ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
про відмову у видачі судового наказу
01.04.2019Справа № 910/3635/19
Суддя Господарського суду міста Києва Трофименко Т.Ю.,
розглянувши заяву Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району» (03134, м. Київ, вул. Симиренка, 17, ідентифікаційний код 39607507)
до Фізичної особи-підприємця Ченчика Олександра Олександровича (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1)
про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з Фізичної особи-підприємця Ченчика Олександра Олександровича заборгованості у розмірі 4 617,16 грн на підставі Договору № 52 про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій від 03.04.2015,
25.03.2019 до Господарського суду міста Києва від Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району» надійшла заява про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з Фізичної особи-підприємця Ченчика Олександра Олександровича заборгованості у розмірі 4 617,16 грн. за Договором № 52 про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій від 03.04.2015.
Частиною 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Зазначене право на звернення до суду може бути реалізоване у визначеному процесуальним законом порядку, оскільки воно зумовлене дотриманням процесуальної форми, передбаченої для цього чинним законодавством, а також встановленими ним передумовами для звернення до суду.
Конституційний Суд України у рішенні від 12.06.2007 №2-рп/2007 вказав, що необхідно відрізняти поняття "обмеження основоположних прав і свобод" від прийнятого у законотворчій практиці поняття "фіксація меж самої сутності прав і свобод" шляхом застосування юридичних способів (прийомів), визнаючи таку практику допустимою (абзац другий пункту 10 мотивувальної частини).
При цьому, як слідує зі змісту рішення Конституційного Суду України від 25.12.1997 №9-зп, не є порушенням права на судовий захист відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених не у відповідності до чинного законодавства.
В силу статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Відповідно до статті 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
Місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають із господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені законом до їх юрисдикції (ч. 3 ст. 22 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").
Вичерпний перелік спорів, які відносяться до юрисдикції господарського суду, визначені у статті 20 Господарського процесуального кодексу України.
Спір не підлягає вирішенню в господарських судах України, якщо: спір не є підвідомчим господарському суду, тобто предмет спору не охоплюється статтею 20 Господарського процесуального кодексу України; спір за предметною ознакою підвідомчий господарському суду, але одна зі сторін не може бути учасником господарського процесу, а її право чи інтерес не підлягають судовому захисту у господарському суді.
Пунктом 1 частини 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.
Тобто, до юрисдикції господарського суду не віднесені спори, що виникають при виконанні правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не має статусу підприємця.
Разом з тим, відповідно до ст. 147 Господарського процесуального кодексу України, судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги. Заявником та боржником в наказному провадженні можуть бути юридичні особи та фізичні особи - підприємці. Судовий наказ підлягає виконанню за правилами, встановленими законом для виконання судових рішень.
Однак, Суд звертає увагу, що у згаданій заяві заявником вказано на статус Ченчика Олександра Олександровича як фізичної особи - підприємця та його ідентифікаційний номер - НОМЕР_1.
Проте, за наслідками дослідження відомостей в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за вказаним ідентифікаційним номером Судом виявлено, що станом на момент надходження до суду вказаної заяви у реєстрі міститься запис про припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем Ченчиком Олександром Олександровичем (дата запису: 27.12.2016).
Таким чином, до звернення до суду із даною заявою про видачу судового наказу відповідачем було припинено свою підприємницьку діяльність, а відтак, з огляду на положення статей 4, 20, 148 Господарського процесуального кодексу України, вищенаведене свідчить про відсутність правових підстав для розгляду такої заяви в господарському суді.
За приписами ч. 1 ст. 152 Господарського процесуального кодексу України, суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо: 1) заяву подано з порушеннями вимог статті 150 цього Кодексу; 2) заяву подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано; 3) заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам статті 148 цього Кодексу; 4) наявні обставини, зазначені у частині першій статті 175 цього Кодексу; 5) з моменту виникнення права вимоги пройшов строк, який перевищує позовну давність, встановлену законом для такої вимоги, або пройшов строк, встановлений законом для пред'явлення позову в суд за такою вимогою; 6) судом раніше виданий судовий наказ за тими самими вимогами, за якими заявник просить видати судовий наказ; 7) судом раніше відмовлено у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3 - 6 цієї частини; 8) із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу; 9) заяву подано з порушенням правил підсудності.
За наведених обставин Суд доходить висновку про відмову у видачі судового наказу про стягнення з Фізичної особи-підприємця Ченчика Олександра Олександровича заборгованості у розмірі 4 617,16 грн за Договором № 52 про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій від 03.04.2015.
Керуючись ст.ст. 148, 152, 153, 154, 233-235 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
Відмовити Комунальному підприємству «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району» у видачі судового наказу про стягнення з Фізичної особи-підприємця Ченчика Олександра Олександровича заборгованості у розмірі 4 617,16 грн на підставі Договору № 52 про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій від 03.04.2015.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України може бути оскаржена в апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня складання повного тексту ухвали.
Суддя Т.Ю.Трофименко