01 квітня 2019 року Справа № 280/5569/18 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Артоуз О.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (70302, Запорізька область, Розівський район, пгт Розівка, вул.. Чапаєва, 33, інн: НОМЕР_1) до Пологівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України у Запорізькій області (70608, Запорізька область, м. Пологи, вул. Магістральна, 245, код ЄДРПОУ 40386712) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
26 грудня 2018 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Пологівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати пенсії та зобов'язати відповідача поновити нарахування та виплату пенсії за віком та виплатити пенсію за період, починаючи з травня 2017 року на рахунок, відкритий у відділенні «Ощадбанк».
Ухвалою від 02 січня 2019 року позовну заяву залишено без руху, позивачу надано строк для усунення недоліків, шляхом надання суду оригіналу платіжного документу на підтвердження сплати судового збору в розмірі, встановленому Законом України «Про судовий збір» (сплатити 704,80 грн.). та докази направлення відповідачу копії адміністративного позову з додатками. Ухвалою від 24.01.2019 позивачу встановлено процесуальний строк для усунення недоліків позовної заяви у справі до 04.02.2019.
08 лютого 2018 року на адресу суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків, з відміткою пошти з датою відправлення 04.02.2019.
Ухвалою від 11.02.2019 відкрито спрощене позовне провадження, призначено судове засідання на 05 березня 2019 року без повідомлення сторін. Відповідачу запропоновано в 15-денний термін надати відзив на адміністративний позов.
Позивач у позові зазначив, що він є пенсіонером та особою, переміщеною з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції. Позивач має право на пенсію та отримував її до травня 2017 року в Пологівському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Запорізької області як внутрішньо переміщена особа відповідно до довідки №2331003568 від 17.06.2016. Проте, з травня 2017 року виплату пенсії було припинено. Навесні 2017 року вона поїхала до м. Донецьк, щоб провідати рідних, проте попала в ДТП, отримала ушкодження у вигляді перелому тазобедренного суглобу, що підтверджується медичними довідками. Позивач вважає протиправним припинення виплати їй пенсії у зв'язку з чим, просить поновити нарахування і виплату пенсії, а також виплатитиїй заборгованість, починаючи з травня 2017 року.
Відповідачем подано до суду відзив на адміністративний позов (вх. №7683 вілд 25.02.2019 від 25.02.2019 та копію матеріалів пенсійної справи позивача (вх.. №7700 від 25.02.2019). Відповідно до відзиву, відповідачем зазначено, що позивач перебуває на обліку у відповідача з січня 2015 року. В жовтня 2017 року на адресу Управління надійшло рішення районної комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщним особам (протокол №10), яким прийнято рішення припинити виплату пенсії позивачу відповідно до пп.2 п.12 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №365 від 08.06.2016. У зв'язку з чим з листопада 2017 року виплата пенсії призупинена. Після призупинення виплати пенсії ОСОБА_1 до Управління не зверталася, рішення комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам щодо відновлення пенсії ОСОБА_1 не надходило. У задоволенні позову просить відмовити.
За приписами пункту 2 частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Враховуючи приписи пункту 2 частини першої статті 263 КАС України справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.
Позивач має статус внутрішньо переміщеної особи, що підтверджується довідкою про взяття на облік від 24 грудня 2014 року №2331/001703, від 17.06.2016 №2331003568, адреса фактичного місця проживання/перебування: Запорізька область, Розівський район, смт. Розівка, вул.. Чапаєва, 38.
Також позивач є пенсіонером, про що свідчить посвідчення с. ААА №787641 від 21.02.2007 про призначення пенсії.
Відповідно до копії розпорядження від 21.01.2015 №1079, протоколу від 23.01.2015 ОСОБА_1 УПФУ в Розівському районі Запорізької області призначено пенсію за віком. Згідно розпорядження на перерахунок пенсії з 01.09.2015 ОСОБА_1 здійснено перерахунок пенсії.
05.08.2016 позивач звернулася до Куйбишевського об'єднаного управління УПФУ в Запорізькій області з заявою про поновлення виплати пенсії з березня 2016 року.
Згідно протоколу №5 від 12.10.2016 року засідання районної комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затвердженої розпорядженням голови Розівської райдержадміністрації від 04.07.2016 №273 ОСОБА_1 поновлено виплату пенсії з 01.03.2016.
Відповідно до розпорядження від 17.10.2016 №120624 Куйбишевським УПФУ Запорізької області поновлено пенсії за віком.
26.10.2017 за вх. №824/23 до Пологівського об'єднаного управління ПФУ в Запорізькій області надійшов витяг з протоколу №10 засідання районної комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затвердженої розпорядженням Розівської райдержадміністрації від 04.07.2016 №273, відповідно до якого вирішено припинити соціальні виплати ВПО за фактичним місцем проживання ОСОБА_1.
28.09.2018 за вих.. №241/П-7 Пологівське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області надало відповідь на звернення ОСОБА_1 від 18.09.2018 щодо виплати припиненої пенсії, відповідно до якої повідомлено позивача про припинення виплати пенсії з 01.11.2017 у зв'язку з встановленням факту відсутності внутрішньо переміщеної особи за фактичним місцем проживання згідно з актом обстеження матеріально-побутових умов сім'ї.
Вважаючи такі дії відповідача протиправними позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
Приймаючи рішення стосовно спору, суд виходить з наступного
Дана справа відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи №805/402/18 (Пз/9901/20/18).
Звідси, суд враховує при ухваленні рішення у цій справі правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи №805/402/18 (Пз/9901/20/18).
Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно стаття 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права та свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Згідно статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат для догляду, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Як свідчать обставини справи, з 01.11.2017 позивачу зупинено виплату пенсії на підставі протоколу №10 рішення комісії рішення районної комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.
У відзиві на позов відповідач обґрунтовує свою позицію з посиланням на Закон України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20.10.2014 №1706-VII (далі - Закон України №1706-VII), а також постанову Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 №365 «Про деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» (далі - постанова №365).
Зокрема, відповідно до статті 7 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на пенсійне забезпечення, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України. Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв'язання проблем, пов'язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам. Громадянин пенсійного віку, особа з інвалідністю, дитина-інвалід та інша особа, яка перебуває у складних життєвих обставинах, яких зареєстровано внутрішньо переміщеними особами, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи.
У пункті 1 постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 № 637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» встановлено, що призначення та продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою № 509.
Згідно пункту 6 Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 509 від 01.10.2014, із змінами та доповненнями (далі - Порядок №509), довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 Закону та абзацом шостим цього пункту.
Суд звертає увагу, що відповідачем не надано доказів скасування довідки про взяття позивача на облік внутрішньо переміщеної особи. При цьому зазначено лише посилання на витяг з протоколу 10 засідання комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, в якому лише зазначено припинення соціальних виплат відповідно до Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, ПКМУ від 08.06.2016 №365 «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам», без посилання на конкретні норми закону.
Відповідно статті 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» підставою для скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та внесення відомостей про це в Єдину інформаційну базу даних про внутрішньо переміщених осіб є обставини, за яких внутрішньо переміщена особа: 1) подала заяву про відмову від довідки; 2) скоїла злочин: дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади; посягання на територіальну цілісність і недоторканність України; терористичний акт; втягнення у вчинення терористичного акту; публічні заклики до вчинення терористичного акту; створення терористичної групи чи терористичної організації; сприяння вчиненню терористичного акту; фінансування тероризму; здійснення геноциду, злочину проти людяності або військового злочину; 3) повернулася до покинутого місця постійного проживання; 4) виїхала на постійне місце проживання за кордон; 5) подала завідомо недостовірні відомості.
За приписами пункту 71 Порядку №509, у разі наявності підстав, передбачених статтею 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», МВС, Національна поліція, ДМС, СБУ, Адміністрація Держприкордонслужби, Мінфін подають уповноваженому органу відповідну інформацію для прийняття рішення щодо зняття з обліку внутрішньо переміщених осіб.
Рішення про скасування дії довідки відповідно до статті 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» приймається керівником уповноваженого органу за місцем проживання особи та надається їй протягом трьох днів з дати прийняття такого рішення або надсилається на адресу місця проживання, зазначену в довідці.
Як встановлено судом, виплата пенсії позивачу припинена відповідачем на підставі рішення повідомлення комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам (протокол №10).
Пунктом 2 постанови № 365 встановлено, що контроль за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам здійснюють структурні підрозділи з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - структурні підрозділи з питань соціального захисту населення) шляхом відвідування не рідше ніж один раз на шість місяців фактичного місця проживання/перебування внутрішньо переміщеної особи, про що складається акт обстеження матеріально-побутових умов сім'ї за формою, встановленою Мінсоцполітики.
Відповідно до підпункту 2 пункту 12 постанови №365 соціальні виплати припиняються у разі встановлення факту відсутності внутрішньо переміщеної особи за фактичним місцем проживання/ перебування згідно з актом обстеження матеріально-побутових умов сім'ї.
Відповідно до частини першої статті 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» пенсія виплачується щомісячно організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.
Відповідно до частини першої статті 49 Закону «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або рішенням суду припиняється:
1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості;
2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України;
3) у разі смерті пенсіонера;
4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд;
5) в інших випадках, передбачених законом.
Відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження наявності підстав для припинення позивачеві виплати пенсії, як і не надано самого рішення про припинення виплати пенсії.
Слід також зазначити, що вимоги статті 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» є пріоритетними поряд з вимогами, встановленими постановами Кабінету Міністрів України, якими врегульовано окремі питання обліку та соціального забезпечення вимушених переселенців.
Вказані підзаконні нормативні акти не є законами, а тому не можуть змінювати в бік звуження права громадян, які встановлено нормативно-правовими актами вищої юридичної сили.
Пунктом 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про незалежність судової влади» № 8 від 13.06.2007 роз'яснено, що відповідно до статей 8 та 22 Конституції України не підлягають застосуванню судами закони та інші нормативно-правові акти, якими скасовуються конституційні права і свободи людини та громадянина, а також нові закони, які звужують зміст та обсяг встановлених Конституцією України і чинними законами прав і свобод. Суди при визначенні юридичної сили законів та інших нормативно-правових актів щодо їх діяльності повинні керуватися Конституцією України як актом прямої дії.
Згідно зі статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.
Як зазначив Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні у справі «Пічкур проти України», яке набрало статусу остаточного 07.02.2014, право на отримання пенсії як таке стало залежним від місця проживання заявника. Це призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України (п. 51 цього рішення).
У пункті 54 вказаного рішення ЄСПЛ зазначив, що наведених вище міркувань ЄСПЛ достатньо для висновку про те, що різниця в поводженні, на яку заявник скаржився, порушувала статті 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), згідно з якою користування правами та свободами, визнаними в Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою, у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, якою передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном та закріплено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Враховуючи те, що рішення ЄСПЛ є джерелом права та обов'язковими для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції, суди при розгляді справ зобов'язані враховувати практику ЄСПЛ, у тому числі й у рішенні у справі «Пічкур проти України», як джерело права відповідно до статті 17 Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».
Зупинення виплати пенсії позивачу відбулося без прийняття будь-якого рішення відповідачем на підставі повідомлення третьої особи про відмову у призначенні (відновленні) позивачу соціальних виплат внутрішньо переміщеній особі, тобто, право на отримання пенсії, а не соціальної послуги (виплати, допомоги) стало залежним від місця проживання позивача, який є громадянином України.
Таким чином, судом було встановлено, що відповідач, не приймаючи рішення відповідно до частини першої статті 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування», з 01.11.2017 зупинив виплату пенсії позивачу, доказів наявності рішення про зупинення виплати пенсії позивачу сторонами суду не надано. Жодним Законом України не встановлено обмежень права на отримання пенсійних виплат осіб, які проживають на території, яка не контролюється органами державної влади. Доказів зупинення виплати пенсії з травня 2017 року позивачем не надано. Таким чином. Позовні вимоги в даній частині підлягають частковому задоволенню.
Щодо вимоги позивача про зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 383 КАС України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
При цьому, суд зазначає, що вищезазначеними нормами встановлено право, а не обов'язок суду, який ухвалив судове рішення зобов'язати суб'єкта владних повноважень, проти якого ухвалено судове рішення подати у встановлений судом строк звіт про виконання рішення суду.
В даному випадку, на переконання суду, відсутні достатні та обґрунтовані підстави для встановлення відповідачу строку для подання до суду звіту про виконання судового рішення.
З огляду на вказані обставини, суд вважає, що позовні вимоги в частині встановлення відповідачу строку для подання до суду звіту про виконання судового рішення не підлягають задоволенню, а, відтак, в цій частині позову слід відмовити.
Щодо позовної вимоги про звернення постанови до негайного виконання у межах суми місячного платежу, суд зазначає, відповідно до статті 371 КАС України негайно виконуються рішення, зокрема, що присудження виплати пенсії, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць. Враховуючи те, що у даній справі не вирішується питання стягнення конкретно визначеного розміру суми пенсії, а лише вирішується питання щодо зобов'язання вчинити дії щодо поновлення виплати пенсії, відтак підстави для задоволення в даній частині позовних вимог відсутні.
З урахуванням з'ясованих обставин, досліджених матеріалів справи суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково.
Згідно з частини третьої статті 2 КАС України, основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі.
Частиною другою статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною першою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (частина друга статті 77 КАС України).
Згідно частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Частиною першою статті 132 КАС України встановлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Відповідно до частини першої статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Відповідно до квитанції №0.01241239685.1 від 17.01.2019 позивачем сплачено судовий збір у розмірі 704,80 грн.. який підлягає відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.ст. 139, 241, 243, 244, 245, 246, 250, 263 КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 (70302, Запорізька область, Розівський район, пгт Розівка, вул.. Чапаєва, 33, інн: НОМЕР_1) до Пологівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України у Запорізькій області (70608, Запорізька область, м. Пологи, вул. Магістральна, 245, код ЄДРПОУ 40386712) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Пологівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України у Запорізькій області (70608, Запорізька область, м. Пологи, вул. Магістральна, 245, код ЄДРПОУ 40386712) в частині припинення з 01.11.2017 виплати пенсії за віком ОСОБА_1 (інн: НОМЕР_1)
Зобов'язати Пологівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України у Запорізькій області (70608, Запорізька область, м. Пологи, вул. Магістральна, 245, код ЄДРПОУ 40386712) поновити з 01.11.2017 виплату пенсії ОСОБА_1 (інн: НОМЕР_1) та виплатити заборгованість за період починаючи з 01.11.2017.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Пологівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України у Запорізькій області (70608, Запорізька область, м. Пологи, вул. Магістральна, 245, код ЄДРПОУ 40386712) на користь ОСОБА_1 (70302, Запорізька область, Розівський район, пгт Розівка, вул.. Чапаєва, 33, інн: НОМЕР_1) судовий збір у розмірі 704 (сімсот чотири) гривні 80 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Перехідних положень КАС України рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 01.04.2019.
Суддя О.О.Артоуз