вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"26" березня 2019 р. м. Київ Справа № 911/2843/18
Господарський суд Київської області у складі судді Д.Г.Зайця, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Київоблгаз збут», м. Київ
до Управління соціального захисту населення Вишгородської районної державної адміністрації, Київська область, м. Вишгород
про стягнення заборгованості
секретар судового засідання О.О.Стаднік
за участю представників:
від позивача: ОСОБА_1
від відповідача: не з'явився
До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Київоблгаз збут» №KNz-Ck-14630-1118 від 15.11.2018 року (вх.№2857/18 від 20.12.2018 року) (далі - позивач) до Управління соціального захисту населення Вишгородської районної державної адміністрації (далі - відповідач) про стягнення заборгованості за Договором №52 від 01.07.2015 року в розмірі 14223905,44 грн., з яких 13455656,60 грн. основної заборгованості, 388960,55 грн. інфляційних втрат та 379288,29 грн. 3 % річних.
Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем свого обов'язку щодо відшкодування позивачу коштів за надання пільг та субсидій на комунальні послуги категорії громадян, які мають на це право, за рахунок субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам.
Ухвалою суду від 26.12.2018 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №911/2843/18 за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 05.02.2019 року.
До суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву №148 від 22.01.2019 року (вх. №1644/19 від 25.01.2019 року), в якому відповідач проти позову заперечує та зазначає, що відповідно до реєстрів нарахування пільг, наданих надавачем послуг, виникла заборгованість у загальній сумі 13000000,00 грн., яка була відшкодована в жовтні-листопаді 2018 року. Відповідач також посилається на те, що ним вживались заходи досудового врегулювання спору, зокрема, на адресу позивача надсилався лист №3117 від 05.12.2018 року, який залишено позивачем без реагування. Заперечуючи проти стягнення штрафних санкцій, відповідач зазначив, що він не міг своєчасно провести відшкодування за надані послуги, оскільки реєстри нарахування пільг в електронному вигляді надіслані позивачем з порушеннями строків, передбачених договором, в той час як акти звіряння розрахунків, на думку відповідача, не є первинними документами.
До суду від позивача надійшло клопотання №417-Ск-1357-0219 від 01.02.2019 року (вх. №2344/19 від 05.02.2019 року) про долучення доказів до матеріалів справи, відповідь на відзив №417-Ск-1358-0219 від 01.02.2019 року (вх. 2346/19 від 05.02.2019 року), заява №417-Ск-1359-0219 від 01.02.2019 року (вх. №2347/19 від 05.02.2019 року) про зменшення розміру позовних вимог у зв'язку зі сплатою відповідачем основного боргу в розмірі 13455656,00 грн. та клопотання №417-Ск-1360-0219 від 01.02.2019 року (вх. №2345/19 від 05.02.2019 року) про повернення надмірно сплаченої суми судового збору.
Таким чином, з урахуванням поданої заяви позивача про зменшення розміру позовних вимог, позивач просить суд стягнути з відповідача 388960,55 грн. інфляційних втрат та 379288,29 грн. 3% річних.
У відповіді на відзив позивач зазначив, що відповідно до ч.ч. 1, 2 п. 8 Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 року №256 (далі - Порядок №256), отримані місцевими бюджетами суми субвенцій в межах отриманих коштів за відповідним видом послуг (витрат) перераховуються протягом двох операційних днів на рахунки головних розпорядників коштів, відкриті в територіальних управліннях Державної казначейської служби, для здійснення відповідних видатків. Головні розпорядники коштів місцевих бюджетів в межах отриманих коштів за відповідним видом послуг (витрат) здійснюють протягом двох операційних днів розрахунки з постачальниками відповідних послуг. Відповідачем допущено порушення п.п. 2.4.1, 3.3 Договору, у зв'язку із чим за ним утворилась заборгованість. Стосовно нарахування штрафних санкцій, позивач послався на рішення Європейського суду з прав людини від 18.10.2005 року у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України», від 30.11.2004 року у справі «Бакалов проти України» в яких зазначено, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання. Аналогічна правова позиція викладена також в постановах Верховного суду України від 15.05.2012 року у справі №11/446, від 15.05.2012 року у справі №3-28гс12 та постанові Вищого господарського суду України від 23.08.2012 року у справі №15/5027/715/2011.
Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, у судове засідання 05.02.2019 року не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.
Ухвалою суду від 05.02.2019 року відкладено розгляд справи на 26.02.2019 року.
До суду від відповідача надійшло клопотання б/н б/д (вх. №3698/19 від 22.02.2019 року) про розгляд справи без участі представника відповідача та заперечення №376 від 19.02.2019 року (вх. №3699/18 від 22.02.2019 року), в яких відповідач зазначає, що не мав можливості виконати вимоги ухвали суду від 05.02.2019 року, оскільки, він не отримав відповідь на відзив та заяву про зменшення розміру позовних вимог.
Представник позивача у судовому засіданні 26.02.2019 року повідомив, що копію відповіді на відзив та заяви про зменшення розміру позовних вимог надіслано відповідачу, докази чого додано до відповіді на відзив. Також представник позивача повідомив, що ним не отримано заперечення відповідача №376 від 19.02.2019 року.
Ухвалою суду від 26.02.2019 року закрито підготовче провадження у справі №911/2843/18 та призначено розгляд справи по суті на 26.03.2019 року.
Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, у судове засідання 26.03.2019 року не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.
Представник позивача у судовому засіданні 26.03.2019 року позовні вимоги, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, підтримав та просив суд задовольнити позов в повному обсязі.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, яка ратифікована Україною 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про вчинення усіх необхідних дій щодо повідомлення відповідача про розгляд справи та про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті за відсутності повноважного представника відповідача.
Враховуючи достатність в матеріалах справи доказів для повного, всебічного та об'єктивного розгляду спору по суті у судовому засіданні 26.03.2019 року, відповідно до ч. 1 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Київоблгаз збут» (за договором - виконавець) та Управлінням соціального захисту населення Вишгородської районної державної адміністрації (за договором - платник) 01.07.2015 року укладено Договір №52 про порядок відшкодування витрат за надані пільги та житлові субсидії за рахунок субвенцій з державного бюджету на оплату комунальних послуг громадянам, які мають на це право.
Відповідно до п. 1.1. Договору, цей Договір регламентує взаємовідносини сторін щодо відшкодування коштів за надання пільг та субсидій на комунальні послуги категорії громадян, які мають на це право, за рахунок субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам, які здійснюються виконавцем відповідно до Закону України «Про Державний бюджет» на відповідний рік, постанов Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 року №256 «Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенції з державного бюджету» (із змінами), від 29.01.2003 року №117 «Про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги» (із змінами) за видами пільг відповідних категорій громадян (далі - пільговиків), визначених зазначеними постановами Кабінету Міністрів України.
Сторони виконують взаємні обов'язки з метою забезпечення надання пільг та субсидій з комунальних послуг (п. 2.1. Договору).
Згідно пп. 2.2.1. п. 2.2. Договору, виконавець зобов'язується здійснювати пільгове надання комунальних послуг громадянам, які мають право на відповідні пільги.
Відповідно до пп. 2.4.1. п. 2.2. Договору, платник зобов'язується своєчасно та в повному розмірі перераховувати виконавцю кошти для компенсації витрат по наданню пільг громадянам в межах встановлених на ці цілі бюджетних призначень.
Пунктом 3.1. Договору визначено, що виконавець щомісячно до 5 числа місяця, що наступає за звітним, подає платнику наступні документи: на паперових та електронних носіях розрахунки на відшкодування витрат за формою 2-пільга, пов'язаних з наданням пільг окремим категоріям громадян, з підписами уповноважених осіб та печаткою виконавця. Формат форми визначається виключно нормативними документами Міністерства соціальної політики України (пп. 3.1.1. п. 3.1. Договору); на паперових носіях Акти звіряння розрахунків за формою 3-пільга з підписами уповноважених осіб та печаткою виконавця. Формат форми визначається виключно нормативними документами Міністерства соціальної політики України (пп. 3.1.2. п. 3.1. Договору); на паперових носіях Акти звіряння розрахунків за формою 3-субсидія з підписами уповноважених осіб та печаткою виконавця. Формат форми визначається виключно нормативними документами Міністерства соціальної політики України (пп. 3.1.3. п. 3.1. Договору).
Згідно п. 3.2. Договору, платник щомісяця на протязі 3-х робочих днів після отримання від Виконавця документів на відшкодування: надає Акт звіряння розрахунків за формою 3-пільга та 3-субсидія виконавцю з підписами уповноважених осіб та печаткою платника, в якому вказує погоджену зі своєї сторони суму відшкодувань (пп. 3.2.1. п. 3.2. Договору).
Платник на підставі розрахунків та актів звіряння про надання пільг та житлових субсидій громадянам, забезпечує своєчасне перерахування сум відшкодування по пільговому наданню послуг Виконавцю (п. 3.3. Договору).
У пункті 5.1. Договору сторони погодили, що даний Договір набуває законної сили з 01.07.2015 року і діє до 31.12.2015 року включно. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо сторони не заявляють намір його розірвати за 10 (десять) календарних днів до закінчення поточного календарного року (п. 5.2. Договору).
Згідно пп. б п. 4 ч. 1 ст. 89 та ст. 102 Бюджетного кодексу України, видатки на відшкодування вартості послуг, наданих пільговим категоріям громадян здійснюються з місцевих бюджетів за рахунок коштів, які надходять з державного бюджету України (субвенцій з державного бюджету України) у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Порядок та умови надання субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам визначаються Кабінетом Міністрів України (ч. 2 ст. 97 Бюджетного кодексу України).
Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 року №256 затверджено Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету (далі - Порядок 256), яким встановлено механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення компенсаційних виплат за вказані пільги та надані субсидії окремих категорій громадян за рахунок субвенцій з Державного бюджету України. Зокрема, п. 2 вказаної постанови КМУ встановлено, що головні розпорядники коштів місцевих бюджетів здійснюють розрахунки з постачальниками послуг на підставі поданих ними щомісячних звітів щодо послуг, наданих особам, які мають право на відповідні пільги.
Відповідно до п. 3 Порядку, головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення.
Згідно ч. 1 п. 8 Порядку, отримані місцевими бюджетами суми субвенцій в межах отриманих коштів за відповідним видом послуг (витрат) перераховуються протягом двох операційних днів на рахунки головних розпорядників коштів, відкриті в територіальних управліннях Державної казначейської служби, для здійснення відповідних видатків. При цьому, головні розпорядники коштів місцевих бюджетів в межах отриманих коштів за відповідним видом послуг (витрат) здійснюють протягом двох операційних днів розрахунки з постачальниками відповідних послуг (ч. 2 п. 8 Порядку).
Враховуючи вищевикладене, відшкодування витрат, понесених внаслідок надання послуг громадянам, які мають право на пільги та громадянам, які потребують надання субсидій, здійснюється за рахунок державних субвенцій головним розпорядником коштів, яким є відповідач. При цьому, такі зобов'язання виникають безпосередньо із законів України.
З метою удосконалення обліку осіб, які мають право на пільги за соціальною ознакою, постановою Кабінету Міністрів України №117 від 29.01.2003 року затверджено «Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги» (далі - Положення).
Відповідно до п. 11 Положення, щомісяця між сторонами здійснюється звірка розрахунків за надані населенню телекомунікаційні послуги, на які надаються пільги відповідно до законодавства - форма №3-пільга.
В процесі розгляду справи судом встановлено, що у період з 01.01.2018 року по 01.10.2018 року позивачем було надано послуги з газопостачання відповідній категорії населення Вишгородського району Київської області, яка має право на пільги та субсидії та включені до Єдиного державного автоматизованого реєстру осіб, які мають право на субсидії на загальну суму 13455656,60 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості, Актами звіряння розрахунків за надані населенню послуги, на які надаються субсидії за формою 3-пільга станом на 01.02.2018 року, станом на 01.03.2018 року, станом на 01.04.2018 року, станом на 01.05.2018 року, станом на 01.06.2018 року, станом на 01.07.2018 року, станом на 01.08.2018 року, станом на 01.09.2018 року, станом на 01.10.2018 року, Актами звіряння розрахунків за надані населенню послуги, на які надаються пільги за формою 3-пільга станом на 01.02.2018 року, станом на 01.03.2018 року, станом на 01.04.2018 року, станом на 01.05.2018 року, станом на 01.06.2018 року, станом на 01.07.2018 року, станом на 01.08.2018 року, станом на 01.09.2018 року, станом на 01.10.2018 року, які підписані представниками сторін та скріплені їх печатками.
В матеріалах справи також наявні копії листів позивача №KVz12-СЛ-2415-0318 від 15.03.2018 року, №KVz12-СЛ-4183-0418 від 13.04.2018 року, № KVz12-СЛ-5599-0518 від 11.05.2018 року згідно яких, на адресу відповідача направлялись реєстри обсягів спожитих енергоносіїв та наданих послуг (по пільгах та субсидіях), які отримані відповідачем, про що свідчить штамп про отримання на листах.
Предметом позову є вимоги про стягнення 13455656,60 грн. заборгованості за надані житлово-комунальні послуги громадянам, які потребують надання субсидій та нарахованих штрафних санкцій.
Регулювання відносин, що виникають у зв'язку із наданням телекомунікаційних послуг здійснюється Господарським кодексом України, Цивільним кодексом України, іншими нормативно-правовими актами і безпосередньо договором.
Згідно ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Пунктом 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).
Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 19 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» виключно законами України визначаються пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв'язку та критерії їх надання.
Судом встановлено, що відповідачем не в повному обсязі відшкодовано витрати, понесені внаслідок надання житлово-комунальних послуг громадянам, які потребують надання субсидій в період з 01.02.2018 року по 01.10.2018 року, внаслідок чого заборгованість за надані послуги за цей період становить 13455656,60 грн.
Позивачем, в порядку ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, подано заяву №417-Ск-1359-0219 від 01.02.2019 року (вх. №2347/19 від 05.02.2019 року) про зменшення розміру позовних вимог, у зв'язку із сплатою відповідачем основного боргу у сумі 13455656,60 грн. Тобто, з урахуванням поданої заяви позивача про зменшення позовних вимог, остаточними позовними вимогами у даній справі є стягнення 388960,55 грн. інфляційних втрат (за загальний період з 01.04.2018 року по 31.10.2018 року) та 379288,29 грн. 3% річних (за загальний період з 02.03.2018 року по 13.11.2018 року), нарахованих на заборгованість відповідача за кожним актом окремо, у зв'язку із несвоєчасним виконанням відповідачем зобов'язань за договором, згідно розрахунку позивача.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих на заборгованість відповідача, судом встановлено, що сума штрафних санкцій є більшою, однак, розмір 3% річних позивачем визначено у розмірі 379288,29 грн., а розмір інфляційних втрат у сумі 388960,55 грн., тому, стягненню підлягають зазначені суми, оскільки, суд при прийнятті рішення не може вийти за межі позовних вимог.
Таким чином, позовні вимоги про стягнення 3% річних у сумі 379288,29 грн., та інфляційних втрат у сумі 388960,55 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.
Посилання відповідача, що реєстри нарахування пільг отримані ним від позивача із запізненням, як на підставу несвоєчасного проведення розрахунків, не підтверджені належними та допустимими доказами в розумінні ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, а також спростовуються наданими позивачем листами №KVz12-СЛ-2415-0318 від 15.03.2018 року, №KVz12-СЛ-4183-0418 від 13.04.2018 року, № KVz12-СЛ-5599-0518 від 11.05.2018 року, згідно яких на адресу відповідача направлялись реєстри обсягів спожитих енергоносіїв та наданих послуг (по пільгах та субсидіях), які отримані відповідачем, про що свідчить штамп про отримання на листах.
Водночас суд зазначає, що згідно п. 3.3. Договору, платник забезпечує своєчасне перерахування сум відшкодування по пільговому наданню послуг виконавцю саме на підставі розрахунків та актів звіряння про надання пільг та житлових субсидій громадянам.
Крім того, оскільки житлово-комунальні послуги громадянам, які потребують надання субсидій ТОВ «Київоблгаз збут» надавались на виконання як умов укладеного між сторонами Договору так і імперативних законодавчих вказівок щодо цього, то в результаті уповноважений на те державою орган - відповідач у справі - в силу закону має відшкодувати позивачу за рахунок бюджетних коштів понесені ним витрати.
Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі №924/781/17.
Відповідно до п. 11 Положення, уповноважений орган щомісяця: 1) звіряє інформацію, що міститься в Реєстрі, з інформацією, яка надходить від підприємств та організацій, що надають послуги, і у разі виявлення розбіжностей щодо загальної кількості пільговиків або розміру пільг, що надаються конкретному пільговику, не провадить розрахунків, що стосуються виявлених розбіжностей, до уточнення цієї інформації; 2) після проведення розрахунків з підприємствами та організаціями, що надають послуги, складає: реєстр погашення заборгованості перед підприємствами та організаціями, що надають послуги, згідно з формою « 5-пільга» та реєстр розрахунків згідно з формою « 7-пільга»; акти звіряння розрахунків за надані пільговикам послуги згідно з формою « 3-пільга»; 3) до 15 числа подає: фінансовим органам районних, районних у містах Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів міських рад акти звіряння розрахунків згідно з формою « 3-пільга».
Враховуючи зазначене, вказані норми Положення передбачають взаємні права та обов'язки, як Управління соціального захисту населення Вишгородської районної державної адміністрації, як уповноваженого органу та головного розпорядника коштів місцевих бюджетів, так і ТОВ «Київоблгаз збут», як підприємства, що надає такі послуги пільговим категоріям громадян.
Посилання ж відповідача на відсутність фінансування, як на підставу несплати заборгованості суд вважає необґрунтованими, враховуючи, що відповідно до ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.
Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Законодавством не передбачена залежність розміру відшкодування від фактичного фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, чи випадки повного або часткового звільнення від обов'язку здійснення розрахунків з постачальниками послуг на пільгових умовах, оскільки надання пільг певним категоріям населення відбувається не внаслідок власної недбалості, чи власного бажання, а у відповідності до вимог законів України.
Згідно ч. 2 ст. 617 Цивільного кодексу України та ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України та рішення Європейського суду з прав людини у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» від 18 жовтня 2005 року, відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України не виправдовує бездіяльність відповідача.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 15.05.2012року у справі №11/446 та у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» від 18.10.2005 року.
В свою чергу, відповідно до правової позиції, сформованої Європейським судом з прав людини у рішенні у справі «Рисовський проти України» від 20.11.2011 року щодо принципу належного урядування, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків.
Усі інші твердження та заперечення відповідача не спростовують вищевикладених висновків суду.
Крім того, суд звертає увагу сторін, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського Суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, №4241/03, від 28.10.2010).
Відповідно до ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
При розгляді даної справи судом враховано правові позиції, викладені у постановах Верховного Суду від 08.10.2018 року у справі №911/2865/17, від 06.06.2018 року у справі №911/1541/17, від 17.04.2018 року у справі №911/4249/16, від 17.04.2018 року у справі №906/621/17.
Частиною 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч. 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Судові витрати, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача в сумі, яка підлягає сплаті з уточненої суми позову, а саме 11523,74 грн.
Решта сплаченого позивачем судового збору в сумі 201834,84 грн. є надміру сплаченим та підлягає поверненню позивачу з державного бюджету у зв'язку зі зменшенням позовних вимог на підставі п. 1 ч.1, ч. 2 ст. 7 Закону України «Про судовий збір».
Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 123, 129, 233, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Київоблгаз збут» задовольнити повністю.
2.Стягнути з Управління соціального захисту населення Вишгородської районної державної адміністрації (07300, Київська область, Вишгородський район, м. Вишгород, вул. Набережна, буд. 6А, код ЄДРПОУ 03193815) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Київоблгаз збут» (04108, м. Київ, Подільський район, проспект Свободи, 2Г, літ. А, код ЄДРПОУ 39592941) 388960 (триста вісімдесят вісім тисяч дев'ятсот шістдесят) грн. 55 коп. інфляційних втрат, 379288 (триста сімдесят дев'ять тисяч двісті вісімдесят вісім) грн. 29 коп. 3% річних, 11523 (одинадцять тисяч п'ятсот двадцять три) грн. 74 коп. витрат по сплаті судового збору.
3.Повернути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Київоблгаз збут» 04108, м. Київ, Подільський район, проспект Свободи, 2Г, літ. А, код ЄДРПОУ 39592941) з Державного бюджету України 201834 (двісті одна тисяча вісімсот тридцять чотири) грн. 84 коп. зайво сплаченого судового збору (за платіжним дорученням №4380 від 21.11.2018 року, оригінал якого знаходиться в матеріалах господарської справи №911/2843/18).
4.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного тексту рішення шляхом подання апеляційної скарги до Північного апеляційного господарського суду відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України з врахуванням п. 17.5 Розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складено 01.04.2019 року.
Суддя Д.Г. Заєць