Справа № 752/22555/18
Апеляційне провадження №22-ц/824/1139/2019
14 березня 2019 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Журби С.О.,
суддів Таргоній Д.О., Приходька К.П.,
за участю секретаря Тімуш Д.І.,
розглянувши справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 12 листопада 2018 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Щербакова Ігора Михайловича щодо винесення постанови про арешт коштів боржника,
В жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою, в якій просив визнати неправомірною та скасувати постанову приватного виконавця від 03.09.2018 в частині накладення арешту на грошові кошти, що знаходяться на його картковому рахунку та надходять від Пенсійного фонду України як пенсійні виплати, а також зобов'язати приватного виконавця повернути неправомірно стягнені з рахунку грошові кошти у розмірі 15 415,27 грн. Свою скаргу обґрунтовував тим, що приватним виконавцем було відкрито виконавче провадження та здійснюється примусове виконання рішення суду від 11.10.2011 року по стягненню з нього на користь ОСОБА_3 у розмірі 995737,50 грн. В рамках даного провадження виконавцем винесено постанову від 03.09.2018 року про арешт коштів боржника. При цьому було накладено арешт на грошові кошти скаржника, що містяться на ряді рахунків, серед яких є і його рахунок, відкритий в АТ „Укрексімбанк". При цьому на вказаний рахунок надходять грошові кошти від Пенсійного фонду України в якості пенсії скаржника. У відповідності до положень ст. 68 Закону України „Про виконавче провадження" стягнення на пенсію має здійснюватися в останню чергу, лише у випадку відсутності інших коштів та недостатності майна боржника. Крім того, ст. 70 Закону України „Про виконавче провадження" передбачений граничний розмір відрахувань з пенсії, чого в даному випадку також дотримано не було. Також скаржник зазначає, що не отримував постанови про арешт коштів, про її існування йому стало відомо лише тоді, коли не зміг отримати пенсію.
Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 12.11.2018 року подана скарга задоволена частково, скасовано постанову приватного виконавця від 03.09.2018 про арешт коштів боржника у виконавчому провадженні № 54878154 в частині накладення арешту на грошові кошти боржника, що розміщені на рахунку в АТ „Укрексімбанк". У іншій частині скарги відмовлено.
Не погоджуючись із вказаною ухвалою, скаржник подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить оскаржувану ухвалу в частині відмови в поверненні стягнутих коштів скасувати. Свою скаргу обґрунтував тим, що сам факт скасування постанови приватного виконавця в частині накладення арешту на грошові коштине відновлює його права, за захистом якого він звернувся до суду, а стягнення відбувалось з порушенням Закону „Про виконавче провадження", що було констатовано судом в оскаржуваній ухвалі. Просить відновити його порушене право та зобов'язати приватного виконавця повернути неправомірно стягнуті грошові кошти в сумі 15 415,27 грн.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав:
Частково задовольняючи скаргу та скасовуючи постанову приватного виконавця від 03.09.2018 року в частині накладення арешту на рахунок боржника в АТ „Укрексімбанк", на який надходять його пенсійні виплати, суд першої інстанції виходив з того, що виконавцем було порушено встановлено законом процедуру, зокрема щодо порядку та обмежень звернення стягнення на пенсії та інші види соціальних виплат та допомоги. Погоджується з цим й сам скаржник, оскаржуючи постанову суду лише в частині відмови у зобов'язані виконавця повернути стягнуті кошти. При цьому суд першої інстанції виходив з недоведеності таких вимог скаржника. Погоджується з цим й колегія суддів апеляційного суду з огляду на наступне:
У відповідності до ст.1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до ст. 10 Закону України «Про виконавче провадження» заходами примусового виконання рішень є, крім іншого, звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника.
За змістом положень ч.ч.1, 2 ст.48 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.
В матеріалах справи наявна постанова від 03.09.2018 року приватного виконавця про накладення арешту на грошові кошти, розміщені на 82 рахунках боржника ОСОБА_1, в тому числі і на відкритому в АТ „Укрексімбанк" рахунку НОМЕР_1, на якій надходять пенсійні виплати від Пенсійного фонду України.
Чинним законодавством України встановлена певна послідовність для звернення стягнення на пенсію боржника (звернення стягнення на майно та інші кошти, що належать боржнику), як і обмеження щодо розміру відрахувань із пенсії. Зокрема статтями 68, 70 Закону України «Про виконавче провадження»зазначено, що стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутнє чи недостатнє майно боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів. З пенсії може бути відраховано не більш як 50 відсотків її розміру на утримання членів сім'ї (аліменти), на відшкодування збитків від розкрадання майна підприємств, установ і організацій, на відшкодування пенсіонером шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також у зв'язку із смертю потерпілого, на повернення переплачених сум заробітної плати в передбачених законом випадках. За іншими видами стягнень може бути відраховано не більш як 20 відсотків пенсії.
Зважаючи на недотримання приватним виконавцем встановленої законом послідовності для звернення стягнення на пенсію боржника та обмежень щодо розміру відрахувань із пенсії, його постанова від 03.09.2018 року в частині накладення арешту на рахунок, на якому акумулюється пенсія боржника, порушує права боржника, що й було констатовано судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного судового рішення.
В той же час скаржником не було жодним чином підтверджено його посилань на те, що з вказаного рахунку було проведене будь-яке списання грошових коштів за вимогою приватного виконавця. Обов'язок доведення своєї позиції за допомогою належних та допустимих доказів міститься в ст. 81 ЦПК України. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. За таких умов суд може приймати та покладати в основу рішення по справі лише ті обставини, які були доведені сторонами. При цьому сторона сама визначає обсяг та достатність доказів, що надає до суду, а витребування таких доказів судом самостійно без наявності передбачених законом підстав у чітко визначених випадках було б порушення принципу змагальності сторін в судовому процесі, що є неприпустимим. Зважаючи на те, що твердження скаржника про стягнення з рахунку грошових коштів в сумі 15 415,27 грн. залишилися не доведеними, вони не можуть бути прийняті судом, а вимоги, які ними обґрунтовані, - не підлягають до задоволення.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала суду першої інстанції відповідає обставинам справи, постановлена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, відтак передбачені законом підстави для її скасування відсутні.
Керуючись ст.ст. 374, 375, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 12 листопада 2018 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий С.О. Журба
Судді: Д.О. Таргоній
К.П.Приходько