18.03.2019 Справа № 920/901/18
Господарський суд Сумської області у складі судді Соп'яненко О.Ю., при секретарі судового засідання Малюку Р.Б., розглянувши матеріали справи №920/901/18
за позовом: Публічного акціонерного товариства “Сумиобленерго” (40035, м. Суми, вул. Івана Сірка, 7, ідентифікаційний код 23293513),
до відповідача: Комунального підприємства “Міськводоканал” Сумської міської ради (40009, м. Суми, вул. Білопільський шлях, буд. 9, ідентифікаційний код 03352455),
про стягнення 1 392 074 грн. 09 коп.,
За участю представників сторін:
від позивача - ОСОБА_1
від відповідача - ОСОБА_2
Суть спору: позивач у своїй позовній заяві просить суд стягнути з КП “Міськводоканал” Сумської міської ради пеню в сумі 883 233,67 грн., збитки з урахуванням встановленого індексу інфляції на суму 394 141,15 грн., 3% річних в сумі 114 699, 27 грн. за неналежне виконання умов договору № 313 від 14.11.2005, судові витрати в сумі 21 140,05 грн. покласти на відповідача.
Ухвалою господарського суду Сумської області від 19.11.2018 було відкрито провадження у справі № 920/901/18 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання. Ухвалою суду від 17.01.19 підготовче засідання закрито та призначено розгляд даної справи по суті.
Відповідач подав суду відзив на позовну заяву (вх.№8647 від 05.12.2018), в якому зазначає, що несвоєчасне проведення розрахунків за договором постачання електричної енергії спричинено несвоєчасними розрахунками населенням за спожиті послуги, невідповідністю фактичної вартості комунальних послуг на водопостачання та водовідведення затвердженим тарифам, оскільки встановлені тарифи на комунальні послуги нижчі за розмір економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво, а відшкодування різниці в тарифах державою не проведено, відсутня фінансова можливість розраховуватись вчасно, розмір пені, нарахований позивачем є значним і тому просить суд зменшити розмір пені на 99%.
Позивач подав відповідь на відзив від 12.12.2018, в якому зауважує, що клопотання відповідача про зменшення пені суперечить приписам ст. 83 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши повноважних представників позивача та відповідача, дослідивши та оцінивши надані докази, суд встановив:
15 листопада 2005 року між ВАТ “Сумиобленерго” і Комунальним підприємством “Міськводоканал” Сумської міської ради був укладений договір про постачання електричної енергії № 313, відповідно до умов якого позивач постачає електричну енергію відповідачу, а останній оплачує постачальнику її вартість та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору та додатками до Договору, що є його невід'ємними частинами.
Відповідно до п.1 додатку № 4 Порядок розрахунків до Договору розрахунковим періодом вважається період з 15 числа місяця до 14 числа наступного місяця включно.
Розрахунки за електричну енергію проводяться споживачем виключно грошовими коштами на поточний рахунок із спеціальним режимом використання Постачальника електричної енергії. За дату оплати приймається дата зарахування коштів на поточний рахунок із спеціальним режимом використання Постачальника.
Згідно п. 2 зазначеного додатку до Договору за активну електричну енергію Споживач здійснює планові платежі у таких співвідношеннях: до 10 дня розрахункового періоду 50 %, до 20 дня розрахункового періоду додатково 50 % вартості заявленого (очікуваного) обсягу споживання електричної енергії, визначеного додатком 1 до Договору "Обсяги постачання (договірні величини) електричної енергії Споживачу та субспоживачу" до Договору на цей період.
Рахунок на оплату активної електричної енергії, фактично спожитої впродовж звітного розрахункового періоду, рахунки на оплату планових платежів надаються Постачальником Споживачу одночасно, із зазначенням в рахунках кінцевих дат їх оплати.
Остаточний розрахунок за спожиту активну електроенергію, здійснюється на підставі самостійно отриманих споживачем у постачальника розрахунків протягом п'яти операційних днів з дня їх отримання.
Позивач мотивує свої вимоги тим, що зобов'язання по Договору виконувались ним належним чином, про що свідчать акти про обсяги переданої споживачу (спожитої споживачем) електричної енергії за загальний період з лютого 2017 року по серпень 2018 року, які підписані представниками сторін належним чином та без зауважень. За спожиту електроенергію відповідачу були виставлені до сплати рахунки, які в порушення взятих на себе зобов'язань відповідачем оплачувались не в повному обсязі та несвоєчасно.
Відповідно до п. 1 ч.2 ст. 11 ЦК України однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, який в силу вимог ч. 1 ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з положеннями статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частина перша статті 612 названого Кодексу визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.
Враховуючи те, що заборгованість за спожиту активну електроенергію відповідачем сплачувалась не своєчасно, відповідачем була нарахована пеня в розмірі 883233 грн. 67 коп.
Пунктом 4.2.1 договору визначено, що за внесення платежів, передбачених пунктами 2.2.3-2.2.4 цього договору з порушенням термінів, визначених додатком № 4 "Порядок розрахунків", споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати. Сума пені визначається в окремому рахунку.
Внаслідок порушення грошових зобов'язань, згідно п. 4.2.1 Договору Відповідачу була нарахована пеня, розмір якої відповідно до розрахунку становить 883 233,67 грн.
За змістом статті 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до п. 3 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.
Згідно ст. 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Зі змісту ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” вбачається, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до ч. 6. ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Судом перевірено розрахунок пені, виконаний позивачем та встановлено, що штрафна санкція розрахована в розмірі, що не суперечить вимогам ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” та в межах строків, передбачених ч. 6. ст. 232 ГК України.
В той же час, суд приймає до уваги те, що відповідачем у відзиві на позовну заяву було заявлене клопотання про зменшення розміру пені на 99%, посилаючись на те, що КП “Міськводоканал” Сумської міської ради забезпечує питною водою та водовідведенням підприємства, організації, установи та населення м. Суми. Близько 85 відсотків послуг надається населенню м. Суми, які несвоєчасно здійснюють розрахунки за спожиті послуги. Масова, систематична несплата населенням рахунків за послуги з водопостачання та водовідведення негативно впливає на фінансовий стан підприємства, у зв'язку з цим підприємство не має фінансової можливості своєчасно проводити розрахунки по грошовим зобов'язанням. Здійснення своєчасної оплати за поставлену Позивачем електроенергію залежало виключно від розрахунків споживачів з Відповідачем за надані ним послуги з водовідведення та водопостачання. Сума пені, нарахована позивачем, є результатом неналежної оплати споживачами вартості спожитих послуг з водопостачання і водовідведення, що підтверджується Постановою КМУ від 4 червня 2015 р. № 375 “Питання погашення у 2015 році заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, опалення та постачання гарячої води, послуги з централізованого водопостачання, водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню”, якою затверджено Порядок та умови надання у 2015 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, опалення та постачання гарячої води, послуги з централізованого водопостачання, водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та/або іншим підприємствам централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання, водовідведення, опалення та постачання гарячої води тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування.
Фактичне відшкодування державою різниці в тарифах на даний час не проведено, що підтверджується Рішенням Рахункової палати від 23.02.2016року №3-3 “Про результати аудиту ефективності використання коштів субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню”, висновком якого є те, що Міністерством регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, Міністерством фінансів України, місцевими органами виконавчої влади не забезпечено повною мірою в 2014 та 2015 роках досягнення мети надання субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам за КПКВК 2761520 - погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, опалення та водовідведення для населення, яка виникла у зв'язку з невідповідністю їх фактичної вартості затвердженим тарифам. Обсяг заборгованості держави перед КП “Міськводоканал” Сумської міської ради з різниці в тарифах станом на 01.04.2017 складає - 46,6 млн. грн.
Згідно з ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Частиною 3 ст. 551 ЦК України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Пунктом 3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції” передбачено, що вирішуючи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Згідно з роз'ясненнями, що містяться в п. 42 інформаційного листа Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України” від 07.04.2008 р. N 01-8/211, при застосуванні частини третьої статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України слід мати на увазі, що поняття “значно” та “надмірно” є оціночними і мають конкретизуватися судом у кожному конкретному випадку. При цьому слід враховувати, що правила частини третьої статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов'язання боржником.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що стягнення з відповідача неустойки у розмірі 883233 грн. 67 коп., спотворить дійсне правове призначення неустойки, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов'язання, стягнення штрафних санкцій перетвориться на несправедливо непомірний тягар та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором, що не відповідає вимогам справедливості, добросовісності та розумності.
Наведене безумовно свідчить про те, що нарахована позивачем неустойка (пеня) у розмірі 883233 грн. 67 коп. не відповідає наслідкам порушення відповідачем зобов'язання за договором.
Крім того, як необхідність використання права на зменшення розміру штрафних санкцій, так і розмір, до якого вони підлягають зменшенню, закон відносить на розсуд суду. На підставі аналізу поданих сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень доказів, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для зменшення розміру заявленої до стягнення суми неустойки за прострочення виконання грошового зобов'язання на 75%.
За таких обставин, враховуючи надане законом право суду на зменшення розміру штрафних санкцій, заявлених до стягнення, а також приймаючи до уваги ступінь виконання основного зобов'язання по Договору, відсутність в матеріалах справи будь-яких доказів понесення позивачем збитків внаслідок порушення відповідачем строків оплати наданої послуги та враховуючи інтереси обох сторін, суд дійшов до висновку про доцільність зменшення розміру стягуваної неустойки (пені) до 75 %.
Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 220808 грн. 25 коп. пені.
Крім того, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача на свою користь 144699 грн. 27 коп. - 3% річних та 394141 грн. 15 коп. інфляційних збитків.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Таку правову позицію висвітлено у постанові Верховного Суду України від 23.01.2012 у справі № 37/64.
Перевіривши розрахунок розміру 3% річних та інфляційних збитків, судом встановлено, що позивачем вірно нараховано зазначені штрафні санкції, а отже є обґрунтованими і підлягають стягненню.
Враховуючи вищевикладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 220808 грн. 25 коп. пені, 394141 грн. 15 коп. інфляційних збитків, 114699 грн. 27 коп. 3% річних за неналежне виконання умов договору № 313 про постачання електричної енергії.
Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Відповідно до ст.4 Закону України “Про судовий збір”, за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру, ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Позивач при зверненні до суду з позовом про стягнення з відповідача 1392074 грн. 09 коп. сплатив судовий збір в сумі 21140 грн. 05 коп., що підтверджується платіжним дорученням № НОМЕР_1 (№207489473819) від 22.10.2018.
При перевірці матеріалів, судом встановлено, що за подання вказаної позовної заяви розмір судового збору становить 20881 грн. 11 коп. За таких обставин, сума надлишково сплаченого судового збору у розмірі 258 грн. 94 коп. підлягає поверненню позивачу з державного бюджету.
Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору в сумі 20881 грн. 11 коп. покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 123, 129, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд,-
1. Позов Публічного акціонерного товариств «Сумиобленерго» - задовольнити частково.
2.Стягнути з Комунального підприємства «Міськводоканал» Сумської міської ради (40009, м.Суми, вул.Білопільський шлях, 9; код ЄДРПОУ 03352455) на користь Публічного акціонерного товариства «Сумиобленерго» (40035, м.Суми, вул.Івана Сірка, 7; код ЄДРПОУ 23293513) 220808 грн. 25 коп. пені, 394141 грн. 15 коп. інфляційних збитків, 114699 грн. 27 коп. 3% річних, 20881 грн. 11 коп. - витрат по сплаті судового збору.
3.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Згідно зі ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, встановленому статтями 256-258 ГПК України.
Повний текст рішення складено 28.03.2019.
Суддя ОСОБА_3