Справа № 760/20909/18 Головуючий у суді І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/824/1162/2019 Доповідач: ОСОБА_2
Категорія ч. 2 ст. 186 КК України
іменем України
27 березня 2019 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі
суддів: ОСОБА_2 ,
ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретаря: ОСОБА_5 ,
за участю прокурора: ОСОБА_6 ,
обвинуваченого: ОСОБА_7 ,
захисника: ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві матеріали кримінального провадження № 12018100090008680 за апеляційною скаргою обвинуваченого на вирок Солом'янського районного суду м. Києва від 03.12.2018 року, яким
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Вільна Тарасівка, Білоцерківського району Київської області, громадянина України, з середньою освітою, розлученого, маючого малолітню дитину, ІНФОРМАЦІЯ_2 (зі слів), непрацюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого: 27.06.2000 року Білоцерківським міськрайонним судом Київської області за ч. 3 ст. 206 КК України на 3 роки позбавлення волі; 31.03.2003 року Ставищенським районним судом Київської області за ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 194, ст. 70 КК України на 4 роки позбавлення волі; 09.04.2009 року Білоцерківським міськрайонним судом Київської області за ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 187, ст. 70 КК України на 8 років позбавлення волі з конфіскацією частки майна; 07.05.2018 року Києво-Святошинським районним судом Київської області за ч. 3 ст. 185 КК України на 4 роки 6 місяців позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки,
визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України та призначено йому покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років. На підставі ст. 71 КК України до призначеного покарання частково приєднано невідбуту частину покарання, призначеного вироком Києво-Святошинського районного суду Київської області від 07.05.2018 року та остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років 3 (три) місяці. Цим же вироком вирішено питання про речові докази.
Відповідно до вироку суду, обвинувачений ОСОБА_7 , будучи раніше судимим, 30.07.2018 року, приблизно о 20 годині, перебуваючи біля літнього майданчику кафе «Mi Corazon», що по вул. Очаківській, 2-а у м. Києві, побачив раніше не знайому ОСОБА_10 , яка сиділа за столиком, на якому знаходився телефон «Самсунг Галаксі G3» і гаманець. Після чого, ОСОБА_7 повторно відкрито викрав майно ОСОБА_10 , а саме: мобільний телефон «Самсунг Галаксі G3», вартістю 4 999 грн., у силіконовому чохлі, вартістю 97 грн.; гаманець сірого кольору, вартістю 400 грн., з грошима в сумі 100 грн., та з місця вчинення кримінального правопорушення зник, завдавши потерпілій ОСОБА_10 матеріальної шкоди на загальну суму 5 596 грн.
В апеляційній скарзі обвинувачений просить переглянути вирок Солом'янського районного суду м. Києва від 03.12.2018 року, так як він вважає, що вказаний вирок не справедливий.
Заслухавши доповідача, обвинуваченого та його захисника, які підтримали апеляційну скаргу та просили пом'якшити ОСОБА_7 покарання; прокурора, який проти задоволення апеляційної скарги заперечував та просив вирок суду першої інстанції залишити без змін; вивчивши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що вона не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.
Згідно з вимогами ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, тобто його має бути ухвалено компетентним судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України. Також суд у своєму рішенні повинен навести належні, достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Висновок суду про доведеність винності ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення відповідає фактичним обставинам кримінального провадження і є обґрунтованим.
Наведеним у вироку доказам суд дав належну оцінку та правильно кваліфікував дії обвинуваченого за ч. 2 ст. 186 КК України.
Відповідно до ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції перевіряє вирок суду лише в межах апеляційної скарги, у зв'язку з чим, колегія суддів не проводить детальний аналіз фактичних обставин провадження та досліджує вирок в межах апеляційної скарги обвинуваченого.
Частиною 2 статті 50 КК України передбачено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
Відповідно до ч. 1 ст. 65 КК України, суд призначає покарання: у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини КК України, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, за винятком випадків, передбачених ч. 2 ст. 53 КК України; відповідно до положень Загальної частини КК України; враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Згідно ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Абзацами 1, 2 п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» визначено, що при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержуватися вимоги ст. 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів. Водночас суди мають враховувати й вимоги Кримінально-процесуального кодексу України стосовно призначення покарання.
Судом першої інстанції при призначенні ОСОБА_7 покарання враховано ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке, відповідно до положень ст. 12 КК України, відноситься до тяжких злочинів, дані про особу обвинуваченого, який раніше судимий, розлучений, непрацюючий, посередньо характеризується за місцем реєстрації, на обліку у лікарів нарколога і психіатра не перебуває.
Обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого, судомпершої інстанції не встановлено; як обставину, що обтяжує покарання правомірно визнано рецидив злочинів.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу на ту обставину, що 07.05.2018 року вироком Києво-Святошинського районного суду Київської області від 07.05.2018 року ОСОБА_7 було визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки 6 місяців; на підставі ст. 75 КК звільнено від відбування покарання з випробуванням та встановлено іспитовий строк 3 роки; в період іспитового строку зобов'язано періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця пробивання, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації /а. п. 99/.
Однак, через два місяці після ухвалення вказаного вище вироку, а саме, 30.07.2018 року, ОСОБА_7 було вчинено новий злочин, за який його засуджено оскаржуваним вироком.
Вказані обставини свідчать про стійку антисоціальну спрямованість обвинуваченого, який на шлях виправлення не став та належних для себе висновків не зробив.
Що стосується клопотання ОСОБА_7 про передачу його на поруки, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідно до положень ст. 47 КК України, особу, яка вперше вчинила злочин невеликої або середньої тяжкості, крім корупційних злочинів, та щиро покаялася, може бути звільнено від кримінальної відповідальності з передачею її на поруки колективу підприємства, установи чи організації за їхнім клопотанням за умови, що вона протягом року з дня передачі її на поруки виправдає довіру колективу, не ухилятиметься від заходів виховного характеру та не порушуватиме громадського порядку.
Оскільки ОСОБА_7 раніше судимий та неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, відповідно, положення ст. 47 КК України до нього не можуть бути застосовані.
Колегія суддів вважає, що враховуючи обставини кримінального правопорушення та дані про особу ОСОБА_7 , суд першої інстанції обрав йому покарання, яке є домірним вчиненому та достатнім для його виправлення і попередження вчинення нових злочинів.
Таким чином, наведені в апеляційній скарзі доводи не ставлять під сумнів законність та обґрунтованість вироку суду першої інстанції, в зв'язку з чим апеляційна скарга не підлягає до задоволення.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу обвинуваченого - залишити без задоволення.
Вирок Солом'янського районного суду м. Києва від 03.12.2018 року щодо ОСОБА_7 - залишити без змін.
Ухвалу може бути оскаржено в касаційному порядку протягом трьох місяців з дня проголошення; обвинуваченим - в той же строк з моменту отримання копії ухвали.
_________________ _________________ _________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4