18 березня 2019 року м. Київ
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду Мельник В.В., за участю:
особи, яку притягнуто
до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві апеляційну скаргу захисника ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_2 на постанову судді Подільського районного суду м. Києва від 16 січня 2019 року відносно
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає за адресою: АДРЕСА_1
за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі-КУпАП),
Постановою судді Подільського районного суду м. Києва від 16.01.2019 року ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 600 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 10 200 гривень, з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 рік.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 352 грн. 40 коп.
Згідно з постановою судді місцевого суду, 05.11.2018 року, о 01 год. 00 хв. ОСОБА_2, рухаючись у м. Києві, по вул. Межигірській, 80,керував автомобілем «Фольксваген», державний номер НОМЕР_1, у стані алкогольного сп'яніння, чим порушив вимоги п. 2.9 «а» «Правил дорожнього руху», затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року України (надалі - Правил дорожнього руху), та вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Не погоджуючись з вказаною постановою судді місцевого суду, захисник ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову судді місцевого суду та закрити провадження стосовно ОСОБА_2 у зв'язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, посилаючись на неповноту судового розгляду, порушення суддею місцевого суду норм процесуального та матеріального права.
В обгрунтування доводів апеляційної скарги зазначав, що наявний у справі протокол про адміністративне правопорушення не містить даних про те, які саме дії вчинені ОСОБА_2, що дали підстави поліцейському вважати про його керування автомобілем у стані алкогольного сп'яніння.
У протоколі не вказано, у зв'язку із чим здійснено зупинку транспортного засобу, та чи керував ОСОБА_2 транспортним засобом на момент зупинки.
У протоколі не відображено кваліфікуючі ознаки ч. 1 ст. 130 КУпАП, та містяться виправлення прізвищ свідків, працівники поліції не роз'яснили ОСОБА_2 положення ст. 268 КУпАП та ст. 63 Конституції України.
ОСОБА_2 під час складення протоколу зазначав, що не погоджується із зазначеними у ньому обставинами, однак до матеріалів справи не долучено його пояснення.
Після вручення ОСОБА_2 роздруківки приладу «Драгер», він звернув увагу на дату останнього калібрування даного приладу, повідомив про це працівникам поліції та попросив надати йому для ознайомлення сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку пристрою, однак поліцейські проігнорували вказану вимогу.
Крім того, ОСОБА_2 повідомив, що не погоджується із висновками приладу «Драгер», та просив провести його огляд у найближчому закладі охорони здоров'я.
Долучені до протоколу пояснення свідків не містять даних про те, хто їх відбирав, та на підставі яких документів встановлено їх особи, що на думку апелянта, свідчить про недопустимість вказаних доказів.
Зазначав, що суддя місцевого суду розглянув справу у відсутності ОСОБА_2, без належного повідомлення останнього про дату, час та місце розгляду справи.
Судом відмовлено у задоволенні клопотань сторони захисту про допит свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, інспекторів поліції, клопотання про витребування відеозапису із нагрудної камери поліцейського, сертифікату відповідності та свідоцтва про повірку приладу «Драгер».
Суддя місцевого суду належним чином не дослідив у судовому засіданні відеозапис із нагрудної камери, переглянувши лише декілька хвилин запису.
Також апелянт посилався на порушення суддею місцевого суду вимог ст. 285 КУпАП, оскільки розгляд справи проведено 16.01.2019, однак постанову суддею не оголошено, а її копію вручено лише 22.01.2019 після направлення до суду відповідного клопотання.
У судове засідання суду апеляційної інстанції захисник ОСОБА_3 не з'явився, про день, час та місце розгляду апеляційної скарги був повідомлений своєчасно та належним чином /а.с. 142/.
З урахуванням змісту ч. 6 ст. 294 КУпАП, згідно якої неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або в суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб, заслухавши думку ОСОБА_2, який не заперечував проти розгляду справи за відсутності його захисника ОСОБА_3, про що надав відповідну заяву, вважаю за необхідне розглянути апеляційну скаргу без участі останнього у судовому засіданні.
06.03.2019 до Київського апеляційного суду надійшло клопотання директора - уповноваженої особи від трудового колективу ПП "Акра Голд" ОСОБА_7 про звільнення ОСОБА_2 від адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, із передачею матеріалів справи на розгляд трудового колективу ПП "Акра Голд" для застосування найсуворіших заходів громадського впливу.
Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши пояснення ОСОБА_2, який просив задовольнити апеляційну скаргу та підтримав клопотання директора ПП "Акра Голд" ОСОБА_7, вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та додані до апеляційної скарги документи, дослідивши доводи апеляційної скарги, приходжу до висновку про те, що апеляційна скарга та клопотання директора ПП "Акра Голд" ОСОБА_7 задоволенню не підлягають, з наступних підстав.
Керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, тягне за собою адміністративну відповідальність, передбачену ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Відповідно до пункту 2.9 "а" Правил, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.
За правилами частин 2-5 ст. 266 КУпАП, огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, проводиться з використанням спеціальних технічних засобів поліцейським у присутності двох свідків.
Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
Згідно п. 2 Розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України №1452/735 від 09 листопада 2015 року (далі - Інструкція), огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Згідно вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Висновок судді місцевого суду про доведеність винуватості ОСОБА_2 у керуванні транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, з правовою кваліфікацією таких дій за ч. 1 ст. 130 КУпАП за обставин, установлених у постанові судді місцевого суду, є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджений наявними в матеріалах справи доказами.
Як вірно встановив суддя місцевого суду, наявність у діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, підтверджуєтьсяданими протоколу по адміністративне правопорушення від 05.11.2018 року, у відповідності до якого, цього ж дня о 01 год. 00 хв. ОСОБА_2, рухаючись у м. Києві, по вул. Межигірській, 80, керував автомобілем «Фольксваген», державний номер НОМЕР_1, у стані алкогольного сп'яніння, огляд на який зі згоди водія у встановленому законом порядку проводився із застосуванням приладу "Драгер" у присутності двох свідків, чим порушив вимоги п. 2.9 «а» Правил, /а.с. 1/;даними роздруківки результату тестування ОСОБА_2 за допомогою приладу «Драгер» на стан алкогольного сп'яніння, результат тесту становить 2,30 проміле /а.с. 2/; актом огляду на стан сп'яніння, згідно даних якого, у зв'язку із виявленням у ОСОБА_2 ознак стану алкогольного сп'яніння: запаху алкоголю з порожнин рота, поведінки, що не відповідає обстановці, порушення координації рухів, працівниками поліції у присутності свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_6 проведено огляд ОСОБА_2 за допомогою приладу "Драгер", результат тестування - 2,30 проміле /а.с. 3/; письмовими поясненнями свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_6 від 05.11.2018 року, з яких убачається, що у присутності вказаних осіб о 01 год. 00 хв. ОСОБА_2 пройшов перевірку для визначення стану сп'яніння за допомогою приладу «Драгер», результат тесту якого становив 2,30 проміле /а.с. 5/; даними відеозапису з нагрудної камери поліцейського, на якому зафіксовано процедуру проходження ОСОБА_2 огляду на стан сп'яніння за допомогою приладу "Драгер" у присутності двох свідків /а.с. 8/.
Як встановлено під час апеляційного розгляду, суддя місцевого суду дав належну оцінку всім доказам у справі, проаналізував їх у сукупності та взаємозв'язку з іншими доказами, та дійшов правильного висновку про наявність у діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
ОСОБА_2 у судовому засіданні в суді апеляційної інстанції підтвердив, що керував транспортним засобом у стані незначного алкогольного сп'яніння, просив врахувати його щире каяття у вчиненому, та задовольнити клопотання директора ПП "Акра Голд" ОСОБА_7 про його звільнення від адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, та передачу матеріалів справи на розгляд трудового колективу ПП "Акра Голд".
Наведені в апеляційній скарзі доводи про те, що суддя місцевого суду неповно з'ясував усі фактичні обставини справи та не врахував його пояснення, є необґрунтованими. Як убачається з оскаржуваної постанови, суддя місцевого суду дійшов висновку про винуватість ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення на підставі аналізу усіх наявних по справі доказів у їх сукупності.
Посилання апелянта на відсутність у протоколі про адміністративне правопорушення конкретних даних про те, від якого саме виду огляду на стан сп'яніння він відмовився, ретельно перевірялися під час апеляційного розгляду, але не знайшли свого підтвердження.
Протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП та пояснення свідків складені з дотриманням вимог, передбачених ст. 256 КУпАП, а тому суддя місцевого суду обґрунтовано визнав відомості, що у них містяться, як докази у справі про адміністративні правопорушення.
Посилання апелянта на те, що у протоколі не вказано, які саме дії вчинені ОСОБА_2, що дали підстави працівникам поліції вважати про його перебування у стані сп'яніння, та не зазначено підстави для зупинки транспортного засобу, не є підставою для скасування оскаржуваної постанови, оскільки положення ст.ст. 256, 266 КУпАП, не передбачають обов'язкове зазначення у протоколі про адміністративне правопорушення таких відомостей.
Наявність у протоколі виправлень прізвищ свідків, відсутність у долучених до протоколу поясненнях свідків про те, хто їх відбирав, та на підставі яких документів встановлені особи свідків, не свідчать про неналежність чи недопустимість вказаних доказів.
Доводи апелянта про те, що йому не роз'яснювались положення ст. 268 КУПАП та ст. 63 Конституції України під час складення протоколу про адміністративне правопорушення, спростовуються даними протоколу про адміністративне правопорушення, відповідно до якого ОСОБА_2 роз'яснено його права та обов'язки, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, про що свідчить його особистий підпис у відповідній графі протоколу (а.с.1).
Крім того, ОСОБА_2 не був позбавлений можливості зазначити у протоколі про адміністративне правопорушення свою незгоду із викладеними у ньому відомостями. Однак зауважень чи заперечень щодо процедури складення протоколу про адміністративне правопорушення, у відповідній графі протоколу про адміністративне правопорушення та у акті огляду на стан сп'яніння ОСОБА_2 не висловлював.
Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_2 після проходження огляду на стан сп'яніння вимагав у працівників поліції надати йому для ознайомлення сертифікат відповідності технічного приладу та свідоцтво про повірку приладу, а також наполягав на проведенні його огляду у медичному закладі охорони здоров'я, є необґрунтованими, оскільки були предметом перевірки та не знайшли свого підтвердження як у суді першої інстанції, так і при апеляційному розгляді справи.
Матеріали справи, у тому числі відеозапис із нагрудної камери поліцейського, не містять даних про те, що ОСОБА_2 наполягав на направленні його для проведенні огляду у медичному закладі охорони здоров'я та вимагав сертифікат відповідності і свідоцтво про повірку приладу "Драгер".
Посилання апеляційної скарги на те, що суддя місцевого суду відмовив у задоволенні клопотань сторони захисту про допит свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, інспекторів поліції, клопотання про витребування відеозапису із нагрудної камери поліцейського, сертифікату відповідності та свідоцтва про повірку приладу «Драгер», не впливають на правильність прийнятого суддею місцевого рішення. Суддя належним чином мотивував підстави, з яких він відмовив у задоволені вказаних клопотань, відповідно до яких наявні в матеріалах справи докази з достатньою повнотою підтверджують факт порушення ОСОБА_2 вимог п. 2.9 "а" Правил.
Доводи апелянта про те, що суд першої інстанції розглянув справу у його відсутності, та порушив вимоги ст. 285 КУпАП, оскільки вручив йому копію оскаржуваної постанови лише 22.01.2019, не є підставою для скасування постанови судді місцевого суду.
Отже, при розгляді даної справи суддя місцевого суду повною мірою дотримався вимог ст. ст. 245, 251, 252, 278, 280, 283 КУпАП, правильно встановив всі фактичні обставини справи та дійшов обґрунтованого висновку про винуватість ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Інші доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 висновків судді місцевого суду не спростовують.
Розглянувши клопотання директора ПП "Акра Голд" ОСОБА_7 про звільнення ОСОБА_2 від адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, із передачею матеріалів справи на розгляд трудового колективу ПП "Акра Голд", приходжу до висновку про відсутність підстав для його задоволення.
Відповідно до вимог ст. 33 КУпАП, стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом, та при його накладенні враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Згідно ст. 23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Відповідно до ст. 21 КУпАП, особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, крім посадової особи, звільняється від адміністративної відповідальності з передачею матеріалів на розгляд громадської організації або трудового колективу, якщо з урахуванням характеру вчиненого правопорушення і особи правопорушника до нього доцільно застосувати захід громадського впливу.
Як убачається з матеріалів справи, накладаючи на ОСОБА_8 адміністративне стягнення, суддя місцевого суду дотримався вимог ст. ст. 23, 33 КУпАП, та врахував характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують та обтяжують відповідальність.
З урахуванням характеру та суспільної небезпеки вчиненого адміністративного правопорушення, незважаючи на те, що ОСОБА_8 у судовому засіданні визнав свою винуватість у вчиненні адміністративного правопорушення та щиро розкаявся, позитивно характеризується за місцем роботи,не вбачаю підстав для звільнення ОСОБА_8 від адміністративної відповідальності на підставі ст. 21 КУпАП у зв'язку з передачею матеріалів на розгляд трудовому колективу.
У рішенні по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» («O'Halloran and Francis v. the United Kingdom») від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Суддя місцевого суду, накладаючи адміністративне стягнення, яке є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами, дійшов обґрунтованого висновку, що з метою виховання правопорушника та запобігання вчинення ним нових правопорушень, необхідним та достатнім є адміністративне стягнення, передбачене санкцією статті ч. 1 ст. 130 КУпАП, яке за своїм видом і розміром є справедливим, відповідає характеру вчиненого правопорушення, особі правопорушника та ступеню його вини, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції.
За таких обставин, підстав для скасування постанови судді місцевого суду відносно ОСОБА_2, та передачі матеріалів справи на розгляд трудового колективу немає.
Керуючись ст. 294 КУпАП, суддя -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову судді Подільського районного суду м. Києва від 16 січня 2019 року стосовно ОСОБА_2 - без змін.
У задоволенні клопотання директора - уповноваженої особи від трудового колективу ПП "Акра Голд" ОСОБА_7 про звільнення ОСОБА_2 від адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, із передачею матеріалів справи на розгляд трудового колективу ПП "Акра Голд" для застосування найсуворіших заходів громадського впливу, - відмовити.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Київського
апеляційного суду В.В. Мельник