіки та піклування ПМР вважає за неможливе виселення малолітнього ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1 з квартири за адресою: АДРЕСА_4, оскільки виходячи з вищенаведеного право власності не може бути обмежене шляхом реалізації положень ст. 47 Конституції України, оскільки з положень ст. 47 Конституції України, відповідачам та їх малолітній дитині за зустрічним позовом, як громадянам, які потребують соціального захисту, житло повинно бути надане державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону, а не за рахунок порушення права власності власника житлового приміщення, а саме ОСОБА_6
Відповідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, але оскільки у позовних вимогах за первісним позовом було відмовлено у повному обсязі, а позовні вимоги за зустрічним позовом були задоволені, тому суд приходить до висновку, що судові витрати потрібно стягнути з відповідачів на користь позивачів за зустрічним позовом, розбивши суму витрат пропорційно кількості відповідачів, оскільки позивачі за зустрічним позовом сплатили судовий збір за подачу позову до суду у сумі 487,20 грн., що підтверджується копіями квитанцій(Т. 1, арк.с.43-44).
Керуючись ст.76, 81, 263, 264, 265 ЦПК України, суд
У задоволенні позову ОСОБА_5, ОСОБА_1 до ОСОБА_6, ОСОБА_3, треті особи: Перша Павлоградська державна нотаріальна контора, Орган опіки та піклування Павлоградської міської ради про визнання недійсним договору купівлі-продажу - відмовити.
Витрати на судовий збір в сумі 487.20 гривень покласти на ОСОБА_5 та ОСОБА_1.
Позов ОСОБА_6, ОСОБА_3 до ОСОБА_5, ОСОБА_1, треті особи: Головне управління Державної Міграційної Служби у Дніпропетровській області, Орган опіки та піклування Павлоградської міської ради про виселення з квартири без надання іншого жилого приміщення - задовольнити.
Виселити ОСОБА_5 та ОСОБА_1 разом із малолітнім ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_5, з квартири АДРЕСА_5 без надання іншого жилого приміщення.
Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6, ОСОБА_3 витрати на судовий збір в сумі 243.60 гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_6, ОСОБА_3 витрати на судовий збір в сумі 243.60 гривень.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Дніпровського апеляційного суду.
Повний текст рішення суду складено 30 березня 2019 року.
Суддя: В. О. Головін