Справа № 372/3056/16-ц
Провадження № 2-17/19
29 березня 2019 року Обухівський районний суд Київської області в складі:
головуючого судді: Тиханського О.Б.,
за участю секретаря: Авсюкевич Н.В.,
позивача ОСОБА_1,
представника позивача: ОСОБА_2,
відповідача ОСОБА_3,
представника відповідача та третьої особи ОСОБА_4, ОСОБА_5,
розглянувши у приміщенні Обухівського районного суду Київської області у судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ майна, що перебуває у спільній власності, треті особи ОСОБА_4, Комунальне підприємство Київської обласної ради «Західне бюро технічної інвентаризації»,
Позивач звернулась до суду з позовною вимогою до відповідача про поділ майна, що перебуває у спільній власності на обґрунтування якого вказала, що з 1993 року проживала з відповідачем однією сімє'ю без реєстрації шлюбу, 23.04.1999 шлюб між сторонами було зареєстровано. Рішенням Подільського районного суду міста Києва від 01.07.2015 шлюб між сторонами було розірвано. В період шлюбу 24.11.1999 відповідач отримав у приватну власність земельну ділянку площею 0,1750 га, що розташована в АДРЕСА_2 для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд. Під час шлюбу сторонами спільно розпочато будівництво будинку з надвірними спорудами, гаражем та банею, про що 03.12.2007 було отримано дозвіл. На момент розірвання шлюбу вказаний будинок та інші споруди було добудовано, проте відповідач невимовно не вводить його в експлуатацію. Таким чином, оскільки будинок з спорудами було побувало під час шлюбу за спільні кошти позивач просить визнати за нею Ѕ частину житлового будинку за надвірними спорудами, гаражем та банею, що розташований за адресою: АДРЕСА_2.
В судовому засіданні позивач та її представник позов підтримали в повному обсязі, додатково пояснили, що будинок з допоміжними спорудами почали будувати в період шлюбу, для будівництва позивач продала одну належну їй квартиру, а кошти вклала в будівництво, крім того кошти на будівництво надавали її родичі. Дозвіл на будівництво було отримано, будинок побудований та придатний для проживання, відповідач проживає в даному будинку разом з сім'єю та не реєструє право власності щоб не ділити будинок між сторонами. Будівництво розпочали в 2008 році, на момент розлучення будинок та допоміжні споруди були побудовані.
Відповідач та представник відповідача і третьої особи ОСОБА_4 проти позову заперечили в повному обсязі, вказав, що дозвіл на будівництво отримали в 2007 році, проте дозволу на будівництво гаражу не було. Саме будівництво розпочали в 2010 році, в основному завершили в 2014 році. Дозвіл на будівництво не продовжував, тому в БТІ зазначили, що це самочинне будівництво. На даний час будинок не придатний до проживання, оскільки відсутня вода, каналізація, система опалення, там ніхто постійно не живе. Кошти на будівництво будинку були відповідача, майже всю роботи відповідач виконував самостійно, також були вкладені кошти від продажі спадщини відповідач, таким чином позивач не несла затрати на будівництво. В зв'язку з тим, що це будівництво є самочинним, поділ його є неможливим, відповідач проти позову заперечує в повному обсязі.
Представник третьої особи Комунальне підприємство Київської обласної ради «Західне бюро технічної інвентаризації» в судове засідання не з'явилась, направили до суду клопотання про розгляд справи без їх участі, при винесенні рішення покладаються на розсуд суду.
Відповідно до ч. 5,6 ст. 263 ЦПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Суд, заслухавши пояснення сторін, їх представників дослідивши матеріали справи, письмові докази, дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення з наступних підстав.
Відповідно до свідоцтва про одруження від 23.04.1999 ОСОБА_3 та ОСОБА_1 одружились 23.04.1999 та взяли спільне прізвище ОСОБА_1.
Відповідно до рішення Подільського районного суду міста Києва від 01.07.2015 шлюб укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 розірвано.
Відповідно до державного акту на право приватної власності на землю серії НОМЕР_1 ОСОБА_3 на підставі рішення виконкому Нещерівської сільської ради від 24.11.1999 належить на праві власності земельна ділянка площею 0,1750 га, що розташована в АДРЕСА_2, цільове призначення: для будівництва то обслуговування жилого будинку і господарських будівель.
18.06.2007 Обухівською РДА видано ОСОБА_3, будівельний паспорт на забудову приватної земельної ділянки в АДРЕСА_2
03.12.2007 Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю надано дозвіл на виконання будівельних робіт №421 виданий ОСОБА_3 з будівництва житлового будинку та бані в АДРЕСА_2, строк дії дозволу до 03.12.2008.
03.07.2007 план на забудову садиби в АДРЕСА_2, затверджено Начальником відділу містобудування та архітектури, санітарним лікарем, держпожежнаглядом.
Актом обстеження земельної ділянки в АДРЕСА_2, виявлено, що ділянка вільна від забудови та винесено в натуру осі проектуємого житлового будинку та бані.
Відповідно до довідки від 2011 року АДРЕСА_2 перейменовано на АДРЕСА_2.
Відповідно до довідки від 22.07.2009 земельній ділянці по АДРЕСА_2 присвоєно кадастровий номер НОМЕР_2.
08.04.2011 виконкомом Нещерівської сільської ради надано дозвіл на підключення житлового будинку АДРЕСА_2 до газопроводу.
Відповідно до витягу з державного реєстру від 28.01.2016 земельна ділянка по АДРЕСА_2 подарована ОСОБА_4 22.01.2016.
Відповідно до технічного паспорту на будинок виготовленої 07.03.2014 по АДРЕСА_2 вказано, що збудовано самочинно житловий будинок, гараж, баня. Загальна площа будинку 100,1 кв.м., гаражу 25,2 кв.м., бані 22,8 кв.м.
Відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи №2569 від 25.07.2018 Київської незалежної судово-експертної установи визначено, що житловий будинок з надвірними спорудами, гаражем та банею, який розташований на земельній ділянці розміром 0,1750 га за адресою АДРЕСА_2 не є об'єктом самочинного будівництва, закінчене будівництво, основні і допоміжні конструктивні елементи мають 100% готовності, ринкова вартість 1687500 грн.
Таким чином, в судовому засіданні встановлено та визнається сторонами, що спірний будинок з допоміжними спорудами розпочато будівництво під час перебування сторін у шлюбі, на земельній ділянці, яка належала відповідачу на праві особистої власності. Крім того, сторони погодились, що основні роботи по будівництві були завершені до розірвання шлюбу
Відповідач заперечував щодо рівності понесених витрат на будівництво будинку та допоміжних споруд.
Згідно ст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Згідно ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до частини першої статті 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).
Згідно п.3 ч. 1 ст. 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.
Відповідно до вимог ст. 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. Дружина і чоловік мають право розділити майно за взаємною згодою.
У статті 60 СК України закріплено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Таке ж положення містить і стаття 368 ЦК України.
Належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна. Застосовуючи норму ст. 60 СК України та визнаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.
Частиною першою статті 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Зазначені норми закону свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.
Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17 та постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2018 року у справі № 235/9895/15-ц, від 05 квітня 2018 року у справі № 404/1515/16-ц.
В судовому засіданні встановлено, що на час початку та завершення будівництва будинку, гаражу та бані сторони перебувала у шлюбі, спільно витрачали кошти, а тому дане майно є спільною власністю подружжя та підлягає поділу в рівних частках. Судом не встановлено підстав для зміни часток у спільному майні подружжя, оскільки відповідачем не спростовано презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу, та не доведено можливість відступлення від рівності часток.
Щодо позиції відповідача, що спірне майно є самочинним будівництво а тому не підлягає поділу, суд виходить з наступного.
Статтями 316 та 317 ЦК України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Приписами ст. 331 ЦК України передбачено, що право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).
Відповідно до ст. 376 ЦК України - житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.
Відповідно до п. п. 22,23,30 Постанови Пленуму ВСУ N 11 від 21.12.2007 р. "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" - вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК України, ч. 3 ст. 368 ЦК України), відповідно до ч. ч. 2,3 ст. 325 ЦК України можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.
Спільною сумісною власністю подружжя, зокрема, можуть бути: квартири, жилі й садові будинки; земельні ділянки та насадження на них, продуктивна і робоча худоба, засоби виробництва, транспортні засоби; грошові кошти, акції та інші цінні папери, паєнакопичення в житлово-будівельному, дачно-будівельному, гаражно-будівельному кооперативі; грошові суми та майно, належні подружжю за іншими зобов'язальними правовідносинами, тощо. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї (ч. 4 ст. 65 СК України).
Відповідно до ч. ч. 3,4,6 Постанови Пленуму ВССУ N 6 від 30.03.2012 р. "Про практику застосування судами ст. 376 ЦК України (про правовий режим самочинного будівництва)" - право власності у порядку, передбаченому частиною третьою статті 376 ЦК, може бути визнано лише на новозбудоване нерухоме майно або нерухоме майно, яке створено у зв'язку зі знесенням попередньої будівлі та відповідно до будівельних норм і правил є завершеним будівництвом. Визнання права власності на незавершений об'єкт самочинного будівництва не допускається, оскільки це суперечить змісту як частини третьої статті 376, так і статті 331 ЦК. При розгляді справ зазначеної категорії судам слід мати на увазі, що самочинним вважається будівництво житлового будинку, будівлі, споруди, іншого нерухомого майна, якщо вони збудовані (будуються) на земельній ділянці, що не була відведена особі, яка здійснює будівництво; або відведена не для цієї мети; або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту; або з істотним порушенням будівельних норм і правил. Самочинним також вважається будівництво хоча і на підставі проекту, але за наявності істотних порушень зазначених норм та правил як у самому проекті, так і при будівництві, за наявності рішень спеціально уповноважених органів про усунення порушень. Будівництвом об'єкта нерухомості на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, вважається спорудження таких об'єктів на земельній ділянці, що не віднесена до земель житлової й громадської забудови, зокрема, наданій для ведення городництва, сінокосіння, випасання худоби тощо, цільове призначення або вид використання якої не змінено в установленому законом порядку. Під належним дозволом слід розуміти передбачений Законом України N 3038-VI дозвільний документ (статті 35 - 37), що дає право виконувати підготовчі та будівельні роботи саме того об'єкту і на тій земельній ділянці, яка передана з цією метою певній особі. Під проектом слід розуміти залежно від категорії об'єкта будівництва відповідний склад документації, визначеної статтями 1, 7 та 8 Закону України N 687-XIV, отриманої відповідно до статей 29, 31 Закону N 3038-VI, а також будівельний паспорт та технічні умови, отримані відповідно до статей 27, 30 зазначеного Закону. Будівництвом, яке здійснюється з істотним порушенням будівельних норм і правил, вважається у тому числі будівництво, яке хоча і здійснюється за наявності проекту, але з порушенням державно-будівельних норм та санітарних правил, що загрожують життю та здоров'ю людини у разі невиконання приписів інспекції державного архітектурно-будівельного контролю про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил тощо.
Право власності на самочинно збудовані житлові будинки, будівлі, споруди, інше нерухоме майно - не набувають як особи, які здійснили це будівництво, так і їхні спадкоємці. Це майно - не є об'єктом права власності, воно не може бути предметом поділу та встановлення порядку користування в судовому порядку; на нього не може бути звернено стягнення за виконавчими документами, у тому числі продаж його з прилюдних торгів. Вимоги особи, яка самочинно збудувала нерухоме майно, або заінтересованої особи, що не пов'язані з правом власності на ці будівлі, зокрема, про визнання права на матеріали, одержані при їх знесенні, підлягають розгляду судами на загальних підставах.
Правова позиція Верховного Суду України у справі № 6-130цс13, що висловлена при ухваленні постанови від 4 грудня 2013 року, визначає, що відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦК України самочинним будівництвом є не тільки новостворений об'єкт, але й об'єкт нерухомості, який виник у результаті реконструкції, капітального ремонту, перебудови, надбудови уже існуючого об'єкта, здійснених без одержаного дозволу місцевих органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, дозволу на виконання будівельних робіт, наданого органами архітектурно-будівельного контролю, оскільки в результаті таких дій об'єкт втрачає тотожність з тим, на який власником (власниками) отримано право власності.
У постанові Верховного суду України від 30.01.2013р. у справі № 6-168цс12 зроблено висновок, що майнове право, яке можна визначити як «право очікування» , є складовою майна як об'єкта цивільних прав. Майнове право - це обмежене речове право, за яким власник цього права наділений певними, але не всіма правами власника майна , та яке засвідчує правомірність його власника отримати право власності на нерухоме майно чи інше речове право на відповідне майно в майбутньому.
Відповідно до правового висновку викладеного у постанові ВСУ від 07.09.2016 р. по справі № 6-47цс16 визначено, що новостворене нерухоме майно набуває юридичного статусу житлового будинку після прийняття його до експлуатації і з моменту державної реєстрації права власності на нього. Однак до цього, не будучи житловим будинком з юридичного погляду, об'єкт незавершеного будівництва є сукупністю будівельних матеріалів, тобто речей як предметів матеріального світу, щодо яких можуть виникати цивільні права та обов'язки, тому такий об'єкт є майном, яке за передбачених законом умов може належати на праві спільної сумісної власності подружжю і з дотриманням будівельних норм і правил підлягати поділу між ними.
Правовий аналіз статей 60, 63, 69 СК України та статей 328, 331, 368,372 ЦК України дозволяє дійти висновку про те, що об'єкт незавершеного будівництва, зведений за час шлюбу, може бути визнаний об'єктом права спільної сумісної власності подружжя із визначенням часток (постанова ВСУ від 11 червня 2012 р. у справі № 6-66ц11 та правова позиція Верховного суду України від 15.05.2013 р. у справі за № 6-37цс13).
За позовом дружини, членів сім'ї забудовника, які спільно будували будинок, а також спадкоємців суд має право здійснити поділ об'єкта незавершеного будівництва, якщо, враховуючи ступінь його готовності, можна визначити окремі частини, що підлягають виділу, і технічно можливо довести до кінця будівництво зазначеними особами.
Як встановлено в судовому засіданні, будівництво будинку та допоміжних споруд проведено на земельній ділянці відповідно до її цільового призначення, з отриманням будівельного паспорту та інших дозволів, порушень будівельних норм при будівництві судом не встановлено, що спростовує позицію відповідача про самочинність даного будівництва, що підтверджується висновком судової експертизи.
Обставина, що вказана в технічному паспорті щодо самочинного будівництва не знайшла свого підтвердження в ході розгляду справи та спростовується дослідженими доказами.
Також в судовому засіданні встановлено, що будівництво будинку та допоміжних споруд завершено, будинок придатний для проживання, враховуючи ступінь його готовності, можна визначити окремі частини, що підлягають виділу, проте право власності на нього не зареєстровано належним чином.
Таким чином, суд приходить до висновку що спірний будинок з гаражем та банею є об'єктом незавершеного будівництва та можливість його поділу між сторонами.
Керуючись ст. ст.1,4,12, 56, 57,77, 80, 81,197,200,263-266 ЦПК України, відповідно до ст.ст. 57,60,69,70 СК України, ст.ст. 316,317,331,355,376 суд -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ майна, що перебуває у спільній власності, треті особи ОСОБА_4, Комунальне підприємство Київської обласної ради «Західне бюро технічної інвентаризації» - задовольнити.
Визнати житловий будинок за надвірними спорудами, гаражем та банею, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 - спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_3.
Визнати в порядку поділу майна подружжя за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частину житлового будинку за надвірними спорудами, гаражем та банею, що розташований за адресою: АДРЕСА_2.
Визнати в порядку поділу майна подружжя за ОСОБА_3 право власності на Ѕ частину житлового будинку за надвірними спорудами, гаражем та банею, що розташований за адресою: АДРЕСА_2.
Позивач: ОСОБА_1, АДРЕСА_1.
Відповідач: ОСОБА_3, АДРЕСА_1.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Київського Апеляційного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення апеляційної скарги. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Апеляційна скарга подається до Київського Апеляційного суду через Обухівський районний суд Київської області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст виготовлено та підписано 01.04.2019.
Суддя: О.Б. Тиханський