м. Чернівці
29 березня 2019 року Справа № 926/22/19
Господарський суд Чернівецької області у складі судді Гурина М.О., при секретарі судового засідання Кифірюк А.І., розглянувши матеріали справи
за позовом публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”, м. Київ
до міського комунального підприємства "Чернівцітеплокомуненерго", м. Чернівці
про стягнення інфляційних втрат, трьох відсотків річних за неналежне виконання грошового зобов'язання у сумі 10 286 606,92 грн.
Представники сторін:
від позивача - ОСОБА_1, довіреність № 14-88 від 26.03.2019 року;
від відповідача - ОСОБА_2 довіреність від 22.12.2018року № 1969.
Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося з позовом до міського комунального підприємства "Чернівцітеплокомуненерго" про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу природного газу № 103-БО від 05.07.2012 р. на суму 10 286 606,92 грн., з яких: 815268,84 грн. 3% річних, 9 471 338,08 грн. інфляційних втрат.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що 05.07.2012 року між сторонами було укладено договір №103-БО купівлі-продажу природного газу (далі договір), згідно якого позивач передав, а відповідач прийняв природний газ, однак, своєчасно в строк визначений умовами договору не оплатив його вартість, чим порушив умови господарського зобов'язання, зокрема вимоги п. 6.1. Договору, у зв'язку з чим позивач просить стягнути з відповідача 10 286 606,92 грн., з яких: 815268,84 грн. 3% річних, 9 471 338,08 грн. інфляційних втрат.
Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 08.01.2019 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в підготовчому судовому засіданні на 30.01.2019 року.
Ухвалами Господарського суду Чернівецької області від 30.01.2019 та 14.02.2019 року підготовче судове засідання відкладалось, востаннє на 01.03.2019 року.
11.02.2019 року відповідач, через відділ документального забезпечення та аналітичної роботи, надав відзив на позов, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
26.02.2019 року позивач, через відділ документального забезпечення та аналітичної роботи, надав відповідь на відзив, в якому зазначає, що категорично не погоджується з доводами викладеними у відзиві та вважає, що вони ґрунтуються на неправильному тлумаченні норми Закону України №1730 згідно положень ч. 5 ст. 5 закону №1730, та положень ч. 3 ст. 5 Закону України №1730, тому просить суд задовільнити позов у повному обсязі.
01.03.2019 року від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь позивача на відзив, у яких відповідач зазначає, що між позивачем та відповідачем було укладено договір №107/1/1730-Р3 від 23.01.2019 року про реструктуризацію заборгованості, який складено згідно Закону України №1730, тим самим сторони змінили порядок і строки проведення розрахунків між сторонами, тому просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 01.03.2019 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 15 березня 2019 року.
Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 15.03.2019 року судове засідання відкладено на 29.03.2019 року.
У судовому засіданні 29.03.2019 року представник позивача просила позовні вимоги задовольнити у повному обсязі з підстав зазначених у позовній заяві та відповіді на відзив. Представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав зазначених у відзиві на позов.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, встановивши фактичні обставини справи, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд, -
05.07.2012 року між публічним акціонерним товариством “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (продавець) та міським комунальним підприємством “Чернівцітеплокомуненерго” (покупець) укладено договір №103-БО купівлі продажу природного газу.
За цим договором продавець (позивач) зобов'язався передати у власність покупцю (відповідачу) у 2012 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ “НАК “Нафтогаз України” за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00 або/та природний газ, видобутий на території України підприємства, які не підпадають під дію статті 10 Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу», а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього договору.
На виконання умов договору, позивач передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 32237522,06 грн., що підтверджується актами приймання передачі природного газу від 31.08.2012 року, 30.09.2012 року, 25.12.2012 року, 25.12.2012 року, 31.12.2012 року.
Відповідно до пункту 6.1 договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу.
Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 07.07.2014 року у справі 926/651/14, яке залишено без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 24.09.2014 року та постановою Вищого господарського суду України від 25.11.2014 року, за неналежне виконання умов договору № 103-БО від 05.07.2012 року стягнуто з МКП "Чернівцітеплокомуненерго" (відповідача) на користь публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (позивач) 6486369,10 грн основного боргу, 579919,55 грн пені, 537831,15 грн 3% річних, 506675,19 грн інфляційних втрат, 609822,54 грн 7% штрафу, 73080,00 грн судового збору, припинено провадження у справі у частині стягнення основного боргу у сумі 7232000,00 грн, відмовлено у задоволенні позову в частині стягнення пені у сумі 579919,55 грн та штрафу у сумі 609822,54 грн.
Відповідно до частини 4 статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Судом встановлено, що рішення Господарського суду Чернівецької області від 07.07.2014 року у справі № 926/651/14 у повному обсязі не виконане, а згідно розрахунку за відповідачем рахується заборгованість з основного боргу за договором № 103-БО від 05.07.2012 року - 6337609,71 грн.
З урахуванням вищезазначеного, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 815268,84 грн 3% річних за період з 09.04.2014 по 29.05.2018 року та 9 471 338,08 грн інфляційних втрат за період з квітня 2014 року по квітень 2018 року.
Згідно статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення зобов'язань є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини першої статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Стаття 599 Цивільного кодексу України вказує на те, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені статті 193 Господарського кодексу України.
Згідно статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно частини першої статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
30.11.2016 року набув чинності Закон України “Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії” від 03.11.2016 року, яким визначено комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення.
Відповідно до приписів статті 1 Закону України “Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії” до заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону (далі - заборгованість), відноситься, зокрема, кредиторська заборгованість перед постачальником природного газу теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, та також заборгованість з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого опалення, постачання гарячої води, водопостачання, водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, установам і організаціям, що фінансуються з державного та/або місцевих бюджетів, та/або іншим підприємствам теплопостачання, централізованого водопостачання та водовідведення, що постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) населенню, а також організаціям та установам, що фінансуються з державного та/або місцевих бюджетів, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії, послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води, водопостачання, водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, та залишилася не погашеною станом на 1 січня 2016 року (далі - заборгованість з різниці в тарифах).
Згідно частини першої статті 5 вищевказаного Закону реструктуризації підлягає кредиторська заборгованість теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний станом на 1 липня 2016 року для виробництва теплової та електричної енергії, послуг з опалення та постачання гарячої води (без урахування суми неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за спожитий природний газ), не погашена станом на 31 грудня 2016 року.
Судом встановлено, що 23.01.2019 року, між публічним акціонерним товариством “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” та міським комунальним підприємством “Чернівцітеплокомуненерго” укладено договір № 107/1/1730-13 про реструктуризацію заборгованості за спожитий природний газ.
Відповідно до пункту першого вказаного договору, у порядку та на умовах, визначених договором, кредитор та боржник домовилися про реструктуризацію кредиторської заборгованості за спожитий природний газ, використаний боржником для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з опалення та постачання гарячої води, що виникла у боржника перед кредитором станом на 01.07.2016 та не погашена до 31.12.2016 згідно з договором купівлі-продажу (постачання) природного газу від 05.07.2012 року № 103-БО, шляхом розстрочення на 60 календарних місяців без відстрочення її погашення.
Сума заборгованості, що підлягає реструктуризації, становить 6337609,71 грн відповідно до пункту третього зазначеного договору.
У зв'язку із простроченням оплати вартості газу, поставленого у 2012 році відповідачем нараховано та заявлено до стягнення 9471338,08 грн інфляційних втрат та 815268,84 грн 3% річних.
Відповідно до частини першої статті 7 Закону України “Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії” на реструктуризовану заборгованість за спожитий природний газ станом на 1 липня 2016 року неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню та не можуть бути предметом подальшого продажу, за умови повного виконання теплогенеруючими та теплопостачальними організаціями договору про реструктуризацію заборгованості.
З огляду на те, що заборгованість за поставлений у 2012 році природний газ згідно договору № 107/1/1730-13 від 23.01.2019 року реструктуризована, нараховані за прострочення вказаної заборгованості 9471338,08 грн інфляційних втрат та 815268,84 грн 3% річних підлягають списанню згідно частини першої статті 7 Закону України “Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії”.
Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно частини першої статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Частиною другою статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити в повному обсязі.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по розгляду справи необхідно покласти на позивача.
З огляду на викладене, керуючись статтями 4, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 233, 236, 237, 241, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні позову відмовити.
Повний текст рішення складено та підписано 01.04.2019 року.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення (якщо оголошено вступну та резолютивну частини рішення - з дня складання повного судового рішення).
Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://cv.arbitr.gov.ua/sud5027/
Суддя М.О. Гурин