справа №1.380.2019.000325
26 березня 2019 року
Львівський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Брильовського Р.М.
секретар судового засідання Сільник Н.Є.
за участю:
представника позивача - ОСОБА_1
представника відповідача - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Львові справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спектргаз" до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг про визнання протиправною і скасування постанови про накладення штрафу,-
Товариство з обмеженою відповідальністю "Спектргаз" звернулося до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг про визнання протиправною і скасування постанови від 21.12.2018 № 2031 про накладення штрафу за порушення ліцензійних умов провадження господарської діяльності з розподілу природного газу та здійснення заходів державного регулювання.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 25.05.2018 року Відповідачем проведено перевірку ліцензованої діяльності позивача за період діяльності з 26.05.2016 року по 31.12.2017 року про що складено Акт планової виїзної перевірки дотримання Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з розподілу природного, нафтового газу і газу (метану) вугільних родовищ та Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з розподілу природного газу від 25.05.2018 року № 162. За результатом розгляду, вказаного вище акту перевірки 21.12.2018 року відповідачем складено постанову від 21.12.2018 року № 2031 про накладення штрафу на ТзОВ «Спектргаз» за порушення ліцензійних умов провадження господарської діяльності з розподілу природного газу та здійснення заходів державного регулювання. Позивач вважає, що постанова про накладення штрафу прийнята з порушенням встановленого законом Порядку контролю за дотриманням ліцензіатами, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, законодавства у відповідних сферах та ліцензійних умов, затвердженого постановою НКРЕКП від 14.06.2018 року № 428 та з пропуском строку для застосування адміністративно-господарських санкцій, встановленого ст.250 Господарського кодексу України. Просив визнати протиправними дії відповідача та скасувати оскаржуване рішення та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив адміністративний позов задовольнити повністю з підстав викладених в позовній заяві.
У судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечив, просив відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав викладених у відзиві. Зазначив, що Законом України «Про національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» передбачено зовсім іншу процедуру перед прийняттям рішення за результатами розгляду Актів про порушення. Вказує, що норми Закону про НКРЕКП є спеціальними по відношенню до норм іншого законодавства, яким передбачено порядок проведення перевірок і накладення штрафних санкцій, оскільки передбачають особливі терміни перед винесенням рішенням рішення для забезпечення права ліцензіата на захист у ході проведення перевірки. Крім того, відповідач вважає, що ним не було порушено положення статті 250 Господарського кодексу України, оскільки ч.1 ст.4 цього Кодексу передбачено, що не є предметом регулювання цього Кодексу, зокрема, адміністративні та інші відносини управління за участі суб'єктів господарювання, в яких орган державної влади або місцевого самоврядування не є суб'єктом, господарською компетенцією, і безпосередньо не здійснює організаційно господарських повноважень щодо суб'єкта господарювання.
Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечила з підстав викладених у відзиві, просив у задоволенні позову відмовити.
25 січня 2019 року ухвалою Львівського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження.
Протокольною ухвалою від 12.03.2019 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду.
Заслухавши доводи представника позивача та представника відповідача, з'ясувавши обставини, на які позивач та відповідач посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, суд вважає, що позов підлягає до задоволення, мотивуючи наступним.
Судом встановлено, що 25.05.2018 року Відповідачем проведено перевірку ліцензованої діяльності позивача за період діяльності з 26.05.2016 року по 31.12.2017 року про що складено Акт планової виїзної перевірки дотримання Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з розподілу природного, нафтового газу і газу (метану) вугільних родовищ та Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з розподілу природного газу від 25.05.2018 року № 162. Вказаною вище перевіркою встановлено наступні порушення позивачем:
- вимог підпункту 5 п.2.2 гл.2 ліцензійних умов у частині повідомлення НКРЕП про всі зміни даних, які були зазначені в його документах, що додавалися до заяви про отримання ліцензії, у строк не пізніше ніж один місяць з дня настання таких змін;
- вимог підпункту «б» п.3.8.2 ліцензійних умов з розподілу в частині використання коштів, отриманих за рахунок установленого НКРЕКП тарифу на надання послуг з транспортування природного газу розподільними трубопроводами за цільовим призначенням;
- вимог підпункту 16 п.2.2 гл.2 ліцензійних умов у частині використання коштів, отриманих за рахунок установленого НКРЕКП тарифу на надання послуг з розподілу природного газу розподільними трубопроводами за цільовим призначенням;
- вимог підпункту 3.1.1 п.3.1 р.ІІІ ліцензійних умов з розподілу в частині надання НКРЕКП звітності щодо провадження господарської діяльності з розподілу газу в установленому НКРЕКП порядку;
- вимог підпункту 6 та 7 п.2.2 гл.2 ліцензійних умов у частині складання звітності, затвердженої НКРЕКП, щодо провадження господарської діяльності з розподілу газу та подання її до НКРЕКП у встановленому порядку і подання річної фінансової звітності у встановленому законодавством порядку;
- вимог підпункту 17 п.2.2 гл.2 ліцензійних умов у частині створення на підприємстві комісії з експертизи засобів вимірювальної техніки та з розгляду актів про порушення, які складені у разі виявлення порушень споживачем вимог кодексу;
- вимог пункту 2.1 гл.2 ліцензійних умов у частині розроблення програми відповідності;
- вимог пункту 3.9 ліцензійних умов з розподілу у частині розроблення програми відповідності;
- вимог підпункту 13 п.2.2 гл.2 ліцензійних умов у частині забезпечення на вебсайті створення особистого кабінету для споживачів.
21.12.2018 року за результатом розгляду, вказаного вище акту перевірки, відповідачем прийнято постанову від 21.12.2018 року № 2031 про накладення штрафу на ТзОВ «Спектргаз» за порушення ліцензійних умов провадження господарської діяльності з розподілу природного газу та здійснення заходів державного регулювання, якою: накладено штраф у розмірі 85000,00 грн. на ТзОВ «Спектргаз» за порушення ліцензійних умов; зобов'язано ТзОВ «Спектргаз» забезпечити у строк до 29.12.2018 року: подання фінансової звітності за І-ІІІ квартали 2017 року та річної за 2017 рік, розроблення та запровадження програми відповідності відповідно до вимог ст.39 Закону України «Про ринок природного газу», створення належної організації та функціонування особистого кабінету споживача у мережі Інтернет, створення на підприємстві комісії з експертизи засобів вимірювальної техніки та з розгляду актів про порушення та забезпечення їх роботи в порядку та відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем; Департаменту із регулювання відносин у нафтогазовій сфері, у межах здійснення заходів державного регулювання, відповідно до пп.1, 13 ч.1 та п.1 ч.2 ст.17 Закону України «Про національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» при наступному перегляді тарифу на послуги розподілу природного газу для ТзОВ «Спектргаз» підготувати на винести на засідання НКРЕКП проект рішення: 1) щодо встановлення (перегляду) тарифу на послуги з розподілу природного газу; 2) щодо коригування планової річної тарифної виручки.
Порядок застосування санкцій до ліцензіатів за порушення законодавства та ліцензійних умов встановлений «Порядком контролю за дотриманням ліцензіатами, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, законодавства у відповідних сферах та ліцензійних умов», затверджений постановою НКРЕКП від 14.06.2018 року № 428 (п.1.4 Порядку).
Цей Порядок розроблено відповідно до вимог законів України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», «Про ліцензування видів господарської діяльності», «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» та інших законодавчих і нормативно-правових актів, які регулюють діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг. (п.1.1 Порядку).
Відповідно до п.5.4. Порядку, у разі виявлення порушень акт про результати перевірки розглядається на засіданні НКРЕКП, що проводиться у формі відкритого слухання, не пізніше п'яти робочих днів після отримання від ліцензіата, діяльність якого перевірялася, письмових пояснень та обґрунтувань до акта перевірки, але не пізніше десяти робочих днів з дати отримання ліцензіатом акта про результати перевірки. За результатами розгляду приймається рішення про застосування до ліцензіата санкцій, передбачених законами України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг», «Про ринок електричної енергії», «Про природні монополії», «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення»,«Про ринок природного газу» та «Про теплопостачання».
Згідно з п.8.4. цього Порядку рішення НКРЕКП про накладення штрафу, застереження та/або попередження про необхідність усунення порушень, зупинення дії ліцензії, анулювання ліцензії приймається у вигляді постанови, копія якої вручається особисто уповноваженій особі ліцензіата (з відміткою про вручення на примірнику, який залишається в НКРЕКП) або надсилається ліцензіату рекомендованим листом із повідомленням про вручення поштового відправлення не пізніше п'яти робочих днів з дня прийняття.
Отже, Законом встановлено граничні строки для застосування до ліцензіата штрафних санкцій. Вказаний строк не може перевищувати п'яти робочих днів після отримання від ліцензіата, діяльність якого перевірялася, письмових пояснень та обґрунтувань до акта перевірки та десяти робочих днів з дати отримання ліцензіатом акта про результати перевірки.
Судом встановлено і підтверджується матеріалами справи, що Акт планової виїзної перевірки дотримання Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з розподілу природного, нафтового газу і газу (метану) вугільних родовищ та Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з розподілу природного газу від 25.05.2018 року № 162 отриманий позивачем 25.05.2018 року, що підтверджується відміткою позивача про отримання на акті перевірки..
21.12.2018 року, за результатом розгляду вказаного Акта перевірки відповідачем прийнято рішення про застосування до ліцензіата санкцій. Вказане рішення прийняте у вигляді оскаржуваної постанови від 21.12.2018 року № 2031.
Таким чином, відповідач всупереч норми п.5.4. Порядку, прийняв оскаржуване рішення після спливу десяти робочих днів з дати отримання позивачем акта про результати перевірки.
Отже, рішення про застосування до ліцензіата санкцій прийняте відповідачем з порушенням порядку застосування санкцій до ліцензіатів за порушення законодавства та ліцензійних умов, встановленого «Порядком контролю за дотриманням ліцензіатами, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, законодавства у відповідних сферах та ліцензійних умов», від 14.06.2018 року № 428.
Суд не бере до уваги та відхиляє доводи відповідача про те, що вказаний Порядок суперечить Закону України «Про національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, яким передбачено зовсім іншу процедуру перед прийняттям рішення за результатами розгляду Актів про порушення та особливі терміни перед винесенням рішенням для забезпечення права ліцензіата на захист у ході проведення перевірки, оскільки відповідно до п.1.1 Порядку, цей Порядок розроблено відповідно до вимог Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг».
Дослідивши норми Закону та Порядку, суд приходить до висновку, що Законом не встановлено інших термінів для прийняття рішення про застосування до ліцензіата санкцій.
Суд також зазначає, що перебування членів НКРЕКП на лікарняному і відсутність через це кворуму для прийняття рішень не є підставою для недотримання встановлених законом строків для застосування до ліцензіатів санкцій.
Щодо доводів відповідача про те, що п.2 та 3 резолютивної частини оскаржуваної постанови не є санкцією за порушення за порушення у сферах енергетики та комунальних послуг, а є різновидом державного регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг і на них не поширюються строки накладення санкцій, суд зазначає наступне.
Пунктом 5.4. та 8.4 Порядку передбачено, що за результатами розгляду акта приймається рішення про застосування до ліцензіата санкцій, яке оформляється у вигляді постанови.
Оскільки постанова від 21.12.2018 року № 2031 прийнята за результатом розгляду акта про порушення то за своєю суттю вона є рішенням про застосування до ліцензіата санкцій, а тому мала бути прийнята у точній відповідності із встановленим порядком застосування санкцій.
Відповідно до ст. 238 ГК України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків. Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.
Адміністративно-господарський штраф - це грошова сума, що сплачується суб'єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності. Перелік порушень, за які з суб'єкта господарювання стягується штраф, розмір і порядок його стягнення визначаються законами, що регулюють податкові та інші відносини, в яких допущено правопорушення. Адміністративно-господарський штраф може застосовуватися у визначених законом випадках одночасно з іншими адміністративно-господарськими санкціями, передбаченими ст.239 цього Кодексу (ст. 241 цього кодексу).
Статтею 250 Господарського Кодексу України передбачено, що адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.
Вказані у постанові порушення відповідач виявив 25.05.2018 року під час проведення перевірки та складання Акту.
Отже, штраф за ці порушення міг бути застосований до 25.11.2018 року.
Проте, відповідач наклав на позивача штраф 21.12.2018 року, вже після спливу шестимісячного строку з дня виявлення порушення.
Відповідач не мав права накладати на позивача штраф та виносити оскаржувану постанову після спливу шестимісячного строку з дня виявлення порушення.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії Касаційного адміністративного суду від 11.04.2018 року по справі № 804/401/17.
Зокрема, судом зроблено висновок, про те, що при виявленні факту вчинення суб'єктом господарювання порушення відповідний суб'єкт владних повноважень має діяти в межах граничних строків, встановлених частиною першою статті 250 Господарського кодексу України. Закінчення будь-якого зі встановлених зазначеною статтею строків застосування адміністративно-господарських санкцій виключає застосування таких санкцій.
Суд не вбачає підстав для відступлення від правових висновків, викладених у зазначеній постанові Верховного Суду.
Суд відхиляє доводи відповідача про те, що накладений на нього штраф не є адміністративно-господарською санкцією і до спірних правовідносин не можуть застосовуватись строки застосування санкцій встановлених ст. 250 ГК України.
Статтею 250 Господарського кодексу України передбачено, що дія цієї статті не поширюється на штрафні санкції, розмір і порядок стягнення яких визначені Податковим кодексом України, законами України "Про валюту і валютні операції" "Про банки і банківську діяльність" та іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на органи доходів і зборів.
Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг не є органом доходів і зборів.
Тому, суд не бере до уваги долучену відповідачем практику, викладену у постановах Верховного Суду від 12.06.2018 року у справі №826/8121/16, від 20.02.2018 року у справі № 808/2535/17, оскільки вказані рішення жодним чином не стосуються предмету спору і не можуть бути застосовані до спірних відносин, оскільки у цих справах оскаржувались податкові повідомлення-рішення, для яких законом встановлено окремий порядок їх оскарження.
Отже, судова практика про оскарження штрафів ДФС прийнятих у формі податкових повідомлень-рішень не стосується даної категорії справ.
Відповідно до п.5 ч.1 ст.4 ГК України не є предметом регулювання цього Кодексу адміністративні та інші відносини управління за участі суб'єктів господарювання, в яких орган державної влади або місцевого самоврядування не є суб'єктом, наділеним господарською компетенцією, і безпосередньо не здійснює організаційно-господарських повноважень щодо суб'єкта господарювання;
Проте, Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг», Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - Регулятор), є постійно діючим незалежним державним колегіальним органом, метою діяльності якого є державне регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю суб'єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг.
Відповідно до пп.1 п.1 ст.2 цього Закону регулятор здійснює державне регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю суб'єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг, зокрема: діяльності з транспортування, розподілу, зберігання (закачування, відбору), надання послуг установки LNG, постачання природного газу;
Отже, відповідач безпосередньо здійснює організаційно-господарські повноваження щодо суб'єкта господарювання (позивача) і в цій частині до спірних відносин застосовуються положення ГК України, зокрема щодо застосування до суб'єктів господарювання адміністративно-господарських санкцій.
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що постанова від 21.12.2018 року №2031 про накладення штрафу на ТзОВ «Спектргаз» за порушення ліцензійних умов провадження господарської діяльності з розподілу природного газу та здійснення заходів державного регулювання прийнята з порушенням пунктів 5.4, 8.2, 8.4. Порядку контролю за дотриманням ліцензіатами, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, законодавства у відповідних сферах та ліцензійних умов та ст.250 Господарського кодексу України.
За таких умов постанова є протиправною та підлягає скасуванню.
Відповідно до ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а суд, згідно з ст.90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
З урахуванням наведеного суд вважає, що позов підлягає до задоволення.
Відповідно до вимог ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд, -
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати постанову Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 21.12.2018 № 2031 про накладення штрафу на ТОВ “Спектргаз” за порушення ліцензійних умов провадження господарської діяльності з розподілу природного газу та здійснення заходів державного регулювання.
Стягнути з Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (03057, м. Київ, вул. Смоленська, 19, код ЄДРПОУ 39440996) за рахунок її бюджетних асигнувань 1921 (одна тисяча дев'ятсот двадцять одну) грн сплаченого судового збору на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Спектргаз" (79066, м. Львів, вул. Вулецька, 14).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 01.04.2019.
Суддя Р.М. Брильовський