Іменем України
02 квітня 2019 року
Київ
справа №183/5379/17(2-а/183/52/18)
адміністративне провадження №К/9901/52377/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Бучик А.Ю.,
суддів: Гімона М.М., Мороз Л.Л.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області в складі судді Парфьонова Д.О. від 29.01.2018 та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду в складі колегії суддів: Чередниченко В.Є., Щербака А.А., Панченко О.М. від 03.05.2018 у справі №183/5379/17(2-а/183/52/18) за позовом ОСОБА_2 до Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної казначейської служби України про визнання дій протиправними,
В жовтні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної казначейської служби України в якому, з урахуванням уточнень, просить:
- визнати дії Державної служби України з надзвичайних ситуацій стосовно нарахування та виплати позивачу одноразової грошової допомоги по інвалідності в порушення вимог частини 2 ст.9 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), а саме без урахування всіх видів грошового забезпечення - протиправними;
- зобов'язати Державну службу України з надзвичайних ситуацій у місячний термін сплатити на користь позивача недоплачену суму одноразової грошової допомоги по інвалідності з урахуванням усіх видів грошового забезпечення згідно з вимогами частини 2 ст. 9 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) у розмірі 317440,62 грн. з урахуванням раніше виплаченої суми, які перерахувати на банківський рахунок позивача;
- зобов'язати Державну службу України з надзвичайних ситуацій у місячний термін нарахувати та сплатити позивачу компенсацію втрати частини доходу завданих тривалим неперерахуванням недоплаченої суми одноразової грошової допомоги по інвалідності з розміру 317440,62 грн. у відповідності ст.ст. 1-4, 6 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», кошти перерахувати на банківський рахунок ОСОБА_2;
- стягнути з відповідача моральну шкоду у розмірі 10000 грн.
Ухвалою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 29 січня 2018 року, залишеною без змін постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03 травня 2018 року, позов залишено без розгляду.
Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив з того, що позивачем пропущено шестимісячний строк на звернення до суду з адміністративним позовом, оскільки позивач одержав виплату одноразової грошової допомоги 24.06.2008 року та протягом періоду з 24.06.2008 року по 2017 рік міг звернутись до відповідача з вимогами про надання роз'яснення стосовно формування своєї допомоги, однак цим правом скористався лише в 10 жовтня 2017 року. Дату отримання відповіді на звернення не можна вважати за дату, з якої позивачу стало відомо про порушення своїх прав.
В касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, скасувати та направити справу на продовження розгляду до суду першої інстанції.
Касаційну скаргу обґрунтовано тим, що про порушення своїх прав позивач дізнався з листа Державної служби України з надзвичайних ситуацій від 10.10.2017 року, отриманого ним 18.10.2017 року, а отже саме з цієї дати починає свій відлік строк звернення до суду з цим позовом.
У відзиві на касаційну скаргу Державна служба України з надзвичайних ситуацій просить у задоволені касаційної скарги відмовити, судові рішення залишити без змін.
Заслухавши суддю - доповідача, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Відповідно до частини 1 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції на час звернення з позовом до суду), адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншим законом.
Станом на день розгляду справи судом першої інстанції набрав чинності КАС України в новій редакції.
Відповідно до ч. 1 ст. 120 КАС України в редакції на дату винесення судом першої інстанції оскаржуваної ухвали позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно з ч. 2 цієї статті для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч. 3 та ч. 4 ст. 123 чинного КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду. Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Як встановлено судами та не заперечується сторонами, позивачу виплачено одноразову грошову допомогу у розмірі 44604 грн. 24 червня 2008 року.
Не погоджуючись з розміром цієї допомоги, позивач направив у письмовому вигляді заяву на ім'я голови Державної служби України з надзвичайних ситуацій від 25 вересня 2017 року, в якій просив обґрунтовано роз'яснити розмір виплати одноразової грошової допомоги по інвалідності, а в разі невідповідності раніше отриманого розміру грошової допомоги законодавчим актам України, чинним на час виникнення спірних відносин здійснити перерахунок (або відмовити в перерахунку) недоплаченої суми одноразової грошової допомоги по інвалідності.
В листі - відповіді Державної служби України з надзвичайних ситуацій від 10.10.2017 року № 03-14338/201, отриманого позивачем поштовим зв'язком 18 жовтня 2017 року відмовлено в перерахунку та доплаті одноразової грошової допомоги по інвалідності.
Позивач вважає, що з моменту отримання листа - відповіді від Державної служби України з надзвичайних ситуацій від 10.10.2017 року № 03-14338/201, отриманого поштовим зв'язком 18 жовтня 2017 року, в якому відмовлено в перерахунку та доплаті одноразової грошової допомоги по інвалідності, позивач дізнався про порушення законних прав та інтересів, а тому не вважає строк звернення до суду пропущеним.
За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Отже, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що твердження позивача про те, що про порушення своїх прав він дізнався 18.10.2017 року при отриманні листів відповідача є помилковим, оскільки встановлений законодавством строк звернення до суду з позовом починає свій відлік з часу коли особа дізналася про ті чи інші дії відповідача, які на його думку порушують його права, тобто з дати виплати позивачу одноразової грошової допомоги, а не з дати коли позивач з'ясував для себе, що такими діями відповідач порушив його права.
Позивач жодним чином не був позбавлений можливості встановити правильність нарахування та виплати йому одноразової грошової допомоги у відповідності до Порядку виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності осіб рядового і начальницького складу органів та підрозділів цивільного захисту затверджений постановою КМ України № 908 від 11 липня 2007 року.
Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що позивачем не надано доказів на підтвердження обставин, які були об'єктивно непереборними, на підтвердження наявності поважних причин пропуску строку звернення до суду, а тому погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про залишення позову без розгляду.
Відповідно до ч. 1 ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись ст.ст. 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, ухвалу Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 29 січня 2018 року та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03 травня 2018 року - без змін.
Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
А.Ю. Бучик
М.М. Гімон
Л.Л. Мороз
Судді Верховного Суду