номер провадження справи 15/23/19
25.03.2019 Справа № 908/291/19
м. Запоріжжя
Господарський суд Запорізької області у складі судді Горохова Ігоря Сергійовича, при секретарі судового засідання Чернетенко А.С. розглянувши матеріали
за позовом Басейнового управління водних ресурсів річок Приазов'я, 69095, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 105
до відповідача ОСОБА_1 акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго», 69035, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, буд. 14
про стягнення коштів
За участю представників сторін та учасників процесу:
від позивача: ОСОБА_2, адвокат, свідоцтво ЗП001814 від 27.09.2018, довіреність б/н від 11.03.2019;
від відповідача: ОСОБА_3, довіреність № 55 від 01.01.2019
Суть спору:
07.02.2019 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Басейнового управління водних ресурсів річок Приазов'я, м. Запоріжжя до відповідача ОСОБА_1 акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго”, м. Запоріжжя про стягнення суми боргу за договором про спільне використання технологічних електричних мереж № 6-4 від 01.04.2018 у розмірі 13 990,45 грн.
07.02.2019 автоматизованою системою документообігу Господарського суду Запорізької області здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справу розподілено судді Горохову І.С.
Ухвалою суду від 11.02.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/291/19, присвоєно справі номер провадження 15/28/19. Розгляд справи здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження. Судове засідання призначено на 11.03.2019.
Ухвалою суду від 11.03.2019 відкладено розгляд справи у порядку спрощеного провадження на 25.03.2019.
Розгляд справи відповідно до вимог ст. 222 Господарського процесуального кодексу України здійснювався за допомогою звукозаписувального технічного засобу, а саме, програмно - апаратного комплексу «Оберіг».
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором про спільне використання технологічних електричних мереж № 6-4 від 01.04.2018 призвело до утворення у останнього заборгованості за договором за надані позивачем за період з 01.04.2018 по 31.12.2018 послуги в розмірі 13 475,55 грн. Посилаючись на приписи ст. ст. 15, 509, 526, 530, 626, 629, 639 Цивільного кодексу України, позивач просив позов задовольнити.
Представник позивача присутній у судовому засіданні 25.03.2013 позовні вимоги підтримав в повному обсязі.
Представник відповідача проти позову заперечив, з підстав зазначених у відзиві вих. № 33-33/3217 від 01.03.2019, однак підтвердив наявну заборгованість у сумі 13 475,55 грн, яка виникла за договором № 6-4 від 01.04.2018. Підтримав клопотання, викладене у письмовому відзиві, та просив розстрочити виконання рішення в частині сплати суми основного боргу та судового збору на 12 календарних місяців, зі сплатою сум щомісячно рівними частинами.
В судому засіданні 25.03.2019 судом, в порядку ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення, судом оголошено, що повний текст рішення буде складено 01.04.2019.
Заслухавши доводи представника позивача, відповідача та дослідивши надані сторонами докази, суд встановив наступне.
01.04.2018 Запорізьким обласним управлінням водних ресурсів (нині - Басейнове управління водних ресурсів річок Приазов'я) (Власник мереж, позивач) та ОСОБА_1 акціонерним товариством «Запоріжжяобленерго» (Користувач, відповідач) укладено договір про спільне використання технологічних електричних мереж № 6-4.
Відповідно до п. 1.1 договору власник мереж зобов'язався забезпечити технічну можливість передачі (транзиту) електричної енергії власними технологічними електричними мережами в точки приєднання електроустановок користувача та (або) інших суб'єктів господарювання (далі - субспоживачі), передачу електричної енергії яким забезпечує користувач, а користувач зобов'язався своєчасно сплачувати вартість послуг власника мереж з утримання технологічних електричних мереж спільного використання та інші послуги відповідно до умов цього договору.
Пунктом 4.1 договору визначено, що користувач зобов'язаний здійснювати оплату за використання електричних мереж власника мереж за розрахунковий період. Розрахунок плати за використання електричних мереж власника мереж здійснюється згідно з додатком № 4 “Порядок обрахування плати за спільне використання технологічних електричних мереж”.
Згідно із п. 7.1 договору розрахунковим вважається період з 00 годин першого числа до 24 годин останнього числа поточного місяця.
Пунктом 7.2 договору передбачено, що вартість послуг власника мереж із утримання технологічних електричних мереж спільного використання зазначена у додатку № 4 “Порядок обрахування плати за спільне використання технологічних електричних мереж”, розробленому відповідно до “Методики обрахування плати за спільне використання технологічних електричних мереж”, затв. постановою НКРЕ від 12.06.2008 № 691, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 08.08.2008 за № 732/15423.
У відповідності із п. 7.3 договору за підсумками розрахункового періоду власник мереж:
- у термін до 5 числа місяця, наступного за розрахунковим направляє користувачу рахунок та підписані уповноваженою особою власника мереж та скріплені його печаткою два примірники “ОСОБА_3 прийому-здачі наданих послуг” (додаток № 5). Сума платежу визначається, виходячи з додатку № 4 “Порядок обрахування плати за спільне використання технологічних електричних мереж”;
- у терміни передбачені законодавством зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі та зареєструвати її в Єдиному державному реєстрі податкових накладних.
На підставі п. 7.4. договору, оплата Користувачем послуг з утримання технологічних електричних мереж спільного використання здійснюється платіжним дорученням на підставі виставленого власником мереж рахунка та оформленого «ОСОБА_3 прийому-здачі наданих послуг» у термін, що не перевищує 10-ти днів з дня отримання документів, зазначених у п. 7.3 договору.
Користувач у термін, що не перевищує 20 днів з дня отримання, зобов'язаний повернути власнику мереж один екземпляр підписаного та скріпленого своєю печаткою «ОСОБА_3 прийому-здачі наданих послуг» (п. 7.5 договору).
Згідно із п. 11.5 договору цей договір набирає чинності з дня його підписання і укладається на термін до 31 грудня 2018. Договір вважається продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення цього терміну не буде заявлено однією із сторін про відмову від цього договору або його перегляд.
На виконання умов договору з 01.04.2018 по 31.12.2018 власником мереж були належним чином виконані обов'язки, пов'язані з наданням послуг, які підтверджуються підписаними з обох сторін ОСОБА_3 прийому-здачі наданих послуг.
Користувач в порушення умов п. 7.4. договору не належним чином виконав умови, щодо своєчасної оплати наданих послуг.
Із матеріалів справи вбачається, що відповідачу на підставі ОСОБА_3 прийому-здачі наданих послуг від 30.06.2018 № 1, від 30.06.2018 № 2, від 30.06.2018 № 3, від 31.07.2018 № 558, від 31.08.2018 № 663, від 30.09.2018 № 663; від 31.10.2018 № 663; від 30.11.2018 № 1068; від 01.12.2018 № 1068/1, від 31.12.2018 №1112 надано послуг на загальну суму - 9504,87 грн.
Разом з тим умовами п. 11.12 даного договору передбачено, що договір про спільне використання технологічних електричних мереж від 01.04.2018 № 6-4 укладений у зв'язку з припиненням діяльності Запорізької гідрогеолого - меліоративної експедиції, шляхом приєднання до Запорізького обласного управління водних ресурсів, яке є правонаступником прав та обов'язків Запорізької гідрогеолого - меліоративної експедиції.
Умовами п. 11.13 договору передбачено, що заборгованість за період січень 2017 -грудень 2017 у сумі 1771,80 грн та за період січень 2018 - березень 2018 у сумі - 2198,88 грн, яка станом на 01.04.2018 виникла у ПАТ «Запоріжжяобленерго» перед Запорізькою гідрогеолого - меліоративною експедицією за договором про спільне використання технологічних електричних мереж № 6-4 від 01.03.2013, заборгованістю перед Запорізьким обласним управлінням водних ресурсів за даним договором.
Загальна сума боргу становить 13 475,55 грн (9504,87 грн + 1771,80 грн + 2198,88 грн).
Невиконання відповідачем зобов'язання щодо оплати вартості наданих послуг у визначений договором строк стало підставою для звернення позивача до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з ч. ч. 2, 3 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини… Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
Аналогічні положення містить ст. 174 Господарського кодексу України.
Згідно із ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічні приписи містить ст. 193 Господарського кодексу України.
В порушення умов договору, відповідач оплату вартості послуг за утримання електричних мереж спільного використання у встановлений строк не здійснив.
Станом на момент розгляду справи заборгованість відповідачем не сплачено.
Враховуючи вимоги ст. 599 Цивільного кодексу України, згідно якої зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, суд визнав правомірною позовну вимогу позивача про стягнення з ПАТ «Запоріжжяобленерго» 13 475,55 грн основного боргу за договором і задовольняє її в повному обсязі.
За порушення виконання відповідачем грошового зобов'язання позивач просив стягнути з відповідача пеню за період з 15.07.2018 по 01.02.2019 в сумі 514,90 грн. розраховану окремо за кожним актом приймання - здачі наданих послуг.
Відповідно до ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), є його порушенням, у разі якого настають правові наслідки, зокрема, сплата неустойки.
Статтею 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Статтею 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до приписів ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Пунктом 9.2.1договору передбачено, що за внесення платежів, передбачених п. 4.1. з порушенням терміну визначеного п. 7.4. цього договору, користувач сплачує власнику мереж пеню у розмірі 0,05 % за кожний день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період нарахування пені.
Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Розрахунок суми пені позивачем здійснено з урахуванням умов Розділу 7 договору з урахуванням підписаних без зауважень відповідачем ОСОБА_4 прийому - здачі наданих послуг. Відтак посилання відповідача на ненадання доказів надсилання та отримання відповідачем рахунків та ОСОБА_3 приймання здачі наданих послуг суд вважає безпідставним.
Наданий позивачем розрахунок пені суд визнав вірним, а вимогу про стягнення пені в розмірі 514,90 грн такою, що підлягає задоволенню.
У відзиві на позов відповідач просить суд врахувати його критичне фінансове становище та розстрочити виконання рішення на 12 календарних місяців, зі сплатою сум щомісячно рівними частинам.
Розглянувши клопотання ПАТ “Запоріжжяобленерго”, проаналізувавши матеріали та обставини справи, враховуючи позицію позивача, суд дійшов висновку про відсутність підстав для його задоволення, виходячи з наступного.
Згідно із ч. 1 ст. 239 ГПК України, суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.
Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
Системний аналіз чинного законодавства свідчить, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Підставою для відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання, а тому оцінка доказів, що підтверджують зазначені обставини повинна бути здійснена судом за правилами ст. 86 ГПК України.
В обґрунтування розстрочення виконання судового рішення відповідач посилається на перебування підприємства в критичному фінансовому стані та вказує, що не має можливості виконати рішення суду, у зв'язку із: наявністю великої заборгованості з виплати заробітної платні, великого податкового боргу, відсутність джерел для одночасного погашення заборгованості (відсутність кредитування, наявність непокритих тарифами зобов'язань відповідача перед власниками електромереж, кошти які надходять від споживачів, спрямовуються на погашення поточної заборгованості); збільшення дебіторської заборгованості споживачів електричної енергії щодо яких неможливо вжити заходи припинення, обмеження електропостачання (екологічна, аварійна, технологічна броня) або введено мораторій на задоволення вимог кредиторів (провадження у справі про банкрутство); зростанням рівня неплатежів за спожиту електричну енергію. На підтвердження неможливості своєчасного та повного виконання рішення суду та тяжкого матеріального становища відповідачем надано довідку щодо заборгованості ПАТ “Запоріжжяобленерго” по заробітній платі станом на 05.02.2019, довідку щодо податкового боргу підприємства станом на 12.02.2019, а також довідки - по кредиторській заборгованості станом на 01.11.2018 та 31.01.2019, щодо дефіциту обігових коштів, щодо мінімально необхідних платежів, щодо нормативів відрахувань для ПАТ “Запоріжжяобленерго”, Баланс (Звіт про фінансовий стан) на 31.12.2017, на 30.06.2018, Звіт про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід) за 2017 рік, Звіт про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід) за 1 півріччя 2018 року.
Згідно зі ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).
Суд зазначає, що наведені відповідачем доводи не є доказом наявності виняткових обставин, достатніх та необхідних для розстрочення виконання рішення суду в розумінні ст.ст. 73, 74, 76, 77 Господарського процесуального кодексу України.
При цьому, відповідач, в порушення ст.ст. 74, 77 Господарського процесуального кодексу України, не надав належних доказів в підтвердження своїх доводів, не надав документів, які підтверджують тяжке фінансове становище, документально не підтвердив неприбутковість підприємства, не надав документального обґрунтування наявності тих виняткових обставин, які б могли бути підставою для надання розстрочки виконання судового рішення строком на 12 місяців. Долучені до матеріалів заяви копії довідок щодо наявності заборгованості по заробітній платі, кредиторської заборгованості, тощо, є внутрішніми документами ПАТ «Запоріжжяобленерго». Надана відповідачем копія Балансу (Звіт по фінансовий стан) на 30.06.2018 не свідчить про неприбутковість підприємства.
Проаналізувавши доводи відповідача, викладені у відзиві щодо розстрочення виконання судового рішення по справі, та надані в обґрунтування вказаного клопотання докази, з'ясувавши правову позицію позивача щодо вказаного клопотання (заперечив повністю), а також враховуючи ненадання належних доказів критичного (скрутного) фінансового становища станом на момент прийняття рішення, суд дійшов висновку, що відповідач не довів наявність у нього виняткового випадку, тобто, обставин, які істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, як підстави для розстрочення виконання судового рішення по цій справі.
При цьому, судом враховано, що позивач і відповідач є суб'єктами господарювання, які несуть однакову економічну (матеріальну) відповідальність за свої дії та однакові ризики. А тому, довготривале невиконання відповідачем зобов'язань з оплати отриманих послуг за договором може мати негативний вплив на діяльність підприємства позивача.
До того ж, кожна із сторін договору приймає на себе відповідні ризики можливого погіршення економічної ситуації та фінансового становища свого підприємства, підприємств своїх контрагентів та країни в цілому. Учасник договору не повинен відповідати за прорахунки суб'єкта підприємницької діяльності, з яким він уклав договір. Слід враховувати, що заявлена до стягнення заборгованість за договором виникла ще у січні 2017 року і збільшувалась протягом наступних періодів.
Крім того, відповідач не обґрунтував, яким чином він планує здійснювати щомісячні платежі у випадку розстрочення суми боргу за судовим рішенням у даній справі рівними частинами на 12 місяців.
З підстав викладених вище, суд не вбачає підстав для надання відповідачу розстрочки виконання рішення у даній справі.
Суд вважає за необхідне роз'яснити відповідачу, що він не позбавлений права при наявності обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, звернутися до господарського суду з заявою про відстрочення або розстрочення рішення на стадії виконання із наданням належних доказів у підтвердження відповідної заяви (клопотання), в порядку ст. 331 ГПК України.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 123, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
вирішив:
Позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» (69035, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, буд. 14; ідентифікаційний код юридичної особи 00130926) на користь Басейнового управління водних ресурсів річок Приазов'я (69095, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 105; ідентифікаційний код юридичної особи 01038818) основного боргу в розмірі 13 475,55 грн (тринадцять тисяч чотириста сімдесят п'ять гривень 55 коп.), пеню у розмірі 514,90 грн (п'ятсот чотирнадцять гривень 90 коп), суму судового збору у розмірі 1921,00 грн (одна тисяча дев'ятсот двадцять одна гривня 00 коп.) судового збору. Видати наказ.
У задоволенні клопотання ОСОБА_1 акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго” про надання розстрочки виконання рішення суду у справі № 908/291/19 відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст. ст. 240, 241 ГПК України 01 квітня 2019 року.
Суддя І. С. Горохов