Іменем України
02 квітня 2019 року
Київ
справа №822/6148/15
адміністративне провадження №К/9901/14625/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Бучик А.Ю.,
суддів: Гімона М.М., Мороз Л.Л.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 27.01.2016 у складі ОСОБА_3 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 01.03.2016 у складі колегії суддів Курка О.П., Білоуса О.В., Совгири Д.І. у справі №822/6148/15 за позовом ОСОБА_4 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання дій і рішення протиправними та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_4 (надалі по тексту - позивач) звернулась до суду з позовом, в якому просила:
- визнати протиправними дії та рішення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" Кадирова В.В. (надалі по тексту - Уповноважена особа) щодо обмеження операцій за рахунком, відкритим на ім'я позивача у АТ "Дельта Банк" відповідно до договору №018-28551-120215 та зобов'язати зняти такі обмеження;
- зобов'язати уповноважену особу включити позивача до переліку вкладників АТ "Дельта Банк" для здійснення виплат гарантованої суми відшкодування та подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб інформацію щодо позивача, як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами в АТ "Дельта Банк" у розмірі 7000 (сім тисяч) доларів США із нарахованими відсотками, за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб;
- зобов'язати Фонд гарантування вкладів фізичних осіб включити позивача до загального реєстру вкладників АТ "Дельта Банк", які мають право на відшкодування коштів за вкладами згідно договору банківського вкладу за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у розмірі 7000 (сім тисяч) доларів США із нарахованими відсотками.
Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 27 січня 2016 року, яка залишена без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 01 березня 2016 року, позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасувати наказ уповноваженої особи від 16.09.2015 №813 "Щодо заходів, пов'язаних із наслідками виявлення нікчемних правочинів (договорів) за вкладними операціями" в частині застосування наслідків нікчемності договору банківського вкладу №018-28551-120215 від 12.02.2015, укладеного між Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" та позивачем.
Зобов'язано уповноважену особу подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо позивача як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами в АТ "Дельта Банк" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на підставі договору банківського вкладу №018-28551-120215 від 12.02.2015.
В касаційній скарзі Уповноважена особа просить скасувати постанову Хмельницького окружного адміністративного суду та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 01 березня 2016 року та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування касаційної скарги вказує, що Комісією з перевірки правочинів було виявлено операції з перерахунку грошових коштів з поточних рахунків фізичних осіб на вкладні (депозитні) рахунки фізичних осіб, відкриті в банку, які були здійсненні в період дії постанови НБУ № 692/БТ від 30.10.2014 "Про віднесення ПАТ "Дельта банк" до категорії проблемних", якою, в тому числі, було заборонено проведення будь-яких операцій, за результатами яких збільшується гарантована сума відшкодування за вкладами фізичних осіб Фондом, крім договорів, укладених до набрання чинності постановою, умовами яких передбачено поповнення вкладів фізичних осіб за рахунок відсотків. Наголошує, що кошти на рахунок, відкритий на ім'я позивача, надійшли в наслідок "розбивки" великого вкладу іншого клієнта з метою створення в майбутньому штучного зобов'язання Фонду на відшкодування грошових коштів за рахунок держави.
Фондом гарантування вкладів фізичних осіб подано до суду письмові пояснення, в яких він просить задовольнити касаційну скаргу Уповноваженої особи та скасувати постанову Хмельницького окружного адміністративного суду та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 01 березня 2016 року та прийняти рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
Відзиву на касаційну скаргу позивачем до суду не подано.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
У ході розгляду справи судами встановлено, що 12.02.2015 між позивачем та ПАТ "Дельта Банк" укладено договір банківського вкладу (депозиту) "Найкращий від Миколая" №018-28551-120215, згідно якого банк відкрив клієнту поточний рахунок № НОМЕР_1.
Відповідно до п.1.2, 1.3 Договору сума вкладу складає 7000 дол. США за ставкою 5,5% річних, строк розміщення вкладу - по 13.05.2015.
Кошти на рахунок позивача були зараховані 12.02.2015 згідно меморіального ордеру № 10312983.
Постановою правління Національного банку України від 02.03.2015 № 150 ПАТ "Дельта Банк" віднесено до категорії неплатоспроможних, що стало підставою для запровадження з 02.03.2015 у цій банківській установі тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації. Тимчасову адміністрацію в ПАТ "Дельта Банк", з урахуванням рішень про продовження строків, запроваджено включно до 02.10.2015.
22.06.2015 директором Департаменту клієнтської підтримки ПАТ "Дельта Банк" позивача було проінформовано про тимчасове обмеження за її рахунками та проведення перевірки.
Комісією з перевірки правочинів (договорів) за вкладними операціями ПАТ "Дельта Банк" (призначеної наказом уповноваженої особи №408 від 29.05.2015) було проведено перевірку на предмет виявлення правочинів (договорів) за вкладними операціями, що є нікчемними згідно ст.38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
Згідно протоколу від 15.09.2015 Комісією було затверджено результати перевірки, якою виявлено правочини (договори) за вкладними операціями, що є нікчемними згідно п.7 ч.3 ст.38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (в т.ч. вкладний договір позивача) та запропоновано уповноваженій особі видати відповідний наказ щодо виявлення договорів банківського вкладу (депозиту), за якими кошти на вкладні рахунки були перераховані іншими фізичними особами, та які є нікчемними згідно п.7 ч.3 ст.38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", та щодо застосування наслідків такої нікчемності.
16.09.2015 уповноваженою особою був прийнятий наказ №813 "Щодо заходів, пов'язаних із наслідками виявлення нікчемних правочинів (договорів) за вкладними операціями, яким вирішено застосувати наслідки нікчемності правочинів за вкладними операціями згідно переліку (в т.ч. стосовно вкладу позивача).
Даним наказом було передбачено, зокрема, застосувати наслідки нікчемності договорів банківського вкладу (депозиту), що є нікчемними з підстав, визначених п.7 ч.3 ст.38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", та перелік яких наведено в додатку №1 до наказу (в якому, зокрема, вказано договір позивача) - в т.ч. направити позивачу повідомлення про нікчемність правочину.
На підставі постанови Правління НБУ від 02.10.2015 №664 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Дельта Банк" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 02.10.2015 №181 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "Дельта Банк" та делегування повноважень ліквідатора банку".
Згідно з зазначеним рішенням розпочато процедуру ліквідації ПАТ "Дельта Банк", призначено уповноважену особу Фонду гарантування (Кадирова В.В.) та делеговано їй всі повноваження ліквідатора ПАТ "Дельта Банк", визначені статтями 37, 38, 47-51 Закону №4452-VI на два роки, з 05.10.2015 по 04.10.2017 включно.
З 08.10.2015 Фонд гарантування вкладів фізичних осіб розпочав виплату вкладникам ПАТ "Дельта Банк" коштів за депозитними вкладами за рахунок бюджетних коштів.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і апеляційний суд, вказав, що доводи уповноваженої особи про нікчемність договору банківського вкладу №018-28551-120215 від 12.02.2015 не знайшли підтвердження під час вирішення справи, наказ уповноваженої особи від 16.09.2015 №813 "Щодо заходів, пов'язаних із наслідками виявлення нікчемних правочинів (договорів) за вкладними операціями" в частині застосування наслідків нікчемності договору банківського вкладу №018-28551-120215 від 12.02.2015 є безпідставним та підлягає скасуванню. Також суди дійшли висновку про необхідність зобов'язання уповноваженої особи подати до Фонду додаткову інформацію щодо позивача як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ "Дельта Банк" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на підставі договору банківського вкладу №018-28551-120215 від 12.02.2015.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів виходить з наступного.
Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлені, зокрема, Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; Закон № 4452-VI).
Частиною першою статті 3 Закону № 4452-VI визначено, що Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.
Відповідно до частини першої статті 26 Закону № 4452-VI Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.
Виконання зобов'язань Фонду перед вкладниками здійснюється Фондом з дотриманням вимог щодо найменших витрат Фонду та збитків для вкладників у спосіб, визначений цим Законом, у тому числі шляхом передачі активів і зобов'язань банку приймаючому банку, продажу банку, створення перехідного банку протягом дії тимчасової адміністрації або виплати відшкодування вкладникам після ухвалення рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідації банку.
Згідно з положеннями статті 27 Закону № 4452-VI Уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.
Уповноважена особа Фонду зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів. Нарахування процентів за вкладами припиняється з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Інформація про вкладника в переліку вкладників має забезпечувати його ідентифікацію відповідно до законодавства.
Протягом шести днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах "Урядовий кур'єр" або "Голос України" та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти до висновку про те, що держава гарантує фізичним особам, які на момент прийняття рішення Національним банком України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних, мали у такому банку вклад (від 10 грн.), відшкодування суми коштів, розміщених на цьому вкладі, включаючи нараховані відсотки, за рахунок коштів ФГВФО у межах суми, встановленої адміністративною радою Фонду, яка не може бути меншою 200000 грн. Фактична виплата гарантованої суми відшкодування здійснюється ФГВФО відповідно до затверджених виконавчою дирекцією Фонду реєстрів вкладників, сформованих на підставі переліку вкладників з визначенням суми відшкодування для кожного з них, що складаються уповноваженою особою Фонду.
Суд касаційної інстанції зауважує, що підставою для поширення на особу гарантій, передбачених Законом №4452-VI щодо відшкодування вкладу, є наявність у такої особи залишку коштів на банківському рахунку, що відкритий на її ім'я, тобто наявність вкладу та статусу вкладника у особи. При цьому положення чинного законодавства не пов'язують визначення статусу вкладника банку та виникнення у нього права на отримання гарантованої суми відшкодування вкладу із походженням на відповідному вкладному (депозитному, поточному) рахунку коштів.
Також слід вказати, що Верховний Суд раніше сформулював правовий висновок щодо застосування норм матеріального права у спорах цієї категорії у подібних правовідносинах. Зокрема, у постанові від 04 липня 2018 року (справа № 826/1476/15) виснував, що перелік передбачених частиною третьою статті 38 Закону № 4452-VI підстав, за яких правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, є виключним. Положення статті 228 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) не можуть бути застосовані комісією банку чи уповноваженою особою Фонду при вирішенні питання про віднесення правочинів до нікчемних для розширення переліку підстав нікчемності, визначених у частині третій статті 38 Закону № 4452-VI.
У цьому рішенні суд зазначив також, що поняття "подрібнення вкладів", "розбивка вкладів", вжиті у судових рішеннях, не є правовими. Фактично під "подрібненням" чи "розбивкою" розуміється перерахування коштів з рахунку однієї фізичної особи на рахунок іншої.
Якщо внаслідок проведених операцій Фонду, а не банку, завдані збитки (штучно збільшена сума гарантованих державною виплат), то стаття 38 Закону 4452-VI не може бути застосована, а Фонд має звертатися до суду з вимогою про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину на підставі статті 228 ЦК. Лише за наявності рішення суду можна застосовувати до позивача будь-які наслідки недійсності нікчемного правочину за цією статтею.
Згідно з положеннями статей 37, 38 Закону № 4452-VI Фонд або його уповноважена особа наділені повноваженнями щодо виявлення факту нікчемності правочинів, тобто мають право здійснити перевірку таких правочинів стосовно їх нікчемності, прийняти відповідне рішення про виявлення факту нікчемності правочину і повідомити про це сторони правочину, а також вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності правочинів.
При цьому при виявленні нікчемних правочинів Фонд, його уповноважена особа чи банк не наділені повноваженнями визнавати правочини нікчемними. Правочин є нікчемним відповідно до закону, а не наказу банку, підписаного уповноваженою особою Фонду. Такий правочин є нікчемним з моменту укладення в силу закону (частини другої статті 215 ЦК та частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI) незалежно від того, чи була проведена передбачена частиною другою статті 38 цього ж Закону перевірка правочинів банку і виданий згаданий наказ. Наслідки нікчемності правочину також настають для сторін у силу вимог закону. Наказ банку не є підставою для застосування таких наслідків. Такий наказ є внутрішнім розпорядчим документом банку, який підписала уповноважена особа Фонду як особа, що здійснює повноваження органу управління банку.
У постанові від 31 жовтня 2018 року у справі № 802/351/16-а Велика Палата Верховного Суду за подібних до встановлених у справі, що розглядається, обставин зазначила, що відповідно до умов договору банківського вкладу (депозиту) на відповідному банківському рахунку розміщено відповідну суму, яка обчислюється в тисячах доларів США, строком до 22 січня 2016 року, що підтверджується платіжним дорученням.
Укладення зазначеного договору й зарахування коштів на рахунок відбулись до початку віднесення АТ "Дельта Банк" до категорії неплатоспроможних та запровадження тимчасової адміністрації (02 березня 2015 року).
Отже, як зазначив цей суд, оскільки вклад розміщено на рахунку АТ "Дельта Банк" до запровадження тимчасової адміністрації, тому позивач підпадає під дію гарантій відшкодування коштів за вкладом на підставі статті 26 Закону № 4452-VI. При цьому, відповідач не навів правових підстав для не включення позивача до переліку вкладників АТ "Дельта Банк", які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, відповідно до приписів Закону № 4452-VI.
Велика Палата Верховного Суду погодилася з позицією судів попередніх інстанцій, які дійшли висновку, що позивач є особою, яка набула право на гарантоване державою відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, і неподання інформації про позивача, як вкладника банку, до переліку протягом трьох днів з дня отримання рішення про відкликання банківської ліцензії дає підстави для зобов'язання уповноваженої особи Фонду подати до Фонду додаткову інформацію щодо позивача, як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом в АТ "Дельта Банк" за рахунок Фонду.
Ці висновки Верховного Суду щодо застосування норм права, ухвалені за результатами розгляду справ, фактичні обставини яких є певним чином подібними до фактичних обставин, встановлених у справі, що розглядається, - спір у справі, що розглядається, також стосується правомірності дій уповноваженої особи Фонду щодо відмови включити позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, та правомірності дій і рішень уповноваженої особи Фонду про визнання правочину нікчемним, тому колегія суддів у вимірі фактичних обставин цієї справи вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині зобов'язання уповноваженої особи подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо позивача як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами в АТ "Дельта Банк" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на підставі договору банківського вкладу №018-28551-120215 від 12.02.2015.
Разом з тим, суд касаційної інстанції не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для визнання протиправним та скасування наказу уповноваженої особи від 16.09.2015 №813 "Щодо заходів, пов'язаних із наслідками виявлення нікчемних правочинів (договорів) за вкладними операціями" в частині застосування наслідків нікчемності договору банківського вкладу №018-28551-120215 від 12.02.2015, укладеного між Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" та позивачем з огляду на таке.
Згідно із частинами 1, 2, 10 статті 38 Закону № 4452-VI Фонд (уповноважена особа Фонду) зобов'язаний забезпечити збереження активів і документації банку, зокрема, протягом дії тимчасової адміністрації забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною 3 цієї статті.
За результатами перевірки, здійсненої відповідно до статті 38 Закону № 4452-VI, виявляються правочини, які є нікчемними в силу приписів (на підставі) закону. При виявленні таких правочинів Фонд, його уповноважена особа Фонду чи банк не наділені повноваженнями визнавати або встановлювати правочини нікчемними.
Правочин є нікчемним відповідно до закону, а не наказу уповноваженої особи Фонду. Такий правочин є нікчемним з моменту укладення в силу закону (частина 2 статті 215 Цивільного кодексу України та частина 3 статті 38 Закону № 4452-VI) незалежно від того, чи проведена передбачена частиною другою статті 38 цього ж Закону перевірка правочинів ПАТ "Дельта Банк" із затвердженням її результатів відповідною комісією. Наслідки нікчемності правочину також настають для сторін у силу вимог закону. Наказ уповноваженої особи Фонду не є підставою для застосування таких наслідків. Такий наказ є внутрішнім розпорядчим документом, який прийнято уповноваженою особою, що здійснює повноваження органу управління банку.
Така позиція відображена у постановах Великої Палати Верховного Суду у справах № 910/12294/16 від 11 квітня 2018 року, № 910/24198/16 від 16 травня 2018 року та № 819/353/16 від 04 липня 2018 року.
Оскільки наказ про нікчемність правочинів є внутрішнім документом банку, який приймається особою, що здійснює повноваження органу управління банку, він не створює жодних обов'язків для третіх осіб (у тому числі й вкладників банку), тому не може порушувати будь-які права таких осіб унаслідок прийняття цього наказу.
Із зазначеного можна зробити висновок, що права позивача в цій справі не можуть бути порушені внаслідок ухвалення внутрішнього документа банку, сфера застосування якого обмежується внутрішніми відносинами відповідного банку як юридичної особи.
Отже, встановлена правова природа згаданого наказу унеможливлює здійснення судового розгляду вимог про визнання протиправним та скасування наказ уповноваженої особи від 16.09.2015 №813 "Щодо заходів, пов'язаних із наслідками виявлення нікчемних правочинів (договорів) за вкладними операціями" в частині застосування наслідків нікчемності договору банківського вкладу №018-28551-120215 від 12.02.2015, укладеного між Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" та позивачем, а тому провадження у цій частині адміністративної справи підлягає закриттю.
Вказана правова позиція була викладена і в постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 802/8351/16-а.
Отже, постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 27 січня 2016 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 01 березня 2016 року в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправними дії Уповноваженої особи щодо визнання нікчемним договору банківського вкладу (депозит), №031-21061-170215 "Лояльний" від 17.02.2015 слід скасувати, а провадження в наведеній частині підлягає закриттю.
Згідно пункту 1 частини 1 статті 354 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, установлених статтею 238 КАС України, а саме якщо справу не належить розглядами за правилами адміністративного судочинства.
Керуючись ст.ст. 341, 344, 349, 350, 354, 355, 356, 359 КАС України, суд,-
Касаційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації в ПАТ "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича задовольнити частково.
Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 27 січня 2016 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 01 березня 2016 року скасувати в частині вимог про визнання протиправним та скасування наказу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації в ПАТ "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича від 16.09.2015 №813 "Щодо заходів, пов'язаних із наслідками виявлення нікчемних правочинів (договорів) за вкладними операціями" в частині застосування наслідків нікчемності договору банківського вкладу №018-28551-120215 від 12.02.2015, укладеного між Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" та ОСОБА_4, а провадження у справі у цій частині закрити.
В решті постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 27 січня 2016 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 01 березня 2016 року залишити без змін.
Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
А.Ю. Бучик
М.М. Гімон
Л.Л. Мороз
Судді Верховного Суду