03110 м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а,
факс 284-15-77 e-mail: inbox@kia.court.gov.ua
Унікальний номер справи 760/20139/18 Апеляційне провадження № 22-ц/824/4280/2019Головуючий у суді першої інстанції - Оксюта Т.Г. Доповідач у суді апеляційної інстанції - Оніщук М.І.
27 березня 2019року Київський апеляційний суд ускладі:
суддя-доповідач ОніщукМ.І.,
судді Шебуєва В.А.,Крижанівська Г.В.,
секретар Горбачова І.В.,
за участю:
представника позивача ОСОБА_3,
відповідача ОСОБА_4,
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_5 на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 13 грудня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про поділ майна подружжя,
У серпні 2018 року ОСОБА_5 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_4 та просила визнати спільним сумісним майном ОСОБА_5 та ОСОБА_4 легковий автомобіль моделі «Ford Focus», 2003 року випуску, д.н. НОМЕР_1, вартістю 105 185,00 грн.,
Визнати за ОСОБА_5 право власності на Ѕ частину вартості легкового автомобіля моделі «Ford Focus», 2003 poкyвипуску, д.н. НОМЕР_1, в грошовій сумі 52 592,50 грн. та стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 Ѕ частину вартості легкового автомобіля в сумі 52 592,50 грн.
В обґрунтування заявлених вимог зазначала, що між нею та відповідачем 06.10.2000 було зареєстровано шлюб.
За час сумісного проживання у шлюбі сторонами було набуто майно: легковийавтомобіль моделі «Ford Focus»,2003 року випуску, д.н. НОМЕР_1.
Узв'язку з наявністю спору про поділ майна подружжя, позивач вважає, що зазначене майно підлягає поділу.
Також зазначала, що відповідач є постійним користувачем автомобіля, не надає їй права на його користування та відмовляється виплачувати компенсацію вартості Ѕ частини зазначеного автомобіля.
На підставі викладеного зазначала, що зазначений автомобіль слід залишити у користуванні відповідача з виплатою на її користь вартості Ѕ частини спірного автомобіля, яка становить 52 592,50 грн. та що підтверджується звітом про незалежну оцінку майна від 31.07.2018, складеним ТОВ «КОАПРИ Д».
Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 13.12.2018 позов задоволено частково.
Визнано спільним сумісним майном ОСОБА_5 та ОСОБА_4 легковий автомобіль моделі «Ford Focus», 2003 року випуску, д.н. НОМЕР_1, вартістю 105 185,00 грн.
Поділено майно, яке є об'єктом спільної сумісної власності ОСОБА_5 та ОСОБА_4
Визнано за ОСОБА_5 право власності на Ѕ частину автомобіля моделі «Ford Focus», 2003 року випуску, д.н. НОМЕР_1.
Визнаноза ОСОБА_4 право власності на Ѕ частину автомобіль моделі «Ford Focus», 2003 року випуску, д.н. НОМЕР_1.
Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5судовий збір в сумі 704,80 грн.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено (а.с. 70-72).
В апеляційній скарзі позивач просить рішення скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення з ОСОБА_4 компенсації Ѕ частини вартості автомобіля та ухвалити у відповідній частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Зокрема зазначає, що суд першої інстанції неправильно тлумачив застосовані норми матеріального права, які був зобов'язаний застосувати до правовідносин, що склалися між сторонами у справі, тобто не застосував того закону, який підлягав застосуванню (а.с. 76-84).
Ухвалою Київського апеляційного суду від 01.02.2019 поновлено строк на апеляційне оскарження, відкрито провадження у справі та надано строк для подання відзиву (а.с. 91-92).
Ухвалою Київського апеляційного суду від 19.02.2019 призначено справу до розгляду (а.с. 98).
Представник позивача в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу з викладених в ній підстав та просив її задовольнити.
Відповідач в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечував за її безпідставності та необґрунтованості та просив рішення суду залишити без змін. Зокрема зазначав, що не погоджується на компенсацію за належну позивачу на праві спільної сумісної власності Ѕ частини спірного автомобіля.
Заслухавши доповідь судді, вислухавши пояснення сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Задовольняючи позов частково суд першої інстанції виходив з того, що придбаний у період шлюбу автомобіль є спільною сумісною власністю подружжя, зазначений автомобіль підлягає розподілу в рівних частках. У задоволенні позовної вимоги про стягнення Ѕ вартості автомобіля судом відмовлено, оскільки відповідач не надав своєї згоди на компенсацію за належну позивачу на праві спільної сумісної власності Ѕ частини автомобіля. Крім того, відповідачем не було внесено на депозитний рахунок суду відповідної грошової суми.
Вказаний висновок суду є законним і обґрунтованим, з огляду на наступне.
З матеріалів справи вбачається та вірно встановлено судом першої інстанції, що між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 06.10.2000 було зареєстровано шлюб.
За час спільного проживання у зареєстрованому шлюбі подружжя спільно набули майно, а саме автомобіль моделі «Ford Focus»,2003 року випуску, д.н. НОМЕР_1.
Вказаний автомобіль був зареєстрований відповідачем ОСОБА_4, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру МВС України від 01.08.2018.
Позивач посилалась на те, що відповідач без її дозволу та на свій розсуд і у власних інтересах володіє та користується належним їх подружжю спірним автомобілем моделі «Ford Focus», 2003 року випуску, д.н. НОМЕР_1 та відмовляється добровільно його поділити. Також, не визнає її права власності на Ѕ його частину, у зв'язку із чим вважає, що вказаний автомобіль повинен залишитись у власності відповідача з виплатою на її користь компенсації його Ѕ частини.
Згідно зі ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Відповідно до п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» вирішуючи спори про поділ майна подружжя, суди повинні враховувати, що само по собі розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності подружжя на майно, набуте за час шлюбу. Проте розпорядження таким майном після розірвання шлюбу здійснюється колишнім подружжям виключно за взаємною згодою відповідно до положень ЦК, оскільки в таких випадках презумпція згоди одного з подружжя на укладення другим договорів з розпорядження майном, що є у спільній сумісній власності подружжя вже не діє.
За змістом п.23постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя»вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60,69 СК, ч.3 ст. 368 ЦК), відповідно до частин 2, 3ст. 325 ЦК можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.
За ч.1ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Згідно з ч.1ст. 61 СК України об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.
Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦК України у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.
Судом встановлено та не заперечувалось сторонами, що спірний автомобіль придбано у шлюбі, та те, що він є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
За ст. 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Згідно з ч. 1 ст. 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
Частиною 1 статті 70 СК України закріплено, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
У відповідності до вимог ст. 71 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, допускається лише за його згодою. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.
Згідно Постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справи про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21.12.2007, вирішуючи питання про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, зокрема неподільної речі, суди мають застосовувати положення частин 4, 5 ст. 71 СК щодо обов'язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.
Майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (ч. 1, 2 ст. 71 СК України). При цьому присудження судом грошової компенсації одному з подружжя замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно допускається лише за наявності згоди цієї особи на таке присудження, крім випадків, передбачених ст. 365 ЦК України. Згідно із ч. 5ст. 71 СК України присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду. Така умова дозволяє створити ефективний механізм охорони прав співвласників, право на частку яких припиняється, щодо гарантованого отримання вартості частки в разі ухвалення судового рішення. Адже на підставі цього рішення не тільки припиняється право, але й набувається право на частку іншим співвласником. Процедура внесення суми для відшкодування вартості частини майна на депозит суду з одного боку є гарантією справедливої сатисфакції особі у зв'язку з припиненням її права на частку у спільному майні, а з іншого боку є технічною функцією щодо забезпечення виконання однією стороною у справі своїх зобов'язань перед іншою. При цьому колегія суддів апеляційного суду поділяє позицію суду першої інстанції щодо відсутностіпередбачених ч. 5ст. 71 СК України підстав для присудження позивачугрошової компенсації, оскільки відповідачем не було внесено відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду і він категорично заперечує щодо стягнення з нього грошової компенсації.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що оскільки придбаний у період шлюбу автомобіль моделі «Ford Focus»,2003 року випуску, д.н. НОМЕР_1 є спільною сумісною власністю подружжя, то він підлягає розподілу в рівних частинах відповідно до ч. 1 ст. 70 СК України.
Отже, суд першої інстанції повно та всебічно розглянув справу, надав всім доводам сторін належну правову оцінку, оцінив належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності та постановив законне, правильне по суті і справедливе рішення.
Доводи апеляційної скарги про порушення судом норм матеріального права є безпідставними, оскільки суд вірно застосував норми закону, які регулюють спірні правовідносини сторін.
При цьому, посилання на не застосування судом вимог ч. 2 ст. 364 ЦК України, не може братись до уваги, оскільки указана норма закону регулює питання виділу частки майна у натурі, проте в даному випадку майно перебуває у спільній сумісній власності подружжя без визначення часток, які були визначені лише оскаржуваним рішенням.
У подальшому сторони не позбавлені можливості порушувати питання про викуп частки і припинення права власності одного із співвласників, з дотриманням положень ст.ст. 364, 365 ЦК України.
При апеляційному розгляді справи порушень норм матеріального і процесуального права, які є підставою для скасування рішення, в справі не виявлено.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду без змін.
У зв'язку з тим, що суд апеляційної скарги дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, понесені позивачемсудові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги відшкодуванню не підлягають.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 268, 367, 368, 371, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 - залишити без задоволення.
Рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 13 грудня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про поділ майна подружжя - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту може бути оскаржена до Верховного Суду.
Повний текст постанови складений 01 квітня 2019 року.
Суддя-доповідач М.І. Оніщук
Судді В.А. Шебуєва
Г.В.Крижанівська