про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі
01 квітня 2019 року СєвєродонецькСправа № 360/1303/19
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Свергун І.О., перевіривши матеріали за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Продзернопром» до державного реєстратора управління адміністративних послуг Лисичанської міської ради Луганської області ОСОБА_1, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - управління адміністративних послуг Лисичанської міської ради, про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити певні дії,
28.03.2019 до Луганського окружного адміністративного суду надійшов позов товариства з обмеженою відповідальністю «Продзернопром» до державного реєстратора управління адміністративних послуг Лисичанської міської ради Луганської області ОСОБА_1, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - управління адміністративних послуг Лисичанської міської ради, в якому позивач просив суд визнати протиправною відмову відповідача від 18.02.2019 у проведенні державної реєстрації змін до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, про склад учасників ТОВ «Продзернопром»; зобов'язати відповідача провести державну реєстрацію змін до відомостей про склад учасників ТОВ «Продзернопром», що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 08.02.2019 ТОВ «Продзернопром» надіслало на адресу Центру надання адміністративних послуг у м. Лисичанську документи для державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Необхідність державної реєстрації змін до відомостей про ТОВ «Продзернопром» обумовлена тим, що ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.12.2018 по справі № 910/6606/18 було затверджено мирову угоду, якою визнано недійсним договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ «Продзернопром» від 03.02.2016, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області ОСОБА_2, зареєстрованого в реєстрі за № 43, в частині передачі у власність ТОВ «Катрін 2003» частки у статутному капіталі ТОВ «Продзернопром» у розмірі 180900,00 грн, що складає 90% статутного капіталу ТОВ «Продзернопром» з моменту його укладення у зв'язку з помилкою. Це рішення є чинним та оскаржено не було.
Таким чином, саме у зв'язку з необхідністю виконання рішення суду, яке змінило склад учасників ТОВ «Продзернопром», виникла необхідність у внесенні змін до Статуту товариства та державній реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Однак, 22.02.2019 на адресу позивача надійшло повідомлення про відмову у проведенні державної реєстрації від 18.02.2019.
Відмова у проведенні державної реєстрації вмотивована тим, що ТОВ «Продзернопром» перебуває в стані ліквідації, що згідно з пунктом 10 частини першої статті 28 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» є підставою для відмови у державній реєстрації.
Крім того, на думку відповідача, позивачем було подано пакет документів не в повному обсязі, що також стало підставою для відмови у проведенні державної реєстрації змін до відомостей про учасників ТОВ «Продзернопром».
Позивач уважає відмову державного реєстратора в проведенні державної реєстрації змін до відомостей про ТОВ «Продзернопром» протиправною та такою, що прийнята з грубим порушенням норм чинного законодавства України.
Розглянувши матеріали адміністративного позову, суд дійшов такого.
Згідно з частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 4 КАС України публічно-правовий спір - спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
Отже, до юрисдикції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні публічно-владних управлінських функцій.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є наявність публічно-правового спору, тобто спору, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справи адміністративної юрисдикції. Необхідно виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Водночас, неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб'єкт владних повноважень, а предметом розгляду - його акт індивідуальної дії.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Вказану правову позицію неодноразово висловлювала ОСОБА_3 Верховного Суду, зокрема, у постановах від 28.11.2018 по справі № 815/3490/16, від 16.01.2019 по справі № 686/23317/13-а.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - Суд) від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» (заяви № 29458/04 та № 29465/04) зазначено, що відповідно до прецедентної практики цього Суду термін «встановленим законом» у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, «що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом» [див. рішення у справі «Занд проти Австрії» (Zand v. Austria), заява № 7360/76]. У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути віддана на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не мають певної свободи для тлумачення відповідного національного законодавства. <…> фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У своїх оцінках цей Суд дійшов висновку, що не може вважатися судом, «встановленим законом», національний суд, що не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом.
Отже, поняття «суду, встановленого законом» зводиться не лише до правової основи самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.
Судом установлено, що позивач оскаржив до адміністративного суду рішення суб'єкта владних повноважень (державного реєстратора) щодо відмови в державній реєстрації в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань змін до відомостей про юридичну особу, пов'язаних із зміною засновників (учасників) юридичної особи. Необхідність державної реєстрації змін до відомостей про ТОВ «Продзернопром» обумовлена судовим рішенням.
Відповідно до частини другої статті 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
На думку суду, спірні правовідносини виникли не у сфері публічно-правових відносин, стосуються володіння основною часткою у статутному капіталі юридичної особи, права управління нею, а тому звернення з цим позовом покликане необхідністю захисту корпоративних та майнових прав, що виключає можливість розгляду цієї справи в порядку адміністративного судочинства.
Таким чином, вказаний спір має розглядатися в порядку господарського судочинства.
Суд також вважає за необхідне звернути увагу, що спірні правовідносини виникли у зв'язку з ухваленням судового рішення Північним апеляційним господарським судом від 13.12.2018 по справі № 910/6606/18. Позивач наголошує на необхідності виконання судового рішення.
Господарське процесуальне провадження охоплює всі питання, пов'язані як з розглядом та вирішенням господарських спорів, так і з виконанням рішень господарського суду. При цьому, виконання судових рішень є завершальною та важливою стадією господарського процесу.
Згідно з правовою позицією ОСОБА_3 Верховного Суду, висловленою в постанові від 16.01.2019 по справі № 686/23317/13-а, при розгляді позовних вимог позивача стосовно невиконання окремого судового рішення в іншій справі, суд не може зобов'язувати виконувати рішення суду шляхом ухвалення нового судового рішення, оскільки виконавче провадження являє собою завершальну стадію судового провадження.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
На підставі викладеного у відкритті провадження слід відмовити.
Керуючись статтями 2, 4, 19, 170 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя
Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Продзернопром» до державного реєстратора управління адміністративних послуг Лисичанської міської ради Луганської області ОСОБА_1, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - управління адміністративних послуг Лисичанської міської ради, про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити певні дії.
Повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
СуддяОСОБА_4