Апеляційне провадження: Доповідач - Ратнікова В.М.
№ 22-ц/824/5155/2019
м. Київ Справа № 760/2458/17
28 березня 2019 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Ратнікової В.М.
суддів - Левенця Б.Б.
- БорисовоїО.В.
при секретарі - Куркіній І.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 03 січня 2019 року, ухвалене під головуванням судді Шереметьєвої Л.А., у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_2, ОСОБА_7, третя особа: ОСОБА_8 про відшкодування шкоди, -
07 лютого 2017 року ОСОБА_3 звернувся до Солом'янського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_2, ОСОБА_7 про відшкодування шкоди.
На обґрунтування позовних вимог зазначав, що він є власником квартири АДРЕСА_1. Поверхом вище, у квартирі 25 цього будинку проживають відповідачі. 27 березня 2014 року відбулося залиття його квартири № 21 з вини відповідачів, які, як зазначено в акті про залиття від 31 березня 2014 року, недбало користувалися сантехнічним обладнанням.
29 квітня 2014 року між ним та ТОВ «Промжитлоінвест» був укладений договір підряду № 27 щодо надання послуг з ремонту квартири АДРЕСА_1 в обсягах, необхідних для її відновлення після залиття.
Вказував на те, що в результаті затоплення були пошкоджені стеля, стіни та підлога в кухні, коридорі, туалеті, ванній і кімнатах квартири, у зв'язку з чим квартира потребує ремонту та відновлювальних робіт, вартість яких за висновком спеціалістів у поточних цінах станом на 29 квітня 2014 року склала 34 406 грн.
Посилаючись на те, що відповідачі у добровільному порядку не відшкодовують заподіяні матеріальні збитки, що були завдані внаслідок залиття ними його квартири, позивач просив стягнути солідарно з відповідачів на його користь майнову шкоду в сумі 34 406 грн., а також судові витрати, що складаються з суми сплаченого судового збору у розмірі 640,00 грн.
Заочним рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 27 лютого 2018 року позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 на користь ОСОБА_3 по 5 734,33 грн. у відшкодування шкоди,
Стягнуто ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 11 468,66 грн. у відшкодування шкоди.
Стягнуто з ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_2, ОСОБА_7 на користь ОСОБА_3 640,00 грн. судового збору.
УхвалоюСолом'янського районного суду м. Києва від 12 червня 2018 року заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення задоволено.
Скасовано заочне рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 27 лютого 2018 року та призначено справу до розгляду.
Протокольною ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 09 липня 2018 року до участі у справі залучено ОСОБА_8 у якості третьої особи.
РішеннямСолом'янського районного суду м. Києва від 03 січня 2019 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 11 468,66 грн. матеріальної шкоди.
Стягнуто з ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 на користь ОСОБА_3 по 5 734,34 грн. у відшкодування шкоди.
Стягнуто з ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_2, ОСОБА_7 на користь ОСОБА_3 640,00 грн. судового збору.
Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 03 січня 2019 року та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.
Апеляційну скаргу обґрунтовував тим, що рішення суду ухвалене з порушенням норм матеріального права, висновки суду не ґрунтуються на досліджених судом доказах та встановлених обставинах. Зазначав що, задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції не врахував наступних обставин, що мають значення для вирішення справи. Так, позивачем не було надано доказів на підтвердження того, що сантехнічне обладнання у квартирі відповідачів утримувалося у неналежному стані, тому відповідно і доказів, що залиття квартири позивача сталася через неналежний стан сантехнічного обладнання в квартирі відповідачів матеріали справи не містять. Також, ОСОБА_7, зареєстрована і проживає у с. Піщане, Черкаської області, а тому суд безпідставно стягнув з неї шкоду, завдану залиття квартири в сумі 5 734,34 грн.
Вказував на те, що на час залиття квартири позивача, у квартирі відповідачів нікого не було. Через декілька днів після повернення позивач запросив його до своєї квартири, проте значних наслідків залиття в квартирі позивача він не побачив, мокрі плями на паперових шпалерах на стелі і на стінах вже просохли і зникли, лише на підлозі була волога килимова доріжка, загорнута для просушки.
Посилався на те, що суд першої інстанції безпідставно поклав в основу рішення суду для визначення розміру шкоди кошторис на поточний ремонт квартири від 16.07.2014 року, складений ТОВ «Промжитлоінвест», який не є належним доказом на підтвердження завданих позивачу збитків у зв'язку із залиттям квартири, оскільки він виконаний особами, які не є суб'єктами оціночної діяльності.
В судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити.
Позивач ОСОБА_3 в судове засідання не з"явився, про день та час слухання справи судом повідомлений у встановленому законом порядку, 25.03.2019 року до суду надійшло клопотання позивача про розгляд справи у його відсутності, а тому колегія суддів вважає можливим задовольнити вказане клопотання та розглядати справу у відсутності позивача.
Відповідачі ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та третя особа ОСОБА_8 в судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи судом повідомлялись у встановленому законом порядку, причини неявки суду не повідомили, тому колегія суддів вважає можливим розгляд справи у їх відсутності
Заслухавши доповідь судді Ратнікової В.М., пояснення відповідача ОСОБА_2, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції посилався на те, що залиття квартири АДРЕСА_1, яка на праві власності належить позивачу ОСОБА_3 та його дружині ОСОБА_8, 27 березня 2014 року відбулося з вище розташованої квартири АДРЕСА_3, співвласниками якої є відповідачі у справі. Причиною залиття в акті зазначено недбале користування мешканцями квартири сантехнічним обладнанням, розмір шкоди визначений на підставі експертної оцінки у сумі 34 406,00 грн. і відповідачами не спростовано, а тому шкода, завдана залиття квартири підлягає стягненню з кожного із відповідачів у сумі, відповідно до частки у власності в квартирі кожного з них.
Колегія суддів вважає, що такі висновки суду першої інстанції ґрунтуються на встановлених дійсних обставинах справи, досліджених судом доказах та відповідають вимогах процесуального та матеріального права, з огляду на наступне.
Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 та його дружина ОСОБА_8 є співвласниками квартири АДРЕСА_1.
Відповідачі є співвласниками квартири АДРЕСА_3, що підтверджується листом Київського міського бюро технічної інвентаризації № 062/14-8119 (И-2017) від 05 липня 2017 року, свідоцтвом про право власності на житло НОМЕР_7 від 10 серпня 1994 року та свідоцтвом про право на спадщину за законом від 24 лютого 2012 року: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 - кожний є власниками по 1/6 частині квартири АДРЕСА_3, ОСОБА_2 - власником 2/6 частин вказаної квартири.
З акту про залиття від 31 березня 2014 року, складеного комісією КП «Батиївське», вбачається, що залиття квартири АДРЕСА_1 27 березня 2014 року відбулося з вини жильців вище розташованої квартири № 25, причиною залиття є недбале користування мешканцями цієї квартири сантехнічним обладнанням.
Згідно з актом від 31 березня 2014 року, внаслідок залиття було пошкоджено велику кімнату: стеля - 1,5 кв.м. (шпалери), стіни - 9,5 кв. м. (шпалери), кухня: стеля - 1 м.п. (підвісна стеля, водоемульсійна фарба), ламінат - 2,8 кв.м., ванна кімната: стеля - 0,6 кв.м. (водоемульсійна фарба); туалет: стіни - 0,6 кв.м. (шпалери).
29 квітня 2014 року позивачем був укладений договір підряду № 47 з ТОВ «Промжитлоінвест», відповідно до п. 1.1 якого підрядник зобов'язався надати послуги замовнику з поточного ремонту квартири за адресою: АДРЕСА_1, згідно кошторисної документації. Ремонт квартири підрядник зобов'язується виконати в обсягах, необхідних для її відновлення після залиття 27.03.2014 року (п. 1.2. договору). Пунктом 2.2 договору визначено договірну ціну робіт, що складає 54 549,00 грн., в т.ч. ПДВ - 9 099,00 грн.
Згідно експертної оцінки щодо розгляду кошторисної частини проектної документації на поточний ремонт квартири за адресою: АДРЕСА_1, замовником якої є ТОВ «Промжитлоінвест» від 16 липня 2014 року, загальна кошторисна вартість поточного ремонту у поточних цінах станом на 29 квітня 2014 року складає 34 406,00 грн., у тому числі: будівельні роботи - 27 677,00 грн., інші витрати - 6 729,00 грн.
Відповідно до додаткової угоди від 18 липня 2014 року до договору підряду № 47 від 29 квітня 2014 року сторони домовилися визначити загальну вартість робіт у розмірі 34 406, 00 грн., в тому числі ПДВ - 5 734,34 грн.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що залиття квартири позивача відбулося з вини відповідачів, надані позивачем докази на підтвердження завданих йому збитків у зв'язку з залиттям квартири відповідачами не спростовані, відповідачі, як співвласники квартири, не довели відсутність їх вини у заподіянні шкоди позивачу, а тому з них відповідно до частки в спільному майні підлягає стягненню завдана позивачу шкода.
Колегія суддів вважає, що такий висновок суду першої інстанції зроблений на підставі повного та об'єктивного дослідження наданих доказів, відповідно до норм матеріального права, із дотриманням норм процесуального права, з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкода завдана не з її вини (ч.2 ст.1166 ЦК України).
Відповідальність є наслідком вини та означає законне зобов'язання фізичної або юридичної особи відшкодувати завдані збитки іншій фізичній або юридичній особі згідно із певними правовими принципами та правилами. Це зобов'язання може бути передбачене в угоді (договірне зобов'язання) або в правовій нормі (недоговірне зобов'язання).
Відповідно ст. 151 ЖК України, громадяни, які мають у приватній власності будинок (квартиру), зобов'язані забезпечити його схоронність, проводити за свій рахунок поточний і капітальний ремонт, утримувати в порядку прибудинкову територію.
За правилами ст.1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов"язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Відповідно до ч.4 ст.319 ЦК України власність зобов'язує.
Цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини, якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.
ОСОБА_3 та його дружина - третя особа у справі ОСОБА_8 є співвласниками квартири АДРЕСА_1.
Відповідачі є співвласниками квартири АДРЕСА_3, що підтверджується листом Київського міського бюро технічної інвентаризації № 062/14-8119 (И-2017) від 05 липня 2017 року, свідоцтвом про право власності на житло НОМЕР_7 від 10 серпня 1994 року та свідоцтвом про право на спадщину за законом від 24 лютого 2012 року: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 - кожний є власниками по 1/6 частині квартири АДРЕСА_3, ОСОБА_2 - власником - 2/6 частин вказаної квартири.
Відповідно до акту про залиття від 31 березня 2014 року, складеного комісією КП «Батиївське», залиття квартири АДРЕСА_1 мало місце 27 березня 2014 року з вини мешканців вище розташованої квартири № 25, причиною залиття є недбале користування жильцями сантехнічним обладнанням. Внаслідок залиттям в квартирі позивача було пошкоджено: у великій кімнаті: стеля - 1,5 кв.м. (шпалери), стіни - 9,5 кв. м. (шпалери), у кухні: стеля - 1 м.п. (підвісна стеля, водоемульсійна фарба), ламінат - 2,8 кв.м., у ванній кімнаті: стеля - 0,6 кв.м. (водоемульсійна фарба); у туалеті: стіни - 0,6 кв.м. (шпалери).
29 квітня 2014 року позивачем був укладений договір підряду № 47 з ТОВ «Промжитлоінвест», відповідно до умов п. 1.1 якого підрядник зобов'язався надати послуги замовнику з поточного ремонту квартири за адресою: АДРЕСА_1, згідно кошторисної документації. Ремонт квартири, підрядник зобов'язується виконати в обсягах необхідних для її відновлення після залиття 27.03.2014 року (п. 1.2. договору). Пунктом 2.2 договору визначено договірну ціну робіт, що складає 54 549,00 грн., в т.ч. ПДВ - 9 099,00 грн.
Згідно експертної оцінки щодо розгляду кошторисної частини проектної документації на поточний ремонт квартири за адресою: АДРЕСА_1, замовником якої є ТОВ «Промжитлоінвест» від 16 липня 2014 року, загальна кошторисна вартість поточного ремонту у поточних цінах станом на 29 квітня 2014 року складає 34 406,00 грн., у тому числі: будівельні роботи - 27 677,00 грн., інші витрати - 6 729,00 грн.
Відповідно до додаткової угоди від 18 липня 2014 року до договору підряду № 47 від 29 квітня 2014 року сторони домовилися визначити загальну вартість робіт у розмірі 34 406, 00 грн., в тому числі ПДВ - 5 734,34 грн.
Враховуючи встановлені обставини справи, досліджені докази та вимоги матеріального права, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про те, що залиття квартири позивача 27 березня 2014 року відбулося з вини відповідачів, які є співвласниками вище розташованої квартири АДРЕСА_3, розмір завданої позивачу матеріальної шкоди внаслідок вказаного залиття підтверджений належними доказами, становить суму 34 406,00 грн. та обгрунтовано стягнув з кожного з відповідачів на відшкодування вказаної матеріальної шкоди позивачу суму шкоди, що відповідає його частці у праві власності на квартиру № 25.
Доводи апеляційної скарги про те, що позивачем не було надано суду доказів на підтвердження того, що сантехнічне обладнання у квартирі відповідачів утримувалося у неналежному стані, а тому і доказів залиття квартири позивача з вини відповідачів матеріали справи не містять, колегія суддів відхиляє, враховуючи наступне.
Так, з матеріалів справи вбачається, що на підтвердження вини відповідачів у залитті квартири АДРЕСА_1 та розміру завданих збитків, позивачем було надано акт про залиття від 31 березня 2014 року, договір підряду № 47 від 29 квітня 2014 року, експертну оцінку від 16.07.2014 року та додаткову угоду від 18.07.2014 року до договору підряду № 47 від 29.04.2014 року.
Відповідно до акту про залиття від 31 березня 2014 року, складеного комісією КП «Батиївське»в складі: головного інженера, майстра технічної дільниці, майстра рем. дільниці, слюсаря-сантехніка, 27 березня 2014 року в будинку АДРЕСА_1 виникло залиття. Під час обстеження встановлено, що квартира № 21 розташована на 6-му поверсі 9-ти поверхового панельного будинку, 1970 року забудови, з усіма комунальними зручностями. Залиття квартири № 21 виникло з вище розташованої квартири № 25, залиття квартири № 21, що розташована на 6 поверсі дев'ятиповерхового панельного будинку, мало місце з вини жильців вище розташованої квартири № 25, причиною якого є недбале користування жильцями сантехнічним обладнанням. Скарг на ОДС до КП «Батьївське» на несправне сантехнічне обладнання зі сторони мешканців кв. № 25 не надходило. Таким чином комісія дійшла висновку, що залиття виникло з вини мешканців кв. № 25.
Статтею 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
За приписами статтей 77, 78 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Розпорядившись своїми процесуальними правами на власний розсуд, відповідач ОСОБА_2 не надав ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції належних та допустимих доказів, які б спростовували обставини, зазначені у акті про залиття від 31 березня 2014 року.
Відповідно до ст. 360 ЦК України співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов"язаннями, пов'язаними із спільним майном.
Враховуючи приписи ст. 360 ЦК України, доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_7, зареєстрована і проживає у с. Піщане Черкаської області, а тому суд безпідставно стягнув з неї 5 734,34 грн. на відшкодування шкоди позивачу, а також, що на час залиття квартири позивача у квартирі відповідачів нікого не було є безпідставними, оскільки місце проживання співвласника та присутність співвласників у квартирі на час залиття квартири позивача не мають правового значення для покладення на них відповідальності за завдану позивачу шкоди внаслідок залиття його квартири відповідно до їх частки у праві власності.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що суд першої інстанції безпідставно послався при визначенні розміру матеріальної шкоди, завданої позивачу внаслідок залиття його квартири, на експертну оцінку кошторису від 16.07.2014 року, так як вона не є належним доказом, оскільки виконана особами, які не є суб'єктами оціночної діяльності, колегія суддів вважає необґрунтованими, з огляду на таке.
Згідно Переліку експертних організацій, що відповідають критеріям, встановленим наказом Мінрегіону від 23.05.2011 № 53, та можуть проводити експертизу проектів будівництва ДП «Укрдержекспертиза» має право проводити експертизу проектів будівництва з 23.06.2011 року. ОСОБА_12 є експертом ДП «Укрдержекспертиза», має сертифікат серії АЕ № 000091.
Відповідно до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов"язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Тобто у контексті положень одного із основоположних принципів цивільного судочинства - принципу змагальності сторін, вирішальним фактором є те, що подання доказів та доведення перед судом їх переконливості - є обовязком сторін. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, суд робить висновок про її недоведеність.
Відповідачем ОСОБА_2 не наведено обґрунтованих доводів на спростування визначеного розміру матеріального збитку, клопотань про призначення судової експертизи для визначення розміру матеріальної шкоди відповідачами не заявлялось.
З огляду на наведене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про покладення на відповідачів, з урахуванням їх частки у праві спільної часткової власності, цивільної відповідальності за завдану позивачу шкоду внаслідок залиття його квартири.
Проте, колегія суддів не може погодитись з висновком суду першої інстанції про стягнення з ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_2, ОСОБА_7 на користь ОСОБА_3 судових витрат по сплаті судового збору у загальній сумі 640,00 грн., з огляду на наступне.
Відповідно до вимог ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З урахуванням того, що рішенням суду стягнуто з відповідачів матеріальну шкоду пропорційно до розміру їх частки у праві власності на квартиру, а саме: з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 11 468,66 грн. матеріальної шкоди ( власник 2/6 частин); з ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 на користь ОСОБА_3 по 5 734,34 грн. ( кожен власник 1/6 частини ), то і судові витрати по сплаті судового збору підлягають відшкодуванню кожним відповідачем пропорційно до розміру задоволених позовних вимог: з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору у розмірі - 213,33 грн., з ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 на користь ОСОБА_3 підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору у розмірі по 106,66 грн. і рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає зміні.
Керуючись ст.ст. 141, 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2задовольнити частково.
Рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 03 січня 2019 року змінити в частині стягнення з відповідачів на користь позивача судових витрат.
Стягнути зОСОБА_2( ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь ОСОБА_3 ( ідентифікаційний номер НОМЕР_2) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі - 213,33 грн.
Стягнути з ОСОБА_4 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3), ОСОБА_5 (ідентифікаційний номер НОМЕР_4), ОСОБА_6 (ідентифікаційний номер НОМЕР_5), ОСОБА_7 (ідентифікаційний номер НОМЕР_6) на користь ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі по 106,66 грн. з кожного.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 29 березня 2019 року.
Головуючий: Судді: