Господарський суд Рівненської області
вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013
про залишення позовної заяви без руху
01 квітня 2019 року м. Рівне Справа № 918/206/19
Господарський суд Рівненської області у складі судді Романюк Ю.Г., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮТ-АГРО ЗЕРНО" (35720, Рівненська обл., Здолбунівський р-н, с. Копиткове, вул. Шкільна, 10А) про стягнення вартості частки майна та частки прибутку в розмірі 2 720 000,00 грн.
26 березня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Рівненської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮТ-АГРО ЗЕРНО" про стягнення вартості частки майна та частки прибутку в розмірі 2 720 000,00 грн. Позовні вимоги мотивовані тим, що 17.11.2016 року ОСОБА_1 було подано заяву загальним зборам учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮТ-АГРО ЗЕРНО" про вихід з цього товариства та виплати належної йому частки в майні вказаного товариства. Однак, відповідачем було надіслано на адресу ОСОБА_1 лист від 20.04.2018 року, в якому повідомляється про те, що товариство не має права провести виплати, так як ухвалою Рівненського міського суду від 23.01.2017 року накладено арешт на майнові та корпоративні права ОСОБА_1
Окрім того, ОСОБА_1 просить зменшити розмір судового збору до одного прожиткового мінімуму. Подана заява мотивована тим, що ОСОБА_1 є пенсіонером та отримує пенсію в розмірі, меншому за мінімальну заробітну плату. Загальний розмір пенсії за 2018 рік становить 42 546,17 грн., 5 відсотків від пенсії становить 2 127,31 грн. Розмір судового збору перевищує розмір 5 відсотків від річного доходу ОСОБА_1
До клопотання надано докази отримання позивачем пенсії за 2018 рік в розмірі 42 546,17 грн.
Крім того судом встановлено, що до позовної заяви позивачем не долучено документів, що підтверджують сплату судового збору, що підтверджується актом відділу канцелярії та документального забезпечення Господарського суду Рівненської області зі змісту якого вбачається, що цей акт складений на підставі Інструкції з діловодства в господарських судах України начальником відділу канцелярії та документального забезпечення ОСОБА_2 у присутності головного спеціаліста ОСОБА_3, старшого інспектора Андишули Ю.С. про те, що під час розкриття конверта (пакета), надісланого ОСОБА_1 у позовній заяві від 20 березня 2019 року не виявилось вказаних в додатках документів: квитанції про сплату судового збору.
Розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 та клопотання про зменшення розміру судового збору, господарський суд прийшов до висновку, що клопотання не підлягає задоволенню, а позовну заяву слід залишити без руху, виходячи з такого.
Відповідно до ч. 2 ст. 8 "Про судовий збір", cуд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Положеннями ч.1 ст. 8 "Про судовий збір" передбачено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній рік, або позивачами є: військовослужбовці, батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; одинокі матері (батьки), які мають дитину до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; члени малозабезпеченої або багатодітної сім'ї; особа, яка дії в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Відповідно до постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" судам було роз'яснено, що у розгляді питань, пов'язаних з відстроченням та розстроченням сплати судового збору, зменшенням його розміру або звільненням від його сплати (стаття 8 Закону) і застосуванням приписів Закону щодо пільг зі сплати судового збору (стаття 5 Закону) господарським судам слід враховувати таке.
Єдиною підставою для вчинення господарським судом дій, зазначених у статті 8 Закону, є врахування ним майнового стану сторін.
Клопотання про відстрочення (розстрочення) сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до господарського суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі.
Таким чином, єдиною підставою для вчинення судом зазначених дій є врахування майнового стану сторони. Обґрунтування пов'язаних з цим обставин, які свідчать про неможливість або утруднення в здійсненні оплати судового збору у встановлених законом розмірах і в строки, покладається на заінтересовану сторону.
Разом з тим, зазначені положення закону дають право суду зменшити сплату судового збору лише за наявності виключних обставин.
Однак, господарському суду надано лише право, а не покладено обов'язок у будь-якому випадку задовольняти клопотання учасників судового процесу про зменшення сплати ними судового збору. Тобто, вказана норма є суб'єктивною та застосовується лише у випадку, коли заявник надасть суду дійсно переконливі докази скрутного матеріального становища, яке перешкоджає йому вчинити необхідні дії по сплаті судового збору. Дії суду при розгляді клопотання заявника про зменшення сплати судового збору повинні здійснюватися з дотриманням принципів рівності та збалансованості інтересів сторін.
Таким чином, позивач, як заінтересована сторона, звертаючись до суду із проханням про зменшення сплати судового збору, має належним чином обґрунтувати неможливість або утруднення здійснення оплати судового збору, та на підтвердження цього надати належні та допустимі докази.
Всупереч наведеним правовим нормам позивач не довів належними та допустимими доказами свою неможливість (відсутність коштів) сплати судового збору у зв'язку зі складним матеріальним становищем.
Надана позивачем довідка про отримання пенсії за 2018 рік в розмірі 42 546,17 грн., не є самостійним доказом того, що останній матеріально неспроможний сплатити судовий збір за подачу цієї позовної заяви.
Будь-яких інших доказів, які б у сукупності підтверджували майновий стан позивача (зокрема, стосовно наявності у нього рухомого та нерухомого мана, довідку з інформаційного фонду ДФС України про суми виплачених доходів, тощо), суду не надано.
Європейський суд з прав людини в рішеннях від 20.05.2010 року у справі "Пелевін проти України", зазначив, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.
В рішенні Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 року у справі "Креуз проти Польщі" зазначено, що вимога сплати зборів судами у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду.
На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 не подано належних та допустимих доказів наявності обставин, які свідчать про скрутне матеріальне становище та про неможливість, у зв'язку з цим, сплатити судовий збір у встановленому Законом розмірі, а тому клопотання ОСОБА_1 про зменшення сплати судового збору до одного прожиткового мінімуму не підлягає до задоволення.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 164 Господарського процесуального кодексу України, до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
При розгляді вказаної позовної заяви та доданих до неї документів судом встановлено, що до неї не додано доказів сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі.
Відповідно до частини першої статті 4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір", за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. За подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що з урахуванням положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" становить 1 921,00 грн.
Оскільки позивачем заявлена вимога про стягнення вартості частки майна та частки прибутку в розмірі 2 720 000,00 грн., судовий збір має становити 1,5 відсотка від ціни позову, що становить 40 800 грн. 00 коп.
Таким чином, до позовної заяви не додано документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
Отже, враховуючи відсутність сплати судового збору, суд дійшов висновку про невідповідність позовної заяви вимогам пункту 2 частини першої ст. 164 Господарського процесуального кодексу України, з огляду на що суд залишає позов без руху в порядку та на підставах, передбачених ст. 174 Господарського процесуального кодексу України.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити) (частина друга ст. 174 Господарського процесуального кодексу України).
Виявлений недолік може бути усунено позивачем шляхом подання до суду відповідних доказів сплати судового збору у встановлених порядку і розмірі протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Положеннями частин третьої та четвертої ст. 174 Господарського процесуального кодексу України визначено, якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до господарського суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому статтею 176 цього Кодексу. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.
Керуючись ст.ст. 164, 174, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про зменшення сплати судового збору до одного прожиткового мінімуму при подачі позовної заяви.
2. Позовну заяву залишити без руху.
3. ОСОБА_1 подати господарському суду через відділ канцелярії та документального забезпечення у 10-денний строк з дня отримання даної ухвали: - докази сплати судового збору у розмірі 40 800 грн. 00 коп. з урахуванням ціни позову
4. Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя Романюк Ю.Г.