30 березня 2019 року м. Житомир справа № 240/479/19
категорія 106030000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
судді Лавренчук О.В.,
розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Житомирського прикордонного загону Північного регіонального управління (1 категорії) Державної прикордонної служби України про визнання дій протиправними, зобов'язання нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення і підйомну допомогу,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Житомирського прикордонного загону Північного регіонального управління (1 категорії) Державної прикордонної служби України в якому просив:
- визнати протиправними дії відповідача щодо невиплати індексації грошового забезпечення в повному обсязі із 01.07.2015 по 12.04.2017;
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення в повному обсязі із 01.07.2015 по 12.04.2017;
- визнати протиправною відмову відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу підйомної допомоги у зв'язку із переїздом для продовження проходження військової служби до с. Копище Олевського району Житомирської області;
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу підйомну допомогу у зв'язку із переїздом для продовження проходження військової служби до с. Копище Олевського району Житомирської області.
В обґрунтування позову зазначає, що звертався до відповідача із заявами про виплату індексації грошового забезпечення за період із 01.07.2015 по 12.04.2017 та підйомної допомоги у зв'язку із переїздом для продовження проходження військової служби до с. Копище Олевського району Житомирської області, однак отримав відмови.
Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 01.02.2019 відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи.
Відділом документального забезпечення суду 22.02.2019 зареєстровано відзив на позовну заяву в якому відповідач просить позовну заяву в частині позовних вимог про нарахування та виплату індексації залишити без задоволення через його безпідставність, а в частині нарахування та виплати підйомної допомоги - залишити без розгляду у зв'язку із пропуском строку звернення до суду.
Ухвалою суду від 25.02.2019 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу термін на усунення недоліків шляхом надання до суду заяви про поновлення строку звернення до суду (та докази поважності його пропуску) з позовом про визнання протиправною відмову відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу підйомної допомоги у зв'язку із переїздом для продовження проходження військової служби до с. Копище Олевського району Житомирської області та зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу підйомну допомогу у зв'язку із переїздом для продовження проходження військової служби до с. Копище Олевського району Житомирської області.
На виконання ухвали суду від 25.02.2019 позивач надав заяву до якої долучив клопотання, які зареєстровані відділом документального забезпечення суду 11.03.2019.
Ухвалою суду від 13 березня 2019 року поновлено строк звернення до суду в частині позовних вимог про визнання протиправними дій Житомирського прикордонного загону Північного регіонального управління (1 категорії) Державної прикордонної служби України щодо ненарахування та невиплати підйомної допомоги у зв'язку з переїздом для продовження проходження військової служби до с. Копище, Олевського району, Житомирської області зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 підйомну допомогу у зв'язку з переїздом для продовження проходження військової служби до с. Копище, Олевського району, Житомирської області. Продовжено розгляд адміністративної справи №240/479/19 за позовом ОСОБА_1 до Житомирського прикордонного загону Північного регіонального управління (1 категорії) Державної прикордонної служби України про визнання дій протиправними, зобов'язання нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення і підйомну допомогу.
Суд, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні), з особливостями, визначеними ст.ст. 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, позовну заяву та відзив, повно і всебічно з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, перевіривши їх наявними в матеріалах справи і дослідженими доказами, дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з таких підстав.
Встановлено, що наказом командира військової частини НОМЕР_1 №168-ос від 04.08.2005 рядового запасу ОСОБА_1 зараховано на військову службу за контрактом на посаду старшого патрульного першого відділення прикордонних патрулів прикордонної застави "Овруч" прикордонної комендатури " ІНФОРМАЦІЯ_1 ".
Наказом №57-ОС від 22.03.2017 прапорщика ОСОБА_1 вважати таким, що приступили до виконання службових обов'язків на посаді дільничного інспектора прикордонної служби 2 категорії відділення дільничних інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби " ІНФОРМАЦІЯ_2 " ІІІ категорії із 22.03.2017 (а.с. 32)
Наказом №79-ОС від 12.04.2017 припинено дію контракту, звільнено у запас та виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення із 12.04.2017 прапорщика ОСОБА_1 (а.с. 16).
Позивач, звертаючись до суду із даним позовом вважає, що відповідачем протиправно відмовлено у нарахуванні та виплаті індексації грошового забезпечення за спірний період та підйомної допомоги, а тому за захистом порушених прав звернувся до суду.
Щодо індексації грошового забезпечення.
Із листа Житомирського прикордонного загону Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 06.12.2018 №100/11/44/32/Д-101 вбачається та не заперечувалось сторонами, що індексація грошового забезпечення виплачувалась позивачу по червень 2015 року включно, в подальшому, з 01.06.2015 по дату виключення позивача зі списків особового складу індексація позивачу не нараховувалась та не виплачувалась (а.с. 15).
У відзив представник відповідача зазначає, що кошторисними призначеннями Державної прикордонної служби України з липня 2015 року не передбачено виплату грошових доходів персоналу.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Згідно ч. 1ст. 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 № 1282-ХІІ (у редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин) індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, пенсії, стипендії, оплата праці (грошове забезпечення), оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Підстави для проведення індексації визначені статтею 4 Закону №1282-ХІІ, відповідно до якої індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті. Підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.
Статтею 5 Закону №1282-ХІІ встановлено, що підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів. Підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України. Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік.
Відповідно до ст. 9 Закону №1282-ХІІ індексація грошових доходів населення здійснюється за місцем їх отримання за рахунок відповідних коштів.
Статтею 18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» визначено, що індексацію доходів населення, яка встановлюється для підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін, віднесено до державних соціальних гарантій, що, згідно з ст. 19 цього Закону, є обов'язковими для всіх підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.
Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення, що поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників визначає Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003, з наступними змінами та доповненнями (далі - Порядок № 1078).
Пунктом 4 Порядку № 1078 встановлено, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. У межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексується, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).
Згідно п. 6 Порядку № 1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню: 1)підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів; 2) підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету; 3) об'єднання громадян підвищують розміри оплати праці за рахунок власних коштів; 4) індексація пенсій, страхових виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, щомісячного довічного грошового утримання, що виплачується замість пенсії, інших видів соціальної допомоги провадиться відповідно за рахунок Пенсійного фонду, фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування та коштів державного бюджету.
У разі коли грошовий дохід формується з різних джерел і цим Порядком не встановлено черговість його індексації, сума додаткового доходу від індексації виплачується за рахунок кожного джерела пропорційно його частині у загальному доході. Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік .
Із системного аналізу зазначених правових норм вбачається, що індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці. За вимогами вказаних нормативно-правових актів проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язковою для всіх юридичних осіб роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
Тобто, сума індексації грошового забезпечення є складовою частиною грошового забезпечення і відповідно до Закону, підлягає обов'язковому нарахуванню та виплаті.
Отже, на підприємства, установи, організації незалежно від форм власності покладається обов'язок проводити індексацію заробітної плати (грошового забезпечення) у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації.
Однак, позивачу за період з 01.07.2015 по дату виключення позивача зі списків особового складу (12.04.2017) не нараховувалась та не виплачувалась індексація грошового забезпечення, що свідчить про протиправні дії відповідача щодо її ненарахування та невиплати.
При цьому, щодо доводів відповідача про відсутність протягом 2015 - 2016 років кошторисних призначень для виплати індексації грошового забезпечення, як підставу для невиплати індексації грошового забезпечення позивачу, суд зазначає наступне.
Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі «Кечко проти України» зауважував, що реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, а тому суд критично ставиться до таких доводів відповідача.
З огляду на викладене, обмежене фінансування жодним чином не впливає на наявність чи відсутність у відповідача обов'язку щодо нарахування індексації грошового забезпечення позивачу.
Суд також вважає безпідставними посилання відповідача на статтю 5 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" та пункту 6 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, згідно з якими проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів на відповідний рік, оскільки будь-яких застережень щодо нездійснення в зв'язку з цим індексації з 01.06.2015 вказані норми не містить. Аналогічний висновок міститься в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 26.05.2016 у справі № К/800/3206/16 (368/1047/15-а).
Отже, вказані відповідачем у відзиві обставини не позбавляють обов'язку провести індексацію грошового забезпечення позивача у встановленому законом порядку, а тому дії Житомирського прикордонного загону Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України щодо не нарахування та не виплати позивачу індексації грошового забезпечення з 01.07.2015 по 12.04.2017 (дату виключення позивача зі списків особового складу) є протиправними.
Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги в частині нарахування та виплати індексації грошового забезпечення позивача у період із 01.07.2015 по 12.04.2017 є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.
Щодо нарахування та виплатити ОСОБА_1 підйомної допомогу у зв'язку з переїздом для продовження проходження військової служби до с. Копище, Олевського району, Житомирської області.
З матеріалів справи вбачається та сторонами не заперечувалось, що Наказом №57-ОС від 22.03.2017 прапорщика ОСОБА_1 вважати таким, що приступили до виконання службових обов'язків на посаді дільничного інспектора прикордонної служби 2 категорії відділення дільничних інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби " ІНФОРМАЦІЯ_2 " ІІІ категорії із 22.03.2017 (а.с. 32)
У позові ОСОБА_1 зазначає, що 22.03.2017 звернувся з рапортом на ім'я начальника Житомирського прикордонного загону у якому просив виплатити підйомну допомогу у зв'язку із переміщенням по службі.
Листом №80/14/44/32/Д-79 від 02.10.2018 відповідач повідомив ОСОБА_1 про те, що до рапорту від 22.03.2017 було додано довідку №1036 від 27.03.2018 у якій було зазначено інформацію про те, що позивач дійсно проживав у селі Копище із 14.03.2017 по 11.04.2017 без реєстрації. Звертає увагу на те, що довідка видана 27.03.2017 вже після написання рапорту та до закінчення 11.04.2017 терміну проживання позивача у с. Копище, що не дає можливості підтвердити зміну місця проживання, так як в с. Копище ОСОБА_1 не реєструвався.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII (далі по тексту - Закон №2011-XII) визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Частиною 1 ст.9 Закону №2011-XII встановлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Відповідно до п.1 ч.3 ст.9-1 Закону №2011-XII, при переїзді військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, а також тих, хто перебуває на кадровій військовій службі та військовій службі за призовом осіб офіцерського складу, на нове місце військової служби в інший населений пункт, у зв'язку з призначенням на військову посаду, зарахуванням до військового навчального закладу, термін навчання в якому становить не менше шести місяців, або у зв'язку з передислокацією військової частини їм виплачується підйомна допомога в розмірі місячного грошового забезпечення на військовослужбовця і 50 відсотків місячного грошового забезпечення на кожного члена сім'ї військовослужбовця, який переїжджає з ним на нове місце військової служби.
Наказом МВС від 19.08.2016, №848 затверджено Інструкцію про умови та порядок виплати підйомної допомоги військовослужбовцям Державної прикордонної служби України" (далі - Інструкція №848)
Пунктом 1 Інструкції №848 визначено, що військовослужбовцям, які проходять військову службу за контрактом або перебувають на кадровій військовій службі та військовій службі за призовом осіб офіцерського складу (далі - військовослужбовці), що переїхали на нове місце військової служби в інший населений пункт у зв'язку з призначенням на військову посаду, зарахуванням до військового навчального закладу, строк навчання в якому становить не менше шести місяців, або у зв'язку з передислокацією органу (підрозділу) Державної прикордонної служби України (далі - орган (підрозділ) Держприкордонслужби), виплачується підйомна допомога в розмірі місячного грошового забезпечення.
Відповідно до приписів п. 4 Інструкції №848, військовослужбовцям (у тому числі й тим, які прибули для подальшого проходження служби з інших військових формувань), які переїхали на нове місце служби в інший населений пункт у зв'язку з призначенням на посаду, підйомна допомога виплачується за новим місцем служби на підставі наказу про призначення на посаду і наказу про вступ військовослужбовця до виконання обов'язків за посадою, а військовослужбовцям, направленим для проходження військової служби з одного підрозділу в інший підрозділ, дислокований в іншому населеному пункті, цього самого органу Держприкордонслужби, крім того, за умови підтвердження зміни місця проживання.
Отже, необхідними умовами для нарахування підйомної допомоги є:
- наказ про призначення на посаду;
- наказ про вступ військовослужбовця до виконання обов'язків за посадою;
- підтвердження зміни місця проживання.
У матеріалах справи міститься копія наказу №48-ОС від 14.03.2017 відповідно до якого Призначено прапорщика ОСОБА_1 , дільничного інспектора прикордонної служби 2 категорії відділення дільничних інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби "Овруч" на посаду дільничного інспектора прикордонної служби 2 категорії відділення дільничних інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби "Копище" ІІІ категорії (а.с. 31)
Згідно Наказу №57-ОС від 22.03.2017, "Вважати таким, що приступили до виконання службових обов'язків" прапорщика ОСОБА_1 (а.с. 32)
Дані обставини визнаються відповідачем.
Окрім того, відповідачем не заперечується право позивача на отримання підйомної допомоги, однак спірним є період місця проживання позивача у с. Копище Олевського району Житомирської області.
З Довідки №1036 від 27.03.2017 (форма №1), виданої Олевською міською радою Житомирської області за підписом в.о. старости та діловода та відтиском гербової печатки вбачається, що позивач проживав в с. Копище із 14.03.2017 по 11.04.2017 Олевського району Житомирської області без реєстрації
Додану позивачем до рапорту довідку відповідачем не було взято до уваги, оскільки остання була датовано пізніше, ніж подано рапорт, а кінцева дата проживання позивача у вказаному населеному пункті (11.07.2017) з пізнішою ід дати подання рапорту (22.03.2017).
У матеріалах справи міститься лист №87/11/44/32/Д-88 від 26.10.2018 з якого вбачається, що у зв'язку з тим, що у 2017 році була надана до рапорту про виплати підйомної допомоги довідка, що містила помилки, військовою частиною до Олевської ОТГ був направлений запит щодо підтвердження факту проживання позивача в с. Копище.(а.с. 11-12)
Частиною 2 ст. 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд відмічає, що відповідачем не надано до суду інформації про отримання відповіді на запит військової частини щодо підтвердження чи не підтвердження факту проживання позивача в с. Копище, не надано належних доказів недостоірності визначеної у довідці №1036 інформації.
Разом з тим, суд відмічає, що позивач не несе відповідальності за зміст виданої суб'єктом владних повноважень довідки, яка містить всі необхідні реквізити та інформацію, яка є достатньою для призначення та виплату відповідачем підйомної допомоги позивачу.
Враховуючи встановлені обставини, суд вважає, що позивачем підтверджено дотримання трьох необхідних умов, визначених Інструкцією, для отримання підйомної допомоги.
Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
На підставі викладеного, керуючись статтями 242-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Позов задовольнити.
Визнати протиправними дії Житомирського прикордонного загону Північного регіонального управління (1 категорії) Державної прикордонної служби України щодо невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення в повному обсязі за період із 01.07.2015 по 12.04.2017.
Зобов'язати Житомирський прикордонний загін Північного регіонального управління (1 категорії) Державної прикордонної служби України (вул.С.Параджанова, 125, м.Житомир, 10025, код ЄДРПОУ 14321914) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) індексацію грошового забезпечення в за період 01.07.2015 по 12.04.2017.
Визнати протиправною відмову Житомирського прикордонного загону Північного регіонального управління (1 категорії) Державної прикордонної служби України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 підйомної допомоги у зв'язку із переїздом для продовження проходження військової служби до с. Копище Олевського району Житомирської області.
Зобов'язати Житомирський прикордонний загін Північного регіонального управління (1 категорії) Державної прикордонної служби України (вул.С.Параджанова, 125, м.Житомир, 10025, код ЄДРПОУ 14321914) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) підйомну допомогу у зв'язку із переїздом для продовження проходження військової служби до с. Копище Олевського району Житомирської області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.В. Лавренчук